Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а-9577/11/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2013 р. 11:47 Справа №2а-9577/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001032302 від 28.07.11р.за участю представників:

позивача - Кульський Леонід Семенович паспорт НОМЕР_4, довіреність № б/н від 11.01.13, посвідчення № 104018;

відповідача - Одабаши Алі Ахтемович посвідчення УКР №104018, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12, посвідчення № 104018;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Бауер Крим» (далі - позивач, ТОВ «Мартін Бауер Крим») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим(далі - відповідач, ДПІ в Сімферопольському районі) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011 № 0001032302

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень-рішень, відповідачем були порушені норми Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами).

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 04.08.2011 було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в поновному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у письмових запереченнях від 10.10.11( т.1 а.с.89 ). Представник відповідача також в судовому засіданні надав інформацію про те, що номер оскаржуваного податкового повідомлення- рішення було зареєстровано невірне, слід вважати вірним номером - № 0001142301, що підтверджується довідкою від 25.08.2011 за вих. №3097/10/23-02 (т.1.а.с.81).

У зв'язку з чим, представник позивача листом від 25.08.2011 № 104 (т.1.а.с.80) подали уточнення до адміністративного позову, відповідно до яких просили вважати замість норму податкового повідомлення-рішення №0001032302, вірним номером - 0001142301.

У судовому засіданні 23.02.2012 у зв'язку зі зміною назви позивача по справі за клопотання представника позивача від 23.02.2012 було прийнято до відома зміну назви позивача на - Товариство з обмеженою відповідальністю «Радуга Трейдінг» (а.с.191), оскільки припинення юридичної особи ТОВ «Мартін Бауер Крим» не відбувалось.

За клопотанням представника позивача від 15.03.2012 Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.03.2011 було призначено судово-економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі було зупинено.

17.12.2012 до Окружного адміністративного суду АР Крим від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.201 було допущено заміну відповідача на правонаступника - Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Мартін Бауер Крим» (змінена назва - ТОВ «Радуга Трейдінг») є юридичною особою , зареєстровано 13.09.2005 року в Сімферопольські районній державній адміністрації (т. 1.а.с. 7), ідентифікаційний код 33763442.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач з 15.09.2005 перебуває на обліку в органах податкової служби за № 1634, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію від12.10.2005 № 00723698, індивідуальний податковий номер - 337634401245 (т.1.а.с.99).

Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 08.07.2011 по 14.07.2011 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мартін Бауер Крим» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ , що декларувалось протягом листопада-грудня 2010, лютого-березня 2011 та складено Акт № 1104/23-02/33763442 від 21.07.2011 року (далі за текстом - Акт перевірки) (т.1.а.с.45-75), за висновками якого були встановлені наступні порушення:

- ст. 198, 199, п.200.4, п.200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) в результаті чого завищено суму податкового кредиту у березні 2011 у сумі 9072,00 грн., що призвело до завищення суми , що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 9072,00 грн.

Проте, 25.07.2011 за вих. № 2851/10/23-02 (т.1.а.с.18) на адресу позивача у зв'язку з отриманням додаткової інформації по контрагентам позивача та внесенням змін до акту позапланової виїзної перевірки, направлено сторінки 16-52 Акту перевірки (т.1.а.с.19-44), згідно з висновками якого завищення заявленою до бюджетного відшкодування суми склала 79059,00 грн.

За вищевказаними в акті перевірки порушеннями Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення (т.1.а.с. 17):

- від 28.07.2011 року № 0001032302 (відповідно до листа від 25.08.2011 за вих. №3097/10/23-02 - №0001142301 ) , якім було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011 в сумі 79059,00 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі,- коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.86.1,86.3 ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт.

Як вбачається з первісного складеного Акту перевірки, наданого як позивачем. Так і відповідачем (т.1.а.с.75, 141)він був підписаний посадовими особами відповідача та платника податків.

Отже саме вказаний примірник акту був належним документом, в якому внесено результати перевірки.

Відповідно до п.86.8. ст. 86 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме на підставі вказаних висновків, за умови відсутності зауважень до акту перевірки відповідач повинен був прийняти та направити на адресу позивача податкове повідомлення-рішення.

Щодо направлення 25.07.2011 відповідачем на адресу позивача змінених сторінок акту, відповідно до яких було також збільшено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ до 79059,00 грн., судом встановлено таке.

Відповідно до письмових пояснень головного державного податкового ревізора-інспектора І.А. Кірпіченко (т.2.а.с.80) інформація, відповідно до якої було внесено зміни до акту перевірки була отримана після 21.07.2011 , тобто після складання Акту перевірки.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено внесення змін в такий спосіб до Акту перевірки та зміну сум нарахувань або сум завищення від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Не передбачені такі дії посадових осіб податкового органу після складання, реєстрації та підписання Акту перевірки й Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772.

Отже, суд дійшов висновку, що збільшуючи в наведений спосіб суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ з 9072,00 грн. до 79059,00 грн. відповідач діяв поза межами наданих законом повноважень.

Таким чином, в силу ст. 69,70 КАС України аркуші акту перевірки, зі внесеними 25.07.2011 не є належним та допустимим доказом наявності порушень з боку позивача під час розрахунку сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

З'ясовуючи питання обґрунтованості заявлення позивачем в квітні 2011 в сумі 79059,00 грн. судом встановлено таке.

Відповідно до Декларації з ПДВ за квітень 2011 позивачем заявлено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - 898327,00 грн., частина залишку, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам - 79059,00 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 79059,00 грн. (т.1.а.с.8-16).

Вказана сума сформована за рахунок операцій придбання товарів (послуг, робіт) від ТОВ «Фітосовхоз «Радуга» (68760,00 грн.), ТОВ «Кумір Брок» (675,00 грн.), ТОВ «Кримавтопорт» (352,33 грн.), ПП Торгова марка ТАВР (200,00 грн.), ПП «Базіс Торг» (9072,00 грн.).

Відповідачем зазначено, що податковий кредит з ПДВ за листопад 2010 (30427,00 грн.) було безпідставно сформовано за рахунок ТОВ «Фітосовхоз Радуга», оскільки по його постачальниками ТОВ «Авіас» та ТОВ «Мартін Бауер Крим» відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України визначено статус операцій «ризикованого кредиту», що на думку відповідача свідчить про фіктивність операцій між позивачем та ТОВ «Фітосовхоз Радуга».

На думку відповідача платник податків має право зменшувати податкове зобов'язання звітного періоду на суму податкового кредиту звітного періоду виключно з урахуванням того, що податковий кредит повинен складатися із сум податків, сплачених(нарахованих) на користь постачальника товарів (послуг) безпосередньо у цьому ж самому періоді та які шляхом подання податкової звітності задекларовані постачальником як бюджетний фонд, що належить державі.

Отже відповідач пов'язує право на податковий кредит з ПДВ покупця товарів (робіт, послуг) виключно з виконанням обов'язку їх продавця по декларуванню та сплаті в бюджет податкових зобов'язань в цьому ж самому податковому періоді.

Відповідачем також було зроблено висновок про безпідставність формування у грудні 2010 податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій з ТОВ «Фітосовхоз Радуга» (38333,00 грн.), перевірка по формуванню податкового кредиту з ПДВ в свою чергу дала можливість зробити відповідачу висновки про фіктивність операцій ТОВ «Фітосовхоз Радуга» з його постачальниками (ТОВ «Кумір Брок»,, ПП «Базіс Торг», ТОВ Білоцерківмаз», ПАТ «Джанкойський машзавод»).

У лютому 2011 на думку відповідача позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Кумір Брок» (675, грн.)та ТОВ «Кримавтопорт»(352,33 грн.), оскільки ТОВ «Кумір Брок» має у податковому кредиті ПП «Строітель Плюс», ТОВ «Базіс Торг», операції з якими мають ознаки «Ризикованого кредиту», а по ТОВ «Базіс Торг» за актом перевірки від 28.03.2011 № 3378/23-4/36165986, проведеної ДПІ в м. Сімферополі, встановлено відсутність постачання та продажу товарів по угодам, які визнано нікчемними.

ТОВ «Кримавтопорт» за внесеними до акту перевірки відповідачем відомостями має у податковому кредиті операції з ТОВ «Мал ЛТД», ПАТ «Укртелеком», операції по яким мають ознаки «ризикованого кредиту».

В березні 2011 року на думку відповідача позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ПП «Торгова марка «ТАВР» (200,00 грн.) та ПП «Базіс Торг» (9072,00 грн.).

ПП «Базіс Торг» за даними відповіді на запит до ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 11.07.2011 № 1177/7/23-02, про що зазначено в акті перевірки, має постачальниками у березні 2011 року ТОВ «Фаларіс», операції з яким, в своє чергу, мають ознаки ризикованого кредиту по взаємовідносинам ПП «Атлантик Фіш Холод», ПП «Інт Сайт».

По взаємовідносинам з ПП ТМ Тавр» за відомостями акту перевірки , позивачем не надано акти виконаних робіт з використання придбаних у останнього будівельних матеріалів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п. 200.4 ст. 200 ПК України визначеного якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Таким чином, згідно з ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому, в разі наявності у платника податків від'ємного значення за результатами господарських операцій в попередніх до звітного періодах, податковий кредит враховує наявність виданої суми.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фітосовхоз Радуга» укладено 01.01.2010 договір № 1 постачання рослинної лікарняної сировини (т.2.а.с.4), відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Фітосовхоз Радуга» лікарняну рослинну сировину, оплата якої проводиться за фактичну прийняту кількість сировини відповідно до актів приймання по кіль кості та якості у безготівковій формі.

На виконання вказаного договору ТОВ «Фітосовхоз Радуга» на адресу позивача було виписано витратні та податкові накладні від 18.11.2010 № 686 (сума ПДВ - 75945,00 грн.), від 25.11.2010 № 696 (сума ПДВ - 22960,00 грн.), від 02.12.2010 № 702 (сума ПДВ 48580,00 грн.) (т.2.а.с.6, 8,10, 48-49, 56-57, 64, 66).

Оплата придбаної сировини була здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями від 01.03.2010 № 76 на суму 95670,00 грн. , в т.ч. ПДВ - 15945,00 грн., від 01.03.2011 № 77 на суму 137760,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22960,00 грн., від 01.03.2011 №78 на суму 230000,00 грн., в.т.ч. ПДВ - 38333,33 грн.(т.2.а.с.7,9, 11).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем до складу бюджетного відшкодування включена сума ПДВ фактично сплачена у ціні товару ТОВ Фітосовхоз Радуга» за листопад, грудень 2010 року.

Облік розрахунків проведено по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2.а.с.45, 73)

На підтвердження реалізації придбаної у ТОВ «Фітосовхоз Радуга» сировини позивачем надано копії вантажно-митних декларації з відмітками митного органу про перетин митного кордону, рахунків-фактур та екологічні декларації, відповідно до яких реалізацію сировини позивачем було здійснено на експорт (т.2.а.с.53-55,59-63, 69-72), а також докази транспортування товару від позивача подальшим покупцям (копії міжнародних товарно-транспортних накладних, актів здавання-прийняття робіт з перевезення, податкових накладних ) (т.2.а.с.90-110).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Кримавтопорт» позивачем надано копії наступних документів:

- Податкова накладна від 03.02.2011 № 11 щодо надання позивачеві послуг з підготовки та встановлення до митного оформлення транспортного засобу з експортним вантажем та платіжне доручення від 01.03.11 № 71 на суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133,33 грн. , а також акт приймання робіт (т.2.а.с.13-14, 111);

- Податкова накладна від 16.02.2011 № 125 щодо надання позивачеві послуг з підготовки та встановлення до митного оформлення транспортного засобу з експортним вантажем та платіжне доручення від 01.03.11 № 72 на суму 438,00 грн., в т.ч. ПДВ - 73,00 грн., а також акт приймання робіт (т.2.а.с.15-16, 113);

- Податкова накладна від 28.02.2011 № 197 щодо надання позивачеві послуг з підготовки та встановлення до митного оформлення транспортного засобу з експортним вантажем та платіжне доручення від 04.03.2011 № 85 на суму 876,00 грн., в т.ч. ПДВ 146,00 грн., а також акт приймання робіт (т.2.а.с.17-18, 114);

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Кумір -Брок» позивачем було надано договір від 01.06.2006 № 289 про надання послуг з декларування товарів, транспортних засобів та предметів позивача, що переміщуються через митний кордон України , та по їх оформленню в Кримській митниці, а також надавати інші послуги, пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю позивача (т.2.а.с.19).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Кумір-Брок» в лютому 2011 було виписано податкові накладні від 03.02.2011 № 2, від 16.02.2011 № 26 з надання послуг митного оформлення, позивачем сплачено отримані послуг платіжними дорученнями від 01.03.2011 № 69 на суму 2600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 433, 33 грн., від 01.03.11 № 70, акти здавання-приймання виконаних робіт(т. 2 а.с. 21-28).

Доказами фактичного надання ТОВ «Кумір-Брок» послуг позивачеві є вантажно-митні декларації з відмітками митного органу, відповідно до яких декларантом зазначено ТОВ «Кумір-Брок» (т.2.а.с.114-124).

Щодо взаємовідносин з Приватним Підприємством «Торгова марка ТАВР» позивачем надано податкову накладну від 11.03.2011 № 15 на придбання промислових товарів, що використовуються в будівництві, витратну накладну та платіжне доручення від 11.03.11 № 90 на суму 1231,00 грн., в т.ч. ПДВ - 205,17 грн., з яких до складу бюджетного відшкодування включено 200,00 грн. (т.2.а.с.33-35).

По взаємовідносинам з ПП «Базіс Торг» позивачем надано договір купівлі-продажу від 16.03.2011 № 154 (т.2.а.с.125), відповідно до умов якого позивач придбав товар на умовах поставки транспортом продавця, податкову накладну від 16.03.2011 № 61 на придбання будівельних матеріалів, витратну накладну та платіжне доручення від 16.03.2011 № 94 на суму 54432,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9072,00 грн. (т.2а.с.36-38).

При чому, придбані у ПП «Торгова Марка ТАВР» та ПП «Базіс Торг» матеріали позивачем було використано при проведення на його замовлення ТОВ «Маком+» робіт з будівництво навісу для лікарняної рослинної сировини в с. Лікарственне Сімферопольського району, що підтверджується договором від 21.03.2011 № 112, актом виконаних робіт, а також бухгалтерськими рахунками щодо оприбуткування товару(т.2.а.с.126-139).

Відповідач фактично декларує, що відносини між Позивачем та його контрагентами мають ознаки фіктивності, посилаючись на абз. 4 ч.1 ст. 55-1 Господарського Кодексу України. Проте дана норма сама по собі не визначає, що у разі наявності таких ознак господарська діяльність є фіктивною, а лише надає підстави для звернення до суду з позовами про припинення діяльності таких осіб, тобто господарська діяльність може бути визнана фіктивною лише у судовому порядку.

Обсяг обставин, який повинен бути встановлений для визначення відсутності факту здійснення господарської операції, наступний, а саме:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Суд також зазначає, що відповідачем під час перевірки не досліджувалось та не встановлювалось наявність намірів створювати для себе податкову вигоду у позивача.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні від 22.01.2009 року по справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), що компанія-заявник (покупець) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом з пенею (п.71 рішення).

Крім того Європейським судом з прав людини висловлюється думка про те, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника (покупця), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "ІНТЕРСПЛАВ проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007 року зазначає, що платник податків, який добросовісно придбав товар у особи, яка порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності у тому випадку, коли здійснював реальну господарську операцію і не знав про дефекти правового статусу свого контрагента.

Крім того, у цьому ж рішенні суд зазначає, що можливість притягнути до відповідальності покупця може виникнути лише у разі обізнаності покупця, проте також зазначає, що отримання таких відомостей покупцем є можливим тільки у разі наявності у покупця відповідної компетенції (п. 37, 38 рішення).

Отже з урахування положень рішень цієї судової установи судом робиться висновок про те, що з наявності взаємовідносин між контрагентами не випливає обов'язок будь-якої сторони щодо перевірки дотримання іншою стороною податкової дисципліни.

Судом також встановлено, що в наслідок операцій з ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» та подальшій реалізації товару та передачі виконаних робіт замовникам, позивачем отриманий дохід в межах своєї господарської діяльності.

Відповідач в Акті перевірки посилається на норму ст. 208 Цивільного кодексу України, згідно з якою у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності суму бюджетного відшкодування з ПДВ за рахунок від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке виникло по операціям позивача з ТОВ «Фітосовхоз «Радуга» (68760,00 грн.), ТОВ «Кумір Брок» (675,00 грн.), ТОВ «Кримавтопорт» (352,33 грн.), ПП Торгова марка ТАВР (200,00 грн.), ПП «Базіс Торг» (9072,00 грн.) на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат у періоді, що перевірявся.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р.

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар та роботи від ТОВ «Фітосовхоз «Радуга» , ТОВ «Кумір Брок», ТОВ «Кримавтопорт», ПП Торгова марка ТАВР, ПП «Базіс Торг», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ та використав придбаний товар та результати отриманих робіт в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту за грудень 2010 року) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні Позивачем на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Акті перевірки не надано належної оцінки первинним документам позивача.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ Сімферопольському районі АР Крим від 28.07.2011 року № 0001032302 (№0001142301 ) , якім було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011 в сумі 79059,00 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат, сплата яких підтверджена відповідними квитанціями.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 14.02.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 19.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 28.07.2011 року № 0001032302 (№0001142301 ) , якім було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011 в сумі 79059,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Трейдінг» (вул. Центральна, буд. 1а, с. Лікарственне, Сімферопольський район, АР Крим, 97557, і.к. 33763442) за рахунок коштів на утримання Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.