Постанова

від 20.02.2013 по справі 33/50-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К-19868/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді-доповідача Гордійчук М.П.

суддів: Гончар Л.Я., Конюшка К.В.,

при секретарі: Рідзевській І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційними скаргами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та АТ «Українська пожежно-страхова компанія»на постанову господарського суду мiста Києва від 26 лютого 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року у справі за позовом ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним пункту "строк дії ліцензії" серії АА № 239922, виданої 15.10.2002 року Міністерством фінансів України в частині закінчення строку дії ліцензії 24.04.2007 року щодо провадження діяльності у формі обов'язкового медичного страхування, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 року ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»звернулось до суду з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним пункту «строк дії ліцензії»ліцензії серії АА № 239922, виданої 15.10.2002 року на право здійснювати страхову діяльність у частині закінчення строку дії 24.04.2007 року щодо провадження страхової діяльності у формі обов'язкового медичного страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 25.04.1997 року Державна акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам отримала ліцензію № 1000/982 на право здійснювати страхову діяльність у формі добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) та страхування здоров'я на випадок хвороби у формі обов'язкового медичного страхування, що здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 року №79.

Термін дії ліцензії № 1000/982, визначений Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, складав 10 років.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»08.11.2001 року бланк ліцензії № 1000/982 позивача було замінено на новий бланк ліцензії серії АА № 124769 на страхову діяльність у формі добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) та страхування здоров'я на випадок хвороби і у формі обов'язкового медичного страхування, що здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України»від 28.01.1997 року № 79.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції від 24.04.2002 року) ліцензія серії АА №124769 була переоформлена в зв'язку із зміною найменування ліцензіата. Замість ліцензії серії АА № 124769, 15.10.2002 року позивачеві було видано новий бланк ліцензії серії АА № 239922.

Позивач вважає, що пункт «строк дії ліцензії», зазначений у бланку ліцензії серії АА № 239922 від 15.10.2002 року не відповідає положенням чинного на час його звернення з позовом до суду законодавства України та порушує права позивача, визначені законодавчими актами України на здійснення страхової діяльності у формі обов'язкового медичного страхування.

Постановою господарського суду мiста Києва від 26 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року, позов задоволено.

Визнано нечинним пункт «строк дії ліцензії»ліцензії серії АА № 239922, виданої 15.10.2002 року Закритому акціонерному товариству «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»Міністерством фінансів України у частині закінчення строку дії вказаної ліцензії 24.04.2007 року щодо провадження страхової діяльності у формі обов'язкового медичного страхування.

Зобов'язано Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України видати Закритому акціонерному товариству «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»окрему ліцензію на страхову діяльність у формі обов'язкового медичного страхування та викласти пункт такої ліцензії «строк дії ліцензії -з 24.04.1997 року -безстроково».

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та АТ «Українська пожежно-страхова компанія»звернулись з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень було встановлено, що 25.04.1997 року Державна акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам отримала ліцензію № 1000/982 на право здійснювати страхову діяльність у формі добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) та страхування здоров'я на випадок хвороби та у формі обов'язкового медичного страхування, що здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 року № 79.

Термін дії ліцензії № 1000/982, визначений Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, складав 10 років.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»08.11.2001 року бланк ліцензії № 1000/982 позивача було замінено на новий бланк ліцензії серії АА № 124769 на страхову діяльність у формі добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) і страхування здоров'я на випадок хвороби та у формі обов'язкового медичного страхування, що здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України»від 28.01.1997 року № 79.

Згідно статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції від 24.04.2002 року) ліцензія серії АА № 124769 була переоформлена в зв'язку із зміною найменування ліцензіата. Замість ліцензії серії АА № 124769, 15.10.2002 року позивачеві було видано новий бланк ліцензії серії АА № 239922.

Крім того, в 2002 році на виконання вимог Закону України «Про страхування»найменування ДАСК «Укрінмедстрах»було змінено на ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам», а в 2004 році до Статуту ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»було додано скорочене найменування -ЗАТ «Просто-страхування».

17.04.2007 року позивачем було отримано лист Держпідприємництва України № 2778, в якому було роз'яснено, що право позивача здійснювати страхову діяльність у формі обов'язкового страхування обмежується строком дії ліцензії; цей строк встановлений у відповідному пункті «строк дії ліцензії», бланк ліцензії серії АА № 239922 від 15.10.2002 року.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, послалися на те, що на момент видачі позивачеві ліцензії № 1000/982 на право здійснювати страхову діяльність у формі добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) і страхування здоров'я на випадок хвороби та у формі обов'язкового мед ичного страхування, що здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 року № 79, ліцензування страхової діяльності здійснювалось відповідно до Закону України «Про страхування»в редакції від 11.04.1996 року, Положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 17.05.1994 року та Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України, затвердженої спільним наказом Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю № ЛП - 18/78 від 15.07.1996 року, в яких було чітко передбачено зазначення строку дії ліцензії.

Проте, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України видавши позивачу ліцензію 15.10.2002 року в порядку переоформлення (у зв'язку з необхідністю введення нових бланків серії АА та заміни назви позивача) в порушення норм чинного законодавства безпідставно обмежила термін дії ліцензії серії АА № 239922 вказавши чіткий строк її дії до 24.04.2007 року, оскільки відбулися зміни в законодавстві і відповідно до ст. 38 Закону України «Про страхування»уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії.

Колегія судді Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідач -Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, була утворена відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»№ 1153 /2002 від 11 грудня 2002 року. Попередні бланки ліцензій відповідачем не видавалися.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», послуги у сфері страхування вважаються фінансовими послугами.

В пункті 1 частини 1 статті 34 Закону визначено, що уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, страхової діяльності.

Відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та Закону України «Про страхування», уповноваженим органом було розроблено Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за № 805/8126.

Після закінчення терміну дії ліцензії позивача № 1000/982 на право здійснювати страхову діяльність у формі добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) і страхування здоров'я на випадок хвороби та у формі обов'язкового медичного страхування, що здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 року № 79, остаточний бланк ліцензії серії АА № 239922 від 15.10.2002 року, 19 березня 2007 року ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»звернулося до відповідача (уповноваженого органу) в установленому законом порядку з заявою про видачу їм нової ліцензії на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування -медичне страхування.

Рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.04.2007 року № 267-л позивачу було відмовлено з підстав того, що в статті 7 Закону України «Про страхування» визначено виключний перелік обов'язкових видів страхування і зазначений вище вид обов'язкового страхування «медичне страхування»відсутній.

Це рішення відповідача в установленому законом порядку не було оскаржене.

Натомість позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним пункту "строк дії ліцензії" серії АА № 239922, виданої 15.10.2002 року Міністерством фінансів України в частині закінчення строку дії ліцензії 24.04.2007 року щодо провадження діяльності у формі обов'язкового медичного страхування.

Тобто, позивач просить визнати нечинними відомості, що стосуються зазначення строку дії переоформленої ліцензії, яка ним отримана 14.10.2002 року на провадження страхової діяльності у формі обов'язкове медичне страхування, що здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 року № 79 «Про затвердження порядку надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України»з посиланням на те, що цей пункт не відповідає вимогам чинного на час звернення з позовом до суду законодавства.

Разом з тим, судова колегія в частині щодо зобов'язання Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України видати позивачу окрему ліцензію на страхову діяльність у формі обов'язкового медичного страхування та викласти пункт такої ліцензії «строк дії ліцензії - з 24.04.1997 року -безстроково»вважає за необхідне зазначити також наступне.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій, зобов'язавши відповідача прийняти конкретне рішення відповідно до його повноважень, а саме видати позивачу окрему ліцензію на страхову діяльність у формі обов'язкового медичного страхування та викласти пункт строк дії -«з 24.04.1997 року по безстроково»не звернули увагу на те, що згідно із п. 8 частини 4 Положення Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04 квітня 2003 року № 292/2003, чинного на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, прийняття конкретного рішення згідно з наданими повноваженнями відноситься до його власної компетенції, а саме здійснення в установленому порядку ліцензування діяльності фінансових установ, затвердження ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядку контролю за їх додержанням, адже суд не вправі підміняти суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого належать вказані функції.

Тобто, суди, задовольняючи позов в цій частині та зобов'язуючи Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України надати позивачу спеціальний дозвіл -окрему ліцензію на страхову діяльність у формі обов'язкового медичного страхування, не врахували право відповідача самостійно визначати висновки по розгляду питання щодо надання такого дозволу.

В даному випадку суд першої інстанції перебрав на себе повноваження, які належать виключно Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, а суд апеляційної інстанції на дане порушення уваги не звернув.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно, а доводи касаційних скарг спростовують висновки судів.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та АТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити.

Постанову господарського суду мiста Києва від 26 лютого 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В позові ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»-відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -239-1 КАС України.