Постанова

від 04.03.2013 по справі 825/290/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/290/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрінтерсофт» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

21.01.2013 Приватне підприємство «Укрінтерсофт» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 29.12.2012 № 0006422320 та № 0006412320. Свої вимоги позивач мотивує тим, що прийняті ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі - ПДВ) у розмірі 197 930,00 грн. (145 503,00 грн. за основним платежем та 52 410,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 216 585,00 грн. (165 706,00 грн. за основним платежем та 50 879,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (далі - ТОВ «ТПК «Салтіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелопс» (далі - ТОВ «Пелопс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» (далі - ТОВ «Техноторг-Ком»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт-Експрес» (далі - ТОВ «Транспорт-Експрес») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лойд-Стром» (далі - Лойд Стром) товари (роботи, послуги) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду до валових витрат. Угоди між позивачем та вищезазначеними контрагентами, як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду у встановленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 197 930,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 216 585,00 грн. та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити та зазначили, що ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 134 490 та завищено від'ємне значення у сумі 11 013,00 грн., а також занижено податок на прибуток на загальну суму 165 706,00 грн. В ході перевірки були використані: 1. акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі) від 31.03.2011 № 730/23-04/37146414 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Салтіс» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2010 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами. Встановлено, що товариство не знаходиться за юридичною адресою. На перевірку необхідні документи не були надані, директор ТОВ «ТПК «Салтіс» не з'явився. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТПК «Салтіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Отже, враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу за ТОВ «ТПК «Салтіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»; 2. акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.04.2011 № 748/23-04/37270428 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пелопс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами. Перевірка проводилась без відома керівника ТОВ «Пелопс» у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за адресою. Зазначені операції ТОВ «Пелопс» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Пелопс» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Пелопс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Пелопс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»; 3. акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.10.2011 № 2228/23-04/36283352 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техноторг-Ком» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за період з 28.12.2008 по 31.08.2011, яким встановлено порушення вимог ПК України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ та завищено суму податкового кредиту. Також, порушено вимоги ст.ст.203,215,216,228,626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Техноторг-Ком» з постачальниками та покупцями; 4. акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.08.2012 № 1179/2290/35745362 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транспорт-Експрес» по взаємовідносинам з контрагентами за січень, квітень та травень 2012 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами. Також, встановлено порушення вимог ПК України та ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228,626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Транспорт-Експрес» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкового кредиту, який задекларований контрагентом-покупцем до 0 за період січень, квітень, травень 2012 року. Крім того, щодо контрагента позивача - ТОВ «Лойд Стром» необхідно зазначити, що станом на 17.12.2012 за результатами автоматизованого співставлення даних податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту по ПДВ позивача та ТОВ «Лойд Стром» обліковується розбіжність в сумі за вересень 2012 року - 22 448,76 грн. ТОВ «Лойд Стром» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, основний вид діяльності - оптова торгівля офісними меблями. Отже, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Лойд Стром» не доведено факту реальності здійснення операції з придбання транспортно-експедиційних послуг у зв'язку з неподанням звітності даним контрагентом. Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що документи щодо придбання товарів, робіт, послуг, які були оформлені між позивачем та контрагентами (ТОВ «Салтіс», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «Транспорт-Експрес», ТОВ «Лойд Стром») не відповідають визначеним вимогам, відповідно до фактів, викладених у п.3.1.2 акту перевірки, а отже не могли брати участь у здійсненні господарських операцій на користь позивача, що й підтверджується відсутністю документів підтверджуючих прозорий факт наявності даних послуг, а тому винесені ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач 02.08.2010 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 582844 (том № 1 а.с.59), взятий на податковий облік у ДПІ у м. Чернігові ДПС, як платник податків - 28.01.2002, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 01.02.2011 № 108/10/29-017 (том № 1 а.с.66) та з 05.10.2010 є платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом № 100303952 (том № 1 а.с.60).

Згідно довідки АА № 455422 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду); 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 62.02 консультування з питань інформації; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.24 транспортне оброблення вантажів; 52.10 складське господарство; 62.01 комп'ютерне програмування (том № 1 а.с.62).

05.10.2010 позивачем отримано Ліцензію № 38Л від 28.09.2010 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів роботи визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (том № 1 а.с.61).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 20.11.2012 № 3370, 3371, 3372, від 27.11.2012 № 3533, вимог ст.ст.20, 77, 82 ПК України та відповідно до плану-графіку проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 17.12.2012 № 2757/22/31819126 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.15-42).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.4, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 165 706,00 грн., у тому числі: за ІУ квартал 2010 року в сумі 27 489,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 37 113,00 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 740,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 11 500,00 грн., за ІУ квартал 2011 року в сумі 852,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 16 625,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 47 816,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 23 571,00 грн.;

2. п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, п.183.3 ст.183, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 134 490,00 грн., та завищено від'ємне значення у сумі 11 013,00 грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 21 991,00 грн., за січень 2011 року в сумі 14 651,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 15 040,00 грн., за липень 2011 року в сумі 10 000,00 грн., за січень 2012 року в сумі 15 833,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 23 084,00 грн., за травень 2012 року в сумі 22 455,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 11 436,00 грн., та завищено від'ємне значення у сумі 11 013,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивачем за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 задекларовано: скоригований валовий дохід у сумі 1 744 218,00 грн. та дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 6 570 445,00 грн., валові витрати у сумі 1 727 310,00 грн. та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 6 246 913,00 грн., витрати на страхування за ІІ квартал 2011 року - 3 216,00 грн., за ІУ квартал 2011 року - 3 706,00 грн. та податок на прибуток в сумі 76 848,00 грн. Також, за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 позивачем задекларовано податковий кредит по ПДВ в сумі 1 557 951,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 29.12.2012 № 0006422320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 197 930,00 грн. (за основним платежем 145 503,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52 410,00 грн.) (том № 1 а.с.43);

від 29.12.2012 № 0006412320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 216 585,00 грн. (за основним платежем 165 706,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 50 879,00 грн. (том № 1 а.с.44).

Судом встановлено, що 25.05.2011 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Техноторг-Ком» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг, відповідно до якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника, зазначеного в розділі 2 Договору, надавати йому за плату інформаційні (консультаційні) послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (том № 1 а.с.121).

Виконання даного договору підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податковою накладною від 29.07.2011 № 16 на суму з ПДВ 60 000,00 грн., реєстром отриманих та виданих податкових накладних, а оплата проведена згідно платіжного доручення № 223 від 02.08.2011 на суму 60 000,00 грн. (том № 1 а.с.122,127-128,133). Крім того, дана сума включена контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том № 1 а.с.129-130,132).

27.01.2011 між позивачем (далі - Клієнт) та ТОВ «Пелопс» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (том № 1 а.с.151-152).

Виконання даного договору підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податковою накладною від 28.02.2011 № 239 на суму з ПДВ 90 239,58 грн., реєстром отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортними накладними (том № 1 а.с.159-162, 170-260), а оплата проведена згідно платіжного доручення № 70 від 10.03.2011 на суму 90 239,58 грн. (том № 1 а.с.166) (з урахуванням угод від 12.04.2011 про зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та ТОВ «Пелопс» та про поступку права на вимогу між позивачем, ТОВ «Пелопс» та ТОВ «ТПК «Салтіс» (том № 1 а.с.163-165). Крім того, дана сума включена контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (том № 1 а.с.153-154,167).

22.09.2010 між позивачем (Клієнт) та ТОВ «ТПК «Салтіс» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (том № 2 а.с.1-2).

Виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 29.10.2010 та від 31.01.2011, податковими накладними від 29.10.2010 № 354 на суму з ПДВ 131 946,00 грн., від 31.01.2011 № 113 на суму з ПДВ 87 905,00 грн., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, а оплата проведена згідно платіжних доручень від 22.11.2010 на суму 21 946,00 грн., № 16 від 15.11.2010 на суму 60 000,00 грн., від 11.11.2010 на суму 50 000,00 грн. та № 46 від 14.02.2011 на суму 87 905,00 грн. (том № 2 а.с.9-18, 23-148). Крім того, дані суми включені контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (том № 2 а.с.7-8, 19-20).

31.08.2012 між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Лойд Стром» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 20, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (том № 2 а.с.149-150).

Виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 11.09.2012, 21.09.2012 та від 28.09.2011, податковими накладними від 21.09.2012 № 2 на суму з ПДВ 44 897,52 грн., від 28.09.2012 № 3 на суму з ПДВ 44 897,52 грн. та від 11.09.2012 № 1 на суму з ПДВ 44 897,52 грн., реєстром отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, а оплата проведена згідно платіжного доручення № 756 від 09.10.2012 на суму 134 692,56 грн. (том № 2 а.с.152-154, 156, 161-166, 169-250, том № 3 а.с.1-37). Крім того, дані суми включені контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том № 2 а.с.151, 157).

03.01.2012 між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Транспорт-Експрес» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 03, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (том № 2 а.с.38-39).

Виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 31.01.2012, 10.04.2012, 20.04.2012, від 30.04.2011, від 11.05.2012, від 21.05.2012, від 31.05.2012, податковими накладними від 31.01.2012 № 6 на суму з ПДВ 95 000,00 грн., від 10.04.2012 № 33 на суму з ПДВ 48 000,00 грн., від 20.04.2012 № 34 на суму з ПДВ 48 000,00 грн., від 28.04.2012 № 38 на суму з ПДВ 42 505,81 грн., від 11.05.2012 № 134 на суму з ПДВ 39 628,62 грн., від 31.05.2012 № 136 на суму з ПДВ 55 469,94 грн., від 21.05.2012 № 135 на суму з ПДВ 39 628,62 грн., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, а оплата проведена згідно платіжних доручень № 450 від 07.02.2012 на суму 95 000,00 грн., № 563 від 10.05.2012 на суму 138 505,81 грн., № 616 від 07.06.2012 на суму 134 727,18 грн. (том № 3 а.с.46-48, 52-53, 55-64, 68-76, 83-250, том № 4 а.с.1-120). Крім того, дані суми включені контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том № 3 а.с.49-51,54, 65-67, 77-79).

Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем вимог ПК України, Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону про ПДВ є акт ДПІ у Шевченківському районі від 31.03.2011 № 730/23-04/37146414 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Салтіс» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2010 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.04.2011 № 748/23-04/37270428 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пелопс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.10.2011 № 2228/23-04/36283352 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техноторг-Ком» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за період з 28.12.2008 по 31.08.2011 та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.08.2012 № 1179/2290/35745362 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транспорт-Експрес» по взаємовідносинам з контрагентами за січень, квітень та травень 2012 року (том № 4 а.с.125-141), якими встановлено ознаки нікчемності правочинів.

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому суд, зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування ПДВ тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ, що діяв в періоді, що перевірявся, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно із п.п. 7.1, 7.2 ст. 7 цього Закону, а податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з п. 7.4 ст. 7 Закону.

Згідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дані норми Закону про ПДВ повністю кореспондуються з вимогами ПК України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаних контрагентів та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на акт ДПІ у Шевченківському районі від 31.03.2011 № 730/23-04/37146414 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Салтіс» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2010 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.04.2011 № 748/23-04/37270428 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пелопс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.10.2011 № 2228/23-04/36283352 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техноторг-Ком» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за період з 28.12.2008 по 31.08.2011 та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.08.2012 № 1179/2290/35745362 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транспорт-Експрес» по взаємовідносинам з контрагентами за січень, квітень та травень 2012 року (том № 4 а.с.125-141) не береться судом до уваги, оскільки правочини здійснені між позивачем та вищезазначеними контрагентами в передбаченому законом порядку нікчемними не визнані.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договорів між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законом порядку (том № 1 а.с.123-126, 155-158, том № 2 а.с.3-6, 158-160, том № 3 а.с.40-45).

Також, необхідно зазначити, що по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Крім того, необхідно зазначити, що ДПІ у Шевченківському районі звернулась з позовом до ТОВ «Техноторг-Ком» (один із контрагентів позивача) про визнання недійсними установчих документів та запису про проведення реєстрації, припинення юридичної особи. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2012 у задоволенні позову ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відмовлено у повному обсязі (том № 1 а.с.134-140).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2012 залишено без змін (том № 1 а.с.141-144).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2013 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 (том № 1 а.с.145-146).

Відповідно до ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищезазначене є безпідставними і висновки ДПІ у м. Чернігові ДПС щодо наявності порушення вимог позивачем Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент вчинення правопорушення).

Необхідно зазначити, що 04.03.2011 між Публічним акціонерним товариством «Полікомбанк» (далі - ПАТ «Полікомбанк») (Банк) та позивачем (Позичальник) укладено кредитний договір № 117, відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію на умовах передбачених даним договором. В забезпечення своєчасного виконання зобов'язань Позичальника по цьому кредитному договору майновим поручителем Приватним підприємством «Спецтранс» (далі - ПП «Спецтранс») передаються в заставу транспортні засоби. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (том № 4 а.с.148-149).

На виконання умов кредитного договору, 11.03.2011 між ПАТ «Полікомбанк» та ПП «Спецтранс», ОСОБА_3 (Заставодавці) укладено договір застави № 518 (том № 1 а.с.67) та договір про внесення змін до договору застави (том № 1 а.с.68). Договором застави передбачалось, що в забезпечення виконання умов, взятих Позичальником по «основному зобов'язанню», заставо давці передають в заставу належне їм майно, що є предметом застави за цим договором, а саме транспортні засоби.

Враховуючи вищезазначене 14.03.2011 між Приватним акціонерним товариством «Поліська страхова компанія» (далі - ПАТ «Поліська страхова компанія») (Страховик) та ПП «Спецтранс» (Страхувальник) укладено договір № 206-10/94 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), предметом якого є страховий захист майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами, які належать Страхувальнику на праві власності та передані в заставу Вигодонабувачу згідно договору застави № 518 від 11.03.2011 в забезпечення кредитного договору № 117 від 04.03.2011 (том № 1 а.с.69-71) та додаткову угоду № 1 до даного договору (том № 1 а.с.72).

Відповідно до п.3.1. ст.3 вищезазначеного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються у тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (п.п5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент вчинення правопорушення) передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу) по операціям з вказаними контрагентами.

Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору № 206-10/94 добровільного страхування наземного транспорту від 14.03.2011 платежі (том № 4 а.с.155-156) були здійснені ПП «Укрінтерсофт» на підставі п.4.7 даного Договору, оскільки ПП «Спецтранс» виступало майновим поручителем при отриманні позивачем кредиту у ПАТ «Полікомбанк» згідно договору № 117 від 04.03.2011.

Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи перевезення вантажу на підставі договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом (том № 4 а.с.157-262) позивачем виконано всі передбачені вище вимоги (у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю), що свідчить про правомірне віднесення відповідних сум до валових витрат та неправомірне донарахування ДПІ у м. Чернігові ДПС податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 № 0006422320 та № 0006412320.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 29.12.2012, а саме:

№ 0006422320, яким Приватному підприємству «Укрінтерсофт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 197 913,00 грн. (145 503,00 грн. за основним платежем та 52 410,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0006412320, яким Приватному підприємству «Укрінтерсофт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 216 585,00 грн. (165 706,00 грн. за основним платежем та 50 879,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Укрінтерсофт» (код ЄДРПОУ 31819126) судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Тихоненко