Ухвала

від 28.01.2014 по справі 825/290/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/290/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрінтерсофт» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові ДПС у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 29.12.2012 № 0006422320 та № 0006412320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 21.02.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач 02.08.2010 року зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 582844, взятий на податковий облік у ДПІ у м. Чернігові ДПС, як платник податків - 28.01.2002 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 01.02.2011 року № 108/10/29-017 та з 05.10.2010 року є платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом № 100303952.

На підставі направлень від 20.11.2012 року № 3370, 3371, 3372, від 27.11.2012 року № 3533, вимог ст.ст.20, 77, 82 ПК України та відповідно до плану-графіку відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.12.2012 № 2757/22/31819126 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.4, ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 165 706,00 грн., у тому числі: за ІУ квартал 2010 року в сумі 27 489,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 37 113,00 грн., за II квартал 2011 року в сумі 740,00 грн., за III квартал 2011 року в сумі 11 500,00 грн., за ІУ квартал 2011 року в сумі 852,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 16 625,00 грн., за II квартал 2012 року в сумі 47 816,00 грн., за III квартал 2012 року в сумі 23 571,00 грн.;

2. п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, п.183.3 ст.183, п.198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 134 490,00 грн., та завищено від'ємне значення у сумі 11 013,00 грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 21 991,00 грн., за січень 2011 року в сумі 14 651,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 15 040,00 грн., за липень 2011 року в сумі 10 000,00 грн., за січень 2012 року в сумі 15 833,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 23 084,00 грн., за травень 2012 року в сумі 22 455,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 11 436,00 грн., та завищено від'ємне значення у сумі 11 013,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивачем за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 рок задекларовано: скоригований валовий дохід у сумі 1 744 218,00 грн. та дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 6 570 445,00 грн., валові витрати у сумі 1 727 310,00 грн. та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 6 246 913,00 грн., витрати на страхування за II квартал 2011 року - 3 216,00 грн., за ІУ квартал 2011 року - 3 706,00 грн. та податок на прибуток в сумі 76 848,00 грн. Також, за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 рок позивачем задекларовано податковий кредит по ПДВ в сумі 1 557 951,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 29.12.2012 року № 0006422320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 197 930,00 грн. (за основним латежем 145 503,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52 410,00 грн.);

від 29.12.2012 року № 0006412320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 216 585,00 грн. (за основним платежем 165 706,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 50 879,00 грн..

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, 25.05.2011 року між позивачем (Замовник) та TOB «Техноторг-Ком» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг, відповідно до якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника, зазначеного в розділі 2 Договору, надавати йому за плату інформаційні (консультаційні) послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Виконання даного договору підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податковою накладною від 29.07.2011 року № 16 на суму з ПДВ 60 000,00 грн., реєстром отриманих та виданих податкових накладних, а оплата проведена згідно платіжного доручення № 223 від 02.08.2011 року на суму 60 000,00 грн.. Крім того, дана сума була включена контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

27.01.2011 року між позивачем (далі - Клієнт) та TOB «Пелопс» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Виконання даного договору підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податковою накладною від 28.02.2011 № 239 на суму з ПДВ 90 239,58 грн., реєстром отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, а оплата проведена згідно платіжного доручення № 70 від 10.03.2011 року на суму 90 239,58 грн. (з урахуванням угод від 12.04.2011 року про зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та TOB «Пелопс» та про поступку права на вимогу між позивачем, TOB «Пелопс» та TOB «ТПК «Салтіс». Крім того, дана сума включена контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

22.09.2010 року між позивачем (Клієнт) та TOB «ТПК «Салтіс» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 29.10.2010 року та від 31.01.2011 року, податковими накладними від 29.10.2010 рок с№ 354 на суму з ПДВ 131 946,00 грн., від 31.01.2011 року № 113 на суму з ПДВ 87 905,00 грн., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, а оплата проведена згідно платіжних доручень від 22.11.2010 року на суму 21 946,00 грн., № 16 від 15.11.2010 року на суму 60 000,00 грн., від 11.11.2010 року на суму 50 000,00 грн. та № 46 від 14.02.2011 року на суму 87 905,00 грн.

Крім того, дані суми включені контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

31.08.2012 року між позивачем (Клієнт) та TOB «Лойд Стром» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 20, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 11.09.2012 року, 21.09.2012 року та від 28.09.2011 року, податковими накладними від 21.09.2012 № 2 на суму з ПДВ 44 897,52 грн., від 28.09.2012 року № 3 на суму з ПДВ 44 897,52 грн. та від 11.09.2012 року № 1 на суму з ПДВ 44 897,52 грн., реєстром отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, а оплата проведена згідно платіжного доручення № 756 від 09.10.2012 на суму 134 692,56 грн.. Крім того, дані суми включені контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

03.01.2012 року між позивачем (Клієнт) та TOB «Транспорт-Експрес» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 03, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 31.01.2012 року, 10.04.2012 року, 20.04.2012 року, від 30.04.2011 року, від 11.05.2012 року, від 21.05.2012 року, від 31.05.2012 року, податковими накладними від 31.01.2012 року № 6 на суму з ПДВ 95 000,00 грн., від 10.04.2012 року № 33 на суму з ПДВ 48 000,00 грн., від 20.04.2012 року № 34 на суму з ПДВ 48 000,00 грн., від 28.04.2012 № 38 на суму з ПДВ 42 505,81 грн., від 11.05.2012 № 134 на суму з ПДВ 39 628,62 грн., від 31.05.2012 року № 136 на суму з ПДВ 55 469,94 грн., від 21.05.2012 року № 135 на суму з ПДВ 39 628,62 грн., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, а оплата проведена згідно платіжних доручень № 450 від 07.02.2012 року на суму 95 000,00 грн., № 563 від 10.05.2012 року на суму 138 505,81 грн., № 616 від 07.06.2012 року на суму 134 727,18 грн.. Крім того, дані суми включені контрагентом в податкові зобов'язання, а позивачем в податковий кредит, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи, підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем вимог ПК України, Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону про ПДВ є акт ДПІ у Шевченківському районі від 31.03.2011 року № 730/23-04/37146414 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ТПК «Салтіс» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2010 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.04.2011 року № 748/23-04/37270428 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Пелопс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.10.2011 № 2228/23-04/36283352 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Техноторг-Ком» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за період з 28.12.2008 року по 31.08.2011 року та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.08.2012 № 1179/2290/35745362 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Транспорт-Експрес» по взаємовідносинам з контрагентами за січень, квітень та травень 2012 року, якими встановлено ознаки нікчемності правочинів.

Згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені договори позивача з контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ,juhm пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаних контрагентів та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на акт ДПІ у Шевченківському районі від 31.03.2011 року № 730/23-04/37146414 про результата документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ТПК «Салтіс» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2010 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.04.2011 № 748/23-04/37270428 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Пелопс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.10.2011 № 2228/23-04/36283352 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Техноторг-Ком» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за період з 28.12.2008 по 31.08.2011 та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.08.2012 № 1179/2290/35745362 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Транспорт-Експрес» по взаємовідносинам з контрагентами за січень, квітень та травень 2012 року не береться судом до уваги, оскільки правочини здійснені між позивачем та вищезазначеними контрагентами в передбаченому законом порядку нікчемними не визнані.

На момент укладення договорів між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі звернулась з позовом до TOB «Техноторг-Ком» про визнання недійсними установчих документів та запису про проведення реєстрації, припинення юридичної особи. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2012 у задоволенні позову ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року.

Матеріали справи свідчать, що 04.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Полікомбанк» (Банк) та позивачем (Позичальник) укладено було кредитний договір № 117, відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію на умовах передбачених даним договором. В забезпечення своєчасного виконання зобов'язань Позичальника по цьому кредитному договору майновим поручителем Приватним підприємством «Спецтранс» (далі - ПП «Спецтранс») передаються в заставу транспортні засоби. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов кредитного договору, 11.03.2011 року між ПАТ «Полікомбанк» та ПП «Спецтранс», ОСОБА_3 (Заставодавці) укладено договір застави № 518 та договір про внесення змін до договору застави. Договором застави передбачалось, що в забезпечення виконання умов, взятих Позичальником по «основному зобов'язанню», заставо давці передають в заставу належне їм майно, що є предметом застави за цим договором, а саме транспортні засоби.

Враховуючи вищезазначене, 14.03.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Поліська страхова компанія» (Страховик) та ПП «Спецтранс» (Страхувальник) було укладено договір № 206-10/94 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), предметом якого є страховий захист майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами, які належать Страхувальнику на праві власності та передані в заставу Вигодонабувачу згідно договору застави № 518 від 11.03.2011 року в забезпечення кредитного договору № 117 від 04.03.2011 року та додаткову угоду № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 вищезазначеного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. s.

До складу валових витрат включаються у тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (п.п5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент вчинення правопорушення) передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт. наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу) по операціям з вказаними контрагентами.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору № 206-10/94 добровільного страхування наземного транспорту від 14.03.2011 року платежі були здійснені ПП «Укрінтерсофт» на підставі п.4.7 даного Договору, оскільки ПП «Спецтранс» виступало майновим поручителем при отриманні позивачем кредиту у ПАТ «Полікомбанк» згідно договору № 117 від 04.03.2011 року.

Таким чином, встановлено, що здійснюючи перевезення вантажу на підставі договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом позивачем було виконано всі передбачені вище вимоги (у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю), що свідчить про правомірне віднесення відповідних сум до валових витрат та неправомірне донарахування ДПІ у м. Чернігові ДПС податку на прибуток приватних підприємств.

Враховуючи все вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0006422320 та № 0006412320 є незаконними та необгрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.