Постанова

від 26.02.2013 по справі 18/1972/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року Справа №18/1972/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - Машкевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4001П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 06 грудня 2012 року у справі №18/1972/12

за позовом ТОВ "Демтон", м. Кременчук

до ТОВ "Джі-Ем-Бі Індастриз", м. Кременчук

про стягнення 14327,76 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.12.2012 р. у справі № 18/1972/12 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, позовні вимоги залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Демтон" просило залишити оішення суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, між ТОВ "Демтон" та ТОВ "Джі-Ем-Бі Індастриз" було укладено договір оренди навантажувальної техніки №1/2012 від 01.01.2012 року (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався передати відповідачу в термінове платне користування, для здійснення виробничої діяльності навантажувач KOMATSU FG15Т-20, 2008 року випуску, заводський №665739, двигун NISSAN К15, рама шасі №665739, призначений для навантаження-розвантаження вантажів, які можливо підняти й перемістити у відповідності з технічними можливостями навантажувача.

На виконання пункту 1.3 Договору сторонами підписаний акт приймання-передачі обладнання від 01.01.2012 року, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв навантажувач KOMATSU FG15Т-20.

Актом приймання-передачі від 31.05.2012 року відповідач повернув позивачу вказаний навантажувач.

Строк дії Договору сторони передбачили у пункті 2.1 та зазначили, що строк оренди встановлюється на період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Розділом 4 Договору сторони узгодили, що сума орендної плати за користування навантажувачем складає 3 500,00 грн. в місяць. Оплата здійснюється безготівковим перерахунком грошових коштів на рахунок орендодавця-позивача згідно рахунків, за реквізитами, зазначеними в Договорі. Плата за оренду навантажувача здійснюється у вигляді 100% передоплати за майбутній місяць оренди щомісячно до 10 числа.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, передав відповідачу в належному стані в користування об'єкт оренди, про що свідчать акти актами приймання-передачі робіт (надання послуг): № ОУ-0000001 від 31.01.2012р., № ОУ-0000002 від 29.02.2012р., № ОУ-0000003 від 31.03.2012р. № ОУ-0000004 від 30.04.2012р. № ОУ-0000005 від 31.05.2012р. на суму 3 500 грн.

Місцевим судом встановлено, що відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати послуг виконав частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з лютого по травень 2012 року в сумі 14 000,00 грн.

У зв'язку з чим, ТОВ "Демтон" надіслало на адресу ТОВ "Джі-Ем-Бі Індастриз" претензію №16 від 08.08.2012 року з проханням добровільно сплатити заборгованість в сумі 14 000,00 грн. за Договором.

У свою чергу, відповідач у відповіді на претензію вих. №102 від 23.08.2012 р. відхилив її, пославшись на те, що Договір укладений сторонами з порушеннями ст. 92 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки Договір оренди № 1/2012 від 01.01.2012 року судом недійсним не визнавався, його недійсність прямо не встановлена законом, укладений договір є правомірним правочином в силу презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України та обов'язковими для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 625 ЦК України, яка визначає обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

На підставі цієї норми, позивач заявив до стягнення 70,00 грн. втрат від інфляції та 3% річних - 257,76 грн. за період 11.02.2012 - 24.09.2012 року.

Однак, суд, розрахувавши індекс інфляції та процентів дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення заявленої суми 3% річних в розмірі 257,76 грн.

Стосовно вимоги задовольнити стягнення інфляційних в сумі 70,00 грн. колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про відмову у задоволенні таких вимог за недоведеністю щодо розмірів.

Отже, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 14 257,76 грн. є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції досліджено обставини, що мають значення для справи, рішення є обґрунтованим і прийнятим у відповідності з чинним законодавством, а тому підстави для його скасування та задоволення скарги відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області по справі №18/1972/12 від 06.12.2012 року залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 25.02.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.