Постанова

від 22.02.2013 по справі 2а-11480/12/0170/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

22 лютого 2013 р. (16:22 год.) Справа №2а-11480/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства приватного підприємства "Кряж" "Красногвардійський шиферний завод"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін:

від позивача - Жаворонкова Галина Василівна, довіреність №б/н від 17.05.2012р.;

від відповідача - Серпутіна Тетяна Віталіївна, довіреність №26/9/3/10 від 01.03.2013р.

Суть справи: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства приватного підприємства "Кряж" "Красногвардійський шиферний завод" (далі - Позивач) до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 01.10.2012р. №0000552200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1086845,00 грн. та № 0000562200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 869475,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо заниження позивачем податку на прибуток та правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, позивач зазначив, що податковим органом невірно застосовані норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач зазначає, що податковим органом нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток у зв'язку з виключенням суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Фінансова компанія "Соларіс". Позивач підкреслює, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, реальність господарський операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманих товарів (послуг) в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.10.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні ухвалою суду від 20.11.2012 року по справі призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою суду від 20.11.2012 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням експертизи до одержання результатів експертизи.

07.02.2013 р. на адресу суду від ТОВ "Кримське експертне бюро" надійшов висновок №294/12 судової економічної експертизи по адміністративній справі №2а-11480/12/0170/18.

Ухвалою суду від 08.02.2013р. було поновлено провадження в адміністративній справі №2а-11480/12/0170/18 з 22.02.13р.

У судовому засіданні 22.02.2013р. представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути судові витрати з державного бюджету України, а саме: судовий збір в сумі 2146,00 грн., та витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в сумі 19162,00 грн. Також під час судового засідання позивач уточненні позовні вимоги підтримував, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечув, просив у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (том І а.с. 82-87, том ІІ, а.с.107-109). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Статут ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» зареєстровано Красногвардійською районною радою державної адміністрації АР Крим 04.11.2002 реєстраційний № 11271050001000169. Код суб'єкта господарювання 32192272.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 995 від 18.11.2002 Джанкойською ОДПІ.

ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» зареєстровано як платник податку на додану вартість у Джанкойська ОДПІ, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 00642709 від 22.11.2002 року, індивідуальній податковий № 321922701172.

Судом встановлено, що Джанкойською ОДПІ АР Крим проведена позапланова невиїзна перевірка Дочірнього підприємства приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (ЄДРПОУ 32192272) з питань дотримання вимог податкового законодавства по факту взаємовідносин з ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» (код за ЄДРПОУ 36685006) за період з 30.09.2009 по 15.07.2011.

За результатами перевірки складений акт № 2603/22-00/32192272 від 20.09.2012 р., відповідно до висновків якого встановлено такі порушення (том І а.с. 34):

- п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 579 650,00 грн.

- п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 724 563,00грн.

- ч.1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення нікчемного правочину - угода між ТОВ "Фінансова компанія "Соларіс" та ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (договір поставки №50/1 від 01.11.2010р., загальна сума угоди 3477901,93 грн., у т.ч. ПДВ - 579650,33 грн.).

За висновками акту винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000562200 від 01.10.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 869 475 грн., у т.ч. за основним платежем 579 650 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 289 825 грн.

№ 0000552200 від 01.10.2012 збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1 086 845 грн., у т.ч. за основним платежем 724 563 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 362 282 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми завишення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 597650,00 грн. та суми завишення від'ємного значення податку на прибуток на суму 724563,00 грн. ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та нараховані штрафні санкції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається судом з матеріалів справи та акту, сума донарахування ПДВ у розмірі 597650,00 грн. визначена, на думку ДПІ, внаслідок порушення ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР у зв'язку з завищенням податкового кредиту з ПДВ у розмірі 597 650,00 грн., що нарахований у зв'язку з придбанням товарів у «сумнівного» контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», взаємовідносини із яким Джанкойською ОДПІ визнані нікчемним правочином.

Так, судом убачається, що позивач у листопаді 2010 року від ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» отримав такі податкові накладні:

- №10110301 від 03.11.2010 р. на суму 228433,34 грн. у т.ч. ПДВ - 32633,34 грн.,

- №417 від 08.11.2010 р. на суму 833000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 119000,00 грн.,

- №449 від 11.11.2010 р. на суму 400312,50 грн. у т.ч. ПДВ - 57187,50 грн.,

- №10111501 від 15.11.2010 р. на суму 1273358,33 грн. у т.ч. ПДВ - 181908,33 грн.

- №472 від 16.11.2010 р. на суму 284964,17 грн. у т.ч. ПДВ - 40709,17 грн.,

- №10111801 від 18.11.2010 р. на суму 341541,67 грн. у т.ч. ПДВ - 48791,67 грн.,

- №494 від 22.11.2010 р. на суму 115024,00 грн. у т.ч. ПДВ - 16432,00 грн.,

- №10112301 від 23.11.2010 р. на суму 295260,00 грн. у т.ч. ПДВ - 42180,00 грн.,

- №10113001 від 30.11.2010 р. на суму 285658,33 грн. у т.ч. ПДВ - 40808,33 грн.,

отже загалом на суму 4057552,34 грн. у т.ч. ПДВ - 579650,34 грн.

Так, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168), який діяв на момент здійснення операцій з придбання, ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» було виписано на адресу ДП ПП «Кряж» «Красногвардіиський шиферний завод» податкові накладні на суму ПДВ 579650,33 грн. які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996 (далі - Закон №996).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між ДП ПП «Кряж» «Красногвардіиський шиферний завод» (покупець) та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» (продавець) було укладено договір поставки №50/1 від 01.1.2010 відповідно до якого Продавець надає, а Покупець приймає товар відповідно до заздалегідь наданих заявок.

На виконання умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» надало, а ДП ПП «Кряж» «Красногвардіиський шиферний завод» прийняло товар (азбест, цемент, металеві листи, труби тощо) у загальній сумі 3477 902,00 грн., у тому числі ПДВ 579 650,33 грн. Доставка товару відбувалась власним вантажним транспортом ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод», відповідно до подорожніх листів, які є в матеріалах справи.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону № 168).

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону №168).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону № 168):

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п.7.2.6 п. 7.2. ст.7 Закону № 168).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168).

Податкова накладна має містити всі обов'язкові реквізити, які встановлені п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 Закону №168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168).

Відповідно до п. п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

В Акті Джанкойської ОДПІ в АРК зазначено, що правочини ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» є нікчемними у зв'язку з відсутністю інформації щодо наявності у них складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, устаткування, а також з недостатністю у них трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Однак, Законом №168 не передбачено обов'язок покупця перевіряти, за рахунок яких ресурсів (виробничих, трудових, фінансових) продавець надає товари (роботи, послуги) для покупця.

Покупець не зобов'язаний перевіряти:

- чи використовує продавець власні виробничі потужності або орендовані;

- чи залучає продавець з метою здійснення господарської діяльності власних співробітників або фізичних осіб за трудовими угодами.

Отже, судом встановлено, що платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Таким чином, висновки Акту Джанкойської ОДПІ в АРК не обґрунтовані, тому що покупець (ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод») не може нести відповідальність за діяльність або бездіяльність продавців та не повинен зазнавати негативні наслідки з цього.

Операції з придбання матеріалів відображені у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 20 «Запаси» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 2 898 251,66 грн., Дт 64 «Податковий кредит» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 579 650,33 грн.

Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996).

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абз.2 п.2.1 р.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. р. №88 та зареєестроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (далі - Положення №88)).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996).

Відповідно п.2 ст.9 Закону № 996 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону №996).

Відповідно до Закону № 168, який діяв на момент здійснення операцій з придбання, ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» було виписано на адресу ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» податкові накладні на суму ПДВ 579 650,33 грн. які відповідають вимогам Закону № 996.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд робить висновок про те, що висновки акту перевірки №2603/22-00/32192272 від 20.09.2012 р. щодо завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на загальну суму 597 650,00 грн. не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 724563,00 грн., суд вказує наступне.

Як вбачається судом з матеріалів справи та акту, сума донарахування податку з прибутку підприємства у розмірі 724563,00 грн. визначена, на думку ДПІ, внаслідок порушення ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» п. п. п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР у зв'язку із завишенням валових витрат у розмірі 2898251,60грн., що нараховані у зв'язку з придбанням товарів у «сумнівного» контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», взаємовідносини із яким Джанкойською ОДПІ визнані нікчемним правочином.

Так, розбіжність з актом перевірки склала 2898251,60грн. за рахунок виключення ДПІ зі складу валових витрат, витрати на придбання матеріалів у «сумнівного» контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (покупець) та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» (продавець) було укладено договір поставки № 50/1 від 01.1.2010 відповідно до якого Продавець надає, а Покупець приймає товар відповідно до заздалегідь наданих заявок.

На виконання умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» надало, а ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» прийняло товар (азбест, цемент, металеві листи, труби тощо) у загальній сумі 3477902,00 грн., у тому числі ПДВ 579650,33 грн.

Доставка товару відбувалась власним вантажним транспортом ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод», відповідно до подорожніх листів, які є в матеріалах справи.

Операції з придбання матеріалів відображені у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 20 «Запаси» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 2 898 251,66 грн., Дт 64 «Податковий кредит» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 579650,33 грн.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» надало продукцію, а ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» прийняло її на загальну суму 3477902,00 грн.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР далі - Закон №334)).

До складу валових витрат платника податків включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону №334):

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334).

Правила ведення податкового обліку регулюються нормами ст.11 Закону №334. Однак у вказаній статі не встановлений перелік документів, необхідних для включення витрат підприємства до складу валових.

Згідно п.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 03.04.1997р. №1251 - XII (далі - Закон №1251) платники податків зобов'язані вести бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.З Закону №996).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону №996).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз.11 ст.1 Закону №996).

Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити, встановлені п.2 ст.9 Закону №996.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (п.1 ст.9 Закону №996).

Таким чином, первинні бухгалтерські документи є документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, фіксуючі факти здійснення господарської операції». Всі бухгалтерські первинні документи оформлені, згідно з чинним законодавством і дають право на валові витрати.

Отже відповідно до Закону №334, який діяв на момент здійснення операції купівлі-продажу, ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» придбало у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» матеріали вартістю 3477902,00 грн., у тому числі ПДВ 579 650,33 грн., вартість без ПДВ складає 2898251,60 грн. та віднесло вартість придбаних матеріалів до складу валових витрат, що підтверджується договором, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, подорожніми листами.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд робить висновок про те що висновки акту перевірки № 2603/22-00/32192272 від 20.09.2012р. щодо завищення валових витрат за 4-й квартал 2010 року у сумі 2898251,60 грн. не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод».

Також, судом відповідно до наданих позивачем первинних документів встановлено, що матеріали придбані ДП ПП «Кряж» «Красногвардійськии шиферний завод» у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» використовувались у власній господарський діяльності у листопаді - грудні 2010 року наступним чином:

- матеріали (металеві листи, кабель, круги, труби) вартістю 658 899,97 грн. без ПДВ були використані для ремонту основних засобів, витрати матеріалів підтверджена актами списання товарів;

- матеріали (азбест, цемент) вартістю 4 092 939,88 грн. без ПДВ у тому числі 2 239 351,69 грн. без ПДВ придбані у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» використані при виробництві, що підтверджено накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Отже, відповідно до наданих первинних документів з матеріалів придбаних ДП ПП «Кряж» «Красногвардійськии шиферний завод» у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», що використані у виробництві у сумі 2 239 351,69 грн. без ПДВ було виготовлено у листопаді - грудні 2010 року шифер 8 х в КШЗ, шифер 8 х в посилений КШЗ, шифер некондиція КШЗ у загальний кількості 231 543 листів, що підтверджується накладними на передачу готової продукції які є в матеріалах справи.

Таким чином, судом вбачається, що використання ДП ПП «Кряж» «Красногвардійськии шиферний завод» придбаних у листопаді 2010 року матеріалів у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» у власній господарський діяльності під час виготовлення та виписку готової продукції за перевірений період підтверджується матеріалами справи.

Крім того, як вбачається судом з матеріалів справи та акту, завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на загальну суму 597 650,00 грн. та завищення валових витрат у розмірі 2898251,60 грн. визначена, на думку ДПІ, внаслідок придбання товарів у «сумнівного» контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», взаємовідносини із яким Джанкойською ОДПІ визнані нікчемним правочином.

Так, під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент - ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договорами, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки №2603/22-00/32192272 від 20.09.2012 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 597650,00 грн. та з податку на прибуток 724563,00 грн.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Також, судово-економічною експертизою відповідно до висновку №294/12 від 07.02.2013 р. ТОВ "Кримське експертне бюро" було зроблено такий висновок:

- Висновки акту перевірки № 2603/22-00/32192272 від 20.09.2012, щодо завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на загальну суму 597650,00 грн., не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод».

- Висновки акту перевірки № 2603/22-00/32192272 від 20.09.2012, щодо завищення валових витрат за 4-й квартал 2010 року у сумі 2898251,60 грн. не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод».

- Використання ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод», придбаних, у листопаді 2010 року, матеріалів у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» у власній господарський діяльності під час виготовлення та випуску готової продукції за перевірений період підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (саме оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 20 «Запаси», видатковими накладними, податковими накладними, актами списання товарів, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів).

- Господарські операції ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» за договором № 50/1 від 01.11.2010 з ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» знайшли своє підтвердження при формуванні валових витрат та відображені показників Декларації з податку на прибуток підприємства, а також у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодах та внесені до декларації з ПДВ, що документально підтверджує реальність здійснення операцій з урахування часу, місця знаходження товару, обсягу матеріальних ресурсів, виробничих потужностей.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.10.2012 р. №0000552200 та №0000562200, не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.02.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби від 01.10.2012 р. №0000552200 та №0000562200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства приватного підприємства "Кряж" "Красногвардійський шиферний завод" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 2236,00 грн. та з проведення судової експертизи у розмірі 19162,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.