Ухвала

від 28.05.2013 по справі 2а-11480/12/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11480/12/0170/18

28.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 22.02.13 у справі № 2а-11480/12/0170/18

за позовом Дочірнього підприємства приватного підприємства "КРЯЖ "Красногвардійський шиферний завод" (вул. Польова, 5, смт.Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2013 року позовні вимоги Дочірнього підприємства приватного підприємства КРЯЖ "Красногвардійський шиферний завод" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби від 01.10.2012 р. №0000552200 та №0000562200.

Вирішено питання щодо судових витрат.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 28.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Джанкойською ОДПІ АР Крим проведена позапланова невиїзна перевірка Дочірнього підприємства приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (ЄДРПОУ 32192272) з питань дотримання вимог податкового законодавства по факту взаємовідносин з ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» (код за ЄДРПОУ 36685006) за період з 30.09.2009 по 15.07.2011.

За результатами перевірки складений акт № 2603/22-00/32192272 від 20.09.2012 р., відповідно до висновків якого встановлено порушення (том І а.с. 34):

- п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 579 650,00 грн.

- п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 724 563,00грн.

- ч.1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення нікчемного правочину - угода між ТОВ "Фінансова компанія "Соларіс" та ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (договір поставки №50/1 від 01.11.2010р., загальна сума угоди 3477901,93 грн., у т.ч. ПДВ - 579650,33 грн.).

За висновками акту винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000562200 від 01.10.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 869475 грн., у т.ч. за основним платежем 579650 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 289825 грн.

№ 0000552200 від 01.10.2012 збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1086845 грн., у т.ч. за основним платежем 724563 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 362282 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та акту, сума донарахування ПДВ у розмірі 597650,00 грн. визначена, на думку ДПІ, внаслідок порушення ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР у зв'язку з завищенням податкового кредиту з ПДВ у розмірі 597 650,00 грн., що нарахований у зв'язку з придбанням товарів у «сумнівного» контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», взаємовідносини із яким Джанкойською ОДПІ визнані нікчемним правочином.

Так, позивач у листопаді 2010 року від ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» отримав такі податкові накладні:

- №10110301 від 03.11.2010 р. на суму 228433,34 грн. у т.ч. ПДВ - 32633,34 грн.,

- №417 від 08.11.2010 р. на суму 833000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 119000,00 грн.,

- №449 від 11.11.2010 р. на суму 400312,50 грн. у т.ч. ПДВ - 57187,50 грн.,

- №10111501 від 15.11.2010 р. на суму 1273358,33 грн. у т.ч. ПДВ - 181908,33 грн.

- №472 від 16.11.2010 р. на суму 284964,17 грн. у т.ч. ПДВ - 40709,17 грн.,

- №10111801 від 18.11.2010 р. на суму 341541,67 грн. у т.ч. ПДВ - 48791,67 грн.,

- №494 від 22.11.2010 р. на суму 115024,00 грн. у т.ч. ПДВ - 16432,00 грн.,

- №10112301 від 23.11.2010 р. на суму 295260,00 грн. у т.ч. ПДВ - 42180,00 грн.,

- №10113001 від 30.11.2010 р. на суму 285658,33 грн. у т.ч. ПДВ - 40808,33 грн.,

отже загалом на суму 4057552,34 грн. у т.ч. ПДВ - 579650,34 грн.

Так, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон № 168), який діяв на момент здійснення операцій з придбання, ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» було виписано на адресу ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» податкові накладні на суму ПДВ 579650,33 грн. які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996 (далі - Закон №996).

Між ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (покупець) та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» (продавець) було укладено договір поставки №50/1 від 01.1.2010 відповідно до якого Продавець надає, а Покупець приймає товар відповідно до заздалегідь наданих заявок.

На виконання умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» надало, а ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» прийняло товар (азбест, цемент, металеві листи, труби тощо) у загальній сумі 3477 902,00 грн., у тому числі ПДВ 579650,33 грн. Доставка товару відбувалась власним вантажним транспортом ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод», відповідно до подорожніх листів, які є в матеріалах справи.

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону №168).

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п.7.2.6 п. 7.2. ст.7 Закону № 168).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 Закону №168).

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними.

Підпунктом 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

В Акті Джанкойської ОДПІ в АРК зазначено, що правочини ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» є нікчемними у зв'язку з відсутністю інформації щодо наявності у них складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, устаткування, а також з недостатністю у них трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Однак, Законом №168 не передбачено обов'язок покупця перевіряти, за рахунок яких ресурсів (виробничих, трудових, фінансових) продавець надає товари (роботи, послуги) для покупця.

Отже, платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Операції з придбання матеріалів відображені у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 20 «Запаси» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 2898251,66 грн., Дт 64 «Податковий кредит» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 579650,33 грн.

Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до Закону № 168, який діяв на момент здійснення операцій з придбання, ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» було виписано на адресу ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» податкові накладні на суму ПДВ 579650,33 грн. які відповідають вимогам Закону № 996.

Таким чином, висновки акту перевірки №2603/22-00/32192272 від 20.09.2012 р. щодо завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на загальну суму 597650,00 грн. не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 724563,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сума донарахування податку з прибутку підприємства у розмірі 724563,00 грн. визначена внаслідок порушення ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» п. п. п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР у зв'язку із завишенням валових витрат у розмірі 2898251,60грн., що нараховані у зв'язку з придбанням товарів у «сумнівного» контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», взаємовідносини із яким Джанкойською ОДПІ визнані нікчемним правочином.

Так, розбіжність з актом перевірки склала 2898251,60грн. за рахунок виключення ДПІ зі складу валових витрат, витрати на придбання матеріалів у «сумнівного» контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс».

Між ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (покупець) та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» (продавець) було укладено договір поставки № 50/1 від 01.1.2010 відповідно до якого Продавець надає, а Покупець приймає товар відповідно до заздалегідь наданих заявок.

На виконання умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» надало, а ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» прийняло товар (азбест, цемент, металеві листи, труби тощо) у загальній сумі 3477902,00 грн., у тому числі ПДВ 579650,33 грн.

Доставка товару відбувалась власним вантажним транспортом ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод», відповідно до подорожніх листів, які є в матеріалах справи.

Операції з придбання матеріалів відображені у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 20 «Запаси» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 2 898 251,66 грн., Дт 64 «Податковий кредит» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 579650,33 грн.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» надало продукцію, а ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» прийняло її на загальну суму 3477902,00 грн.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334, до складу валових витрат платника податків включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Абзацом 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку регулюються нормами ст.11 Закону №334. Однак у вказаній статі не встановлений перелік документів, необхідних для включення витрат підприємства до складу валових.

Отже, ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» придбано у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» матеріали вартістю 3477902,00 грн., у тому числі ПДВ 579650,33 грн., вартість без ПДВ складає 2898251,60 грн. та віднесло вартість придбаних матеріалів до складу валових витрат, що підтверджується договором, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, подорожніми листами.

Таким чином, висновки акту перевірки № 2603/22-00/32192272 від 20.09.2012р. щодо завищення валових витрат за 4-й квартал 2010 року у сумі 2898251,60 грн. не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод».

Також, матеріали придбані ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» використовувались у власній господарський діяльності у листопаді - грудні 2010 року наступним чином:

- матеріали (металеві листи, кабель, круги, труби) вартістю 658 899,97 грн. без ПДВ були використані для ремонту основних засобів, витрати матеріалів підтверджена актами списання товарів;

- матеріали (азбест, цемент) вартістю 4 092 939,88 грн. без ПДВ у тому числі 2 239 351,69 грн. без ПДВ придбані у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» використані при виробництві, що підтверджено накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Отже, використані у виробництві у сумі 2239351,69 грн. без ПДВ було виготовлено у листопаді - грудні 2010 року шифер 8 х в КШЗ, шифер 8 х в посилений КШЗ, шифер некондиція КШЗ у загальний кількості 231543 листів, що підтверджується накладними на передачу готової продукції.

Таким чином, використання ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» придбаних у листопаді 2010 року матеріалів у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» у власній господарський діяльності під час виготовлення та виписку готової продукції за перевірений період підтверджується матеріалами справи.

Крім того, завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на загальну суму 597650,00 грн. та завищення валових витрат у розмірі 2898251,60 грн. визначена внаслідок придбання товарів у «сумнівного» контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», взаємовідносини із яким Джанкойською ОДПІ визнані нікчемним правочином.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідачем, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надано суду доказів того, що правочини між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

На підставі викладеного вище, висновки викладені відповідачем в акті перевірки №2603/22-00/32192272 від 20.09.2012 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 597650,00 грн. та з податку на прибуток 724563,00 грн.

Висновком судово-економічної експертизи №294/12 від 07.02.2013 р. встановлено:

- висновки акту перевірки № 2603/22-00/32192272 від 20.09.2012, щодо завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на загальну суму 597650,00 грн., не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод».

- висновки акту перевірки № 2603/22-00/32192272 від 20.09.2012, щодо завищення валових витрат за 4-й квартал 2010 року у сумі 2898251,60 грн. не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод».

- використання ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод», придбаних, у листопаді 2010 року, матеріалів у ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» у власній господарський діяльності під час виготовлення та випуску готової продукції за перевірений період підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (саме оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 20 «Запаси», видатковими накладними, податковими накладними, актами списання товарів, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів).

- господарські операції ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» за договором № 50/1 від 01.11.2010 з ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» знайшли своє підтвердження при формуванні валових витрат та відображені показників Декларації з податку на прибуток підприємства, а також у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодах та внесені до декларації з ПДВ, що документально підтверджує реальність здійснення операцій з урахування часу, місця знаходження товару, обсягу матеріальних ресурсів, виробничих потужностей.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.10.2012 р. №0000552200 та №0000562200, не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 22.02.13 у справі № 2а-11480/12/0170/18- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 22.02.13 у справі № 2а-11480/12/0170/18 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян