Постанова

від 26.02.2013 по справі 826/451/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2013 року 12:18 № 826/451/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гетьман Ю.В. (довіреність від 03.12.2012 р. № 12/342)

від відповідача: Любченко О.О. (довіреність від 02.01.2013 р. № 12/10-015)

від третьої особи : Сєрєбрєнніков Д.В. (довіреність від 14.02.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС третя особаПриватне підприємство «Зернь» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 № 0000172270 та № 0000162270,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» з позовом до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 року:

- № 0000172270, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 81870 грн. за основним платежем та на 9310 грн. за штрафними санкціями,

- № 0000162270, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 72733 грн. за основним платежем та на 36367 грн. за штрафними санкціями,

які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Зернь».

Позивач зазначає, що спірні рішення та висновки акту перевірки ґрунтуються на начебто нездійсненні з боку контрагента спірних операцій, а отже, на думку ДПІ, і на відсутності підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, як зазначає позивач, зазначені висновки є помилковими, оскільки спірні операції є фактично виконаними, їх виконання супроводжується належним чином складеними первинними документами та податковими накладними. Контрагент був зареєстрований платником ПДВ, здійснював декларування результатів своєї діяльності у податковій звітності, а позивач, при цьому, сплачував у ціні придбаних послуг ПДВ, а отже у позивача були всі підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Щодо посилання ДПІ на матеріали кримінальної справи та у зв'язку з цим на фіктивність контрагента, позивач зазначає, що відповідні покази підлягають оцінці судом у кримінальній справі і лише вирок суду, що набрав законної сили, може мати обов'язкову силу в контексті викладених в акті перевірки доводів ДПІ. Будь-яких судових рішень, щодо визнання контрагента фіктивним підприємством, визнання недійсними угод з цим контрагентом, як зазначає позивач - не має. Відносно доводів ДПІ про нікчемність правочину, позивач зазначає, що на податкові органи не покладено контроль за дотриманням вимог цивільного законодавства та податкові органи не наділені функціями щодо визнання недійсними (нікчемними) договорів, що має місце в даному випадку.

Щодо доводів про відсутність контрагента за місцезнаходженням, позивач зазначає, зазначені відомості стосуються періоду поза межами виконання спірних операцій, а отже не можуть бути підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та порушення позивачем податкового законодавства.

По суті, як зазначає позивач, висновки в обґрунтування оскаржуваних рішень ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, а отже, враховуючи наведене у сукупності, позивач зазначає про відсутність у відповідача підстав для формування негативних для позивача висновків акту перевірки та прийняття на їх підставі оскаржуваних рішень.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи надав пояснення по суті позовних вимог, первинні документи та податкові накладні за спірними операціями та під час розгляду справи підтвердив фактичне виконання спірних операцій та зазначив про відсутність у сторін претензій щодо виконання спірних операцій. З урахуванням наведеного третя особа просила відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення представника сторін та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» (код з ЄДР 23444389; 03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, 172, офіс 1014) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Зернь» (код з ЄДР 36391868; 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Якуба Колоса, 3/1, кв. 51; директор на час розгляду справи - ОСОБА_4) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2012 р. № 592/1-22-70-23444389 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки до основних видів діяльності належить консультування з питань комерційної діяльності та управління.

В Акті також зазначено, що згідно до довідкою ТОВ «КФ «Острів» підприємство є виробником послуг по визначенню ринкової вартості об'єктів рухомого та нерухомого майна, по оцінці цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав, нематеріальних активів та прав на об'єкти інтелектуальної власності, по правовому та фінансово-економічному аналізу підприємств, по консультаційним питанням з питань комерційної діяльності, що визначено у статуті товариства.

В контексті наведеного зазначається про надання під час перевірки ліцензії від 16.02.2012 р. на проведення земле-оціночних робіт, а також сертифікату від 29.07.2010 року суб'єкта оціночної діяльності, наявність яких у позивача не заперечувалась сторонами і під час розгляду справи.

Щодо аналізу взаємовідносин між позивачем та ПП «Зернь» в Акті перевірки зазначено про укладання з позивачем низки угод.

Зокрема, зазначається, що між цими особами укладено договір № 2011 від 07.10.2011 р. щодо виконання контрагентом робіт з підготовки та участі у розробці частини розділів звітів з оцінки майна, які стосуються аналізу ринку офісного, електричного, телекомунікаційного обладнання… - з досліду вартості ринкових цін на паливні матеріали мастила в Києві, Львові, Донецьку, Одесі, АР Крим, Дніпропетровську по галузях промисловості для включення у звіти замовника. В Акті перевірки зазначається про видачу податкових накладних від 29.11.2011 року та від 09.12.2011 р. відповідно на 150 000 грн. та на 180 000 грн. з ПДВ з ПДВ. При цьому, зазначається про складання сторонами акту від 09.12.2011 р. з підготовки розділів звітів з оцінки та дослідження ринкових цін на суму 330 000 грн. з ПДВ. Оплата проведена 29.11.2011 р. та 09.12.2011 р. відповідно на 150 000 грн. з ПДВ та на 180 000 грн. з ПДВ. Наведені обставини визнаються та не заперечуються сторонами та третьою особою, підтверджуються матеріалами справи, а копії зазначених документів залучено до матеріалів справи. Надані в цьому контексті податкові накладні та первинні документи містять деталізацію послуг, що надавалися контрагентом позивача, супроводжуються документальними відомостями щодо проведених досліджень (частинами розділів звіту про оцінку).

В даному випадку, як вбачається з наведеного та підтверджується матеріалами справи, податковий кредит сформований за правилом першої події - попередньої оплати.

Окрім того, в Акті перевірки зазначається про укладання між зазначеними особами договору № 3/2012 від 17.01.2012 р. про виконання робіт з підготовки розділів звіту з оцінки майна, які стосуються аналізу ринку офісного, електричного, телекомунікаційного обладнання … - з досліду вартості ринкових цін аналогів продажу приміщень та орендних ставок промислового, телекомунікаційного, офісного та виробничого призначення у м. Києві, Львові, Донецьку, Одесі, Житомирі, Вінниці, АР Крим, Дніпропетровську за січень - лютий 2012 р.

Зазначається про видачу податкових накладних від 31.01.2012 р. та від 03.02.2012 р. відповідно на суму 52 000 грн. з ПДВ та на 54 400 грн. з ПДВ, а також про складання акту приймання-передачі робіт від 29.02.2012 р. оплата проведена 31.01.2012 р. на суму 52000 грн. з ПДВ та 03.02.2012 р. на суму 54400 грн. з ПДВ. Сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту у січні - лютому 2012 р. (по факту попередньої оплати), а вартість отриманих робіт (послуг) віднесено до складу витрат у сумі 86666,67 грн. у 1 кв. 2012 р.

Наведені обставини визнаються та не заперечуються сторонами та третьою особою, підтверджуються матеріалами справи, а копії зазначених документів залучено до матеріалів справи. Надані в цьому контексті податкові накладні та первинні документи містять деталізацію послуг, що надавалися контрагентом позивача, супроводжуються документальними відомостями щодо проведених досліджень (частинами розділів звіту про оцінку).

В контексті наведеного позивач пояснює, що відомості, отримані, зокрема, від контрагента, використовувались при здійсненні позивачем оцінки різного роду об'єктів, доводи щодо чого не спростовані ДПІ під час розгляду справи.

У той же час, в Акті перевірки зазначається про складання ДПІ у Святошинському районі м. Києва акту від 23.11.2012 р. перевірки ПП «Зернь», яка проводилась у приміщенні податкового органу.

З посиланням на зміст зазначеного акту, в Акті перевірки позивача ДПІ визнає правочини нікчемними (стор. 7 Акту), при цьому не зазначається які саме правочини визнаються нікчемними з боку ДПІ у Святошинському районі м. Києва. Зазначається, що правочини суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків. Крім того, зазначається, що перевіркою контрагента не підтверджено реальність господарських операцій за період 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р., при цьому не зазначається яких саме угод це стосується. У зв'язку з цим, як зазначає ДПІ в Акті перевірки позивача, ДПІ у Святошинському районі м. Києва дійшла до висновку про зменшення до нуля значень податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагента позивача.

Надалі зазначається, що у провадженні слідчого знаходиться кримінальна справа № 77-00186 відносно ОСОБА_5 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності низки підприємства, зокрема, ПП «Зернь». Зазначається, що директор та засновник цього підприємства ОСОБА_6 дав покази як свідок про те, що брав участь у реєстрації підприємства та відкритті рахунків, однак бухгалтерської звітності не вів, податкової звітності не формував та нікого на це не уповноважував, документи щодо фінансово-господарської діяльності не підписував, такої діяльності не вів та нікого не уповноважував.

З урахуванням наведеного, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п/п. 139.1.9. ПК України, що призвело, на думку ДПІ, до завищення витрат 2-4 кв. 2011 р. у сумі 275 000 грн., 3 квартали 2012 р. у сумі 88667 грн. (1 кв. 2012), що призвело до заниження податку у 2-4 кв. 2011 р. на 63 250 грн., 3 квартали 2012 р. - у сумі 18620 грн. (1 кв. 2012 р.). Окрім того, відповідач прийшов до висновку, що в порушення п. 198.3., 198.6. ПК України позивачем занижено ПДВ до сплати у листопаді 2011 - на 25000 грн., у грудні 2011 р. - на 30000 грн., у січні 2012 р. - на 8667 грн., у лютому 2012 р. у сумі 9066 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), , п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг); п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є операції, зокрема, з постачання послуг), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) ; п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

При цьому, виходячи з вищенаведених положень законодавства, є правомірною видача податкових накладних та формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за правилом «першої події» - по факту оплати коштів за роботи/послуги в якості попередньої оплати , що є самостійною і достатньою підставою для видачі податкової накладної, факт чого має місце в даному випадку.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки юридично значимих первинних документів/податкових накладних, у т.ч. підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності .

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Так, щодо доводів ДПІ про відсутність контрагента за місцезнаходженням, слід зазначити, що відомості про відсутність цієї особи за місцезнаходженням внесені до ЄДР 13.06.2012 р., тобто поза межами виконання спірних операцій, а отже наведені обставини, за відсутності інших доводів щодо наведеного, не можуть слугувати доказом відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням в період виконання спірних операцій та, відповідно, спростовувати виконання спірних операцій та вказувати на порушення позивачем податкового законодавства. В контексті наведеного ДПІ не надано доказів відсутності контрагента за місцезнаходженням в період спірних операцій. При цьому, сам по собі факт відсутності особи за місцезнаходженням не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій та підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та порушення позивачем податкового законодавства.

У взаємозв'язку з наведеним, суд бере до уваги те, що третя особа (контрагент позивача) отримала виклик до суду, з'явилася в судове засідання та надала пояснення щодо спірних операцій, підтвердивши їх виконання зі свого боку та добросовісність своєї поведінки. При цьому, третьою особою наголошувалось, що збір відомостей, які використовувались позивачем як частини розділів звітів, не потребував значних ресурсів, оскільки збір відомостей відбувався через відкриті джерела та через засоби телекомунікаційного зв'язку, що не потребувало, наприклад, наявності складських ресурсів, про необхідність наявності яких зазначала ДПІ.

Щодо посилання ДПІ на протокол допиту в якості свідка по кримінальній справі колишнього директора підприємства-контрагента, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, самі по собі, зазначені покази, як власне і неможливість звірки по контрагенту, не мають самостійного значення, не є достатнім та допустимим доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд зазначає, що в силу ч. 4 ст. 72 КАС України, обов'язковим для адміністративного суду є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили. У той же час, в контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

Окрім того, в контексті доводів ДПІ відносно пояснень колишнього директора контрагента про непричетність до діяльності контрагента, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цього підприємства на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті доводів ДПІ слід зазначити, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України під час розгляду справи не надано податкової звітності контрагента (з податку на прибуток, з ПДВ, з ПДФО та відповідно до п. 46.2. ПК України - фінансової звітності), з якої б, виходячи з характеру спірних операцій, вбачалась відсутність у контрагента трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій. При цьому, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ також не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

У той же час, ще ухвалою судді про відкриття провадження у справі від 29.01.2013 р. у ДПІ витребовувались відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України всі матеріали, що були прийняті до уваги у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів під час розгляду справи.

Суд, крім іншого, в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. податкових декларацій, оборотно-сальдових відомостей, технічних завдань, матеріалів досліджень, додатків у вигляді інформації, яку отримав позивач для включення у звіти, тобто сукупність тих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, з урахуванням відомостей, наведених у довідках щодо використання придбаних послуг у власній господарській діяльності , які не спростовані ДПІ під час розгляду справи, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

При цьому, як вже наголошувалось вище, податковий кредит з ПДВ в даному випадку формувався за фактом попередньої оплати , що відповідно до наведених вище норм податкового законодавства є достатньою/самостійною підставою для видачі податкових накладних та, відповідно, формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ за вищезгаданими операціями, та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» (код з ЄДР 23444389; 03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, 172, офіс 1014) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 08.01.2013 № 0000172270 та № 0000162270.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 01.03.2013 р.