Ухвала

від 23.05.2013 по справі 826/451/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/451/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне підприємство «Зернь», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» (надалі за текстом - «ТОВ «Острів») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172270 від 08.01.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 91 170 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000162270 від 08.01.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 109 102 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Голосіївському районі м. Києва»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.12.2012 р. по 31.12.2012 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Острів» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Зернь».

Результати перевірки оформлено актом № 592/1-22-70-23444389 від 20.12.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати послуг за договорами, укладеними з ПП «Зернь».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

07.10.2011 р. та 17.01.2012 р. між ТОВ «Острів» та ПП «Зернь» укладено договори за умовами яких останнє зобов'язалось виконати роботи з підготовки та участі розробці частки розділів звітів з оцінки майна та дослідження вартості ринкових цін на паливні матеріали для включення у звіти, а позивач прийняти і оплатити ці роботи.

На підставі цих договорів контрагентом позивача видано податкові накладні.

Розрахунки ТОВ «Острів» здійснило шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включило до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 23.11.2012 р. ПП «Зернь» відсутнє за місцезнаходженням.

Крім того, за даними протоколу допиту свідка директор ПП «Зернь» заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172270 від 08.01.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 91 170 грн., в тому числі 81 870 грн. за основним платежем та 9 310 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000162270 від 08.01.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 109 102 грн., в тому числі 72 733 грн. за основним платежем та 36 367 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність виконання робіт ПП «Зернь».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, ТОВ «Острів» було надано копії: договорів № 9/2011 від 07.10.2011 р., № 3-2012 від 17.01.2012 р., технічних завдань, економічних оглядів, аналізу ринку паливно-мастильних матеріалів, дослідження вартості ринкових цін на паливні матеріали, актів приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням те, що ПП «Зернь» не перебуває за місцезнаходженням обґрунтовано не взяті судом до уваги.

Сам факт відсутності платника податків за податковою адресою не є свідченням безтоварності господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на протокол допиту директора ПП «Зернь» суд апеляційної інстанції не приймає як доказ, оскільки обставини фіктивного підприємництва не підтверджено вироком у кримінальній справі.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Ухвала складена в повному обсязі 28 травня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мельничук В.П.