Рішення

від 19.02.2013 по справі 5/101-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2013 р. Справа № 5/101-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", м. Вишневе про стягнення 43182,67 грн. за участю представників:

позивача:Лищук І.В. - дов. від 28.01.2013р. відповідача:Корчук І.В. - дов. від 03.10.2012р. № 472/03-УРБ-12 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - Відповідач) про стягнення 43182,67 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що строк оплати за поставлений товар по договору поставки від 20.07.2010р. № 312/7, укладеного між сторонами, ще не настав. Також відповідач зазначає, що він скористався своїм правом, передбаченим п. 5.8 вказаного договору щодо повернення позивачу товару, який не користується попитом, надіславши на адресу позивача відповідний лист, проте позивач всупереч п. 5.10 договору вказаний товар протягом 5 робочих днів зі складу відповідача так і не забрав, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач тим самим в силу положень п. 5.10 договору надав відповідачу право за рахунок позивача утилізувати такий товар без оплати його вартості позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 20.07.2010р. № 312/7 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався передати у власність відповідача - покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.4 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України.

У відповідності до положень п. 2.5 договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної.

Оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів від дати реалізації товару покупцем (п. 2.6 договору).

Протоколом розбіжностей від 20.07.2010р. до договору сторони погодили доповнити договір п. 2.9 наступного змісту: "У випадку, якщо сума оплати покупцем реалізованого товару за звітний період не перебільшує 30% від суми поставленого по договору, але несплаченого на кінець цього періоду товару, постачальник має право призупинити поставки і вимагати повернення зайвого товару, письмово повідомивши про це покупця до 20 числа місяця наступного за звітним. Покупець зобов'язаний в 30 денний строк після отримання повідомлення про повернення товару підготувати відповідні нереалізовані товари до повернення та передати їх уповноваженій особі постачальника на складі покупця, куди був доставлений цей товар. Якщо покупець письмово відмовляється повертати товар або своєчасно не передає непродані товари, то весь неповернений товар вважається проданим".

Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік (п. 11.1 договору).

Специфікацією до договору сторони погодили асортимент та ціни на товар, що постачається за договором. Зазначена специфікація підписана в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Додатком від 20.07.2010р. № 10 до договору сторони погодили зразок печатки відповідача, яка засвідчує, що товар приймав представник покупця, що має право підпису та приймання товару за видатковими накладними постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63212,13 грн., що підтверджується видатковими накладними від 05.08.2011р. № С\НО-00648 на суму 21096,83 грн., від 15,08.2011р. № С\НО-00653 на суму 4369,55 грн., від 07.02.2012р. № С\НО-00833 на суму 11500,12 грн., від 23.03.2012р. № С\НО-00948 на суму 1196,10 грн., від 23.03.2012р. № С\НО-00648 на суму 13627,82 грн., від 30.03.2012р. № С\НО-00970 на суму 2549,70 грн., від 30.03.2012р. № С\НО-00971 на суму 1567,43 грн., від 20.04.2012р. № С\НО-01057 на суму 1259,61 грн., від 25.05.2012р. № С\НО-01058 на суму 3403,85 грн. та від 18.06.2012р. № С\НО-01147 на суму 2647,67 грн. (з урахуванням накладної на повернення від 25.06.2012р. № С\Но-00152 на суму 6,55 грн.), а відповідач вказаний товар отримав.

Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені штампом позивача і штампом відповідача, зазначеним у додатку від 20.07.2010р. № 10 до договору зі зразком печатки відповідача, яка засвідчує, що товар приймав представник покупця, що має право підпису та приймання товару за видатковими накладними постачальника. Завірені копії вказаних накладних залучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідач розрахунки за поставлений товар не здійснював, позивач в порядку, визначеному п. 2.9 договору, надіслав на адресу відповідача лист від 07.11.2012р. вих. № 36-НО, яким вимагав протягом 30 денного строку підготувати нереалізовані товари за договором та передати за місцем реалізації, з якого позивач має здійснити отримання товару. Вказана кореспонденція отримана відповідачем 12.11.2012р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення № 8311402832180, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказані вимоги не виконав, в порушення вимог п. 2.9 договору, в 30 денний строк після отримання повідомлення позивача товари для повернення не підготував та уповноваженій особі позивача не передав.

Таким чином, в силу положень зазначеного п. 2.9 договору, поставлений позивачем товар за договором поставки від 20.07.2010р. № 312/7 на загальну суму 63212,13 грн. вважається проданим.

Відповідач в порушення своїх зобов'язань за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 43182,67 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 43182,67 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 43182,67 грн. заборгованості за поставлений товар.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 43182,67 грн. заборгованості є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначає, що у відповідності до п. 5.8 договору, яким передбачено, що покупець має право повернути товар, а постачальник зобов'язаний прийняти товар з відповідним зменшення суми належних до сплат постачальнику грошових коштів у разі, зокрема, знаходження товару на складі або в торгівельній мережі покупця, який за заявою покупця, не користується попитом, відповідач надіслав позивачу лист від 13.11.2012р. № 05/20-5081, яким вимагав забрати товар, зазначений в додатку до даної вимоги, проте, враховуючи, що позивач вказаний товар зі складу відповідача не забрав, останній вважає, що позивач тим самим, в силу положень п. 5.10 договору, надав відповідачу право за рахунок позивача утилізувати такий товар без оплати його вартості позивачу, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у нього відсутня заборгованість щодо здійснення розрахунків за поставлений за договором товар.

Дослідивши зазначений лист відповідача від 13.11.2012р. № 05/20-5081, на який посилається останній, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, суд встановив, що відповідач вимагав забрати товар, що був поставлений за договором від 05.07.2010р. № 2278, а не за договором від 20.07.2010р. № 312/7, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, та порушення умов якого з боку відповідача і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з підстав того, що відповідач листом від 07.02.2013р. № 10/14-763/1, надісланим на адресу позивача 08.02.2013р., запропонував останньому забрати з відповідних торгівельних мереж підприємств відповідача товар, поставлений, зокрема, за договором від 20.07.2010р. № 312/7, проте останній всупереч п. 5.10 договору не скористався своїм правом та не здійснив вивіз такого товару, то суд зазначає, що вказаний лист відповідач підготував та надіслав позивачу вже після звернення останнього з позовом до суду (27.12.2012р.) та навіть вже після судового засідання у даній справі, яке відбулось 31.01.2013р. Вказані дії відповідача не спростовують прострочення його зобов'язання щодо сплати поставленого позивачем товару за зазначеним договором.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність зазначених заперечень відповідача, в зв'язку з чим їх відхиляє та не приймає до уваги при вирішенні спору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт" (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 81-А, ідентифікаційний код 32442798) 43182 (сорок три тисячі сто вісімдесят дві) грн. 67 коп. заборгованості, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.