Постанова

від 15.02.2013 по справі 2а/1770/5035/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5035/2012

15 лютого 2013 року 15год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Красько Г.Г., Столярець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення ВСТАНОВИВ:

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001721745 від 30.07.2012, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 39581,67 грн. - за основним платежем та 9962,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача викладені в Акті перевірки від 10.07.2012 №143/1745/НОМЕР_1 про те, що позивачем порушено вимоги Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, зменшено податкові зобов'язання за січень 2012 в сумі 131881 грн., за лютий 2012 в сумі 35351 грн. та податковий кредит за січень 2012 в сумі 129939 грн. та лютий 2012 в сумі 35000 грн., безпідставно віднесено до податкового кредиту жовтня 2010 - ПДВ в сумі 21316,67 грн., листопада 2010 - ПДВ в сумі 18535,00 грн. по безтоварним операціям з ТОВ «Кістанов і К» є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства України, фактичним обставинам, оскільки, контрагенти позивача, з якими здійснювались господарські операції у періоді, що перевірявся, мали належний обсяг правосуб'єктності, були зареєстрований як платники ПДВ, податкові накладні видані за фактично вчиненими операціями з поставки товарів, податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Отже, висновки відповідача, викладені у Акті перевірки, є помилковими, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В судовому засіданні наполягав на законності і обґрунтованості висновків, викладених в Акті перевірки, зазначив, що перевіркою на підставі даних, отриманих від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва встановлено, що договори, укладені контрагентами позивача не спрямованні на настання реальних наслідків, відповідно, діяльність контрагентів позивача не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п. п. 14.1.36 Податкового Кодексу України, в силу чого відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 06 липня по 10 липня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на підставі наказу №452 від 05.07.2012, повідомлення про проведення перевірки №12698/17-277 від 05.07.2012 проводилась документальна невиїзна перевірка СПД ОСОБА_5 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Кістанов і К» за жовтень, листопад 2010, формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2012, формування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних за січень, лютий 2012, за результатами якої складено акт про результати документальної невиїзної перевірки від 10.07.2012 №143/1745/НОМЕР_1.

В акті перевірки відповідач вказує на порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР зі (змінами та доповненнями), п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

До такого висновку відповідач дійшов, трактуючи господарські операції позивача з ТОВ «Кістанов і К» безтоварними, тобто такими, що мали не реальний товарний характер.

При цьому відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №315/23-300/36099615 від 16.03.2011 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин ТОВ «Кістанов і К», код ЄДРПОУ 36099615 з платниками податків-контрагентами за період березень-квітень, червень-листопад 2010. Зі змісту цього акта вбачається, що у ТОВ «Кістанов і К» не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, ін..) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом.

Керуючись інформацією, наведеною в акті перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №315/23-300/36099615 від 16.03.2011, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем із ТОВ «Кістанов і К» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства і є нікчемними відповідно до ч. 1, ч. 5 ст.203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби з метою отримання інформації та документального підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ «Кістанов і К» за жовтень, листопад 2010, позивачу надіслала лист за №11509/17-227 від 21.06.2012. Проте, СПД ОСОБА_5 не надано необхідних для перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державно податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 №0001721745, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 49814, 59 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскарженого податкового-повідомлення рішення, суджень суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем - СПД-ФО ОСОБА_5 (за договором - Покупець) та ТОВ «Кістанов і К» (за договором - Постачальник) було укладено договір:

- від 13.10.2010 договір поставки №13/10-10, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільгосппродукцію: 21+/-10% тонна соняшника каліброваного на загальну суму 127900,00 грн., у тому числі ПДВ складає 21316,67 грн., зі строком дії договору до 31.12.2010. Порядок та термін передачі товару зазначаються в сертифікаціях, які є невід'ємною частиною вказаного договору. Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Кістанов і К» у жовтні 2010 року поставило позивачу соняшник калібрований в договірній кількості на загальну суму 127900,00 грн. в т.ч. ПДВ 21316,67 грн., про що свідчить видаткова накладна №РН-0000261 від 14.10.2010 (а.с.58). ФОП ОСОБА_5 після передачі товару оформив податкову накладну №270 від 14.10.2010. Оплата за отриманий товар підтверджується наданими суду платіжними дорученнями (а.с. 62-63).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Оскільки спірні правовідносини склалися з приводу формування платником податків податкового кредиту жовтня 2010 - ПДВ в сумі 31316,67 грн., листопада 2010 - ПДВ в сумі 18535,00 грн., суд при вирішенні справи керується положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, діючого на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР).

В силу пп. 7.41. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст..81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу положень Закону України "Про податок на додану вартість" видно, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Згідно абзацу 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

З 01.01.2011року порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим Кодексом України.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту за період жовтень-листопад 2010 суму ПДВ по операціях з ТОВ «Кістанов і К» на підставі податкових накладених, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.59,61).

Судом встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини позивача з ТОВ «Кістанов і К» складені з метою реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані, що доведено представником позивача у судових засіданнях належними доказами.

Позивачем також надано суду податкові декларації з податку на додану вартість за період, що перевірявся, у яких належним чином відображено всі показники господарської діяльності позивача із контрагентами (а.с. 64-77).

З приводу заявленої позиції податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операції з ТОВ «Кістанов і К» суд вважає за необхідне також зазначити наступне, що нереальність господарських операцій з придбання позивачем товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом, відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Крім того урішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із «Кістанов і К» носили реальний характер та були товарними.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті позапланової виїзної перевірки 10.07.2012 №143/1745/НОМЕР_1, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001721745 від 30.07.2012 слід скасувати та визнати протиправними.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001721745 від 30.07.2012.

Присудити на користь позивача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 498,15 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.