Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2а/1770/5035/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" травня 2013 р. Справа № 2а/1770/5035/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" лютого 2013 р. у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.07.2012 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 39581,67 грн. - за основним платежем та 9962,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Рівному, подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила постанову скасувати та ухвалити нову, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення на підставі наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 06 липня по 10 липня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на підставі наказу № 452 від 05.07.2012 року та повідомлення про проведення перевірки № 12698/17-277 від 05.07.2012 року проводилась документальна невиїзна перевірка СПД ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Кістанов і К" за жовтень - листопад 2010 року, формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, формування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних за січень, лютий 2012, по взаємовідносинах з ПП "Атаман Фрут", за результатами якої складено акт про результати документальної невиїзної перевірки від 10.07.2012 року №143/1745/НОМЕР_2.

В акті перевірки відповідач вказує на порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР зі (змінами та доповненнями), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державно податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 року №0001721745, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 49814, 59 грн.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, про протиправність податкового повідомлення-рішення № 00017217545.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем - СПД-ФО ОСОБА_3 (за договором - Покупець) та ТОВ "Кістанов і К" (за договором - Постачальник) було укладено договір:

- від 13.10.2010 договір поставки №13/10-10, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільгосппродукцію: 21+/-10% тонна соняшника каліброваного на загальну суму 127900,00 грн., у тому числі ПДВ складає 21316,67 грн., зі строком дії договору до 31.12.2010. Порядок та термін передачі товару зазначаються в сертифікаціях, які є невід'ємною частиною вказаного договору. Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Кістанов і К" у жовтні 2010 року поставило позивачу соняшник калібрований у договірній кількості на загальну суму 127900,00 грн. у т.ч. ПДВ 21316,67 грн., про що свідчить видаткова накладна №РН-0000261 від 14.10.2010. ФОП ОСОБА_3 після передачі товару оформив податкову накладну №270 від 14.10.2010. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями.

Оскільки спірні правовідносини склалися з приводу формування платником податків податкового кредиту жовтня 2010 року - ПДВ в сумі 31316,67 грн., листопада 2010 року - ПДВ в сумі 18535,00 грн..

У силу пп. 7.41. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу положень Закону України "Про податок на додану вартість" видно, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Згідно абзацу 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

З 01.01.2011 року порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим Кодексом України.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх увезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту за період жовтень-листопад 2010 року суму ПДВ по операціях з ТОВ "Кістанов і К" на підставі податкових накладених, копії яких містяться в матеріалах справи .

Судом встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини позивача з ТОВ "Кістанов і К" складені з метою реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані, що доведено представником позивача у судових засіданнях належними доказами.

З приводу заявленої позиції податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операції з ТОВ "Кістанов і К" суд вважає за необхідне також зазначити наступне, що нереальність господарських операцій з придбання позивачем товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом, відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким у такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Що стосується покликання апелянта про не врахування судом першої інстанції факту, що позивачем включено до податкового кредиту податкові накладні від ПП "Атаман Фрут" які не були зареєстрованій в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, колегія суддів вважає їх безпідставними, на підставі наступного.

ПП. "Атаман Фрут" в січні та лютому 2012 року було зареєстроване платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника ПДВ.

Що стосується відсутності реєстрації податкових накладних № 69 від 31 січня 2012 року на суму ПДВ 128485,63 грн., № 71 від 31 січня 212 року на суму ПДВ 52999,50 грн., № 92 від 25 січня 2012 року на суму ПДВ 35351,25 грн., № 218 від 25 лютого 2012 року на суму ПДВ 35351,25 грн.

17 листопада 2011 року СПД ОСОБА_3 рішенням ДПІ у м. Рівне №38 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість за №100291913 від 08 липня 2010 року. Дане рішення було оскаржено в судовому порядку, 18 січня 2012 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов було задоволено та скасовано вищевказане рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. 03 травня 2012 року Житомирський апеляційний адміністративний суд залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року без змін. Крім того, 27 грудня 2011 року ухвалою по даній справі Рівненський окружний суд зобов'язав ДПІ у м. Рівне вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №38 від 17.11.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Судом, встановлено, що керуючись даними судовими документами, СПД ОСОБА_3 продовжив працювати як платник ПДВ.

ПП "Атаман Фрут" виписало СПД ОСОБА_3 податкові накладні як легітимному платнику податку на додану вартість. Але зареєструвати їх в єдиному реєстрі податкових накладних не мало можливості (такого платника ПДВ як СПД ОСОБА_3 не існує на думку податкового органу), включити в додатку №5 до декларації з податку на додану вартість змогло лише в рядок "Інші", податковий номер та реєстрацію СПД ОСОБА_3 податкова не поновила, тому і програма для здачі-прийняття електронної звітності не прийняла такого платника податку. ПП "Атаман Фрут" по місцю своєї реєстрації подавало пояснення з цього питання до податкової інспекції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" лютого 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33000 (рекомендоване з повідомленням)

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023 (рекомендоване з повідомленням)