Рішення

від 28.02.2013 по справі 917/161/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2013 р. Справа №917/161/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Організація технологічних процесів Плюс", вул. Руднєва, 125, м. Луганськ,91020

до Приватного підприємства "Кремавто-Плюс", вул. Першотравнева, 14, кв.1, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення грошових коштів в сумі 5655,07 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 28.02.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 5655,07 гривень грошових коштів помилково перерахованих Приватному підприємству "Кремавто-Плюс", з яких: 5400,00 гривень помилково сплачені кошти, 212,46 гривень пеня, 42,61 гривень 3% річних.

Позивач в судове засідання не з'явився. Суд ухвалою від 19.02.2013 року визнав явку позивача в судове засідання необов'язковою.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні виклав зміст позовних вимог та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач вдруге явку свого представника у засідання не забезпечив, хоча про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

02 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Організація технологічних процесів Плюс» (позивач) та Приватним підприємством «КремАвто - плюс» (відповідач) було укладено договір перевезення вантажу №1, відповідно до умов якого відповідач здійснював перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договорів - заявок позивача (арк. с.14-19).

На виконання договору відповідачем було виконано перевезення вантажу 03 квітня 2012 року та 01 вересня 2012 року, що підтверджується Актом №ОУ-0000077 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 03 квітня 2012 року та №ОУ-0000201 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 01 вересня 2012 року відповідно та здійснено оплату зазначених послуг на підставі видаткових накладних №СФ-0000077 від 03 квітня 2012 року та №СФ-0000201 від 01 вересня 2012 року відповідно (арк. с. 20-23).

19 жовтня 2012 року позивачем помилково було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 7 800,00 гривень (платіжне доручення №514 від 19 жовтня 2012 року).

25 жовтня 2012 року за вих.№6 позивач направив відповідачу лист з вимогою повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 7800,00 гривень. Даний лист відповідачем було отримано 16 листопада 2012 року, про що свідчить поштове повідомлення про отримання кореспонденції, проте жодної відповіді не надано (арк. с. 28-29).

Для часткового погашення помилково перерахованої суми позивачем було замовлено послугу перевезення вантажу відповідачем, вартість якого склала 2 400,00 гривень. Зазначений факт підтверджується договором - заявкою №111 від 05 листопада 2012 року, товарно-транспортною накладною №№3536 від 05 листопада 2012 року, рахунком-фактурою №СФ-0000211 від 05 листопада 2012 року таАктом №ОУ-0000211 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 05 листопада 2012 року (арк. с. 30-34).

На підставі викладеного залишкова сума помилково перерахованих коштів складає 5 400,00 гривень, яку і просить стягнути позивач.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Статтями 1212-1213 ЦК України передбачено, що особа, яка набула право на майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст.1213 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: 1) збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); 2) відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідач під час розгляду даного спору, всупереч вимогам ст. ст. 33,34 ГПК України не спростував належними доказами доводи та посилання позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для отримання (набуття) коштів в розмірі 5 400,00 гривень від позивача та про задоволення позовних вимог в даній частині.

Крім того, позивач заявив до стягнення 212,56 грн. пені, розрахованої за період 19.10.2012р. - 23.01.2013 р. із посиланням на статтю 536 ЦК України та статі 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечить законодавству України.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 року, п. 6 ст. 231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 212,56 грн. пені.

Також позивач заявив до стягнення 42,61 грн. 3% річних, розрахованих за період 19.10.2012р. - 23.01.2013 р. із посиланням на статтю 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить про те, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивачем було здійснено розрахунок 3% річних з моменту помилкового платежу, тобто з 19.10.2012 року, а вимога повернути у строк 7 днів з безпідставно набуті кошти була направлена відповідачу 25.10.2012 року. Вказана вимога отримана відповідачем 16.11.2012 року.

На підставі вище викладеного судом було здійснено перерахунок розміру 3% річних заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "Ліга: Закон Еліт 9.1.3".

Правова позиція щодо нарахування річних з моменту отримання вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів висловлена у постановах ВГСУ від 31.07.2012 року у справі № 1/186/2011, від 27.03.2012 року у справі № 23/12 та ін.

За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про стягнення 3% річних нарахувань у сумі 27,07 гривень.

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення 5400,00 гривень безпідставно отриманих коштів та 27,07 гривень 3% річних правомірні та обґрунтовані, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кремавто-Плюс" (вул. Першотравнева, б. 14, кв.1, м. Кременчук, Полтавська область,39600, код ЄДРПОУ 34397606, р/р 2600030640102 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, ІПН 343976016031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Організація технологічних процесів Плюс" (вул. Руднєва, 125, м. Луганськ,91020, код ЄДРПОУ 38088275, р/р 26006010191409 у Луганському відділенні №1 ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, ІПН 380882712334) 5400,00 гривень безпідставно отриманих коштів, 27,07 гривень 3% річних, 1651,13 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013 року

СУДДЯ Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією