Постанова

від 28.02.2013 по справі 38/5005/9755/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2013 року Справа № 38/5005/9755/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Швеця В.В. (доповідача)

суддів: Павловського П.П., Науменко І.М.

при секретарі: Литвин А.П.,

за участю представників сторін:

від кредитора: Шкіль А.О., довіреність б/н від 05.10.2012 р.,

від скаржника: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012 р. у справі № 38/5005/9755/2012

за заявою Приватного підприємства "Мідуєй", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрлок", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2012 р. за заявою Приватного підприємства "Мідуєй" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрлок", за процедурою, передбаченою ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012 р. у справі № 38/5005/9755/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрлок". Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 27.05.2013 р. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрлок" призначено ініціюючого кредитора - Приватне підприємство "Мідуєй".

З метою виявлення кредиторів, перевірки наявності грошових коштів на всіх рахунках, відкритих банкрутом, у банківських установах, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у строк до 27.12.2012 р. надати господарському суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом та наявність податкового боргу.

Приймаючи згадану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що неплатоспроможність боржник підтверджена належними доказами, боржника відсутній за місцезнаходженням, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Не погодившись з цією постановою, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить постанову скасувати, прийняти нове рішення про припинення провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу, Приватне підприємство "Мідуєй" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду залишити без змін.

Скаржник не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю представника скаржника.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно з п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка, в якій міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

В підтвердження відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за місцезнаходженням кредитором подана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15002365 від 30.10.2012 р.

Отже, відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Безспірність вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати повинна підтверджуватись виконавчими документами відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2011 р. між Приватним підприємством "Мідуєй" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепролок" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0912, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, ціна якого визначається накладними.

Відповідно до п.п.4.2., 4.4. договору оплата товару здійснюється покупцем продавцю в безготівковій формі. За згодою сторін, оформленою в письмовому вигляді, можлива інші, форма розрахунків за товар, що поставляється.

На виконання умов договору продавець поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 70 207,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-121402 від 14.12.2011 р.

10.01.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепролок" в рахунок погашення заборгованості за договором видано Приватному підприємству "Мідуєй" простий вексель серії АА 2559625 на суму 70207,20 грн., зі строком платежу за пред'явленням.

07.06.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Долгополовою Л.Г. було опротестовано даний вексель, про що зроблено запис в реєстрі за № 604.

07.06.2012 р. нотаріусом вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 604.

Постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 04.10.2012 р. встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, у зв'язку з чим виконавчий напис № 605 від 07.06.2012 р. повернуто стягувачу без виконання.

Таким чином, безспірність вимог до боржника та його неплатоспроможність підтверджена належними доказами по справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність порушення провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепролок" в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та можливість визнання боржника банкрутом з відкриттям відносно нього ліквідаційної процедури.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків, а у разі виявлення порушень норм податкового законодавства та встановленні заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з кредиторськими вимогами.

Отже, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства та оформленні її результатів належним чином.

При цьому орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку господарської діяльності боржника, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не визнаються судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012 р. у справі № 38/5005/9755/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В.Швець

Судді П.П.Павловський

І.М.Науменко

постанова складена в повному обсязі 01.03.2013 р.