Рішення

від 23.11.2006 по справі 5/2189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

----------------------------------------

* 10002,

м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" листопада 2006 р.

Справа № 5/2189

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді 

судді Брагіної Я.В.

судді 

за участю представників сторін

від позивача Дмитрюк А.П., доруч. №40/3010 від

16.06.06р., Тренова О.В., довір. №40/29 від 22.04.06р.

від відповідача ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію 

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства

"Електровимірювач" (м.Житомир) 

до Приватного підприємця ОСОБА_1(м. Житомир)

про стягнення 91640,68 грн.

В судовому засіданні 31.10.06р. оголошувалась перерва до

08.11.06р., а в судовому засіданні 08.11.06р. до 23.11.06р.

Спір розглядається у більш тривалий термін за погодженням сторін у

відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом

про стягнення з відповідача 

заборгованості за неналежне виконання умов договору НОМЕР_1 на поставку

продукції від 20.03.00р.  в сумі  91640,68грн.

Представники  позивача у

судовому засіданні  позовні вимоги

підтримали, пояснили, що відповідач отримав продукцію, а саме:

електровимірювальні прилади на суму 

162640,68грн., за які розрахувався 

векселями частково на суму 71000грн., тому існує заборгованість в  сумі 91640,68грн. Про те, що відповідач  отримав продукцію свідчать довіреності, які в

оригіналі  надавались позивачеві, а також

рахунки-фактури, із яких вбачається, що 

весь час продукцію вивозив  один і

той же  вантажний автомобіль, матеріали

перевірки правоохоронними органами, в яких відповідач визнає факт отримання

продукції, але мотивує тим, що за реалізовану продукцію з ним не

розрахувався  ОСОБА_2,  який реалізовував продукцію, акт звірки

взаємних розрахунків та гарантійний лист, у яких відповідач визнавав борг.   

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та у судовому

засіданні позов не визнав. Пояснив у судовому засіданні 08.11.06р., що

продукцію отримував ОСОБА_2, яку реалізовував, але кошти за реалізовану

продукцію йому не повернув. Не заперечував, що видавав довіреності  ОСОБА_2у на отримання продукції,  хоча довіреності виписував на  себе. Книги реєстрації довіреностей та книги

обліку  придбання матеріальних цінностей

надати не має можливості, оскільки вони знищені, в зв'язку із закінченням

терміну зберігання.  А в судове засідання

23.11.06 року не з'явився, хоча про перерву в засіданні суду був повідомлений

належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від  08.11.06р., в якому розписався про оголошення

перерви до 23.11.06р.

Заслухавши пояснення 

представника позивача в судовому засіданні 02.02.06р., представника

відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

20.03.00р. між сторонами був укладений договір НОМЕР_2 на поставку

продукції,  згідно  якого 

відповідач за довіреностями ЯВО №НОМЕР_1 

від 22.05.00р., № НОМЕР_3 від 23.03.00р., №НОМЕР_4 від 27.03.00р.,

№НОМЕР_5 від 20.04.00р., №НОМЕР_6 від 01.06.00р., №НОМЕР_7від 20.06.00р.,

№НОМЕР_8від 26.06.06р., №НОМЕР_9від 24.07.00р., №НОМЕР_10від 21.08.00р.,

ИАЛ  №НОМЕР_11від 12.09.00р.

(а.с.54,57,59,61,62,65,67,69,71) отримав від позивача продукцію на загальну

суму 162640,68грн., що підтверджується 

рахунками-фактурами №№НОМЕР_12, НОМЕР_13., НОМЕР_14 НОМЕР_16., НОМЕР_15,

НОМЕР_17НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21 НОМЕР_22 ( а.с. 53, 55-56, 58,

60, 62, 64, 66, 68, 70,72), специфікацією до договору (а.с.7,т.1), актом звірки

взаємних розрахунків від 24.05.01р.,  на

підставі якого відповідач  зобов'язувався

сплатити заборгованість в сумі 91640,68грн. до 01.06.02р. (а.с.8,т.1).

Відповідно до п. 4.1 

зазначеного вище договору, оплата за товар узгоджується в специфікації

до договору, згідно якої оплата за продукцію на суму 162640,68грн. проводиться

таким чином: до 30.04.00р. в сумі 30000грн., до 30.06.00р. - 40000грн., до

30.09.00р. - 46000грн., до 31.10.00р. - 46640грн. (а.с.7,т.1).

Але відповідач не виконав належним чином  умови договору, оскільки оплатив отриману

продукцію частково в сумі 71000грн., 

тому утворилась заборгованість у сумі 

91640,68грн.

24.12.03р. позивач направив відповідачу письмову вимогу (

претензію) на зазначену суму боргу, яку відповідач залишив без відповіді та

задоволення.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів

сплати боргу не надав.

Згідно ст.ст. 525, 526, ЦК України 

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору

та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки вони

спростовуються матеріалами справи, зокрема:

-довіреностями ЯВО №НОМЕР_1 

від 22.05.00р., № НОМЕР_3 від 23.03.00р., №НОМЕР_4 від 27.03.00р.,

№НОМЕР_5 від 20.04.00р., №НОМЕР_6 від 01.06.00р., №НОМЕР_7від 20.06.00р.,

№НОМЕР_8від 26.06.06р., №НОМЕР_9від 24.07.00р., №НОМЕР_10від 21.08.00р.,

ИАЛ  №НОМЕР_11від 12.09.00р. (а.с.54,57,59,61,62,65,67,69,71,

т.1), які відповідач систематично видавав 

позивачеві;

-специфікацією до договору (а.с.7, т.1), в якій позивач

зобов'язувався оплатити продукцію на суму 

162640,68грн.;

-  актом звірки взаємних

розрахунків від 24.05.01р., відповідно до якого відповідач теж визнавав борг

і  зобов'язувався сплатити заборгованість

в сумі 91640,68грн. таким чином: до 01.09.01р. в сумі  22900грн., до 01.12.01р. - 22940грн., до

01.03.02р. - 22900грн.,  до 01.06.02р. в

сумі 22940,68грн. (а.с.8, т.1);

-листом відповідача від 12.09.00р., в якому він теж визнає борг і

зобов'язується  сплатити  50% боргу напротязі вересня 2000р., а залишок

боргу напротязі жовтня місяця поточного року (а.с.76, т.1 );

-матеріалами перевірки правохоронними органами за  НОМЕР_23(постанов про відмову в порушенні

кримінальної справи),  якими

підтверджується, що при отриманні 

продукції був присутній 

відповідач (а.с. 13,16-17,т.2);

- поясненнями  відповідача в

судовому засіданні, зокрема, який 

фактично не заперечував факт отримання продукції у позивача, але не

розрахувався з позивачем, оскільки отриману продукцію реалізовував ОСОБА_2,

який не розрахувався з ним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги

в сумі  91640,68грн. обгрунтовані,

заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, підтверджуються

належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно- технічного

забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі

задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, 33,34,44,49,69,82-85 ГПК

України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний №НОМЕР_24,

-на користь Відкритого акціонерного товариства

"Електровимірювач", 10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 10, код

002260986

- 91640,68грн. - основного боргу,

- 916,41грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

-118грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення  суду у відповідно сті до ст.84 ГПК України.

Суддя

Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення:

Віддрукувати:

1- в справу

2- поз.

3-відп.