Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2а-8055/12/0170/14

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8055/12/0170/14

28.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 08.11.12 у справі № 2а-8055/12/0170/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювас-Газсервіс" (вул. Таврійська площа, 1,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 01.03.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювас-Газсервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 01.03.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювас-Газсервіс" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК ДПС № 0000032201 від 01.03.2012 року.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Згідно з п.2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підставно сформований податковий кредит так як позивач виконав всі передбачені законом умови та має всі первинні документи, які свідчать про товарність господарської операції, мають необхідні реквізити, а ТМЦ придбані для використання у господарській діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювас-Газсервіс» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер - С Компані» за період з 01.10.2010 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 94/23-1/36846128 від 15.02.2012 року, у якому встановлено порушення, у тому числі п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту у грудні 2010 року, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2010 року на суму 29 166,67 грн.

На підставі висновків акту перевірки, після адміністративного оскарження, 01 березня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032201 яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 29 166,67 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Керчі було отримано від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області акт перевірки ТОВ «Мейкер-С Компані» від 22.12.2011 року № 887/23-5/37256932 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер-С Компані» (код ЄДРПОУ 37256932) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.10.2010 року по 31.05.2011 року ».

В ході перевірки податковим органом встановлено, що за місцем реєстрації ТОВ «Мейкер-С Компані» не знаходиться, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичним/фактичним місцезнаходженням фахівцями ДПІ у Вишгородському районі Київської обл. за № 1125 від 18.02.2011 року. Свідоцтво ПДВ анульовано 18.03.2011 року.

Службовою запискою від 21.12.2011 року № 4928/7/26-31 ДПІ у Вишгородському районі повідомлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться, має стан -14 - визнано банкрутом. Додатково було повідомлено, що господарські операції ТОВ «Мейкер-С Компані» за весь період діяльності мають ознаки нікчемності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Із зазначеного ДПІ дійшла висновку, що виписані ТОВ «Мейкер-С Компані» на адресу ТОВ «Ювас-Газсервіс» первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на його відповідність приписам ст. 159 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Спірні правовідносини регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" далі Закон), так як виникли до набрання чинності Податковим кодексом України.

Згідно з п.1.7 статті 1 Закону - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначена дата виникнення права платника податку на податковий кредит:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, передумовою виникнення права платника податку на податковий кредит є отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час проведення перевірки позивача, господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень п. 5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Отже, підставою для віднесення витрат до складу валових є пряма вказівка Закону на таку можливість та підтвердження таких витрат відповідними документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим правилами ведення податкового обліку жоден перелік документів, які повинні підтверджувати валові витрати, не передбачений.

Однак, згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за N168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, для підтвердження валових витрат достатньо мати первинний документ, що містить вищенаведені обов'язкові реквізити.

Отже, наявність відповідних документів бухгалтерського обліку, які засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва є підставою для виникнення права платника податку на включення відповідних сум по даним угодам до складу валових витрат.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач та ТОВ «Майкер-С - Компані» мали договірні відносини за яким Товариство передало позивачеві ТМЦ у кількості 150 шт., а саме: сигналізатори, оповещателі світлозвукові, гучномовець, ізвещателі пожежні димові, прибор управління, блоки іскрозахитсу, концентратори та інші (а.с.67-68), які позивач отримав та оплатив на загальну суму 175 000,00 грн., у тому числі ПДВ 29166,67 грн. Оплата товару здійснена на підставі рахунка-фактури № СФ-122901 від 29.12.2010 року, відповідно до платіжного доручення № 338 від 30.12.2010 року на загальну суму 175 000,00 грн. (а.с.64-65). За цією операцією ТОВ «Майкер-С - Компані» виписана податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі виданих податкових накладних, Товариство на час здійснення господарської операції є платником ПДВ.

Поза увагою податкового органу залишився той факт, що позивач має первинні документи, які свідчать про товарність господарської операції у взаємовідносинах з ТОВ «Майкер-С - Компані», ПДВ сплачена позивачем у ціні товару.

Вищевказані документи бухгалтерського обліку мають усі передбачені законодавством реквізити, оформлені з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності позивача не оспорюється та підтверджується матеріалами справи - Договір № 5-11 від 04.11.2010 року, акт прийому-передачі устаткування до монтажу від 30.01.2011 року, ТОВ «Ювас-Гахсервіс» передав ТОВ «РБК-Спецсервіс» для виконання монтажних та пусконаладжувальних робіт автоматизованої пожежної системи, придбаної у ТОВ «Мейкер-С Компані».

Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджується покупка, оплата та передача товару у грудні 2010 року ТОВ «Ювас-Гахсервіс» та підтверджується подальше використання придбаного у ТОВ «Мейкер-С Компані».

Крім того, акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахункам з ТОВ «Мейкер-С Компані» за грудень 2010 р., які мали бути дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки. Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12. 2010 №984 (далі Наказ № 984), згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

До складу податкового кредиту позивачем включена сума у розмірі 29166,67 грн. на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Мейкер-С Компані» № 123003 від 30.12.2010 року, отже позивачем підставно сформований податковий кредит на вказану суму.

з огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення, повно з'ясувавши обставини справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.12 у справі № 2а-8055/12/0170/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна