Постанова

від 13.02.2013 по справі 2а-4551/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року місто Київ № 2а-4551/12/1070

14.08

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Івасин О.Р., відповідача: - Кіпчик А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Смарттех» (представник Івасин Олександр Романович) доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарттех», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0000792301/1337 від 14.05.2012 року прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час до суду з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарттех»є юридичною особою, зареєстрованою Обухівською РДА Київської області згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18.02.2010 року Серії А01 № 560637, місцезнаходження: 08722, Київська область, Обухівський район, село Трипілля, вулиця Тюленіна, будинок 29, код за ЄДРПОУ: 36890271.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2012 року ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 05.04.2012 року № 704/220/36890271 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Смарттех»(код за ЄДРПОУ: 36890271) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529), за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- частина п'ята статті 203, частина перша, друга статті 215, частина перша статті 216, статті 228, 626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Смарттех»при придбанні товарів (послуг);

- пункт 16 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункти 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в період, що перевірявся на загальну суму 56 957, 50 гривень, в тому числі за травень 2011 року -56 957, 50 гривень.

На підставі Акта перевірки від 05.04.2012 року № 704/220/36890271, ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792301/1337 від 14.05.2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем -56 957, 50 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -1, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС № 0000792301/1337 від 14.05.2012 року, розпочав процедуру адміністративного оскарження.

Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду первинної скарги від 27.07.2012 року № 1808/10/10-206/361-903 та Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 29.08.2012 року № 106/о/61-12/10-2113, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС № 0000792301/1337 від 14.05.2012 року -залишено без змін, а скарги позивача -без задоволення.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ас-Техніка» (код за ЄДРПОУ: 34956529) судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Ас-Техніка»(постачальник) був укладений договір поставки від 05.03.2011 року № 000005, за предметом якого постачальник зобов'язується передати покупцю товар в кількості й асортименті, передбаченим даним договором та специфікаціями (рахунками-фактури) в обумовлений договором строк, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити за поставлений товар.

Також господарські взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529) підтверджуються договором поставки, рахунками-фактури, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду.

З матеріалів справи встановлено, що під час перевірки позивача, відповідачем використовувалися наступні документи:

- декларація з ПДВ за травень 2011 року та додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року;

- первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних та інші документи, які підтверджують правові відносини з ТОВ Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529), за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року;

- Акт ДПІ в Оболонському районі міста Києва від 06.07.2011 року № 1927/15-412 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529), з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року»;

- інформація, що міститься в базі даних АС Аудит, АРМ Бест Звіт, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків і платежів, Пошукова -довідкова система ЦБД ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Як зазначив відповідач в Акті, перевірки проводилася, зокрема, на підставі Акта ДПІ в Оболонському районі міста Києва від 06.07.2011 року № 1927/15-412 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529), з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року», однак, відповідно до фактичних обставин, до матеріалів справи відповідачем була надана Довідка ДПІ в Оболонському районі міста Києва від 06.07.2011 року № 1927/15-412 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, квітень та травень 2011 року».

Слід відмітити, що в Акті перевірки відповідачем не зазначено про наявність договорів позивача з його контрагентом, з приводу вищевикладеного слід зазначити наступне.

На адресу відповідача позивач надіслав лист від 22.02.2012 року № 220201, з якого вбачається, що на запит № 262/10/231 від 13.02.2012 року ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, позивач повідомив про наступне.

В період травень 2012 року позивач здійснював господарську діяльність згідно чинного законодавства України, а саме згідно законів України, нормативно-правових актів та інших правових документів, які регулюють господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Збільшення валових доходів та валових витрат призведено завдяки ефективній діяльності компанії в сфері купівлі-продажу товарів, знаходженню нових ринків збуту товарів.

Позивач є посередником, а не виробником продукції (товарів, робіт, послуг), яка реалізована. Позивач не має власних офісних та складських приміщень.

Для більш скорішого та вигідного продажу, з метою завоювання ринку збуту товарів, робіт, послуг, використовується мінімальна націнка на товари, роботи та послуги.

Нарахування валових доходів та валових витрат проводилося згідно чинного законодавства.

Нарахування та погашення податкових зобов'язань перед державним бюджетом, міським бюджетом, цільовими загальнообов'язковими фондами проводилось згідно чинного законодавства у встановлені законом строки.

Усі валові доходи та валові витрати, а саме їх показники були відображені в повному обсязі у податковій звітності, реєстрах бухгалтерського та податкового обліку та було надано до податкової інспекції за відповідний період діяльності, у зазначені строки згідно закону.

Позивачем були наданні всі первинні бухгалтерські документи на виконання запиту.

Відповідач в Акті перевірки, окрім непосилання на первинні бухгалтерські документи, також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ та формування валових витрат.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочин між позивачем та ТОВ «Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529) спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529), недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, договором поставки, рахунками-фактури, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, суд виходить з наступних положень нормативно-правових актів.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529).

Вирішуючи питання про реальність отримання послуг від ТОВ «Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529) з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що отримані послуги позивач використовував у власній господарській діяльності, що підтверджується наступними доказами, наявними в матеріалах справи.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ «В.П. Буд»(покупець) 21.04.2011 року був укладений договір поставки № 210411, за предметом якого постачальник зобов'язується передати в установлений даним договором строк товар згідно специфікації, обумовленої сторонами (далі -товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму у розмірі й на умовах, передбачених даним договором.

На виконання вимог вказаного договору, господарські взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «В.П. Буд»(покупець) підтверджуються договором поставки, рахунком-фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, банківськими виписками тощо.

Також, між позивачем (постачальник) та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Евдіс»(замовник) 10.05.2011 року був укладений договір на постачання обладнання № 000007, за предметом якого постачальник зобов'язується поставити замовнику обладнання згідно з специфікацією.

На виконання вимог вказаного договору, господарські взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «Науково-виробнича фірма «Евдіс»підтверджуються договором на постачання обладнання, рахунком-фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, банківськими виписками тощо.

Також використання придбаної позивачем у ТОВ «Ас-Техніка»продукції у власній господарській діяльності підтверджується рахунком фактурою з одержувачем ТОВ «Диаком групп»від позивача, податковими накладними, видатковою накладною, банківськими виписками тощо.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Ас-Техніка»(код за ЄДРПОУ: 34956529), суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача є необґрунтованими.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки доводів не надав. Натомість позивач скористався своїм правом та надав суду всі належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби № 0000792301/1337 від 14.05.2012 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарттех» понесені ним судові витрати в сумі 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 56 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 лютого 2013 р.