Рішення

від 21.02.2013 по справі 910/26191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26191 21.02.13

За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Планета» ЛТД

про стягнення 28 660,87 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Хлєбніков С.Г. представник за довіреністю № б/н від 01.08.12.

Від відповідача: Кисельов А.В. представник за довіреністю № 2 від 18.01.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Планета» ЛТД (далі - відповідач) про стягнення 28 660,87 грн., а саме: 26 447,42 грн. - основного боргу, 531,79 грн. - 3% річних, 1 681,66 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов укладеного між сторонами Договору № КБР-34/10/11 від 10.10.11. не перераховано позивачу винагороду (роялті), внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Планета» ЛТД виникла перед Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» заборгованість, що зумовило нарахування останнім 3% річних, пені та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.13. порушено провадження у справі № 910/26191, розгляд справи призначено на 22.01.13.

22.01.13. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які були витребувані судом.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.13. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.01.13. про порушення провадження у справі № 910/26191 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 07.02.13.

07.02.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи та письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Планета» ЛТД проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в відзиві.

Крім того, відповідачем через відділ діловодства суду подано клопотання про витребування від позивача та долучення до матеріалів справи доказів, а саме: оригінал Договору № 34/10/11 від 10.10.11., свідоцтво про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, яке було чинним протягом 2012 року та на момент звернення позивача до суду; правовстановлюючі документи (договорів, контрактів інших правочинів) з юридичними або фізичними особами, які б делегували позивачу законну можливість надавати третім особам право на публічне виконання музичних творів, фонограм, відеограм тощо. Судом відкладено розгляд вказаних клопотань до встановлення фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 07.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.02.13.

13.02.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 14.02.13. представником відповідача подано додаткові письмові заперечення у справі та клопотання про розстрочку виконання рішення суду в даній справі.

Судом відкладено розгляд клопотання про розстрочку виконання рішення до встановлення фактичних обставин справи.

Розглянувши в судовому засіданні 14.02.13. клопотання відповідача про витребування від позивача доказів, подані 07.02.13. через відділ діловодства суду, проти яких позивач заперечував, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Оригінал Договору № КБР-34/10/11 від 10.10.11. оглянуто судом в судовому засіданні, а належним чином завірена копія останнього долучена позивачем до позовної заяви № б/н від 27.11.12.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проте, клопотання про витребування від позивача свідоцтва та правовстановлюючих документів взагалі нічим не вмотивовано і не обґрунтовано.

При цьому, на думку суду витребувані відповідачем докази не стосуються даної справи, не є належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в даній справі.

В судовому засіданні 14.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.02.13.

15.02.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

19.02.13. представником відповідача через відділ діловодства суду повторно подано клопотання про розстрочку виконання рішення в даній справі.

В судовому засіданні 21.02.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.13. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/26191.

В судовому засіданні 21.02.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.11. між позивачем (далі - УЛАСП) та відповідачем (далі - Користувач) укладено Договір № КБР-34/10/11 від 10.10.11. (далі - Договір) відповідно до умов якого (п. 2.1) Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - Твори), а УЛАСП надає Користувачу на умовах Договору право на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті).

Відповідач, відповідно до пункту 2.3. Договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 1.2. Додатку № 2 від 10.10.11. до Договору, загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором становить 1 800,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Строк дії Договору визначено п. 4.1 Договору і встановлено з моменту його підписання сторонами до 10.10.12., а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

У пункті 4.2 Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу.

Жодних повідомлень про припинення Договору сторони одна одній не надсилали, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити винагороду, яка узгоджена сторонами у Додатку № 2 до Договору, за весь період і у повному обсязі.

При цьому, відповідач стверджує, що Договір є розірваним у відповідності до п. 4.6 Договору, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 651 ЦК України та на пред'явлені ним вимоги.

Проте, вказані твердження не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.6 Договору, він може бути розірваний достроково за обоюдною згодою сторін або за ініціативою однієї із сторін, у такому випадку одні із сторін повідомляє письмово іншу сторону про припинення дії Договору за місяць до настання вказаної дати припинення Договору.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Розірвання або зміни договору може відбутися у зв'язку із односторонньою відмови від договору однієї із його сторін, що тягне правові наслідки його розірвання або зміни. У даному випадку зміст поняття "підстава" розірвання або зміни договору є дещо іншою. Поняттям підстава розірвання або зміни договору у даному разі охоплюється: по-перше, підстава для односторонньої відмови від договору, а по-друге, сам правочин щодо односторонньої відмови від договору. Іншими словами коли констатується, що договором або законом передбачена можливість односторонньої відмови від договору, завжди мається на увазі підстава, що передбачена договором або законом, для вчинення односторонньої відмови від договору, що у свою чергу, як юридичний факт та правочин, є підставою для настання правових наслідків розірвання або зміни договору.

Однак, односторонню відмову від договору, як безпосередню підставу його розірвання та його зміни, слід відмежовувати від пред'явлення вимоги про розірвання договору на розсуд однієї із його сторін. Одностороння відмова від договору, відповідно до змісту ч. 3 ст. 651 ЦК, безпосередньо тягне правові наслідки розірвання або зміни договору. Пред'явлення вимоги про розірвання безпосередньо таких наслідків не передбачають. В останньому випадку розірвання договору може відбутися або за домовленістю між сторонами або, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу про розірвання договору, за рішенням суду. Відмежовуючи односторонню відмову від договору від пред'явлення вимоги про розірвання договору на розсуд однієї із сторін, коли пред'явлення такої вимоги передбачене положеннями цивільного законодавства, слід зазначити, що названий розсуд є у свою чергу підставою для виникнення права на розірвання договору, яке може захищатися у суді.

Користувачем же було пред'явлено вимогу про розірвання Договору, а не здійснено односторонню відмову від Договору.

Твердження відповідача про те, що спірний Договір підлягає визнанню недійним не беруться судом до уваги в зв'язку з їх безпідставністю та відсутність жодних доказів на обґрунтування вказаної позиції Користувача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Планета» ЛТД виникла заборгованість перед Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», що зумовило нарахування останнім пені та 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, відповідач свої зобов'язання по сплаті грошових коштів в строки, встановлені Договором не виконав, докази сплати грошових коштів за Договором за спірний період жовтень 2011 р. - грудень 2012 р., до матеріалів справи не надав.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з жовтня 2011 р. - по грудень 2012 р. за Договором становить 26 477,42 грн., проте, позивачем пред'явлено до стягнення 26 447,42 грн., при цьому, клопотання про вихід суду за межі позовних вимог в порядку ст. 83 ГПК України не подано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті грошових коштів за період, встановлений в позовній заяві за Договором не виконав, внаслідок чого позовні вимоги Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 26 447,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 2.6 Договору стягнути з відповідача 1 681,66 грн. - пені.

Відповідно до п. 2.6 Договору, у разі прострочення Користувачем виконання грошового зобов'язання по Договору протягом чотирнадцяти календарних днів, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 681,66 грн. - пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунок пені.

Позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 531,79 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 531,79 грн., як те вбачається з обґрунтованих розрахунків позивача, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення 531,79 грн. - 3% річних є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно того, що відповідальність у формі 3% річних одночасно із пенею, що є на думку відповідача іншим розміром відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України, є притягненням особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, з огляду на наступне.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

В той же час, ст. 625 ЦК України встановлено способи захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає, зокрема, в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, пеня та 3% річних мають різну правову природу і пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ не є «іншим розміром процентів», передбаченим ст. 625 ЦК України, як на тому наголошує відповідач.

Крім того, приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 22.11.10.).

Приписами ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду в даній справі на строк 12 місяців рівними частинами, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 6 ст. 83 ГПК України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, розстрочку виконання судового рішення може бути надана судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 7.2 вказаної постанови).

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідачем не подано суду належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватись без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, при цьому, поданий відповідачем фінансовий звіт за 2012 рік ніяким чином не підтверджує те, що розстрочення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Планета» ЛТД забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.

Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності заявника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Крім того, суд відзначає, що подані відповідачем заяви взагалі не обґрунтовані, а отже відсутні виняткові обставини для надання розстрочки виконання рішення.

Таким чином, розглянувши мотиви поданих Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Планета» ЛТД заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяв відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/26191 строком на 12 календарних місяців рівними частинами.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Планета» ЛТД (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 11, літера А; ідентифікаційний код 19036437) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 8; ідентифікаційний код 37396233) 26 447 (двадцять шість тисяч чотириста сорок сім) грн. 42 коп. - основного боргу, 531 (п'ятсот тридцять одну) грн. 79 коп. - 3% річних, 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 66 коп. - пені, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.02.13.

Суддя Т.М. Ващенко