Рішення

від 18.02.2013 по справі 5020-1098/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року справа № 5020-1098/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючого судді - Альошиної С.М.,

суддів: Плієвої Н.Г., Щербакова С.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

(пр. Возз'єднання, буд. 15, м. Київ, 02160)

до відповідача - Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко"

(вул. Сухій, буд. 1, с. Осипенко, м. Севастополь, 99814)

про стягнення 142 664,77 грн.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Рубцова Ю. В. - представник по довіреності від 24.12.2012 (копія довіреності у матеріалах справи),

від відповідача - Сморчков В.В. - представник по довіреності від 20.11.2012 (копія довіреності у матеріалах справи).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" про стягнення 143 464,18 грн. за договором поставки № АП-06-0118 від 06.07.2011, у тому числі 19 055,94 грн. пені, 36 473,10 грн. штрафу та 87 935,14 грн. відсотків річних від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення господарського суду міста Севастополя від 23 квітня 2012 року у справі № 5020-323/2012, за яким з останнього на користь позивача було стягнуто 243 154,00 грн. заборгованості за вищевказаним договором поставки, у зв'язку з чим підприємству були нараховані пеня, штраф та відсотки річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 03.10.2012 порушено провадження у справі № 5020-1098/2012 і прийнято позовну заяву до розгляду.

04.12.2012 на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій, у зв'язку з допущеною помилкою при розрахунку суми пені, позивач зменшив суму пені та просив суд стягнути з відповідача 18 256,53 грн. пені, про що надав суду відповідний розрахунок.

За таких обставин, у вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 142 664,77 грн., у тому числі 18 256,53 грн. пені, 36 473,10 грн. штрафу та 87 935,14 грн. відсотків річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 18.12.2012 прийнято зменшення розміру позовних вимог та, за усним клопотанням представника відповідача, судом було вирішено здійснювати подальший розгляд справи № 5020-1098/2012 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою суду від 20.12.2012 справу № 5020-1098/2012 прийнято до провадження колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Альошина С.М., інші судді, які входять до складу колегії: Алсуф'єв В.В., Єфременко О.О. та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 січня 2013 року.

У зв'язку зі знаходженням суддів: Алсуф'єва В.В. у відрядженні та Єфременко О.О. у відпустці, на виконання пункту 3.3. рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010 (зі змінами) та відповідно до рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 15.01.2013, розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 27 від 15.01.2013 здійснено заміну членів колегії суддів у справі № 5020-1098/2012.

За результатами здійсненого повторного розподілу автоматизованою системою "Діловодство спеціалізованого суду" призначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 5020-1098/2012: головуючий суддя - Альошина Світлана Михайлівна, інші судді, які входять до складу колегії: Плієва Наталя Гурамівна, Щербаков Сергій Олександрович.

Ухвалою суду від 16.01.2013 справу № 5020-1098/2012 прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючого судді - Альошиної С.М., суддів: Плієвої Н.Г., Щербакова С.О.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.01.2013, за усним клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва до 18.02.2013.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2013 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду надав суду доповнення № 79/02/13-Ю від 18.02.2013 до відзиву на позовну заяву.

Представник підприємства у судову засіданні з позовними вимогами не погодився, з підстав, викладених у відзиві № 128/12/Ю від 13.12.2012 на позовну заяву та доповненні № 79/02/13-Ю від 18.02.2013 до відзиву на позовну заяву та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій: пені - в три рази: з 18 256,53 грн. до 6 088,51 грн. та штрафу - в шість разів: з 36 473,10 грн. до 6 078,85 грн.

У вищевказаному відзиві на позовну заяву представник відповідача посилався, зокрема, на ті обставини, що оскільки нараховані позивачем пеня та штраф надмірно великі, а у позивача відсутні збитки, суд має право на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема пені в три рази та штрафу в шість разів. Крім того вказував на те, що пункт 5.5. договору поставки № АП-06-0118 від 06.07.2011 встановлює вкрай несправедливі та нерозумні умови, відповідно до яких розмір відсотків річних збільшено до 40% протягом 90 днів несплати заборгованості та до 96% після спливу 90 днів невиконання зобов'язання. Таке збільшення відсотків, на думку відповідача, тягне за собою безпідставне збагачення позивача за рахунок відповідача та суперечить вимогам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просив суд застосувати пункт 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а саме, визнати зазначений пункт договору недійсним, як такий що суперечить вимогам статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у засіданні суду 18.12.2012 надав суду письмові пояснення від 18.12.2012 на відзив представника відповідача, в яких не погодився з доводами представника відповідача та вказав на те, що діючим законодавством сторонам при укладенні договору надано право самим визначати умови цього договору відповідно до інтересів сторін, у тому числі і міру відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Тобто в даному випадку положення договору мають пріоритет над положеннями законодавства, щодо визначення розміру відповідальності за порушення договірних зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача не має підстав для зменшення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором поставки № АП-06-0118 від 06.07.2011, розмір яких був передбачений умовами договору за згодою сторін.

У цих же поясненнях представник позивача вказав на те, що діючим законодавством України, а саме, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право сторін на встановлення іншого розміру процентної ставки. Таким чином, процентна ставка, яка встановлена пунктом 5.5. договору не суперечить вимогам статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, а навпаки повністю відповідає цим положенням, які встановлюють принцип свободи договору, у зв'язку з чим доводи представника відповідача щодо визнання даного пункту недійсним є надуманими та безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавцем) та Державним підприємством "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" (покупцем) був укладений договір поставки № АП-06-0118, відповідно до пункту 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин, вказані у цьому пункті договору (арк. справи 14-15).

Відповідно до пункту 2.1. договору, відповідач був зобов`язаний оплатити позивачу вартість товару до 01.03.2012 в сумі 243 154,00 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання в частині оплати отриманого товару за вказаним договором на суму 243 154,00 грн. не виконав, рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.04.2012 у справі № 5020-323/2012 з нього було стягнуто на користь позивача суму заборгованості у зазначеному розмірі (арк. справи 19-20).

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі вищезазначеного рішення 05.05.2012 господарським судом міста Севастополя було видано наказ № 5020-323/2012, який було направлено на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі.

З відповіді Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі від 06.11.2012 на лист позивача вбачається, що відповідач свій обов'язок щодо погашення заборгованості у розмірі 243 154,00 грн. не виконав (арк. справи 45).

У зв'язку із наявністю заборгованості за договором поставки, яка встановлена рішенням суду, позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути штраф, відсотки річних у сумах, зазначених у позові, та пеню у розмірі, вказану у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Як вже встановлено судом, відповідач на час звернення позивача до суду з даним позовом не виконав свої зобов`язання в частині оплати отриманого товару за договором поставки № АП-06-0118 від 06.07.2011 на суму 243 154,00 грн., яка була стягнута рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.04.2012 у справі № 5020-323/2012.

Дана обставина Державним підприємством "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" не заперечується, у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, судом встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за договором на загальну суму - 243 154,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по сплаті боргу, позивач просив стягнути з відповідача 18 256,53 грн. пені, 36 473,10 грн. штрафу та 87 935,14 грн. відсотків річних від простроченої суми.

Що стосується вимоги позивача відносно стягнення з відповідача відсотків річних від простроченої суми у розмірі 87 935,14 грн., суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.5. договору, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів від дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Так, згідно з розрахунком позивача, відповідачу за період з 02.03.2012 по 07.09.2012 нараховано 87 935,14 грн. відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок відсотків річних від простроченої суми, зроблений позивачем, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, оскільки при здійсненні цього розрахунку позивачем враховано кількість днів у 2012 році - 365, а не 366 днів, у зв'язку з чим судом було проведено власний розрахунок, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87 694,89 грн. відсотків річних від простроченої суми, виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн.) 243 154,00 02.03.2012 - 30.05.2012 90 40 % 23 916,79 243 154,00 31.05.2012 - 07.09.2012 100 96 % 63 778,10 Всього: 87 694,89

За розрахунком суду, з урахуванням 366 днів у 2012 році, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87 694,89 грн. відсотків річних від простроченої суми.

Тому, в частині стягнення з відповідача відсотків річних від простроченої суми у розмірі 240,25 грн. повинно бути відмовлено.

Відповідач у своєму відзиві № 128/12/Ю від 13.12.2012 посилається на те, що пункт 5.5. договору встановлює вкрай несправедливі та нерозумні умови щодо надмірного збільшення розміру відсотків річних, яке на його думку тягне за собою безпідставне збагачення позивача за рахунок відповідача та суперечить вимогам статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим просив визнати зазначений пункт договору недійсним, керуючись пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині першій статті 203 цього Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вже зазначалось, у пункті 5.5. договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів від дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Суд прийшов до висновку, що підстави для визнання недійсним пункту 5.5. договору відсутні, оскільки під час укладення договору сторони були вільні та наділені законодавцем правом визначення в договорі такого розміру відсотків річних, а відповідач, підписуючи договір погодився з усіма його умовами. Крім цього, пункт 5.5. договору встановлює відповідальність саме відповідача за тривале невиконання ним свого обов`язку щодо своєчасних розрахунків з позивачем.

За таких обставин, пункт 5.5. договору відповідає вимогам закону та чинному законодавству України, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача відсотків річних від несплаченої суми заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 87 694,89 грн.

Щодо стягнення з відповідача 18 256,53 грн. пені за період з 02.03.2012 по 30.08.2012, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач зобов'язався відповідно до пункту 5.2. договору сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, оскільки при здійсненні цього розрахунку позивачем враховано кількість днів у 2012 році - 365, а не 366 днів, у зв'язку з чим судом було проведено власний розрахунок, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 18 206,66 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (грн) 243 154,00 02.03.2012 - 22.03.2012 21 7,75 % 2 162, 48 243 154,00 23.03.2012 - 30.08.2012 161 7,50 % 16 044,18 Всього: 18 206,66

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 18 206,66 грн.

Тому, в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 49,87 грн. повинно бути відмовлено.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 36 473,10 грн.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір основної суми заборгованості за договором, яка становить 243 154,00 грн. Таким чином, загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 36 473,10 грн. (243 154,00 грн. *15%).

Перевіривши розрахунок суми штрафу, суд визнав його вірним та таким, що відповідає умовам договору.

Що стосується доводів відповідача щодо зменшення розміру нарахованої пені в три рази та штрафу в шість разів, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині другій цієї статті зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Відповідач у своєму відзиві посилався на те, що нарахована позивачем пеня надмірно велика, у позивача відсутні збитки у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, з огляду на що просив зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, пені в три рази та штрафу в шість разів.

Крім цього, відповідач посилався на ті обставини, що відповідач є підприємством, заснованим на державній власності та є стратегічним для економіки держави, а також на те, що на даний час відповідач знаходиться у дуже скрутному матеріальному становищі, оскільки не має належної фінансової підтримки держави в цій галузі, у зв'язку з чим у підприємства наявна кредиторська заборгованість у розмірі 5 584 200,00 грн.

Однак, суд не може погодитись з тим, що суми штрафних санкцій у розмірі 54 679,76 грн., які підлягають стягненню з відповідача, є надмірно великими в порівнянні з основною сумою заборгованості за договором поставки у розмірі 243 154,00 грн., оскільки, навпаки є значно меншими ніж основна заборгованість. Також суд враховує, що встановлене рішенням суду від 23.04.2012 порушення з боку відповідача щодо виконання зобов`язання по сплаті основної суми заборгованості за договором є тривалим та на час розгляду даної справи дане зобов`язання так і не виконано.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованої пені та штрафу.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 18 206,66 грн. та штрафу у сумі 36 473,10 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 847,50 грн.

Згідно зі статтею 85 ГПК України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 25.02.2013.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" (вул. Сухій, буд. 1, с. Осипенко, м. Севастополь, 99814, ідентифікаційний код 00412872, п/р № 26005000152001 в ПАТ "Укрінбанк", м. Сімферополь, МФО 384782, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (проспект Возз'єднання, буд. 15, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 30262667, рахунок № 26001962502974 в ПАТ "ПУМБ" у м. Донецьк, МФО 334851, або на інші рахунки) 142 374,65 грн., у тому числі 36 473,10 грн. штрафу, 18 206,66 грн. пені та 87 694,89 грн. відсотків річних від простроченої суми, а також 2 847,50 грн. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 25.02.2013.

Головуючий суддя С.М. Альошина

Суддя Н.Г. Плієва

Суддя С.О. Щербаков