Постанова
від 14.02.2013 по справі 2а-5864/12/1470
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

14 лютого 2013 року справа № 2а-5864/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача представник1: Михайлов Г.В (посвідчення №815 від 14.08.2012 р.);

від позивача представник2: Піхоцький І.М. (паспорт НОМЕР_1 від 06.01.1996 р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнська атомна енергетична компанія", вул. Енергобудівників, 17, кв. 36, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область,55000

доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область,55000

проскасування податкового повідомлення - рішення від 30.10.2012р. № 0000312201, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, які полягають у визнанні нікчемними правочинів, укладених між ТОВ "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" та ТОВ "Соборное-1".

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби від 30.10.2012 р. № 0000312201.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 516,57 грн з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби на користь ТОВ "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" (код ЄДРПОУ 35153970).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя А. П. Єнтіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 лютого 2013 року справа № 2а-5864/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача представник1: Михайлов Г.В (посвідчення №815 від 14.08.2012 р.);

від позивача представник2: Піхоцький І.М. (паспорт НОМЕР_1 від 06.01.1996 р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнська атомна енергетична компанія", вул. Енергобудівників, 17, кв. 36, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область,55000

доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область,55000

проскасування податкового повідомлення - рішення від 30.10.2012р. № 0000312201, В С Т А Н О В И В: ТОВ "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" звернулось з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, які полягають у визнанні нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Соборне-1" та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. №0000312201. Мотивуючи свої вимоги тим, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі припущень про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Соборне-1", а не на реальних обставинах справи.

В судовому засіданні представники озивача свої позовні вимоги підтримали, відповідач позов не визнав, виклавши свої заперечення у письмовому вигляді.

13.02.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та в порядку письмового провадження.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, суд дійшов наступного.

Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби проведено документальну планову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових відносинах із суб'єктом господарської діяльності ТОВ "Соборне-1" за період з 01.12.2011р.по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 12.10.2012 року. В свою чергу позивачем укладено договір на роботи з капітального ремонту покрівлі спец корпусу енергоблоку №2 з ДП НАЕ "Енергоатом" (договір від 27.09.2011р.)

Відповідно до акту перевірки безпідставне завищення дозволеного податкового кредиту в період, який перевірявся, відбувся за рахунок операції позивача з ТОВ "Соборне-1" з яким 21.11.2011 р. позивачем укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах ТОВ "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" (договір субпідряду) на загальну вартість 249478,57 грн., в тому числі ПДВ - 4159,76 грн.

По результатах акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. №0000312201 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України.

Як на момент прийняття рішення так і на час судового розгляду справи, відповідачем правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення вмотивована лише тим, що податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для документального підтвердження. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового кредиту ні податкового зобов'язання.

Так, єдиним доводом правомірності дій відповідача виступають листи Держгірпромнагляду України від 19.09.2012 р. щодо ненадання дозволів ТОВ "Соборне" на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. А також лист ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" від 13.09.2012 р. відносно відсутності у ТОВ "Соборне" права входу на територію ВП ЮУ АЕС за період з 01.06.2011 р. по теперішній час. Однак вказані листи не можуть бути фактами для визнання неможливості здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і для встановлення відсутності реальної можливості проведення будівельно-монтажних робіт ТОВ "Соборне" позивачу.

Проте відповідачем жодним чином не взято до уваги, що згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у ТОВ "Соборне", з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Від позивача надійшло клопотання про допит в якості свідка директора ТОВ "Соборне". Судом вказане клопотання задоволено.

Так свідком підтверджено, що дійсно між позивачем та ТОВ "Соборне" укладено договір (субпідряду) на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті позивача. На виконання умов договору було виділено фахівців зі штатного персоналу ТОВ "Соборне". На час судового розгляду справи, свідком надано витяг з ЄДРПОУ (станом на 13.01.2013р.) з якого явно вбачається місцезнаходження ТОВ "Соборне", а також надано довідку про загальну чисельність працівників та щодо працівників, які були направлені на проведення вищевказаних робіт.

Крім того, судом заслухано пояснення директора підприємства позивача - Піхоцького І.М. який вказав, що самостійно та з дозволу проводив робітників ТОВ "Соборне" до об'єкту виконання робіт, при цьому жодних перешкод з боку ДП НАЕК "Енергоатом" не чинилось, а також зазначив про наявність усіх первинних бухгалтерських документів на підтвердження дійсності господарської операції.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним договором.

Посилання відповідача на лист Держгірпромнагляду України від 19.09.2012р. щодо ненадання дозволів ТОВ "Соборне" на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а також лист ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" від 13.09.2012р. відносно відсутності у ТОВ "Соборне" права входу на територію ВП ЮУ АЕС за період з 01.06.2011р. по теперішній час - як на підставу недійсності правочину, зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

А отже, неправомірними є посилання відповідача на нереальність здійсненої господарської операції, враховуючи положення ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно яких недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доводи відповідача щодо нереальності господарської операції не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки в акті перевірки не вказано, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочин є недодержання вмомент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статттею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ "Соборне" визнані судом недійсним.

Отже, Відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони та ТОВ "Соборне" - з другої сторони, недійсним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та контрагентом і виконання договору було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне, правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Суд звертає увагу, що на виконання ст. 71 КАС України відповідачем не надано до суду жодних відомостей щодо порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Соборне", на що йде посилання у акті перевірки, а також кримінальних справ, які стосуються укладення угод між товариством з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" та ТОВ "Соборне".

Разом з тим, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -