Ухвала

від 27.11.2013 по справі 2а-5864/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 2а-5864/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представників позивача Михайлова Г.В. та Піхоцького І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Южноукраїнська атомна енергетична компанія» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Южноукраїнська атомна енергетична компанія» (далі ТОВ «ЮАЕК») звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі Южноукраїнська ОДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Соборне-1», та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2012 року № 0000312201.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 01 по 05 жовтня 2012 року посадовою особою Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЮАЕК» з питань дотримання законодавства при правових відносинах із ТОВ «Соборне-1» за грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 12 жовтня 2012 року за № 29/22-01/35153970, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2011 року на 41326 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2012 року № 0000312201, яким ТОВ «ЮАЕК» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 41326 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10331 грн. 50 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «ЮАЕК» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Соборне-1», є незаконним, у зв'язку з чим прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року позовні вимоги ТОВ «ЮАЕК» задоволено повністю. Визнано протиправними дії Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС, які полягають у визнанні нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «ЮАЕК» та ТОВ «Соборне-1». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 30 жовтня 2012 року № 0000312201.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 207 ГК України та ст. ст. 203, 215 ЦК України щодо обов'язковості надання позивачем доказів, які підтверджують реальність господарської операції з придбання послуг, отриманих з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. На думку апелянта, судом безпідставно не прийнято до уваги лист Територіального управління Держгірпромнагляду у Миколаївській області від 19 вересня 2012 року за № 01-08.02/1869 та лист ДП НАЕК «Енергоатом» від 13 вересня 2012 року за № 101/14672, які підтверджують відсутність факту надання послуг контрагентом позивача. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ТОВ «ЮАЕК» просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 01 по 05 жовтня 2012 року посадовою особою Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЮАЕК» з питань дотримання законодавства при правових відносинах із ТОВ «Соборне-1» за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 12 жовтня 2012 року за № 29/22-01/35153970, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2011 року на 41326 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2012 року № 0000312201, яким ТОВ «ЮАЕК» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 41326 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10331 грн. 50 коп..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ЮАЕК», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача відсутні повноваження щодо визнання нікчемними угод, укладених між господарюючими суб'єктами. Крім того, суд прийшов до вірного висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за грудень 2011 року з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 41326 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Соборне-1».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за грудень 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Соборне-1».

При цьому позивачем укладено з ТОВ «Соборне-1» договір субпідряду від 21 листопада 2011 року за № 12-2011, відповідно до якого ТОВ «Соборне-1» зобов'язується виконати за завданням підрядчика (позивача) будівельно-монтажні роботи на об'єктах ТОВ «ЮАЕК» (а. с. 51-53).

Витрати по вказаній угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковою накладною, оформленою у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеною в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (а. с. 48).

Податкову накладну складено особою, яка на момент її оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором субпідряду підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції, а саме договорами підряду та субпідряду, податковою накладною, актами приймання виконаних робіт та іншими документами.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаною TOB «Соборне-1» податковою накладною за вказаною вище угодою були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2011 року.

При цьому судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання відповідача на лист Територіального управління Держгірпромнагляду у Миколаївській області від 19 вересня 2012 року за № 01-08.02/1869, в якому повідомлено, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ТОВ «Соборне-1» не видавались, оскільки зі змісту акта прийомки виконаних будівельних робіт вбачається, що ТОВ «Соборне-1» на об'єкті ТОВ «ЮАЕК» не виконувались роботи, які згідно Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року за № 1107, потребують отримання виконавцем спеціального дозволу (а. с. 72-75).

Також є безпідставним і посилання відповідача на лист ДП НАЕК «Енергоатом» від 13 вересня 2012 року за № 101/14672 як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки в названому листі лише зазначено, що по ТОВ «Соборне-1» у підприємства відсутні відомості щодо отримання підприємством права входу на територію відокремленого підрозділу Южноукраїнської АЕС в період з 01 червня 2011 року.

Вказаний лист не спростовує факту виконання ТОВ «Соборне-1» субпідрядних робіт, пов'язаних з капітальним ремонтом покрівлі спецкорпусу енергоблоку № 2. При цьому, як пояснив в суді апеляційної інстанції представник позивача, спеціалісти ТОВ «Соборне-1» проходили для виконання робіт на територію об'єкта за списками ТОВ «ЮАЕК».

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на фіктивність укладеного позивачем з ТОВ «Соборне-1» правочину з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «ЮАЕК» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 02 грудня 2013 року.

Головуючий:

Судді: