Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а/0570/16873/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 р. Справа №2а/0570/16873/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 50 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М. при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 21.12.2012 року № 2650), відповідача - Михайленко О.В. (довіреність від 04.05.2012 року № 5352/10/17-213-4), Ярової С.Е. (довіреність від 13.08.2012 року № 52270/10/10-012), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0002251740 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 708,33 грн. та штрафну санкцію у розмірі 10 677,08 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Слов'янська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0002251740 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 708,33 грн. та штрафну санкцію у розмірі 10 677,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, підставою для прийняття якого виступили висновки відповідача про безпідставне завищенням позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі того, що його постачальниками не задекларовані їх податкові зобов'язання по проведеним господарським операціям. Реальність цих господарських операцій підтверджено необхідними документами бухгалтерського та податкового обліку, що надавались перевіряючим під час проведення перевірки, а відсутність товарно-транспортних накладних підтверджується наявністю у позивача власних транспортних засобів, на яких перевозився придбаний у контрагентів товар. Таким чином, позивач просить у судовому порядку скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідачем в ході проведення перевірки встановлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковим зобов'язанням його контрагентів, а саме: контрагенти не задекларували свої податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем, крім того, цим контрагентам анульовані їх свідоцтва платників податку на додану вартість та скасовано державну реєстрацію, тобто податкові зобов'язання ними вже не будуть задекларовано та сплачено до бюджету. Також проведеною перевіркою позивача документально не підтверджено транспортування придбаного товару, а саме: товарно-транспортних накладних. Враховуючи викладені обставини, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_7 ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 07.07.1999 року за № 2 277 017 0000 002110. Перебуває на податковому обліку з 08.07.1999 року за № 547.

ФОП ОСОБА_4 є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво № НОМЕР_5 (серії НОМЕР_6) про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Слов'янською ОДПІ 24.05.2002 року. Індивідуальний податковий номер - НОМЕР_2, місце проживання - 84121, АДРЕСА_1.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 15.10.2012 року по 02.11.2012 року Слов'янською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, про що складений акт від 08.11.2012 року № 5610/17-311-3-2477808976 (далі - акт перевірки від 08.11.2012 року).

По результатам зазначеного акту перевірки Слов'янською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0002251740 про збільшення ФОП ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 70801,25 грн. (у тому числі: за основним платежем - 56 641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14160,25 грн.).

Як слідує з зазначеного акту перевірки, в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 віднесено до складу податкового кредиту наступні суми податку на додану вартість по контрагентам-постачальникам:

- по товариству з обмеженою відповідальністю «Векосс»: у січні 2010 року - 5540,00 грн., у березні 2010 року - 7640,00 грн. Всього - 13180,00 грн.;

- по товариству з обмеженою відповідальністю «Макра Плюс»: у квітні 2010 року - 2070,00 грн., у травні 2010 року - 9500,00 грн., у червні 2010 року - 6800,00 грн., у липні 2010 року - 6800,00 грн., у серпні 2010 року - 4358,33 грн. Всього - 29528,33 грн.

Разом з тим, за результатами опрацювання відхилень згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, встановлено, що податкові зобов'язання ТОВ «Векосс» та ТОВ Макра Плюс» по ФОП «ОСОБА_4 у вказані періоди складають - 0 грн., тобто вбачається, що контрагенти-постачальники ТОВ «Векосс» та ТОВ «Макра Плюс» не задекларували свої податкові зобов'язання по ФОП ОСОБА_4

Крім того, в ході проведення перевірки Слов'янською ОДПІ взята до уваги також наступна інформація по контрагентам.

Так, в реєстраційній інформації з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України значиться:

по ТОВ Векосс»:

- основний вид діяльності - прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів;

- дата анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість - 04.08.2010 року;

- скасовано державну реєстрацію - 06.09.2010 року № 12661170006029345;

по ТОВ «Макра Плюс»:

- основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі;

- дата анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість - 24.10.2011 року;

- скасовано державну реєстрацію - 23.11.2010 року № 12661170010022412.

Також на адресу Слов'янської ОДПІ від ДПІ у Київському районі м. Донецька надійшли довідки від 25.06.2010 року № 4458/15-113/34746826 та від 06.09.2010 року № 6591/15-113/34746826 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макра Плюс» з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків ФОП ОСОБА_4 за період квітень, липень 2010 року.

У зазначених довідках вказано, що ТОВ «Макра Плюс» не знаходиться за юридичною адресою, відсутні основні фонди, кількість працюючих складає 1 особа.

Отже, в результаті цього зроблено висновок, що у ТОВ «Макра Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тому згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України угоди ТОВ «Макра Плюс» мають ознаки нікчемності.

Враховуючи наведене, Слов'янська ОДПІ вважає, що у ФОП ОСОБА_4 не виникло право на податковий кредит по цим контрагентам, оскільки податкові накладні цих підприємств є недійсними, крім того відсутні підтвердження факту транспортування товару, а саме: товарно-транспортні накладні.

Таким чином, Слов'янська ОДПІ дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_4 порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний в період виникнення порушення), яким передбачено, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними.

На підставі зазначеного, Слов'янською ОДПІ нараховано ФОП ОСОБА_4 по контрагентам ТОВ «Векосс» та ТОВ «Макра Плюс» грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53385,41 грн., у тому числі: основний платіж в сумі 42708,33 грн. (13180,00 грн. + 29528,33 грн.), штрафні (фінансові) санкції в сумі 10677,08 грн.

Наведені суми грошового зобов'язання податку на додану вартість включені до складу грошового зобов'язання, визначеному у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Позивач не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на те, що ним надані до перевірки всі документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують реальність проведення господарських операцій з ТОВ «Векосс» та ТОВ «Макра Плюс», при цьому, ці підприємства на той час були діючими та зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється наявністю у позивача в його власності автомобіля, яким здійснювались перевезення придбаного товару у постачальників.

За таких обставин, позивач вважає неправомірним нарахування йому відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 708,33 грн. та штрафної санкції у розмірі 10 677,08 грн., а тому просить суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0002251740 в цієї частині.

Проведеною перевіркою встановлені й інші порушення податкового законодавства, але які не є предметом оскарження даної справи, тому судом не розглядаються.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в цій справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Векосс» (ТОВ «Векосс») та товариством з обмеженою відповідальністю «Макра Плюс» (ТОВ «Макра Плюс») за укладеними договорами, правильності відображення господарських операцій у податковому обліку і законності формування ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту по зазначеним контрагентам.

Судом з матеріалів справи в тому числі встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ «Векосс» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу від 12.01.2010 року № 12/01 на товар, вартість та кількість якого визначається за домовленістю сторін згідно рахунків та накладних по кожній поставці товарів. Строк дії договору з моменту його підписання сторонами до 31.12.2010 року з правом пролонгації за згодою сторін.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.01.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Векосс» зареєстроване 08.02.2008 року, ідентифікаційний код - 35729361, місцезнаходження - 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 25. Стан юридичної особи - припинено.

Згідно інформації з офіційного сайту Державної податкової служби України станом на 22.10.2012 року ТОВ «Векосс» анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість 04.08.2010 року, причина анулювання - ліквідаційна комісія платник податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу; Господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Підстава анулювання з за ініціативою податкової (т. 1 а.с. 145).

Станом на 21.10.2012 року платник податків (ТОВ «Векосс») не має податкового боргу (т. 1 а.с. 148).

На виконання умов договору від 12.01.2010 року № 12/01 ТОВ «Векосс» продано ФОП ОСОБА_4 гофроящики № 7 у кількості 35000 шт. та гофропіддони з перегородкою 370х290х115 у кількості 4000 шт. на загальну суму 79080,00 грн. (з ПДВ - 13180,00 грн.), у тому числі: у січні 2010 року на суму 33240,00 грн. (з ПДВ - 5540,00 грн.), у березні 2010 року на суму 45840,00 грн. (з ПДВ - 7640,00 грн.).

На зазначений товар ТОВ «Векосс» виписані: рахунки-фактури від 12.01.2010 року № 494, від 19.03.2010 року № 3449; податкові накладні від 12.01.2010 року № 494, від 19.03.2010 року № 3449; видаткові накладні від 12.01.2010 року № 494, від 19.03.2010 року № 3449.

Між ФОП ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ Макра Плюс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 20.04.2010 року № 20/04 на товар вартість та кількість якого визначається за домовленістю сторін згідно рахунків та накладних по кожній поставці товарів. Строк дій договору з моменту його підписання сторонами до 31.12.2010 року з правом пролонгації за згодою сторін.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.01.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Макра Плюс» зареєстроване 23.11.2006 року, ідентифікаційний код - 34746826, місцезнаходження - 83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 37. Стан юридичної особи - припинено.

Згідно інформації з офіційного сайту Державної податкової служби України станом на 22.10.2012 року ТОВ «Макра Плюс» анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість 24.10.2011 року, причина анулювання - Господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Підстава анулювання з за ініціативою податкової (т. 1 а.с. 146).

Станом на 21.10.2012 року платник податків (ТОВ «Макра Плюс») не має податкового боргу (т. 1 а.с. 147).

На виконання умов договору від 20.04.2010 року № 20/04 ТОВ «Макра Плюс» продано ФОП ОСОБА_4 гофроящики № 7 у кількості 67500 шт. та гофропіддони з перегородкою 370х290х115 у кількості 11000 шт. на загальну суму 177170,00 грн. (з ПДВ - 29528,33 грн.).

З матеріалів справи судом встановлено, що товар отриманий позивачем на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних, оплата за придбаний товар (грофроящики та гофропіддони) здійснена ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ Векосс» та ТОВ «Макра Плюс» у повному обсязі, що підтверджено виписками по рахунку ФОП ОСОБА_4 у Донецькій філії ПАТ «УСБ» та платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 69-124). На поставлений товар виписані податкові накладні.

Суми за товар включені позивачем до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних по періодам, коли цей товар було придбано (т. 1 а.с. 125-135).

Придбаний товар ФОП ОСОБА_4 використовував для пакування і фасування своєї продукції (хлібобулочних виробів), що підтверджено, зокрема карточками сировини (т.2 а.с. 25-47).

Проаналізувавши документи податкового та бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_4 суд встановив, що позивач займається виготовленням та реалізацією хлібобулочних виробів та для здійснення цієї господарської діяльності має у власності:

1) 1/5 нежилого приміщення АДРЕСА_3 на земельній ділянці Слов'янської міської Ради згідно договору купівлі-продажу від 19.03.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 609 (т.2 а.с. 15-21). З цього договору вбачається, що співвласниками (по 1/5 частини) цього нежилого приміщення є також громадяни: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 07.04.2010 року № 180/4 ФОП ОСОБА_4 та зазначеним співвласникам надано дозвіл на використання нежилого приміщення їдальні АДРЕСА_3 без виконання будівельних робіт (т. 2 а.с. 22).

2) транспортні засоби: ГАЗ 3302 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_9); ГАЗ 3302 СПГ вантажний бортовий 2005 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10); ГАЗ 3302 414 СПГ вантажний бортовий тентова ний 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_11).

Про реєстрацію за ФОП ОСОБА_4 зазначених транспортних засобів свідчить також довідка від 16.01.2012 року № 9/17-33, надана Відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування міст Красний Лиман, Слов'янськ та Слов'янського району (т. 2 а.с. 24).

Судом також встановлено, що ФОП ОСОБА_4 укладено трудові договори: з гр. ОСОБА_11 від 22.01.2009 року № 05370900020 та гр. ОСОБА_12 від 19.03.2009 року № 05370900087 на виконання обов'язків водіїв вказаних вище автотранспортних засобів по Україні (т.2 а.с. 7, 8).

Отже товар поставлявся позивачем за свій рахунок власними автотранспортними засобами під керуванням водіїв, прийнятими на роботу згідно трудовим договорам.

Наведене також підтверджується допитаними у ході судового розгляду справи в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_11, які пояснили, що особисто приймали ящики із гофрокартону у ТОВ «Векосс» та ТОВ «Макро Плюс» у м. Слов'янську на території товариства з обмеженою відповідальністю «Солевидобувна компанія».

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає, що норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.

Отже, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні регулюють правові відношення про перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договорів, що укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Дана норма кореспондується з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», якою затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Так, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах таким документом є товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб це - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Враховуючи наведене, у позивача відсутня необхідність виписувати товарно-транспортні накладні, оскільки товар перевозився для власних потреб та право власності на придбаний товар підтверджена видатковими накладними і рахунками-фактурами.

Судом встановлено, що самі первинні документи по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Векосс» та ТОВ «Макра Плюс» не викликали у відповідача будь-яких зауважень щодо їх виготовлення. Це підтверджено також представниками відповідача у судовому засіданні.

Разом з тим, з урахуванням вищенаведеного та пояснень представників відповідача у судовому засіданні суд встановив, що на висновки акту перевірки від 08.11.2012 року вплинули саме інформація з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та довідки з висновками про нікчемність укладених договорів ТОВ «Макра Плюс», що отримані відповідачем від ДПІ у Київському районі м. Донецька.

При цьому, на стор. 7 акту перевірки від 08.11.2012 року (т.1 а.с. 17) відповідач зазначив (пряма мова): «1.15. Перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними та які мають ознаки фіктивності), тощо».

Як слідує з акту перевірки від 08.11.2012 року, відповідач на підставі вищезазначеної інформації по ТОВ «Векосс» та ТОВ «Макра Плюс» дійшов висновку щодо недійсності податкових накладних, виписаних цими підприємствами, оскільки у них не виникло податкових зобов'язань по податку на додану вартість у відповідні періоди та вони не мають можливості надати до ДПІ податкової звітності з податку на додану вартість.

Проаналізувавши наведені обставини та враховуючи матеріали справи суд не приймає такі доводи відповідача, оскільки це спростовується наведеними вище наявними первинними документами.

Згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний в період виникнення господарських відносин між позивачем та контрагентами), яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 (цей наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41, проте, чинного на момент виникнення спірних відносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними та недійсними податкових накладних.

Дослідження документообігу передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.): контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них (здійснювати аналіз істотних та інших умов договору відповідно до діючого законодавства); додаткові угоди що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору).

Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського обліку та податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами. Крім того, судом взято до уваги, що ТОВ «Векосс» та ТОВ «Макра Плюс» на період господарських взаємовідносин з позивачем були платниками податку на додану вартість. Анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість цих підприємств відбулося пізніше, та взаємовідносини між позивачем та постачальниками вже припинились за їх повним виконанням по укладеними договорам від 12.01.2010 року № 12/01 та від 20.04.2010 року № 20/04.

Отже на підставі аналізу письмових доказів та пояснень сторін і свідків у їх сукупності суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 правомірно сформовано податковий кредит по наведеним вище контрагентам, а тому податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року № 0000102344 від 20.11.2012 року № 0002251740 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 708,33 грн. та штрафну санкцію у розмірі 10 677,08 грн. з наведеними даними не ґрунтується на нормах законодавства та підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 533,86 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0002251740 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 708,33 грн. та штрафну санкцію у розмірі 10 677,08 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 20.11.2012 року № 0002251740 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 708,33 грн. та штрафну санкцію у розмірі 10 677,08 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31217206784005, Державний бюджет Калінінського району, код отримувача - 38034015, МФО 834016, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 ІндПН НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 533,86 грн. (п'ятсот тридцять три грн. 86 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 22 січня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 27 січня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.