Постанова

від 14.02.2013 по справі 805/371/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 р. Справа №805/371/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 30 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М. при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Іванової Ю.Г. (довіреність від 28.01.2013 року), Шаламай О.М. (довіреність від 30.01.2013 року), відповідача - Єрмакової Ю.І. (довіреність від 07.09.2012 року № 65), Привалова М.О. (довіреність від 05.02.2013 року № 13), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 715 845 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90 982,75 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» (далі - ТОВ «Морське постачання та сервіс», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (далі - Жовтнева МДПІ м. Маріуполя, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 715 845,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 90 982,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України є необгрунтоованими, оскільки Жовтневою МДПІ надано невірну правову оцінку транспортно-експедиційним послугам, та як слідство цього, помилково визнані окремі витратні операції позивача як такі, що не пов'язані з його господарською діяльністю, і безпідставно не визнано право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по таких операціях. Проте, укладені з замовниками договори на транспортно-експедиційні послуги за своєю правовою природою є різновидом договором комісії, отже оподаткування податком на додану вартість таких операцій здійснюється за спеціальними нормами Податкового кодексу України згідно з п. 189.4 ст. 189 цього Кодексу. Таким чином, позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 715 845,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 90 982,75 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідно до наданих позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів: рахунків, актів виконаних робіт, виданих податкових накладних, встановлено відсутність включення до бази оподаткування податку на додану вартість та відображення у бухгалтерському та податковому обліку вартості послуг на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування. Позивачем у актах виконаних робіт та на рахунках, які оформлені відповідно до укладених договорів, вказана вартість винагороди включена до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (за послуги транспортного експедиторського обслуговування, огляд контейнерів, перевантаження та відкрите зберігання імпортного вантажу, переміщення вагонів та платформ, подання та прибирання вагонів, залізничні послуги, поточний збір, навантажено-розвантажувальні роботи тощо), які не відображені у актах виконаних робіт. Таким чином у ТОВ «Морське постачання та сервіс» відсутнє право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, тому як отримані роботи (послуги) не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 654193 ТОВ «Морське постачання та сервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області від 15.04.1998 року за № 1 274 107 0006 001345, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку зі зміною місцезнаходженням юридичної особи - 17.07.2007 року. Ідентифікаційний код - 25577841, місцезнаходження - 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Луніна, буд. 14 (т. 3 а.с. 98).

Свою господарську діяльність позивач здійснює згідно зі статутом (у новій редакції), затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом від 25.11.2008 року (т.3 а.с. 99-114).

За Довідкою АБ № 453932 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданою Управлінням статистики у м. Маріуполі 20.07.2012 року, ТОВ «Морське постачання та сервіс» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД-2010 (Класифікація видів економічної діяльності): 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 30.11 Будування суден і плавучих конструкцій, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 30.20 вантажний морський транспорт, 52.10 Складське господарство (т.3 а.с. 115).

ТОВ «Морське постачання та сервіс» є платником податку на додану вартість з 05.05.1998 року, про що свідчить Свідоцтво № 100056103 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 2088338, виданого Приморським відділенням Жовтневої МДПІ м. Маріуполя 31.07.2007 року (т.3 а.с. 117).

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 10.02.2012 року по 07.03.2012 року та з 11.07.2012 року по 24.07.2012 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Морське постачання та сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, про що складений акт від 31.07.2012 року № 1140/22-2/25577841 (надалі - акт перевірки від 31.07.2012 року).

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Морське постачання та сервіс» в порушення п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит в сумі 715 846,00 грн., у тому числі: за січень 2011 року у сумі 46 751,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 31 224,00 грн., за березень 2011 року в сумі 42 410,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 61 288,00 грн., за травень 2011 року в сумі 103 237,00 грн., за червень 2011 року в сумі 75 930,00 грн., за липень 2011 року в сумі 62 991,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 93 264,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 56 573,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 35 091,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 87 412,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 19 674,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а отримані при виконанні договорів транспортного експедирування за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) (т.1 а.с. 37, 94, арк. акту 31, 88).

Отже встановлені податковим органом порушення відбулися протягом 2011 року.

Зазначеною перевіркою встановлені також інші порушення податкового законодавства, але які не є предметом заявленого адміністративного позову, а тому судом не розглядаються.

За результатами акту перевірки від 31.07.2012 року Жовтневою МДПІ у м. Маріуполя прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 про збільшення ТОВ «Морське постачання та сервіс» податку на додану вартість на суму 809 427,75 грн. (у тому числі: за основним платежем - 718 445,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90 982,75 грн.) (т.1 а.с. 98).

Згідно заявленим позовним вимогам, позивач не визнає спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 715 845 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90 982,75 грн., а тому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 в цієї частині.

Судом у тому числі встановлено, що в період з січня по грудень 2011 року, позивачем здійснювались операції з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, надання послуг з агентування морського торгівельного флоту, поставка товарів на судна та інші послуги.

Зазначені послуги надавалися та отримувалися позивачем відповідно до наступних договорів, а саме:

1) ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Замовник) укладено з MED BLACK SHIPPING S.F. (Виконавець) договір від 01.02.2004 року №01/03, предметом якого є фрахтування теплоходів для перевезення контейнеризированих та генеральних імпортних, експертних, транзитних вантажів. За умовами цього Договору Виконавець виставляє рахунки Замовнику, розмір яких погоджується заздалегідь. Оплата проводиться у доларах США або Євро у безготівковій формі. Договір вступає у силу з моменту його підписання та діє протягом одного року. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на такий самий строк (т.3 а.с. 145-146).

2) ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Виконавець) укладено з «С.Е.И. ФОРВАРДЕРС, С.Л.» (Замовник) договір від 01.03.2009 року № 01/03, предметом якого є організація та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування контейнеризированих та генеральних імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника. За умовами договору Замовник здійснює оплату послуг згідно рахункам в Євро у безготівковій формі. Договір вступає у силу з моменту його підписання та діє протягом одного року. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на такий самий строк (т.3 а.с. 147-148).

3) ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Експедитор) укладено з Закритим акціонерним товариством «Підприємство з іноземними інвестиціями «ІНТЕРКЕРАМА» (Замовник) договір від 20.05.2008 року № 20/05, про зобов'язання від свого імені та за рахунок Замовника організувати надання транспортно-експедиційних послуг. Вартість послуг встановлюється у розмірі, погоджених сторонами та зазначається у рахунках Експедитора та актах виконаних робіт. Строк дії договору з моменту підписання сторонами та дії до 31.12.2008 року, але у любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на один рік (т.3 а.с. 149-151).

4) ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Виконавець) укладено з ПП «Масив» (Замовник) договір від 01.04.2008 року № 01/04, предметом якого є організація та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування контейнеризированих та генеральних імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника. За умовами договору Замовник здійснює оплату послуг в гривнях згідно рахункам у розмірах, які обумовлюються раніше. Договір вступає у силу з моменту його підписання та діє протягом одного року. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на такий самий строк (т.3 а.с. 152-153).

5) ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Виконавець) укладено з ТОВ «Моноліт М» (Замовник) договір від 01.01.2010 року № 6, предметом якого є організація та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування контейнеризированих та генеральних імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника. За умовами договору Замовник здійснює оплату послуг у гривнях згідно рахункам у розмірах, які обумовлюються раніше. Договір вступає у силу з моменту його підписання та діє протягом одного року. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на такий самий строк (т.3 а.с. 154-155).

6) ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Виконавець) укладено з ТОВ «Укрплитторг» (Замовник) договір від 01.04.2010 року № 6, предметом якого є організація та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування контейнеризированих та генеральних імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника. За умовами договору Замовник здійснює оплату послуг у гривнях згідно рахункам у розмірах, які обумовлюються раніше. Договір вступає у силу з моменту його підписання та діє протягом одного року. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на такий самий строк (т.3 а.с. 156-157).

7) ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Виконавець) укладено з ТОВ «Атем» (Замовник) договір від 01.03.2011 року № 01/03, предметом якого є організація та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування контейнеризированих та генеральних імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника. За умовами договору Замовник здійснює оплату послуг у гривнях згідно рахункам у розмірах, які обумовлюються раніше. Договір вступає у силу з моменту його підписання та діє протягом одного року. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на такий самий строк (т.3 а.с. 158-159).

8) ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Виконавець) укладено з ТОВ «Р.Б. Інтерпрайс Україна» (Замовник) договір від 08.10.2008 року № 01/10, предметом якого є організація та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування контейнеризированих та генеральних імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника. За умовами договору Замовник здійснює оплату послуг у гривнях згідно рахункам у розмірах, які обумовлюються раніше. Договір вступає у силу з моменту його підписання та діє протягом одного року. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на такий самий строк (т.3 а.с. 160-161).

Судом також встановлено, що у забезпечення виконання наведених вище договорів, між державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» (Порт) та ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Експедитор) укладений договір від 06.12.2010 року № 04-6/172/11, згідно якому Експедитор доручає, а Порт бере на себе обов'язки щодо перевалки з залізничного та автомобільного транспорту, або морських суден на морські судна, експортних та транзитних генеральних вантажів «Експедитора», а Експедитор зобов'язується оплатити виконанні Портом роботи та надані послуги. Відповідно до п. 1.2 цього договору визначено, що цей договір за своїм змістом є змішаним (ст. 628 Цивільного кодексу України), який може містити елементи договорів підряду, послуг, транспортної експедиції, зберігання та інші, в яких до відносин сторін застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства. Експедитор діє згідно вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспортну експедиційну діяльність. Вартість послуг та робіт Порту розраховується за діючими в Порту правилами та ставками, що встановлені на дату надання послуг з урахуванням подорожуючих факторів. Уразі змінення цін Постановами або рішеннями Уряду України з перегляду вартості робіт та послуг портів, Порт письмово інформує Експедитора про зміну ставок перевалки й зберігання. Вартість вивантаження вантажів із залізничних вагонів (платформ), автотранспорту, або морських суден, навантаження на судно, зберігання на складах Порту - по діючим у Порту правилам і ставкам. Договір набуває чинності з 01.01.2011 року та діє по 31.12.2011 року (т. 3 а.с. 162-177).

Між державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» (Порт) та ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Експедитор) укладений договір від 06.12.2010 року № 04-6/172/21, згідно якому Експедитор доручає, а Порт бере на себе обов'язки щодо перевалки з морських суден на залізничний та автомобільний транспорт імпортних та транзитних генеральних вантажів Експедитора, а Експедитор зобов'язується оплатити виконанні Портом роботи та надані послуги. Відповідно до п. 1.2 цього договору визначено, що цей договір за своїм змістом є змішаним (ст. 628 Цивільного кодексу України), який може містити елементи договорів підряду, послуг, транспортної експедиції, зберігання та інші, в яких до відносин сторін застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства. Експедитор діє згідно вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспортну експедиційну діяльність. Вартість послуг та робіт Порту розраховується за діючими в Порту правилами та ставками, що встановлені на дату надання послуг з урахуванням подорожуючих факторів. Уразі змінення цін Постановами або рішеннями Уряду України з перегляду вартості робіт та послуг портів, Порт письмово інформує Експедитора про зміну ставок перевалки й зберігання. Вартість вивантаження вантажів із залізничних вагонів (платформ), автотранспорту, або морських суден, навантаження на судно, зберігання на складах Порту - по діючим у Порту правилам і ставкам. Договір набуває чинності з 01.01.2011 року та діє по 31.12.2011 року (т. 3 а.с. 178-192).

ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Клієнт) укладений з державним підприємством «Український Державний Центр Транспортного Сервісу «Ліски» (Експедитор) договір від 01.01.2011 року № 11-ТЕ про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів. За умовами договору Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Клієнта надавати послуги з транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав. Вартість послуг за цим договором узгоджується сторонами, про що підписується Протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору. Розмір плати Експедитору входить до загальної вартості транспортно-експедиційного обслуговування, яка зазначена в Протоколі погодження договірної ціни. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами по договору. Якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично подовжуватися на такий самий строк (т.3 а.с. 193-198).

ТОВ «Морське постачання та сервіс» (Вантажовласник) укладений з державним підприємством Донецька залізниця договір від 19.12.2007 року № 72 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. За умовами договору з урахуванням додаткових угод до нього, розмір попередньої оплати за перевезення вантажів та надані транспортні послуги у поточному місяці (сума кредитового сальдо на особовому рахунку (Вантажовласника) визначається з урахуванням середньомісячних обсягів перевезень за минулий місяць і нормативів часу на оброблення перевізних документів та термінів надходження платежів. Сторони погоджують мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг за 5 діб. Строк дії договору - до 31.12.2008 року (т.3 а.с. 199-205).

Факт надання у період позивачем послуг транспортно-експедиційного обслуговування на користь Заявників, а також послуги, що надані позивачу Виконавцями (зокрема, державним підприємством Донецькою залізницею, державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт», державним підприємством «Український Державний Центр Транспортного Сервісу «Ліски» тощо) згідно умовам вищенаведених договорів підтверджується наступним комплектом документів, які відображають у тому числі шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, оплату наданих та отриманих послуг: податковими накладними, накладними на перевезення вантажу Донецькою залізницею, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт по договорам, коносаментами, рахунками, відомостями вартості вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання та ін. зборів по імпортним контейнерам, квитанціями по прийманню вантажу Маріупольським портом, повідомленнями на розвантажувальний причалом-складом імпортний вантаж з Маріупольського порту, платіжними дорученнями, виписками з банків, обслуговуючих ТОВ «Морське постачання та сервіс» (т.4 а.с. 1-213, т.5 а.с. 1-206, т. 6 а.с. 1-239, т. 7 а.с. 1-251, т.8 а.с. 1-166, т.9 а.с. 24-247, т. 10 а.с. 1-213, т. 11 а.с. 1-20).

Також надання та отримання зазначених послуг підтверджено відображенням їх у бухгалтерському обліку позивача, а саме: обліково-сальдовими відомостями по рахункам 361, 362, 631 (т.8 а.с. 174-250, т. 10 а.с. 12).

Суми податку на додану вартість по цим послугам включені позивачем до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту у відповідних звітних періодах (січень-грудень 2011 року), що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість з додатками до нього, у тому числі - додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», розрахунками коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій з податку на додану вартість, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 105-248, т.2 а.с. 1-223, т.3 а.с. 1-97

З огляду на акт перевірки від 31.07.2012 року, а також з наданих пояснень відповідача вбачається, що самі первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами (Замовниками та Виконавцями) не викликали у відповідача будь-яких сумнівів та зауважень щодо їх виготовлення у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та реального здійснення господарських операцій.

Разом з тим, відповідач вказує на те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 715 846,00 грн., оскільки, на думку відповідача, здійсненні операції не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а отримані при виконанні договорів транспортного експедирування за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) (т.1 а.с. 37, арк. акту 31).

Відповідач пояснює зазначене тим, що в укладених договорах з Замовниками, а також у рахунках та актах виконаних робіт не вказано суму винагороди ТОВ «Морське постачання та сервіс» за надані транспортно-експедиційні послуги.

Посилаючись на норми п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України від 01.07.2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» відповідач вказує, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором в межах договору транспортного експедирування, а базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора (т.1 а.с. 35-36, арк.. акту 29-30).

Дослідивши первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи, у тому числі - акти здачі-приймання робіт, податкові накладні тощо, судом встановлено, що сторонами по укладеним договорам, зокрема, наведеним вище, за фактом проведених операцій зазначені види послуг, які були надані/отримані: обробка в порту Маріуполь контейнерів (з наведенням контейнерів), доставка вантажу автомобільним транспортом Маріуполь - Дніпропетровськ), вартість одного контейнера (у т.ч. з ПДВ), перевалка в порту Маріуполь контейнерів з урахуванням усіх формальностей, відшкодування льодового збору на вантаж, послуги митного брокеру: транспортне експедиційне обслуговування (ТЕО) контейнерів, послуги Маріупольської міської ветеринарної лікарні, послуги Маріупольського пункту держ. ветеринарного контролю, послуги нотаріуса, перевантаження імпортного вантажу згідно з рознарядкою, відкрите зберігання вантажу, укручування дротом дверей контейнерів при відвантаженні на берегові транспортні засоби, переміщення вагонів та платформ тепловозом порту на підставі капітуляції порту, подання та прибирання вагонів тепловозом станції та ін. (т.4 а.с. 29, 38, 47, 49, 67, 108, т.5 а.с. 23, 27, 68, 156, т.6 а.с. 41 та ін.).

Також серед наведеного переліку в податкових накладних та актах здачі-приймання робіт міститься найменування - послуги експедитору, тобто вбачається, що позивачем окремо не визначались у податкових накладних та актах здачі-приймання робіт суми за послуги експедитору, а включались у загальну суму наданих послуг.

Як слідує з пояснення позивача, ним протягом 2011 року з замовниками транспортно-експедиторських послуг укладались типові договори, в п.1.1 яких визначено, що позивач приймає на себе зобов'язання при наданні послуг з транспортного експедирування діяти у відносинах з іншими особами (перевізниками, агентами, портами, митними брокерами та іншими) від свого імені, але за рахунок замовників. На думку позивача, укладені ним з замовниками договори на транспортно-експедиторські послуги є різновидом договору комісії, а оподаткування податком на додану вартість таких операцій здійснюється за спеціальними нормами Податкового кодексу України, зокрема ст.189 цього Кодексу.

Так, п.189.4 ст. 189 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Тобто, як пояснює позивач, згідно з приписами цієї норми, не винагорода посередника визначена як об'єкт оподаткування податку на додану вартість, а саме вартість постачання товарів (послуг) є об'єктом оподаткування. Сума винагороди відрізняється від вартості постачання товарів (послуг).

При цьому, згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону № 1955-IV клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Отже плата (винагорода) експедитору є складовою частиною вартості транспортно-експедиторських послуг.

Таким чином, на підставі зазначеного позивач вважає, що базою оподаткування податку на додану вартість для послуг, що ним передавались на адресу замовників у межах договорів транспортного експедирування, є вартість постачання транспортно-експедиторських послуг, включаючи винагороду експедитора як складову частину вартості транспортно-експедиторських послуг. Саме так позивач визначав базу для визначення зобов'язань з податку на додану вартість по операціях транспортного експедирування.

Згідно з ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиційну діяльність» (далі - Закон № 1955-IV) відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 1 Закону № 1955-IV:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Поняття договору транспортного експедирування наведено у ст. 9 Закону № 1955-IV, а саме: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Це визначення узгоджується також зі ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України.

Договір транспортного експедирування є оплатним. За приписами ст. 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

З аналізу наведених норм слідує, що винагорода експедитора визначається як різниця сум, отриманих від клієнта та перерахованих перевізнику за виконання перевезення вантажу, за виключенням випадків, коли експедитор одночасно може бути перевізником. Договір транспортного експедирування є відплатним, оскільки експедитор отримує винагороду за роботу, а також двостороннім та взаємним - і замовник, і експедитор в силу договору наділяються правами і обов'язками, при цьому, обов'язок експедитора - виконання доручення замовника у точній відповідності з його вказівками. Це кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 1014 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до цієї норми комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Отже у своїй діяльності експедитор діє як посередник, а також надає послуги з організації перевезення вантажів.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що договор транспортного експедирування містить елементи договору комісії.

Стаття 1 Закону № 1955-ІV визначає експедитора як суб'єкта господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

З цього вбачається, що по своїй суті експедитор є агентом, а отже підпадає під дію п. 189.4 Податкового кодексу України, тобто, у посередника виникають податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість за правилом першої події.

Місце поставки транспортно-експедиторських послуг визначено згідно з пп. «ж» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України. Так, за даною нормою, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Місце поставки послуг з перевезення вантажів визначено згідно з п. 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України, а саме: місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Згідно з пп. «а» пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України, місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг.

Таким чином, якщо зазначені послуги надаються на території України, то вони підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою, при цьому, незалежно від того, замовнику-резиденту або замовнику-нерезиденту надаються такі послуги.

На думку відповідача, позивач у податкових накладних, які виписував Замовникам, окремим рядком повинен був окремо відобразити вартість експедиторських послуг, а тому невірно визначив базу оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим завищив податковий кредит на 715 846,00 грн.

Суд вважає наведені доводи необгрунтованими з огляду на таке.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Зазначена норма кореспондується з положеннями, викладеними у наказі Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» (чинного до 16.12.2011 року) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (чинний з 16.12.2011 року).

Проаналізувавши наведені вище норми суд встановив, що законодавчо не встановлений обов'язок для постачальника товарів (послуг, робіт) окремим рядком відображати у податковій накладній будь-які послуги (роботи), у тому числі експедиторські.

У податкових накладних та актах здачі-приймання робіт винагорода експедитору зазначена не окремим рядком, а разом з іншими послугами, здійсненими на користь Замовників.

Судом встановлено та підтверджено первинними документами, що, зокрема, містяться в матеріалах справи, що всі проведені роботи, надані послуги здійснені позивачем в межах умов укладених з Замовниками договорів та узгоджуються з видами транспортно-експедиторських послуг, перелічених у ст. 8 Закону № 1955-IV, а отже роботи/послуги виконані у відповідності до господарської діяльності позивача, що спростовує висновки відповідача, зазначені у акті перевірки від 31.07.2012 року.

Виходячи з положень ст. 188, п. 189.4 ст.189 Податкового кодексу України, свої зобов'язання з податку на додану вартість по операціях транспортного експедирування позивач визначив з вартості постачання транспортно-експедиторських послуг, включаючи винагороду експедитора як складову частину вартості транспортно-експедиторських послуг.

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивач у даних правовідносинах виконував функції посередника, отже отримані послуги, зокрема у Маріупольського морського порту, підприємств Укрзалізниці, використані ним для надання послуг з транспортно-експедиційних послуг підприємствам-Замовникам згідно умов укладених договорів.

Позивачем надані податкові накладні, акти здачі-приймання наданих послуг, платіжні документи тощо на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит за господарськими операціями з транспортно-експедиційних послуг.

Отже, при здійснені господарської діяльності позивачем не порушені правила оподаткування наданих експедиторських послуг, при цьому витрати підтверджені необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

З урахуванням наведеного, пояснень сторін та аналізу нормативних актів суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення видане відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в 2 294,00повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 715 845 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90 982,75 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 16.08.2012 року № 0000262310 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 715 845 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90 982,75 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 14; код ЄДРПОУ 25577841) судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 14 лютого 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 19 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.