Ухвала

від 04.04.2013 по справі 805/371/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року справа №805/371/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Мартакові О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року по справі № 805/371/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 715845 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90982,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 715845 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90 982,75 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказав, що відповідно до наданих позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів: рахунків, актів виконаних робіт, виданих податкових накладних, встановлено відсутність включення до бази оподаткування податку на додану вартість та відображення у бухгалтерському та податковому обліку вартості послуг на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування. Позивачем у актах виконаних робіт та на рахунках, які оформлені відповідно до укладених договорів, вказана вартість винагороди включена до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (за послуги транспортного експедиторського обслуговування, огляд контейнерів, перевантаження та відкрите зберігання імпортного вантажу, переміщення вагонів та платформ, подання та прибирання вагонів, залізничні послуги, поточний збір, навантажено-розвантажувальні роботи тощо), які не відображені у актах виконаних робіт. Таким чином, у ТОВ «Морське постачання та сервіс» відсутнє право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, тому як отримані роботи (послуги) не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Морське постачання та сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року до 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 31.07.2012 року № 1140/22-2/25577841. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000262310 про збільшення ТОВ «Морське постачання та сервіс» податку на додану вартість на суму 809427,75 грн. (у тому числі: за основним платежем - 718 445,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90982,75 грн.) (т.1 а.с. 98).

Звертаючи до суду з позовом, позивач оскаржував спірне податкове повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 715845 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90982,75 грн.

Податкове повідомлення-рішення прийняте в зв'язку з порушенням п.п.198.1 п.п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно висновків акта перевірки, суть порушення полягає в тому, що позивачем укладено договори транспортно-експедиційного обслуговування. Відповідно до вимог діючого законодавства та згідно з умовами договору, - платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Таким чином, об'єктом оподаткування ПДВ є транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором в межах договору транспортного експедирування, а базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до п.п.198.1 п.п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи в період з січня по грудень 2011 року, позивачем здійснювались операції з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, надання послуг з агентування морського торгівельного флоту, а також поставка товарів на судна та інші послуги.

Зазначені послуги надавалися позивачем (як Виконавцем) відповідно до договорів з замовниками: з MED BLACK SHIPPING S.F., з «С.Е.И. ФОРВАРДЕРС, С.Л.», з ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «ІНТЕРКЕРАМА», з ТОВ «Моноліт М», з ТОВ «Укрплитторг», з ТОВ «Атем», з ТОВ «Р.Б. Інтерпрайс Україна». Предметом договорів була організація та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування контейнеризированих та генеральних імпортних, експортних, транзитних вантажів тощо.

З метою належного виконання укладених договорів з транспортно-експедиційного обслуговування, позивачем, як замовником укладено договори з виконавцями, а саме: з Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт», з Державним підприємством «Український Державний Центр Транспортного Сервісу «Ліски», з Державним підприємством Донецька залізниця.

Фактичне виконання укладення договорів позивачем на надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування на користь Заявників, а також послуги, що надані позивачу ДП Донецькою залізницею, ДП «Маріупольський морський торговельний порт», ДП «Український Державний Центр Транспортного Сервісу «Ліски» підтверджується первинними документами: податковими накладними, накладними на перевезення вантажу Донецькою залізницею, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт по договорам, коносаментами, рахунками, відомостями вартості вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання та ін. зборів по імпортним контейнерам, квитанціями по прийманню вантажу Маріупольським портом, повідомленнями на розвантажувальний причалом-складом імпортний вантаж з Маріупольського порту, платіжними дорученнями, виписками з банків, обслуговуючих ТОВ «Морське постачання та сервіс».

Суми податку на додану вартість по цим послугам включені позивачем до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту у відповідних звітних періодах (січень-грудень 2011 року), що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість з додатками до нього, у тому числі - додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», розрахунками коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій з податку на додану вартість, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Апелянт доводить суду, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 715846,00 грн., оскільки, на думку відповідача, здійсненні операції не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а отримані при виконанні договорів транспортного експедирування за плату і за рахунок другої сторони (клієнта), оскільки в укладених договорах з Замовниками, а також у рахунках та актах виконаних робіт не вказано суму винагороди ТОВ «Морське постачання та сервіс» за надані транспортно-експедиційні послуги.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону № 1955-IV клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Таким чином, плата (винагорода) експедитору є складовою частиною вартості транспортно-експедиторських послуг.

Позивачем правильно здійснено ведення бухгалтерського та податкового обліку, з якого вбачається, що кошти за надані послуги від Замовників надходили на рахунки позивача, та позивачем сформовано доходи та податкове зобов'язання з ПДВ. По взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами, які надавали послуги позивачу, в бухгалтерському та податковому обліку правильно відображено витрати та податковий кредит. Вказане також підтверджується висновками акту перевірки в якому не відображені будь-які порушення при формуванні податкового зобов'язання, доходів та витрат по виконанню вищезазначених господарських операцій.

Базою оподаткування податку на додану вартість для послуг, що передавались позивачем на адресу замовників у межах договорів транспортного експедирування, є вартість постачання транспортно-експедиторських послуг, включаючи винагороду експедитора як складову частину вартості транспортно-експедиторських послуг.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» :

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Поняття договору транспортного експедирування наведено у ст. 9 Закону № 1955-IV, а саме: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Це визначення узгоджується також зі ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України.

Договір транспортного експедирування є оплатним. За приписами ст. 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що винагорода експедитора визначається як різниця сум, отриманих від клієнта та перерахованих перевізнику за виконання перевезення вантажу, за виключенням випадків, коли експедитор одночасно може бути перевізником. Отже у своїй діяльності експедитор діє як посередник, а також надає послуги з організації перевезення вантажів.

Апелянт доводить суду, що позивач у податкових накладних, які виписував Замовникам, окремим рядком повинен був окремо відобразити вартість експедиторських послуг. Невиконання цього обов'язку призвело до того, що позивач невірно визначив базу оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим завищив податковий кредит на 715846,00 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Позивачем не порушено вимоги Податкового кодексу в цій частині. У податкових накладних та актах здачі-приймання робіт винагорода експедитору зазначена не окремим рядком, а разом з іншими послугами, здійсненими на користь Замовників.

Суд першої інстанції правильно зробив висновок, що всі проведені роботи, надані послуги здійснені позивачем в межах умов укладених з Замовниками договорів та узгоджуються з видами транспортно-експедиторських послуг, перелічених у ст. 8 Закону № 1955-IV, а отже роботи/послуги виконані у відповідності до господарської діяльності позивача, що спростовує висновки відповідача, зазначені у акті перевірки від 31.07.2012 року.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та дотримано норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року по справі № 805/371/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 09 квітня 2013 року.

Колегія суддів: В.П.Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов