Постанова

від 26.02.2013 по справі 812/878/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

9.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 року Справа № 812/878/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» про скасування податкового повідомлення - рішення від 04 вересня 2012 року №0000442342,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби України (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 04 вересня 2012 року №0000442342 та в обґрунтування якого зазначено наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки ДПІ у м. Красний Луч від 21.08.2012 року №366/22/13401114, встановлено порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД (180 днів), передбачених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР із змінами та доповнення.

На підставі вищевикладеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 04 вересня 2012 року №0000442342 про визначення суми грошового зобов'язання: пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 57071,42 грн.

ТОВ «ТЕХНОТОРГ» не згодне з вказаним податковим повідомлення - рішенням, у зв'язку з чим просило суд його скасувати.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав на адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з хворобою представника позивача (а.с.75).

З огляду на положення ст.ст.122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати адміністративну справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях (а.с.39-40), у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні представник третьої особи надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових поясненнях (а.с.76).

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 17.03.1992 року, і.д. код 13401114, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 380 120 0000 000240.

У період з 13.08.2012 по 17.08.2012 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТЕХНОТОРГ» своєчасності розрахунків в іноземній валюті з нерезидентом за період з 08.12.2011 року по 17.08.2012 року, за результатами якої складено акт № 366/22/13401114 від 21.08.2012, при цьому, перевіркою встановлені порушення, які відображено у висновках акту (а.с.10-15).

За висновком перевірки встановлено порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД (180 днів), передбачених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

04.09.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення форми «У» №0000442342 (а.с.9).

Матеріалами справи підтверджено, що 29.10.2009 року позивачем було укладено контракт №2425 з АО «Мечел Тырговиште» (а.с.45-50).

На виконання даного контракту ТОВ «ТЕХНОТОРГ»було відвантажено продукцію матеріал углеродосодержащий (УСМА) на користь Мечел Тырговиште» у загальній сумі 109675,00 Євро, згідно ВМД: від 08.12.11 №702110001/2011/004720 на суму 13632,50 Євро/ 145705,37 грн.; від 08.12.11 №702110001/2011/004721 на суму 13632,50 Євро/ 145705,37 грн.; від 19.12.11 №702110001/2011/004819 на суму 13632,50 Євро/ 142296,37 грн.; від 19.12.11 №702110001/2011/004819 на суму 13632,50 Євро/ 142296,37 грн.; від 23.12.11 №702110001/2011/004882 на суму 13632,50 Євро/ 142100,27 грн.; від 23.12.11 №702110001/2011/004880 на суму 13632,50 Євро/ 142100,27 грн.; від 28.12.11 №702110001/2011/004920 на суму 13940,50 Євро/ 145554,20 грн.; від 28.12.11 №702110001/2011/004922 на суму 13940,50 Євро/ 145554,20 грн.

Оплата за відвантажену продукцію надійшла від АО «Мечел Тырговиште» не в повному обсязі всього на суму 88900,10 Євро на валютний рахунок суб'єкта господарювання у сумах: 21.02.2012 року - 14873,82 Євро, 01.06.2012 року - 12380,00 Євро, 25.06.2012 року - 27272,00 Євро, 02.07.2012 року - 27235,00 Євро, 26.07.2012 року - 7139,28 Євро, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та викладено у акті перевірки.

На момент складання акту перевірки дебіторська заборгованість позивача за ВМД склала 20774,90 Євро.

Законом України, що регламентує відносини в сфері зовнішньої економіки, в першу чергу є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ (далі Закон № 959), відповідно до ст. 1 якого, зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 959, Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Згідно з ст. 37 Закону № 959 за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції як накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно п. 1.8 частини 1 Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями встановлено, що сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором:

а) відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів.

Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;

б) відбувається перегляд ціни товарів унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів.

Зміна ціни товару має бути підтверджена Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;

в) товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості. Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події;

г) відбувається відповідним чином оформлене повернення товару або його частини експортеру - на суму вартості такого товару;

ґ) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів;

д) здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента;

е) відбувається оплата резидентом комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти, якщо оплата резидентом цих винагород передбачена експортним, імпортним договорами і підтверджена відповідним банківським документом або підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо оплата комісійної винагороди передбачена договором і за кожним окремим платежем за цим договором не перевищує 50 євро, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті);

є) відбувається оплата нерезидентом фізичній особі-резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов'язань за експортним договором резидента - суб'єкта підприємницької діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резиденту - стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов'язань останнього за цим договором, - на суму використаних коштів.

Сума використаних коштів має бути підтверджена документами, які свідчать про отримання від нерезидента готівкової іноземної валюти на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортного засобу резидента за кордоном, та про безпосереднє використання цих коштів на зазначені цілі.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що доказів прийняття до розгляду судом Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісіє при Торгово - промисловій палати України позовної заяви позивача, яка б надала можливості зупинити стягнення пені позивачем не надано, а у такому разі відсутня і правова позиція наполягати на неправомірності нарахування та стягнення боргу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 01 березня 2013 року.

Суддя Ю.Ю. Мазур