Ухвала

від 01.03.2013 по справі 2а/1270/2562/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА 01 березня 2013 року Справа № 2а/1270/2562/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого:                        Мазура Ю.Ю., при секретарі:                        Лушниковій О.С.., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Профспілки суб'єктів підприємницької діяльності «Алчевський терен Луганщини» про встановлення судового контролю за виконанням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року по справі за позовом Профспілки суб'єктів підприємницької діяльності «Алчевський терен Луганщини» до Державної податкової служби України, Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, третя особа на стороні відповідача – Державна податкова служба України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -   ВСТАНОВИВ: 23.03.2012 року Профспілка суб'єктів підприємницької діяльності «Алчевський терен Луганщини» звернулась з позовом до Державної податкової служби України, Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, третя особа на стороні відповідача – Державна податкова служба України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. 08.08.2012 року було винесено постанову про часткове задоволення позовних вимог. 19.02.2013 року на адресу суду надійшла заява Профспілки суб'єктів підприємницької діяльності «Алчевський терен Луганщини» про встановлення судового контролю за виконанням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року по справі за позовом Профспілки суб'єктів підприємницької діяльності «Алчевський терен Луганщини» до Державної податкової служби України, Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, третя особа на стороні відповідача – Державна податкова служба України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що 20.12.2012 року представником профспілки отримано два виконавчі листи Луганського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №2а/1270/2562/2012, у якій судове рішення набрало законної сили 24.10.2012 року. 24.12.2012 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області з заявами про відкриття виконавчого провадження щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001381510 від 07.12.2011 року та податкової вимоги №51 від 14.02.2012 року; щодо стягнення на користь позивача з державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 16.25 грн. 04.02.2013 року на поштову адресу позивача надійшов конверт, на відтиску поштового штампу якого було зазначено дату: «30.01.2013 року». У конверті містився супровідний лист №5793/04.4-33/у від 25.12.2012 року з постановою ВП №36214562 про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», також супровідний лист №5813/044-33/у від 26.12.12 з постановою ВП №36219766 про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно до п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене, позивач просить привести до відповідності з вимогами ст..18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист по справі №2а/1270/2562/2012, та відповідно до ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України встановити контроль за виконанням судового рішення. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в заяві про встановлення судового контролю за виконанням рішення та просив її задовольнити у повному обсязі. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Суд, розглянувши матеріали справи, вважає заяву необґрунтованою та такою, що  не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою суду від 08 серпня 2012 року позовні вимоги Профспілки суб'єктів підприємницької діяльності «Алчевський терен Луганщини» до Державної податкової служби України, Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, третя особа на стороні відповідача – Державна податкова служба України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Вказаною постановою скасовано податкове повідомлення-рішення №0001381510 від 07.12.2011 року та податкову вимогу №51 від 14.02.2012 року та стягнуто з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 16.25 грн. (шістнадцять гривень 25 коп.). 20 грудня 2012 року представник позивача отримав виконавчі листи. Відповідно до частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. Статтею 259 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що виконавчі листи, видані представнику позивача 20.12.2012 року, відповідають вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.46, 49). Слід зазначити, що виконавчий лист про скасування податкового повідомлення-рішення №0001381510 від 07.12.2012 року та податкової вимоги №51 від 14.02.2012 року, містить повне найменування боржника, його місцезнаходження, код ЄДРПОУ (а.с.46). Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернувся з виконавчим листом про стягнення на його користь з Державного бюджету України судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 16,25 грн. до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області (зворотній бік а.с.48). Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових осіб чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно з частиною 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, вищевикладена стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах: судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що під час прийняття судового рішення при розгляді позовних вимог по суті, судовий контроль не встановлювався, а представник позивача звернувся до суду саме із заявою про встановлення такого контролю. Тобто, суд із власної ініціативи вирішує питання щодо встановлення судового контролю, а заява позивача про його встановлення повинна розглядатися як пропозиція до суду, який розглядав справу по суті. Суд вважає, що встановлення судового контролю не є імперативною нормою для суду, а є його правом. Оскільки про розгляді даної справи позивачем не наведено достатніх даних для встановлення судового контролю, у суду відсутні підстави та необхідність винесення ухвали про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у дводенний строк звіт про виконання судового рішення. Керуючись статтями 257, 258, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,- УХВАЛИВ: У задоволенні заяви - відмовити. Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням особливостей, встановлених ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя:                                                                                                   Мазур Ю.Ю.