Постанова

від 13.02.2013 по справі 2а-10001/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року № 2а-10001/12/1370

12 год. 12 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 5

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Прокопчука О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Прокоп Ю.Р.

від відповідача - Задорожний І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моніторинг» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003812320/17121 та № 0003802320/17120 від 13.11.2012 року, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моніторинг» (далі - ТзОВ «Моніторинг») звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003812320/17121 та № 0003802320/17120 від 13.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що висновки контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість на суму 9 625,00 грн. в липні 2011 року та заниження податку на прибуток на суму 11 069,00 грн. в III кварталі 2011 року не відповідають дійсності та суперечать нормам чинного законодавства України, що, в свою чергу, призвело до неправомірного прийняття податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві та доповненнях до адміністративного позову, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, зазначив, що позивачем не представлено до перевірки відповідних первинних документів, які б свідчили про факт отримання підприємством робіт та послуг. Крім цього, відповідач стверджує про ознаки нікчемності укладених позивачем правочинів, які не створюють юридичних наслідків.

У судовому засіданні представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують наявності порушення зафіксованого в акті перевірки та відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі виходячи з наступного.

ТзОВ «Моніторинг» зареєстроване як юридична особа 03.09.2007 року виконавчим комітетом Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 35382721) та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Личаківському районі Львівської області ДПС від 04.09.2007 року за № 7672. Згідно з довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності ТзОВ «Моніторинг» є, зокрема, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; діяльність у сфері інжинірингу; інші види оптової торгівлі; надання інших комерційних послуг; будівництво будівель; діяльність агентств нерухомості.

В період з 15.10.2012 року по 19.10.2012 року на підставі направлення від 15.10.2012 року № 741 виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС та наказу від 15.10.2012 року № 531, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Моніторинг» з питань взаєморозрахунків з ПП «Галичторг» за липень 2011 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки податковим органом складено акт № 311/22-10/35382721 від 26.10.2012 року у висновках якого встановлено, що в порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 625,00 грн. (за липень 2011 року), п. 138.1.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI занижено податок на прибуток на суму 11 609,00 грн. в III кварталі 2011 року.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.11.2012 року № 0003802320/7120, яким визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі - 11 069,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 11 069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн. та № 0003812320/17120, яким визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9 625,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 9 625 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 406 грн.

ТзОВ «Моніторинг» не погоджуючись з вищевказаним актом у відповідності до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України подало заперечення на ім'я начальника ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС, в якому просить скасувати акт № 311/22-10/35382721 від 26.10.2012 року в повному обсязі.

Відповідно до листа начальника ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС І.Б. Бобровського від 12.11.2012 року № 16847/22-10 Про надання висновку,

ДПІ в Личаківському районі залишила в силі акт № 311/22-10/35382721 від 26.10.2012 року, зазначила, що висновок відповідача є обов'язковим для врахування при прийнятті податкового повідомлення - рішення.

Платник податків не погодився як з висновками акта перевірки від 26.10.2012 року, що і зазначив після ознайомлення з ним, так і з прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 13.11.2012 року, які оскаржив до суду.

Зі змісту пояснень сторін та долучених до матеріалів справи доказів, основною підставою прийняття спірних податкових повідомлень рішень податковий орган зазначив фактичну відсутність господарських операцій ТзОВ «Моніторинг» з контрагентом ПП «Галичторг», що виконувались в липні 2011 року, як наслідок нікчемність укладеного між ними договору, спрямованого на заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими з наступних підстав.

20.06.2011 року між ТзОВ «Моніторинг» (надалі - Принципал) в особі директора Рачука В.В. та ПП «Галичторг» (надалі - Агент) в особі директора Дикий А.В., було укладено агентський договір № 6-2002 на пошук юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги), відповідно до умов якого, Принципал доручає, а Агент приймає на себе зобов'язання від свого імені, але за рахунок Принципала здійснювати пошук юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) по рекламно-інформаційні послуги (далі - «роботи», «послуги»), щоб забезпечити придбання Принципалом самостійно або Агентом за вказівкою Принципала робіт (послуг) на суму 52 500,00 грн. т.ч. ПДВ 8 750,00 грн. За додатковим договором до цього Договору Агент також може від свого імені, але за рахунок Принципала, здійснити придбання робіт (послуг) для Принципала шляхом укладення договору виконання робіт (надання послуг) з юридичною та/або фізичною особою, пошук і підбір якого (их) був здійснений Агентом в рамках цього договору. За угодою, укладеною Агентом з третьою особою від свого імені і за рахунок Принципала, набуває права і стає зобов'язаним Агент. У додатку до цього Договору Сторони погодили найменування роботи (послуги) і ціни, не вище якої вона повинна придбаватися. Агент керується цими найменуваннями і цінами при виконанні цього Договору. Роботи виконуються (послуги надаються) за місцем знаходження Агента (м. Львів). За виконання Агентом обов'язків за цим Договором Принципал сплачує Агенту винагороду в розмірі 1 575,00 грн. в т.ч. ПДВ - 252,50 грн. від вартості придбаних робіт (послуг) або знайдених для придбання робіт (послуг). Договір укладений на строк до 31.12.2011 року.

20.06.2011 року між ТзОВ «Моніторинг» (надалі - Принципал) в особі директора Рачука В.В. та ПП «Галичторг» (надалі - Агент) в особі директора Дикий А.В., було укладено додатковий договір до агентського договору № 6-2003, відповідно до якого Принципал доручає, а Агент приймає на себе зобов'язання за винагороду вчинити від свого імені, але за рахунок Принципала один або кілька договорів на придбання робіт (послуг) для Принципала. Найменування, обсяг, вартість робіт (послуг) зазначені в замовленні на придбання робіт (послуг), яке є невід 'ємною частиною цього договору. За виконання Агентом обов'язків за агентським договором на пошук юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) № 6-2002 від 20.06.2011 року і за цим договором Принципал сплачує Агенту винагороду в розмірі 5 250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 875,00 грн. від вартості придбаних робіт (послуг) або знайдених для придбання робіт (послуг).

До матеріалів справи долучено акт здачі-приймання послуг Агента (ПП «Галичторг») від 01.07.2011 року. Згідно даного акту за період з 20.06.2011 року по 01.07.2011 року ПП «Галичторг» придбав послуги розміщення рекламної інформації на банерах у м. Львів для ТзОВ «Моніторинг» на суму 52 500,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8 750,00 грн. відповідно до затвердженого звіту ПП «Галичторг» від 01.07.2011 року. Винагорода ПП «Галичторг» з 20.06.2011 року по 01.07.2011 року склала 5 250,00 грн. в т.ч. ПДВ - 875,00 грн. За отримані послуги ТзОВ «Моніторинг» перерахувало ПП «Галичторг» кошти 17.08.2011 року в сумі 57 750,00 грн., що підтверджується квитанцією.

На виконання умов договору позивачем представлено податкову накладну від 01.07.2001 року № 34 на загальну суму з ПДВ - 57 750,00 грн., в т.ч. за розміщення рекламної інформації на банерах у м. Харкові (обсяги постачання (без оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за 20 % ставкою) в сумі - 12 500,00 грн., за розміщення рекламної інформації на банерах у м. Одесі (обсяги постачання (без оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за 20 % ставкою) в сумі - 12 500,00 грн., за розміщення рекламної інформації на банерах у м. Донецьк (обсяги постачання (без оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за 20 % ставкою) в сумі - 12 500,00 грн., за розміщення рекламної інформації на банерах у м. Львів (обсяги постачання (без оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за 20 % ставкою) в сумі - 6 250,00 грн., Агентська винагорода - 4 375,00 грн., Податок на додану вартість в сумі - 9 625,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучена податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2011 року та податкова декларація з податку на прибуток підприємства за II-IV квартали 2011 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року. Зазначені документи також були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки, про що зазначено у акті перевірки.

Окрім того, позивачем, на пропозицію суду надати докази на підтвердження реальності господарських операцій, долучено до матеріалів справи фото-звіти розміщення рекламної інформації на банері у містах Харкові, Одесі, Донецьку та Львові.

В ході проведення перевірки податковий орган використав акт ДПІ в Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 02.02.2012 року № 76/23-209/3654538 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Галичторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.07.2009 року по 14.11.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.07.2009 року по 14.11.2011 року».

Представник відповідача зазначив, що згідно автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України наявна розбіжність в складі податкового кредиту ПП «Моніторинг» по розрахунках з ПП «Галичторг» в липні 2011 року на суму 9 635,00 грн. Розбіжність виникла по причині обнулення податкового зобов'язання ПП «Галичторг» ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС актом перевірки ПП «Галичторг» від 02.02.2012 року № 76/23-209/3654538.

Як вбачається з акту перевірки № 76/23-209/3654538 від 02.02.2012 року перевіркою ПП «Галичторг» встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами з метою штучного формування податкового кредиту. Основні фонди та трудові ресурси на підприємстві відсутні. Таким чином, при перевірці ПП «Галичторг» за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Окрім того, ревізор в акті перевірки посилається на те, що слідчим УСБ України у Львівській області розслідується кримінальна справа № 2162. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що невстановлені особи в період з 2009 по 2011 роки, придбали у власність юридичну особу ПП «Галичторг» (ЄДРПОУ 36545438), юридична адреса: м.Львів, вул. Гн.Хоткевича, 56/70, вказавши її директором з числа підставних осіб та без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності. Для реалізації своїх злочинних намірів, вказані особи з червня 2011 року по даний час займались незаконним документальним оформленням фінансово-господарських операцій, які фактично не відбувались, з метою незаконного переведення за відповідну грошову винагороду безготівкових коштів у готівку для зацікавлених суб'єктів господарської діяльності.

Для створення видимості легітимності такої діяльності, комерційним структуром, а саме: ТзОВ «Круїз», ТзОВ «Торговий дім Елво Україна», ПП «Промекспо», та іншим, надавались фіктивні документи про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей, які фактично не реалізовувались, або про виконання робіт та послуг, які в дійсності не виконувались.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС дійшла висновку, що оскільки в постачальників ПП «Галичторг» та в ПП «Галичторг» відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, то відповідно операції по наданні послуг ПП «Галичторг» для ТзОВ «Моніторинг» зумовлені наданням податкової вигоди по ланцюгу до вигодонабувача, а саме формування штучного податкового кредиту та витрат, які зумовлюють заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. В даному випадку ТзОВ «Моніторинг» виступає як «вигодонабувач», оскільки придбані послуги від ПП «Галичторг» згідно наданих до перевірки документів в подальшому не реалізовувалися.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 статті 138: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10-138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Відповідно до пп.139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вказаних норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

На підтвердження виконання умов агентського договору № 6-2002 від 20.06.2011 року та додаткового договору № 6-2003 від 20.06.2011 року позивач надав лише вищезазначену податкову накладну, акт здачі-приймання послуг Агента та фото-звіти розміщення рекламної інформації на банерах.

Однак, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивач не надав суду доказів виконання умов агентського договору № 6-2002 від 20.06.2011 року, згідно якого Принципал доручає, а Агент приймає на себе зобов'язання від свого імені, але за рахунок Принципала здійснювати пошук юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) по рекламно-інформаційні послуги (далі - «роботи», «послуги»), щоб забезпечити придбання Принципалом самостійно або Агентом за вказівкою Принципала робіт (послуг) на суму 52 500,00 грн. т.ч. ПДВ 8 750,00 грн. За додатковим договором до цього Договору Агент також може від свого імені, але за рахунок Принципала, здійснити придбання робіт (послуг) для Принципала шляхом укладення договору виконання робіт (надання послуг) з юридичною та/або фізичною особою, пошук і підбір якого (их) був здійснений Агентом в рамках цього договору (а.с. 24-25).

Окрім того податкова накладна, подана позивачем, не відповідає Акту здачі-прийманні послуг Агента, а саме: розміщення рекламної інформації на банерах у м. Львів для ТзОВ «Моніторинг» на суму 52 500,00 грн., а в податковій накладній зазначена сума - 6 250,00 грн.(а.с. 26-27).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Моніторинг» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 18.02.2013 року.

Суддя Тертичний В.Г.