Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-10001/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 876/4984/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів Коваля Р.Й., Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Моніторинг» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а-10001/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Моніторинг» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

26 листопада 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Моніторинг» (далі - ТзОВ «Моніторинг») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Державної податкової служби (далі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова) за №№ 0003812320/17121 та 0003802320/17120 від 13.11.2012 року.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків щодо безтоварності операцій з контрагентом ПП «Галичторг». Свої доводи позивач обґрунтовував наявністю належно оформлених первинних документів, а також проведенням з контрагентом повного розрахунку. Приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та діяв у спосіб, що суперечить Конституції і законам України, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, й тому є підстави для їх скасування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ТзОВ «Моніторинг», яке вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з урахуванням доказів, які були надані в процесі розгляду справи, ТзОВ «Моніторинг» було документально підтверджено виконання зобов'язань, передбачених укладеними договорами. Це, зокрема, підтверджується не тільки первинними документами, але й фактичним наданням послуг, реальними діями ТОВ «Моніторинг» щодо оплати даних послуг.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Згідно із п.139.9 ст.139 ПК України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України зазначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Як видно із матеріалів справи, 20.06.2011 року між ТзОВ «Моніторинг» (надалі - Принципал) та ПП «Галичторг» (надалі - Агент) на строк до 31.12.2011 року укладено агентський договір № 6-2002 на пошук юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги), щоб забезпечити придбання Принципалом самостійно або Агентом за вказівкою Принципала робіт (послуг) на суму 52500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8750,00 грн. За виконання Агентом обов'язків за цим Договором Принципал сплачує Агенту винагороду в розмірі 1575,00 грн. в т.ч. ПДВ - 252,50 грн. від вартості придбаних робіт (послуг) або знайдених для придбання робіт (послуг).

20.06.2011 року між цими ж сторонами укладено додатковий договір № 6-2003до агентського договору, відповідно до якого Принципал доручає, а Агент приймає на себе зобов'язання за винагороду вчинити від свого імені, але за рахунок Принципала один або кілька договорів на придбання робіт (послуг) для Принципала. Найменування, обсяг, вартість робіт (послуг) зазначені в замовленні на придбання робіт (послуг), яке є невід'ємною частиною цього договору. За виконання Агентом обов'язків за агентським договором № 6-2002 від 20.06.2011 року на пошук юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цим договором, Принципал сплачує Агенту винагороду в розмірі 5250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 875,00 грн. від вартості придбаних робіт (послуг) або знайдених для придбання робіт (послуг).

На підтвердження виконання наданих послуг позивачем надано акт здачі-приймання послуг Агента (ПП «Галичторг») від 01.07.2011 року, відповідно до якого за період з 20.06.2011 року по 01.07.2011 року ПП «Галичторг» придбав послуги розміщення рекламної інформації на банерах у м.Львові для ТзОВ «Моніторинг» на суму 52500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8750,00 грн., відповідно до затвердженого звіту ПП «Галичторг» від 01.07.2011 р. Винагорода ПП «Галичторг» з 20.06.2011 року по 01.07.2011 року склала 5250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 875,00 грн. За отримані послуги ТзОВ «Моніторинг» перерахувало ПП «Галичторг» кошти в сумі 57750,00 грн., що підтверджується квитанцією від 17.08.2011 року.

Також на виконання умов договору позивачем надано податкову накладну від 01.07.2001 року № 34 на загальну суму ПДВ - 57750,00 грн., в т.ч.:

- за розміщення рекламної інформації на банерах (обсяги постачання (без оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за 20 % ставкою): у м.Харкові - на суму 12500,00 грн.; у м.Одесі - на суму 12500,00 грн., у м.Донецьку - на суму 12500,00 грн.; у м.Львові - на суму 6250,00 грн.;

- агентська винагорода - 4375,00 грн.;

- податок на додану вартість - 9625,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи фотозвіти розміщення рекламної інформації на банерах у цих містах.

В період з 15.10.2012 року по 19.10.2012 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Моніторинг» з питань взаєморозрахунків з ПП «Галичторг» за липень 2011 року, про що було складено акт за № 311/22-10/35382721 від 26.10.2012 р.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.198.1 та 198.3 ст.198 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість у перевіреному періоді на загальну суму 9 625,00 грн. (за липень 2011 року); в порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України занижено податок на прибуток на суму 11609,00 грн. в III кварталі 2011 року.

За наслідками перевірки ПП «Галичторг» за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року було складено акт за № 76/23-209/3654538 від 02.02.2012 року, яким встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами з метою штучного формування податкового кредиту; основні фонди та трудові ресурси на підприємстві відсутні, що стало підставою для висновків податкового органу про недоведення реальності операцій, непідтвердження реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Із зазначеного випливає, що ПП «Галичторг» не могло фактично здійснювати господарські операції.

Відповідно до вищезазначеного та на підставі встановлених порушень ДПІ у Личаківському районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення за №№ 0003812320/17121 та 0003802320/17120, якими контролюючий орган визначив для ТзОВ «Моніторинг» податкове зобов'язання: з податку на прибуток приватних підприємств - у розмірі 11069,00 грн. за основним платежем та з податку на додану вартість - у розмірі 9625,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 9625 грн. й за штрафними (фінансовими) санкціями - 2406 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Разом з тим, сукупність встановлених у справі обставин, які підтверджені належними доказами, свідчить про те, що виконання робіт (надання послуг) за укладеним договором із ПП «Галичторг» фактично не надавались (не придбавались), а сам факт наявності первинних бухгалтерських документів не є беззаперечним доказом товарності операцій на противагу встановленим судом обставинам.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.ч.1, 3 ст.9 вказаного Закону).

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Досліджені судом копії договору, акта здачі-приймання послуг, податкової накладної, податкових декларацій, фотозвіти розміщення рекламної інформації та встановлені обставини не підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ПП «Галичторг».

Зокрема, позивачем не надано як під час перевірки, так і під час судового розгляду належних доказів виконання умов агентського договору № 6-2002 від 20.06.2011 року та додаткового договору № 6-2003 від 20.06.2011 року; було надано лише податкову накладну, акт здачі-приймання послуг Агента та фотозвіти розміщення рекламної інформації на банерах, які у повній мірі не підтверджують досліджуваних обставин. Подана позивачем податкова накладна не відповідає акту здачі-приймання послуг Агента, а саме: вартість розміщення рекламної інформації на банерах у м.Львові для ТзОВ «Моніторинг» в акті здачі-приймання послуг зазначена в сумі 52500,00 грн., а в податковій накладній зазначена сума - 6250,00 грн.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова на підставі проведених перевірок встановила, що в постачальників ПП «Галичторг» та в ПП «Галичторг» відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, у зв'язку з чим прийшла до висноку, що операції по наданні послуг ПП «Галичторг» для ТзОВ «Моніторинг» зумовлені наданням податкової вигоди по ланцюгу до вигодонабувача, а саме формування штучного податкового кредиту та витрат, які зумовлюють заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. В даному випадку ТзОВ «Моніторинг» виступає як «вигодонабувач», оскільки придбані послуги від ПП «Галичторг» згідно наданих до перевірки документів в-подальшому не реалізовувалися.

Крім того, за результатами співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту ТзОВ «Моніторинг» та його контрагентів програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено розбіжність у складі податкового кредиту ТзОВ «Моніторинг» по розрахунках із ПП «Галичторг» в липні 2011 року на суму 9635,00 грн. Розбіжність виникла з причини обнулення податкового зобов'язання ПП «Галичторг» ДПІ у Сихівському районі м.Львова актом перевірки ПП «Галичторг» від 02.02.2012 року № 76/23-209/3654538.

Судом також встановлено, що слідчим УСБ України у Львівській області розслідується кримінальна справа за № 2162. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що невстановлені особи в період з 2009 по 2011 роки, придбали у власність юридичну особу ПП «Галичторг» (ЄДРПОУ 36545438), юридична адреса: м.Львів, вул.Гн.Хотке-вича, 56/70, вказавши її директором з числа підставних осіб та без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності. Для реалізації своїх злочинних намірів вказані особи з червня 2011 року по даний час займались незаконним документальним оформленням фінансово-господарських операцій, які фактично не відбувались, з метою незаконного переведення за відповідну грошову винагороду безготівкових коштів у готівку для зацікавлених суб'єктів господарської діяльності.

Для створення видимості легітимності такої діяльності, комерційним структурам, а саме: ТзОВ «Круїз», ТзОВ «Торговий дім Елво Україна», ПП «Промекспо», та іншим, надавались фіктивні документи про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей, які фактично не реалізовувались, або про виконання робіт та послуг, які в дійсності не виконувались.

Відповідно до частини першої статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Частиною третьої цієї статті передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., в тому, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Оскільки надані суду докази та наведені доводи не підтверджують джерело походження наданих послуг, виконаних робіт і на противагу встановленим судом обставинам, виключають можливість надання таких послуг й виконання робіт вказаним контрагентом позивача; а як наслідок цього, не підтверджують неправомірності податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим не можуть вважатись належними та допустимими, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність підстав для задоволення позову і обгрунтовано прийняв рішення про відмову в його задоволенні.

Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судовому засіданні доказами.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Моніторинг» залишити без задоволення, а Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а-10001/12/1370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополова

В.В. Святецький