Постанова

від 05.03.2013 по справі 1570/6129/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6129/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року 10 год.04 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Топор І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» (далі - ТОВ «Рошен-Юг») до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0011472301 від 02 жовтня 2012 року, яким ТОВ «Рошен-Юг» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 869654,00 грн.; визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0011462301 від 02 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рошен-Юг» за платежем податок на прибуток у розмірі 358123,00 грн. - за основним платежем, та 1,00 грн. - за штрафними санкціями; визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0011452301 від 02 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рошен-Юг» за платежем податок на додану вартість у розмірі 159802,00 грн. - за основним платежем, та 16023,00 грн. - за штрафними санкціями.

У своєму позові позивач зазначив, що проведеною відповідачем плановою виїзною перевіркою ТОВ «Рошен-ЮГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 рік по 31.03.2012 рік, яка знайшла своє відображення в акті перевірки від 18.09.2012 року № 190/23-213/33568672, було встановлено порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012 року № 0011472301 про зменшення ТОВ «Рошен-Юг» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 869654,00 грн., від 02.10.2012 року № 0011462301 про збільшення ТОВ «Рошен-Юг» суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - у розмірі 358123,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1,00 грн., та від 02.10.2012 року № 0011452301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рошен-Юг» за платежем податок на додану вартість у розмірі 159802,00 грн. - за основним платежем та 16023,00 грн. - за штрафними санкціями. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті як результат неправильного застосування норм права, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. З цього приводу позивач пояснив, що виявлене заниження податку на прибуток та відповідне завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток пов'язане із безпідставним, на думку відповідача, включенням до складу валових витрат на послуги маркетингу, а заниження податку на додану вартість - із формуванням рядку 10.1 декларацій за рахунок податкових накладних, що не містять вичерпної інформації щодо видів наданих маркетингових послуг, характеру проведених робіт. Так, між позивачем та ДП «Кондитерська корпорація «РОШЕН» було укладено договір надання маркетингових послуг, який цілком відповідає загальним вимогам цивільного законодавства щодо правочинів, та за рахунок здійснення господарських операцій по яких позивачем, зокрема, формувались валові витрати та податковий кредит. Посилаючись на норми п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2. , пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також положення ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України, позивач вказує на правомірність формування ним валових витрат, акцентуючи увагу на тому, що підприємства є вільними у виборі предмета договору, а надання маркетингових та інших послуг з просування товару не суперечить законодавству України. Крім того, позивач окремо наголошує на положеннях пп. 5.4.4 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якими витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, відносяться до валових витрат платника податку, тоді як, виходячи з п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, витрати на збут, включають, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг). Вказані маркетингові послуги надавались контрагентом позивача щодо товарів, поставка (продаж) яких відноситься до безпосередньої господарської діяльності позивача. Крім того, позивач наводить чинники, що на його думку, підтверджують економічну та господарську обґрунтованість придбання ним відповідних послуг, а також зазначає, що відповідні первинні документи, складені за результатом здійснення згаданих господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства. Щодо заниження податку на додану вартість, вказуючи на норми пп. 14.1.8. п. 14.1. ст. 14, ст. 198 Податкового кодексу України, позивач наголосив на тому, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, позивач пояснив, що зі змісту укладеного договору про надання маркетингових послуг вбачається, що позивач отримував послуги з моніторингу наявності в точках продажу роздрібної торгівельної мережі товарного асортименту TM «ROSHEN» та ТМ «Мрія» - єдиного асортименту товару ТОВ «Рошен-Юг», а також наявності спеціального торгівельного обладнання для безпечного зберігання зазначеної продукції та інш. Також у своєму позові позивач вказує на відсутність будь-якого правового обґрунтування в акті перевірки щодо встановленого завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 869654,00 грн..

Відповідач надав до суду заперечення (т. 4 а.с. 137-142), в яких зазначив, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є наслідком виявлених в ході перевірки порушень п. 5.1, п. 5.3.9. п. 5.9. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Так відповідач повідомив, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року встановлено його заниження у сумі 1049467,00 грн. Згідно з додатком К1 декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 1 квартал 2011 року балансова вартість запасів на початок звітного періоду склала 3581527,00 грн., а балансова вартість запасів на кінець звітного періоду склала 3806441,00 грн. ДО перевірки були надані оборотно-сальдові відомості по рахунках та журнали-ордери по рахунку № 28 «Товари», виходячи з яких сальдо на початок періоду складає 3581527,00 грн., а сальдо на кінець періоду - 4855908,00 грн. При цьому відповідач вказує на норми п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого у разі, коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. Таким чином, в порушення наведеної норми права, відповідачем було встановлено заниження задекларованих ТОВ «Рошен-Юг» показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» у сумі 1049467,00 грн.. Крім того, відповідач зазначив, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року встановлено завищення задекларованих показників у сумі 188967,00 грн., а перевіркою повноти визначення витрат за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року встановлено їх завищення в сумі 1125402,00 грн. Вказане порушення пов'язується відповідачем із віднесенням до складу валових витрат на маркетингові послуги, отримані позивачем від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» на загальну суму 188967,16 грн., оскільки до перевірки не надано первинних документів, які містять вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг, характеру проведених робіт та моніторингу продукції, виготовленої під знаком TM «ROSHEN» та ТМ «Мрія», що, на думку відповідача, свідчить про неможливість визнання відповідних витрат такими, що пов'язані з подальшим використанням у власній господарській діяльності. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32. ст., п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року відповідачем було встановлено заниження задекларованого показника в сумі 177355,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 185166,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 73677 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі -81488,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 354292,00 грн. Крім того, відповідач позначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено його завищення всього у сумі 159802,00 грн., що пов'язується відповідачем із формуванням ТОВ «Рошен-Юг» показника у рядку 10.1 декларацій, в тому числі, за рахунок податкових накладних, оформлених по отриманих послугах, що не містять вичерпної інформації стосовно наданих видів послуг, характеру проведених робіт. Як правове обґрунтування встановленого порушення позивач посилається на норми п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідач надав до суду письмові пояснення (т. 4 а.с. 173-175), в яких пояснив, що за результатами перевірки ТОВ «Рошен-Юг» було встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року вказаним підприємством задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 17237162 грн., однак перевіркою було встановлено заниження цього показника за період 1 квартал 2011 року у сумі 1049467,00 грн. Як зазначив відповідач, перевіркою відображених у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів» показників за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року в сумі 224914 грн., встановлено, що підприємством застосовувався метод середньозваженої собівартості оцінки убутку запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «МБП», 28 «Товари». Проведеною перевіркою встановлено заниження задекларованих показників у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів» у сумі 1049467,0 грн. за період 1 квартал 2011 року. Також у цьому періоді позивачем встановлено завищення валових витрат на суму 188967 грн. в результаті віднесення до валових витрат сум, сплачених за маркетингові послуги ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», які не підтверджені первинним документами. Таким чином за 1 квартал 2011 року було розраховано об'єкт оподаткування (1049467+188967=1238434 грн., з урахуванням задекларованого від'ємного значення (-515362 грн.) об'єкт оподаткування склав 1238434 - 515362 = 730072 грн. Так було донараховано податкові зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі 180768 грн. за 1 квартал 2011 року. Відповідно у 2 та 3 кварталах 2011 року також встановлено завищення валових витрат на суму 1125402 грн., про що зазначалось у запереченнях. З урахуванням зменшення валових витрат та задекларованого від'ємного значення (-354292 грн.) було розраховано об'єкт оподаткування, який склав 1125 - 354292 = 771110 грн. Таким чином позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 177355 грн. (за ставкою 23%) за 2 та 3 квартали 2011 року. З урахування зазначеного від'ємне значення, задеклароване підприємством, було зменшено відповідачем на 869654 грн..

В свою чергу, позивач надав до суду додаткові пояснення (т. 4 а.с.189-191), в яких наводить доводи, що, на його думку, спростовують твердження відповідача стосовно заниження валового доходу підприємством у 1 кварталі 2011 року, обґрунтовуючи правомірність формування ним валового доходу із посиланням на неврахування відповідачем усіх запасів, що обліковувались підприємством, а також з наданням детальної інформації з цього приводу, посилаючись на відповідні оборотно-сальдові відомості, дані декларації, стверджуючи про відсутність зазначених відповідачем відхилень. Також позивач наголосив на арифметичних помилках, що допущені відповідачем під час здійснення відповідного розрахунку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, додаткових пояснень сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 14.08.2012 року по 11.09.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рошен-Юг» (код ЄДРПОУ 33568672) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.09.2012 року № 190/23-213/33568672 (т. 1 а.с. 11-45).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 139.1.1. п. 139 ст. 139, п. 138.2 , пп. 138.10.3 п. 138.10 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток приватних підприємств у сумі 358123,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 180768,00 грн., за 2 квартал 2011 року - у сумі 185166,00 грн., за 3 квартал 2011 року - у сумі 73677,00 грн., за 4 квартал 2011 року - у сумі -81488,00 грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 869654,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податку на додану вартість у сумі 159802,00 грн., в тому числі: за січень 2011 року - на 7472,3 грн., за лютий 2011 року - на 10218,03 грн., за березень 2011 року - на 20103,2 грн., за квітень 2011 року - на 24240,3 грн., за травень 2011 року - на 13414,3 грн., за червень 2011 року - на 20287,00 грн., за липень 2011 року - на 17789,6 грн., за серпень 2011 року - на 19529,9 грн., за вересень 2011 року - на 26746 грн..

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2012 року № 0011472301, яким ТОВ «Рошен-Юг» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 869654,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - у сумі 515362,00 грн., та за 4 квартал 2011 року - у сумі 354292,00 грн. (т. 1 а.с. 46);

- від 02.10.2012 року № 0011462301, яким ТОВ «Рошен-Юг» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 358124,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 358123,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -у сумі 1,00 грн. (т. 1 а.с. 47);

- від 02.10.2012 року № 0011452301, яким ТОВ «Рошен-Юг» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 175825,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 159802,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 16023,00 грн. (т. 1 а.с. 48).

З акта перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення ТОВ «Рошен-Юг» валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року встановлено завищення задекларованих показників у сумі 188968,00 грн., а за період з 01.04.2011 року по 31.06.2012 року - встановлено їх завищення у сумі 1125402,00 грн., в тому числі за 2 квартали 2011 року - у сумі 805071,00 грн., за 3 квартал 2011 року - у сумі 320332,00 грн..

Виходячи зі змісту акта перевірки, зазначені порушення пов'язуються відповідачем із безпідставним, на його думку, формуванням позивачем валових витрат у відповідних звітних періодах за рахунок витрат, понесених підприємством на оплату ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» маркетингових послуг, надання яких не підтверджено належними первинними документами.

Досліджуючи наведені вище обставини, суд встановив наступне.

У період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 порядок оподаткування прибутку підприємств було регламентовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 року по 31.06.2012 року, нормативно-правовим актом, до сфери дії якого віднесені питання оподаткування прибутку підприємств, був Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Крім того, підпунктом 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 згаданого Закону передбачено, що витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, також включаються до валових витрат.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону передбачено, що 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств,зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 138.10.2.п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством включаються до складу інших витрат та, виходячи з підпункту «г» цієї норми, охоплюють, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Так, 31.12.2009 року між позивачем (замовник) та дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «Рошен» (виконавець) було укладено договір № 162 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги в порядку та відповідно до умов цього договору, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги в порядку та відповідно до умов цього договору (т. 1 а.с. 77-79).

Умовами згаданого договору також передбачено, що виконавець зобов'язується систематично надавати послуги, що будуть сприяти збільшенню замовником обсягу збуту (продажу) продукції ( продукції, виготовленої під знаком для товарів та послуг TM «ROSHEN» та ТМ «Мрія») у наступних періодах внаслідок збільшення обсягів замовлень продукції з боку точок продажу роздрібної торговельної мережі та відтак збільшенню доходу замовника від його господарської діяльності з продажу такої продукції.

Зазначені послуги відповідно до змісту договору передбачають забезпечення площ та додаткового обладнання для розміщення продукції в точках продажу роздрібної торговельної мережі на території замовника; моніторинг наявності спеціального торговельного обладнання для розміщення та належного (безпечного) зберігання продукції у точках продажу роздрібної торговельної мережі на території замовника; моніторинг наявності площі під розміщення продукції в точках продажу роздрібної торговельної мережі на території замовника; моніторинг наявності в точках продажу роздрібної торговельної мережі на території замовника товарного асортименту продукції; визначення питомої ваги продажу продукції у загальному обсязі проданої аналогічної продукції конкурентів у точках продажу роздрібної торговельної мережі на території замовника, моніторинг та контроль за дотриманням точками продажу роздрібної торговельної мережі на території замовника відпускних цін на продукцію; контроль за наявністю інформаційних та рекламних матеріалів стосовно продукції у точках продажу роздрібної торговельної мережі на території замовника; інструктаж продавців точок продажу роздрібної торговельної мережі на території замовника щодо споживчих характеристик продукції з метою збільшення обсягів продажів продукції.

Підпунктом 14.1.108. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України наведене визначення маркетингових послуг (маркетинг), під якими розуміються послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Аналіз вищенаведеного предмету договору, укладеного між позивачем та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», свідчить, що послуги, надання яких передбачено умовами цього Договору, за своїми характеристиками є маркетинговими, витрати на які, як зазначено вище, відповідно до податкового законодавства, повинні включатися до складу валових витрат підприємства (витрат, що враховуються при обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток).

Поряд з цим, відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Враховуючи твердження відповідача щодо ненадання позивачем первинних документів на підтвердження вищезгаданих господарських операцій, які містять вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг, характеру проведених робіт та моніторингів продукції виготовленої під знаком TM «ROSHEN» та ТМ «Мрія», їх підсумки, судом досліджені надані позивачем до суду первинні документи.

Так, до матеріалів справи надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких міститься інформація щодо послуг, які надавались позивачеві його контрагентом, зміст якої відповідає змісту укладеного договору, а також інші необхідні реквізити, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», додатки до зазначеного договору, якими визначались конкретні завдання, що ставились замовником перед виконавцем відповідно до умов договору, із визначенням вартості послуг, протоколи про договірну вартість, а також звіти, оформлені як додатки до актів приймання наданих послуг, що відображають запитувану замовником в межах згаданого договору інформацію (щодо моніторингу наявності спеціального торговельного обладнання для розміщення та безпечного зберігання продукції, моніторингу наявності площі під розміщення продукції, даних моніторингу наявності в точках продажу товарного асортименту продукції у розрізі окремих точок роздрібної торговельної мережі на території замовника, дані питомої ваги продажу продукції у загальному обсязі проданої аналогічної продукції конкурентів у точках продажу, дані моніторингу цін на продукцію). Крім того, до суду надані відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 80-240).

За результатами дослідження вищенаведених первинних документів судом встановлено відповідність їх оформлення вимогам чинного законодавства, а також з'ясовано, що у відповідних документах міститься розгорнута інформація щодо наданих послуг. Крім того, результат наданих послуг підтверджується відповідними звітами, зміст яких цілком відповідає змісту послуг, що є предметом вищезгаданого договору.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з положеннями пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за своїм змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладання договору, який передбачає отримання послуг, само по собі як факт має ознаки здійснення господарської діяльності. При цьому результат послуг як таких апріорі не може мати вираз у конкретному матеріальному виразі, оскільки. Виходячи з положень цивільного законодавства, послуги споживаються в процесі вчинення певної діяльності. Поряд з цим, суд вважає мотивованими доводи позивача щодо наявності у нього економічно обґрунтованих підстав для отримання відповідних послуг з метою збільшення обсягів збуту товару, збільшення попиту на товар у покупців, коригування асортименту товару в залежності від попиту на конкретні види товару та, як наслідок, отримання максимального доходу від здійснення господарської діяльності.

За таких підстав суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо встановленого порушення, яке полягає у завищенні ТОВ «Рошен-Юг» валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року - у сумі 188968,00 грн., а також за період з 01.04.2011 року по 31.06.2012 року - у сумі 1125402,00 грн.

Також з акта перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення всього у сумі 159802,00 грн.. Зазначене завищення пов'язується ДПІ у Малиновському районі м. Одеси із формуванням позивачем показника по рядкам 10.1 декларацій, в тому числі, за рахунок податкових накладних, оформлених внаслідок отримання послуг, які не містять вичерпної інформації щодо наданих видів послуг, характеру проведених робіт, описаних в п. 3.1.2. акта перевірки, тобто, з підстав та на підставі первинних документів, що описані судом вище.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як зазначалось судом вище, первинні документи, складені сторонами за договором надання послуг від 31.12.2009 року № 162, відповідають вимогам чинного законодавства України, містять вичерпну інформацію про зміст послуг, що надавались відповідно до умов договору, а податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у відповідних звітних періодах, містять всі необхідні реквізити та є належною підставою для формування таких показників.

З огляду на вищенаведене суд вважає безпідставними також встановлені відповідачем висновки з приводу заниження позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 159802,00 грн., а також протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 02.10.2012 року № 0011452301, яким ТОВ «Рошен-Юг» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на відповідну суму ПДВ.

Також в акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у заниженні задекларованих ТОВ «Рошен-Юг» показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» у сумі 1049467,0 грн., в тому числі у 1 кварталі 2011 року - у сумі 1049467,00 грн..

Наведене вище порушення, виходячи зі змісту акта перевірки, пов'язано відповідачем із тим, що згідно з додатком К1 до декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 1 квартал 2011 року балансова вартість запасів на початок звітного періоду склала 3581527,00 грн., а балансова вартість запасів на кінець звітного періоду склала 3806441,0 грн. До перевірки були надані оборотно-сальдові відомості по рахунках, журнали ордери по рахунку 28 «Товари», відповідно до яких сальдо на початок періоду складає 3581527,00 грн., а сальдо на кінець періоду - 4855908,00 грн.. Враховуючи наведені показники, відповідач дійшов висновку про безпідставне невіднесення суми перевищення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду балансової вартості на початок того ж звітного періоду, різниця між якими повинна включатись до складу валових доходів.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається з інформації, викладеної відповідачем в акті перевірки, під час розрахунку сальдо на кінець періоду ним враховувались оборотно-сальдові відомості по рахунках, журнали ордери по рахунку 28 «Товари». Однак, виходячи з норм п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий облік приросту (убутку) балансової вартості ведеться не лише щодо товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), а й стосовно сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання).

Зазначене також кореспондується із положеннями Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, відповідно до якої рахунки класу 2 «Запаси» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству готової продукції, товарів, предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

При цьому зазначений клас відповідно до згаданої Інструкції включає до себе не лише рахунок 28«Товари», а інші рахунки, зокрема, рахунок 20 «Виробничі запаси», що охоплює такі субрахунки як 201 «Сировина й матеріали», 203 «Паливо», 205 «Будівельні матеріали», 207 «Запасні частини», 209 «Інші матеріали»; рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та інші.

В свою чергу, дані по рядку А «Балансова вартість запасів усього, у тому числі:» у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток приватних підприємств включає до себе суму рядків А1-А7 відповідної графи, а саме на складах (місцях зберігання), у незавершеному виробництві, у готовій продукції, малоцінні та швидкозношувані предмети на складах, на оптових складах (місцях зберігання), у роздрібній торгівлі, матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн..

Натомість відповідачем використовувались відомості лише щодо рахунку 28 «Товари».

При цьому згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї норми право встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним нормам права відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що сальдо на кінець періоду по рахунку 28 «Товари» дійсно становило 4855908,00 грн..

Поряд з цим, судом досліджені надані до суду оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери за 1 квартал 2011 року (т. 3 а.с. 34-79), та шляхом співставлення наявних у них відомостей із показниками, задекларованими ТОВ «Рошен-Юг» у податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, в тому числі у додатку до декларації К1/1 (т. 3 а.с. 80-83), не встановив будь-яких відхилень.

З урахуванням зазначеного суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення ТОВ «Рошен-Юг» валових доходів за період 1 квартал 2011 року у сумі 1049467,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд встановив, що визначені актом перевірки від 18.09.2012 року № 190/23-213/33568672 порушення податкового законодавства з боку позивача, внаслідок чого ТОВ «Рошен-Юг» було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, не підтверджуються документально, відтак, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі згаданих висновків акта перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69 -71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 02.10.2012 року № 0011472301, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 869654,00 гривень.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 02.10.2012 року № 0011462301, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 358124,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 358123,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1,00 гривні.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 02.10.2012 року № 0011452301, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 175825,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 159802,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 16023,00 гривні.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 05.03.2013 року.

Суддя С.М.Корой

05 березня 2013 року.