Ухвала

від 26.06.2013 по справі 1570/6129/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 р.Справа № 1570/6129/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Тучкової Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року ТОВ «Рошен-Юг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2012 року № 0011472301, 0011462301 та № 0011452301.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 14 серпня по 11 вересня 2012 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Рошен-Юг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 18 вересня 2012 року за № 190/23-213/33568672/2118, в якому зазначено про порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п. п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 та п. 138.2, п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 358123 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 869654 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 159802 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2012 року № 0011472301, 0011462301 та № 0011452301, якими ТОВ «Рошен-Юг» визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість і зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Рошен-Юг» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Рошен-Юг» задоволено повністю. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02 жовтня 2012 року № 0011472301, 0011462301 та № 0011452301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 14 серпня по 11 вересня 2012 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Рошен-Юг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 вересня 2012 року за № 190/23-213/33568672/2118, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 358123 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 869654 грн..

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 159802 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2012 року № 0011462301, яким ТОВ «Рошен-Юг» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 358123 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями, № 0011472301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 869654 грн., а також № 0011452301, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 159802 грн. та застосовано до товариства штрафні санкції у розмірі 16023 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Рошен-Юг» в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2012 року № 0011462301 та № 0011452301, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг на загальну суму 1314369 грн., отриманих від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», а також правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 159802 грн., сплаченого у складі вартості послуг, отриманих від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен».

При задоволенні позовних вимог підприємства в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02 жовтня 2012 року № 0011472301 окружний адміністративний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено порушення ТОВ «Рошен-Юг» п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження балансової вартості запасів.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин протягом першого кварталу 2011 року, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону (у вказаній вище редакції) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно п. 138.2 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «Рошен-Юг», серед іншого, є оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами (т. 1 а. с. 49).

З метою реалізації продукції, що виготовляється ТОВ «Рошен-Юг», позивачем було укладено договір з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» від 31 грудня 2009 року за № 162. За умовами договору ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» зобов'язується надати послуги, направлені на збільшення обсягів збуту кондитерської продукції ТОВ «Рошен-Юг» на території замовника, а також провести моніторинг наявності площ під розміщення продукції, наявності в точках продажу товарного асортименту, контролювати наявність інформації та рекламних матеріалів стосовно продукції замовника та інше (т. 1 а. с. 79).

Витрати у розмірі 1314369 грн., понесенні позивачем у зв'язку з оплатою послуг за вказаним договором, віднесено ТОВ «Рошен-Юг» до складу валових витрат за період з І по ІІІ квартали 2011 року.

В акті перевірки посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначено, що позивачем під час перевірки не надано первинні документи, які містять вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг, характеру проведених робіт та моніторингів продукції, виготовленої під знаком ТМ «Roshen» та ТМ «Мрія», і їх підсумки. Крім того, на думку відповідача, оскільки основним постачальником товарів під знаком ТМ «Roshen» та ТМ «Мрія» є ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», яка виконує моніторинг для використання у власній господарській діяльності, витрати позивача з отримання таких послуг від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» не можна визнавати витратами, пов'язаними з подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, витрати за надані послуги по зазначеній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та направлені на можливе збільшення обсягів продажу продукції підприємства, а отже і на збільшення його доходів. При цьому позивачем в процесі розгляду справи доведено, що результати моніторингу ринку за вказаним договором були використані ним в подальшій господарській діяльності.

Також судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання відповідача на порушення позивачем п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо відсутності документального підтвердження витрат позивача за вказаним договором.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 названого Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено матеріалами справи, первинні документи за вказаними господарськими операціями, а саме договір від 31 грудня 2009 року за № 162, додатки до договору, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), протоколи були надані позивачем співробітникам податкового органу для огляду під час проведення перевірки, що не заперечується відповідачем.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг та характеру проведених робіт не підтверджується встановленими судом обставинами справи та наявними в матеріалах справи документами.

Із врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень наведених вище положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України з боку позивача при віднесенні до складу валових витрат вартості наданих підприємством ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» маркетингових послуг та послуг з просування товару, а тому зменшення відповідачем валових витрат позивача на вартість вказаних послуг на суму 1314369 грн. не є правомірним.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159802 грн. визначено позивачу податковим органом виключно у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат (витрат операційної діяльності) по угоді з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (т. 1 а. с. 32).

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаній угоді правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності), всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до чинного законодавства, то і формування ТОВ «Рошен-Юг» податкового кредиту з включенням до нього суми в 159802 грн. є правомірним.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «Рошен-Юг» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Не ґрунтується на чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавстві і висновок посадових осіб податкового органу про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження задекларованих ТОВ «Рошен-Юг» показників у рядку 01.2 декларації (приріст балансової вартості запасів) у сумі 1049467 грн. за І квартал 2011 року.

Так, відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, протягом першого кварталу 2011 року платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається з акта перевірки, висновок щодо заниження задекларованих ТОВ «Рошен-Юг» показників у рядку 01.2 декларації (приріст балансової вартості запасів) у сумі 1049467 грн. відповідачем зроблено на підставі журналів-ордерів по бухгалтерським рахункам № 20 «Виробничі запаси», № 22 «МБП», № 28 «Товари», відомостей до них та первинних документів.

Проте, з наданих позивачем до суду оборотно-сальдової відомості по рахунках № 20 «Виробничі запаси», № 22 «МБП», № 28 «Товари» за І квартал 2011 року та оборотно-сальдової відомості по рахунку № 28-1 за І квартал 2011 року не вбачається заниження підприємством від'ємного значення, і, крім того, інформація, зазначена в відомостях, повністю співпадає з цифрами, визначеними в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток приватних підприємств, поданої ТОВ «Рошен-Юг» 27 квітня 2011 року до податкового органу.

Будь-якого розрахунку щодо збільшення балансової вартості запасів на 1049467 грн. відповідачем не зроблено ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, поданій на рішення суду першої інстанції.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним нормам процесуального права відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що сальдо на кінець періоду по рахунку 28 «Товари» дійсно становило 4855908 грн..

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду було додержано встановлений чинним законодавством порядок визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02 жовтня 2012 року № 0011472301, 0011462301 та № 0011452301 підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: