КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2013 року місто Київ № 810/271/13-а
13.07
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача: - Кудіна С.П., відповідача: - Зайцева В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світозір»(представник позивача Кудін Сергій Петрович) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світозір»(представник позивача Кудін Сергій Петрович), з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 3085/15-2/23577142/424 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.
В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Під час судового розгляду справи представником позивача на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світозір»є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 23577142.
Відповідно до пункту 2.3 Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання платників ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом ДПС України від 15.05.2012 року № 420, щомісячно (не пізніше 28 числа) засобами АІС центрального рівня АС «Співставлення даних реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)»(далі -Система співставлення) підрозділами оподаткування юридичних (фізичних) осіб та відповідними підрозділами СДПІ по роботі з великими платниками податків та підприємствами ГМК органу ДПС за місцем податкового обліку платника податку формуються переліки платників ПДВ, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що не зареєстровані відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу в ЄРПН. Переліки за попередні звітні періоди (місяці), отримані із запізненням у звітному місяці, формуються окремо.
Після сформування переліку платників ПДВ, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що не зареєстровані відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та не подали вищевказану заяву зі скаргою на контрагента в установлені Кодексом терміни, відповідачем за допомогою АІС центрального рівня «Реєстр ПН»було перевірено наявність реєстрації податкових накладних в ЄРПН та встановлено розбіжності у ТОВ «Світозір»по контрагенту -ТОВ «Даск Сітібуд»(код ЄДРПОУ 37939176), а саме: позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній від 30.10.2012 року № 17, отриманій від вказаного контрагента, яка не була зареєстрована останнім в ЄРПН. Даний факт позивачем під час судового розгляду справи не заперечувався.
З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку із отриманням податкової інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, відповідачем на адресу позивача було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження від 26.11.2012 року № 6343/10/15-2, в якому зазначено, що відповідно до вимог податкового законодавства, за результатами автоматизованого співставлення реєстру податкових накладних та ЄРПН на рівні ДПС України встановлено розбіжності між даними реєстру податкових накладних підприємства позивача та даними ЄРПН, в якому зазначено, що «Не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних», який отриманий позивачем 28.11.2012 року.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Слід зазначити, що відповідь позивача на вищевказаний запит була отримана відповідачем 06.12.2012 року № 97 (вхідний № 12220/10), в якій надано ксерокопії документів для проведення камеральної перевірки за жовтень 2012 року.
У судовому засіданні представник позивача посилався на те, що отриманого запиту не можливо було встановити, які саме документи потрібно надати для проведення перевірки.
Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 особа, яка проводила перевірку позивача, позивачем у відповідь на запит було надано вже дві податкові накладні, виписані ТОВ «Даск Сітібуд»30.10.2012 року № 15 на суму 10 000, 00 гривень (ПДВ 1 666, 67 гривень) та податкову накладну № 17 на суму 56 990, 00 гривень (ПДВ 9 498, 33 гривень). Обидві податкові накладні були виписані по договору про надання послуг № 10-114 П від 10.10.2012 року.
Отже, враховуючи факт надання документів, суд вважає безпідставними твердження представника позивача щодо незрозумілого змісту отриманого запиту.
Свідок також зазначив, що реєстру виданих та отриманих податкових накладних надано не було, тим більше надана податкова накладна від 30.10.2012 року № 15 не відповідає Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних правилам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 року № 1246, оскільки податкова накладна № 15 не може бути датована пізніше ніж податкова накладна № 16, а відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкова накладна № 16 була видана ТОВ «Даск Сітібуд»29.10.2012 року.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.
Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з недостатністю отриманих даних та відсутністю відповідних письмових пояснень, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої, як зазначалося вище, були виявлені зазначені порушення та, відповідно, 07.12.2012 року складений Акт № 4750/15-2/23577142/376 від 07.12.2012 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».
Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:
- пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 11 165, 00 гривень за жовтень 2012 року, що призвело до заниження ПДВ, яка підлягає сплаті на загальну суму 11 165, 00 гривень за жовтень 2012 року.
Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
На підставі Акта перевірки № 4750/15-2/23577142/376 від 07.12.2012 року, Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 3085/15-2/23577142/424 на суму грошового зобов'язання за основним платежем -11 165, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -2 791, 00 гривень.
Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно зі статтею 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З матеріалів справи встановлено, що між позивачем (орендар) та ТОВ «Даск Сітібуд»(орендодавець) був укладений договір оренди спецтехніки № 10-114 П від 10.10.2012 року, яким встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спецтехніку.
Позивач вказує, що 30.10.2012 року ТОВ «Даск Сітібуд»виписало податкову накладну № 15 на суму 10 000, 00 гривень (ПДВ 1 666, 67 гривень) та податкову накладну № 17 на суму 56 990, 00 гривень (ПДВ 9 498, 33 гривень). Обидві податкові накладні були виписані по договору про надання послуг № 10-114 П від 10.10.2012 року.
Також на підтвердження дійсності отримання позивачем зазначених послуг було надано два Акти здачі-приймання робіт за жовтень 2012 року на суму 10 000, 00 гривень (ПДВ 1 666, 67 гривень), та, відповідно, на суму 56 990, 00 гривень (ПДВ 9 498, 33 гривень).
Позивач зазначив, що дійсно у реєстрі податкових накладних за жовтень 2012 року була допущена помилка, а саме замість двох податкових накладних (№ 15 від 30.10.2012 року на суму ПДВ 1 666, 67 гривень та № 17 від 30.10.2012 року на суму ПДВ 9 498, 33 гривень) була вказана одна неіснуюча податкова накладна № 17 від 30.10.2012 року на суму ПДВ, рівну сумі вказаних накладних, тобто 11 165, 00 гривень.
Позивач вищевказану помилку пояснив тим, що вона була допущена тому, що обидві податкові накладні були складені в один і той самий день з одним і тим самим контрагентом -ТОВ «Даск Сітібуд»на підставі одного і того ж самого договору № 10-114 П від 10.10.2012 року за надання однотипних послуг. Через це бухгалтер позивача помилково відобразив дві операції як одну, на ту ж саму загальну суму, що фактично позивач визнав, однак проти викладених в ході перевірки фактів все ж таки заперечував.
Також позивач зазначив, що не зважаючи на вищевказану помилку, загальна сума сплаченого ПДВ у декларації за жовтень 2012 року була визначена вірно, а допущена помилка ніяким чином не вплинула на розрахунки з бюджетом та жодним чином не зменшила податкові зобов'язання позивача, з чим суд категорично не погоджується та вважає такі твердження позивача хибними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Позивач також зазначив, що на адресу відповідача був направлений уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому, зокрема, зазначили самостійно нарахований штраф у зв'язку із виправленням помилки у сумі 618, 00 гривень, а також уточнюючу розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень 2012 року.
Оцінюючи докази в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку -продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Також відповідач зазначив, що згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Виходячи із визначення та юридичної конструкції зазначеного договору, він являється правочином про надання послуг (послуг по володінню і користуванню предметом оренди), а не договором про виконання робіт (підрядом).
З вищевказаного договору, наданого позивачем до матеріалів справи чітко не можливо встановити істотні умови договору, відсутній конкретний перелік індивідуально визначеного майна, що передається в оренду, його технічні та технологічні характеристики, конкретний розмір орендної плати за договором тощо.
До позовної заяви позивач не надав копії документів, що свідчать про фактичне виконання договору, вид, обсяг виконаних орендованим майном робіт та період виконання таких робіт. При цьому, складання таких документів передбачено пунктом 3.1 договору -це шляхові листи орендаря, змінні рапорти спецтехніки, план виконаних робіт тощо.
Перед усім іншим, викликає сумнів і доцільність та обґрунтованість складення вищевказаних документів двома окремими групами (під накладну № 15 та № 17 окремо) при наданні однотипних послуг протягом жовтня 2012 року, методологія, якою керувались позивач та його контрагент при визначенні вартості наданих послуг (10 000, 00 гривень з ПДВ -в накладній № 15, 96 990, 00 гривень з ПДВ -в накладній № 17) та можливість видачі податкової накладної № 15 пізніше ніж податкової накладної № 16.
У зв'язку з цим, судом не приймають до уваги надані представником позивача пояснення, що вказані послуги надавалися за різними адресами та мають дещо відмінні риси.
Таким чином слід зазначити про штучне та необґрунтоване складання контрагентом позивача двох податкових накладних при бухгалтерському оформленні однотипних послуг, що надавалися по одному і тому ж договору в той же період між тими ж самими сторонами.
Також, слід відмітити, що відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема, понад 10 тисяч гривень -з 1 січня 2012 року.
Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що отримавши запит податкового органу про встановлення розбіжностей і було складено податкові накладні № 15 та № 17, суми ПДВ у кожній не перевищують 10 000 гривень, а отже не потребують реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто їх фактично не можливо перевірити і співставити.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач таким чином фактично намагався виправити допущену недбалість по не перевірці податкової накладної в Єдиному реєстру податкових накладних.
Слід відмітити, що Податковий кодекс України чітко передбачає, що тільки зареєстрована податкова накладна дає право на податковий кредит, а платник податку зобов'язаний перевіряти факти такої реєстрації.
Щодо посилання позивача на подання ним уточнюючого розрахунку до декларації, про що зазначалося вище, слід зазначити наступне.
Позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року від 20.12.2012 року № 9080590231, якому присвоєно статус: «Не визнано як податкова звітність»на підставі пункту 4.8 додатку 1 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 року № 516 та на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.
Відповідач повідомив позивача про присвоєння статусу «Не визнано як податкова звітність»вказаному уточнюючому розрахунку та додатку № 5 до нього, що були заповнені всупереч правилам, визначеним Податковим кодексом України, а саме: до розрахунку не подано реєстр отриманих і виданих податкових накладних за жовтень 2012 року станом на 24.12.2012 року.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.32011 року № 1492, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Таким чином, за результатами проведено перевірки встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 11 165, 00 гривень за жовтень 2012 року, що призвело до заниження ПДВ, яка підлягає сплаті на загальну суму 11 165, 00 гривень за жовтень 2012 року.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС до позивача була застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 2 791, 00 гривень (11 165, 00 х 25 % = 2 791, 00 гривень).
У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світозір» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 лютого 2013 р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.02.2013 |
Оприлюднено | 06.03.2013 |
Номер документу | 29728229 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Шевченко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні