Постанова

від 28.02.2013 по справі 9704/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2013 р. № 9704/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Повелиця Г.В.

відповідача - Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000350854 від 23.02.2012 року форми «Р», яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 1572360,0 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 393090,00 грн., № 0000360854 від 23.02.2012 року форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 962992,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 155518,75 грн., № 0000370854 від 23.02.2012 року форми «В 4», яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 12271,0 грн., №0000380854 від 23.02.2012 року форми «П», яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 137076588,00 грн., № 0000390854 від 23.02.2012 року, яким підприємству донараховано податку на земельний податок з юридичних осіб в розмірі 2647427,47 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 660103,93 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну планову виїзну перевірку Державного-підприємства «Завод імені В.О. Малишева» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт від 07.02.2012 № 85/23-1/14315629 та винесено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854, № 0000380854 та № 0000390854.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ДП «Завод ім. В.О. Малишева» оскаржило в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 залишено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 №0000350854, № 0000360854, № 0000370854, № 0000380854, № 0000390854 без змін, а скаргу ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - без задоволення.

ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не погодилось з Рішенням ДПС України у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 та направило повторну скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 18.07.2012 № 1285716/19-2215 залишено податкові повідомлення рішення та Рішення ДПС України у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 без змін, а скаргу ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - без задоволення.

ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями від 23.02.2012 № 0000350854, від 23.02.2012 № 0000360854, від 23.02.201-2 № 0000370854, від 23.02.2012 № 0000380854, від 23.02.2012 № 0000390854, оскільки останні винесені не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені СДПІ ВПП у м. Харкові податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Державне підприємство «Завод ім.. В.О.Малишева» знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС .

Матеріалами справи підтверджено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну планову виїзну перевірку Державного-підприємства «Завод імені В.О. Малишева» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт від 07.02.2012 № 85/23-1/14315629, яким встановлені наступні порушення: п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами і доповненнями), п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.138.1, п. 138.8 ст. 138 розділу ІІІ, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі - 137 076 588 грн.; п. 3.1. ст. 3, п. 4.3 ст. 4, пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого Державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева» завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму - 962 992 грн.; п. 3.1. ст. 3, п. 4.3 ст. 4, пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого Державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева» занижено податок на додану вартість на суму - 1 572 360 грн. ; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого Державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева» завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 12271 грн.; ст. 12 Закону України від 03.07.1992 N 2535-XII "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями), п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження земельного податку за період з 01.04.2010 по 30.09.2011 на загальну суму 2 647 427,47 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000350854 від 23.02.2012 року форми «Р», яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 1572360,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 393090,00 грн., № 0000360854 від 23.02.2012 року форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 962992,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 155518,75 грн., № 0000370854 від 23.02.2012 року форми «В4», яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 12271,0 грн., №0000380854 від 23.02.2012 року форми «П», яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 137076588,00 грн., № 0000390854 від 23.02.2012 року, яким підприємству донараховано податку на земельний податок з юридичних осіб в розмірі 2647427,47 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 660103,93 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ДП «Завод ім. В.О. Малишева» оскаржило в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 залишено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854, № 0000380854 та № 0000390854 без змін, а скаргу ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - без задоволення.

ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не погодилось з Рішенням ДПС України у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 та направило повторну скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 18.07.2012 № 1285716/19-2215 залишено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854, № 0000380854, № 0000390854 та Рішення ДПС України у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 без змін, а скаргу ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - без задоволення.

Щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлені наступні обставини.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2010 по 30.09.2011 встановлено їх заниження всього у сумі 1610938 грн., у тому числі: Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» не включено до складу доходу частину коштів за продукцію, що надійшла від нерезидента у загальній сумі - 1098139 грн.

Так, Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» не включено до складу валових доходів у 2 кварталі 2010 частину суми коштів (передплати) за продукцію, що надійшла від покупця-нерезидента Heavy Industries Taxila (Пакістан) на адресу комісіонера ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП СЗТФ "Прогрес" (код 05311609) згідно умов договору комісії від 10.06.2009 №Д-71-01/2009/П-642.

Так, на рахунок комісіонера згідно наданого ним звіту №1 від 11.06.2010 надійшла валютна виручка від покупця-нерезидента Heavy Industries Taxila (Пакістан) у загальній сумі 2 238 923,08 грн.

Відповідно до п. 3.2. вищезазначеного договору комісії кошти, що надходять до Комісіонера від Покупця за Контрактом за поставку Виробів, перераховуються Комітенту за вирахуванням сум комісійної плати Комісіонера та платежів, визначених пунктами 3.5 (валютні кошти нерезиденту за послуги), 3.6 (банківська гарантія), 3.7 (банківська гарантія) та 4.2 (послуги митних брокерів та експедиторські послуги в порту) цього Договору .

Комісіонером ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП СЗТФ "Прогрес" (код 05311609) було перераховано на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» грошові кошти у сумі 1140784,58 грн., а на суму 1098138,5 грн. було проведено взаємозалік за надані послуги комісії (комісійна плата, відшкодування витрат комісіонера).

Таким чином, при обчисленні суми доходів від продажу товарів (робіт, послуг) Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» у 2 кварталі 2010 не було враховано у їх складі суму проведеного взаємозаліку у розмірі 1098138,5 грн., яка фактично є доходом комітента - Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева, таким чином підприємством допущено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94.

Суд вказує, що пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Також встановлено заниження доходу за рахунок авансів отриманих до 01.04.2011р. у сумі 512 799 грн.

Судом також встановлено, що при визначенні суми доходу від реалізації товарів, робіт, послуг за 2 та 3 квартал 2011 Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» було зменшено загальну суму доходів, нарахованих за датою відвантаження покупцеві товару (за датою виконання робіт, надання послуги), на суму авансів (передоплати), перерахованих до 01.04.2011 без врахування того факту, що станом на 30.06.2011 та відповідно 30.09.2011р. на адресу покупців не було в повному обсязі відвантажено товари (виконано роботи, надано послуги), які було попередньо оплачені.

Таким чином, Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» в порушення п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 розділу ІІІ, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями занижено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) за 2-3 квартали 2011 на загальну суму 512799 грн., у тому числі: - занижено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) за 2 квартал 2011 на загальну суму 1975619 грн.; - завищено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) за 3 квартал 2011 на загальну суму 1462820 грн.(1975619 - 1462820 = 512 399 грн.)

Суд вказує, що відповідно до п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 розділу ІІІ Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Також, відповідно до п.137.1 ст. 137 розділу ІІІ Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар; дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п. 7 підрозділу 4 «Особливості стягнення податку на прибуток підприємств» розділу ХХ Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Щодо завищення валових витрат підприємством судом встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація товару нижче собівартості на суму - 89 822 880 грн.

Основним нормативним документом, який регулює порядок обліку витрат на виробництво продукції, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Згідно з п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:прямі матеріальні витрати;прямі витрати на оплату праці;інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлено Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» самостійно.

На підприємстві виробнича собівартість формується згідно до П(С)БО 16 «Витрати», а саме: до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу готової продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва; до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; до складу інших витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи та інші; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Судом встановлено, що на підприємстві встановлено перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться: витрати на утримання обладнання, цехового транспорту, інструментів; інші витрати на утримання та експлуатацію обладнання; витрати на обслуговування виробничого процесу; відрахування на формування резервного фонду для забезпечення гарантійних зобов'язань; платежі по страхуванню ризиків; інші витрати.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться: витрати на утримання та експлуатацію виробничого та піднімально-транспортного обладнання, цехового транспорту та інструментів та приладів із складу основних виробничих засобів (технічний огляд та технічне обслуговування); витрати на ремонти; витрати на утримання власних та залучених зі сторони транспортних засобів (вантажних автомобілів, авто- та електрокарів та інші), забезпечення переміщення матеріалів, інструментів, деталей, заготовок із базового складу в цех та доставку готової продукції на склади зберігання; витрати на управління виробництвом, витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на оплату праці, витрати, пов'язані з забезпеченням охорони цеху, витрати, пов'язані з використанням засобів сигналізації, за послуги телефонного зв'язку, витрати, на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та утримання виробничих приміщень, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів.

Таким чином, сформована виробнича собівартість готової продукції, яка відображена в бухгалтерському обліку підприємства по дебету рахунка 901 «Собівартість готової продукції» складає всього 105 191 174,34 грн.

Отже, встановлено перевищення собівартості готової продукції (суми витрат на виробництво готової продукції) над доходами від її реалізації у сумі 50 076 267,89 грн.

Датою здійснення господарської операції для цілей бухгалтерського обліку вважається дата визначення (тобто прийняття до бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності) активів, зобов'язань, статутного та іншого власного капіталу, доходів і витрат.

Суд вказує, що статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 5 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Судом в судовому засіданні встановлено, що до перевірки підприємством були надані відомості аналітичного обліку по рахункам 701 «Доходи від реалізації готової продукції», 901 «Собівартість готової продукції». Показники відомостей аналітичного обліку сформовані на підставі первинних бухгалтерських документів, які Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» отримує (складає) в момент здійснення господарських операцій. В той же час, такі первинні документи відображаються підприємством у складі валових витрат в деклараціях з податку на прибуток.

Згідно п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

А до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У зв'язку з тим, що Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» понесені витрати, які не компенсовані доходами, суд приходить до висновку, що вони вважаються не пов'язаними з веденням фінансово-господарської діяльності, та підлягають виключенню з валових витрат.

На підставі наведеного та враховуючи наведені факти, суд приходить до висновку про правомірне винесення податкового повідомлення - рішення №0000380854 від 23.02.2012 року форми «П», яким підприємству зменшено суму від»ємного значення об»єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 137076588,00 грн.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення - рішення форми «Р» №0000350854 від 23.02.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 1572360,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 393090,00 грн., суд дійшов висновку про часткове скасування вказаного рішення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» включено до складу податкового кредиту у періоді , що перевірявся, ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "ЕКО-Комуненерго" (код ЄДРПОУ 34754224) на підставі договору оренди № 640дп від 01.10.2008 та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за відповідні періоди, у загальній сумі 270 274 грн. (сторінка акту 118).

До СДПІ ВПП у м. Харкові листом від 05.07.2011 № 08-14/1385 надійшов акт №08-21/15 від 06.05.2011 Головного Контрольно-ревізійного управління України ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» за 2009-2010 роки та січень 2011 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за 2005-2008 роки.

Між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (Орендар) та ТОВ «ЕКО-Комуненерго» (Орендодавець) укладено договір оренди від 01.10.2008 № 640дп. Відповідно до умов договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у коштовне використання нежитлове приміщення літера «Р/1-7», розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 кв.м. для використання у господарській діяльності Орендаря.

У п.1.2 договору визначено, що об`єкт оренди - нерухоме майно, є предметом іпотеки по іпотечному договору від 22.09.2008 №805/13/18-5/8-846, укладеному Орендодавцем з АКБ «Укрсоцбанк» у забезпечення виконання зобов`язань Орендодавця по договору кредиту від 22.09.2008 №805/6/18/8-116, укладеному з банком.

Термін оренди сторонами узгоджено з моменту підписання договору до 01.10.2010 (п. 1.3 договору).

Додатковими угодами до договору оренди зменшено загальну площу орендованого приміщення до 8677 кв.м. та продовжено термін оренди по 01.09.2011.

Також, згідно з даним актом, було встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області в ході проведення попередньої ревізії до перевірки надано Рішення Господарського суду від 16.12.2009 №27/362-09, в якому зазначено, що «Позивач» (АКБ СР «Укрсоцбанк») звернувся до Господарського суду з позовною заявою, згідно з якою просить суд задовольнити вимогу «Позивача» за договором кредиту від 22.09.2008 №805/6/18/8-116 в розмірі 6025548 дол. США, що в еквіваленті складає 48544436,96 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю (літера Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м., що належить ТОВ «ЕКО-Комуненерго».

Відповідно до п. 8.5 договору оренди від 01.10.2008 №640дп дія договору припиняється у разі невиконання Орендодавцем обов`язків перед Банком по договору кредиту та виникнення Банком прав стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що Рішенням Господарського суду від 16.12.2009 №27/362-09 АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки надано право на господарське управління предметом іпотеки з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди, ТОВ «ЕКО-Комуненерго» не мав законних підстав протягом 2010 року надавати послуги з оренди приміщення та складати акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

В ході ревізії порушення усунуто шляхом складання бухгалтерської довідки за квітень 2011 року, згідно якої підприємством проведено сторнування взаємовідносин з ТОВ «Еко-Комуненерго» по договору від 01.10.2008 № 640дп та проведено коригування заборгованості перед ТОВ «Еко-Комуненерго» у бік зменшення.

В ході проведення даної перевірки, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було встановлено, що згідно даних журналу-ордеру 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» станом на 01.04.2010 по контрагенту ТОВ «Еко-Комуненерго» лічиться кредиторська заборгованість у загальній сумі 4 310 138,8 грн. У 2-4 кварталах 2010 на адресу підприємства було перераховано грошові кошти у сумі 1 511 000 грн. в рахунок погашення заборгованості за 2009 рік; надано послуг оренди за 2-4 квартали 2010 на адресу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на загальну суму 1621644,0 грн., у тому числі ПДВ - 270274,0 грн. Станом на 31.12.2010 кредиторська заборгованість перед ТОВ «Еко-Комуненерго» складає 4409643,63 грн.

У квітні 2011 на підставі бухгалтерської довідки №35/2 за квітень 2011 Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» в бухгалтерському обліку зроблено наступні проводки: Дт 84 Кт 6852 - «-» 1 789 510 грн.;Дт 644 Кт 6852 - «-» 357 902 грн.

З урахуванням зроблених проводок станом на 30.09.2011 року кредиторська заборгованість перед ТОВ «Еко-Комуненерго» складає 2262231,63 грн., яка обліковувалась на балансі підприємства на початок 2010 року.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; …

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: …б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки перевіряючих щодо вищезазначених порушень є законними та обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Також судом встановлено, що підприємство - позивач мало взаємовідносини з ТОВ «Металл-Ресурс» (код ЄДРПОУ 36833386) (Постачальник). В ході перевірки договору, на підставі якого проводились фінансово-господарські операції між підприємствами не надано.

Позивачем у травні - листопаді 2010 було отримано від ТОВ «Металл-Ресурс» податкові , на які контрагентом позивача були надані видаткові накладні.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач мав взаємовідносини з ХП "Механік" ТОВ (код ЄДРПОУ 21220757) (Постачальник). В ході перевірки договорів, на підставі яких проводились фінансово-господарські операції між підприємствами, не надано.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від ДПІ у Московському районі м. Харкова листом №677/7/23-223-5 від 30.01.2012 отримано інформацію щодо ХП "Механік" ТОВ (код ЄДРПОУ 21220757), згідно якої встановлено, що формування податкового кредиту ХП «Механік» відбувалось за рахунок ризикових контрагентів.

В підтвердження реальності даного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, банківські виписки. Суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманих від ХП "Механік" ТОВ включено до податкового кредиту та відповідають даним декларації з ПДВ.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (Покупець) мало взаємовідносини з ТОВ фірма «Титан» (код ЄДРПОУ 24476575) (Постачальник). В ході перевірки договорів, на підставі яких проводились фінансово-господарські операції між підприємствами, не надано.

Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева» у липні 2010, березні 2011 було отримано від ТОВ фірма «Титан» видаткові та податкові накладні.

Згідно інформації ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було встановлено, що основним постачальником ТОВ фірма «Титан» у липні 2010 та березні 2011 є ТОВ "КОМПАНІЯ "БРАЙТ-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 31941195, стан - платник податків за основним місцем обліку). Сума ПДВ по взаємовідносинах між платниками склала у липні 2010 року 128673,25 грн. або 99,9 % податкового кредиту ТОВ фірма «Титан»; сума ПДВ по взаємовідносинах між платниками склала у березні 2011 року 16307,67 грн. або 99,6 % податкового кредиту ТОВ фірма «Титан».

В підтвердження реальності даного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, банківські виписки. Суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманих від контрагента включено до податкового кредиту та відповідають даним декларації з ПДВ.

В ході проведення перевірки Відповідачем встановлено взаємовідносини Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева» (Покупець) з ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія «Алмар і Ко» (код ЄДРПОУ 32353609) (Постачальник). В ході перевірки договорів, на підставі яких проводились фінансово-господарські операції між підприємствами, не надано.

Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева» у періоді, що перевірявся, було отримано від ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія «Алмар і Ко» видаткові та податкові накладні.

Звіркою ТОВ ВФБК "Алмар і Ко" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Тех-Агроремпоставка" код ЄДРПОУ 36457279 (постачальник) з ТОВ ВФБК "Алмар і Ко" на суму 23111 грн., в т. ч. ПДВ 3851 грн., ТОВ ВФБК "АЛМАРІ КО" з (покупцем) ДП "Завод ім. Малишева" загальну суму 26041,13 грн., у т. ч. ПДВ 4340,19 грн.

В підтвердження реальності даного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, банківські виписки. Суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманих від контрагента включено до податкового кредиту та відповідають даним декларації з ПДВ.

Судом також встановлено, що Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» укладено договір з ТОВ «Тех-Агромаркетинг» (код ЄДРПОУ 36988128) від 12.04.2010 № 294дп на постачання комплектуючих виробів. На виконання умов договору ДП «Завод ім. В.О. Малишева» сплачено грошові кошти за продукцію на розрахунковий рахунок постачальника згідно платіжного доручення від 16.04.2010 р. № 327 на загальну суму 219 032,28 грн. з ПДВ.

ТОВ «Тех-Агромаркетинг» виписано на користь Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» видаткову накладну від 16.04.2010 р. № 1 на загальну суму 219032,28 грн., у т.ч. ПДВ 36505,38 грн. з наступною номенклатурою: блок аварійної сигналізації БАС 701 - 4 шт., реле часу РВ 704-5 - 6 шт., реле ЕЛС 200-3 - 3 шт., блок сигналізації БС 1 - 6 шт., електромагніт ЕМ-200-30 - 6 шт., датчик ЕМ-74 м - 3 шт., блок управління приводом БУП - 4 шт., світлове табло сигналізації ТС 702-1-1 - 3 шт., ЗИП 1к ТС702 -3 шт. регулюючий блок АФП 703 - 4 шт., реле направлення потужності РМ 719 - 6 шт.

До СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові листом № 5484/7/23-03-12 від 04.10.2011 з ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надійшов акт перевірки від 01.07.2011р. №1487/23-03-05/36988128 ТОВ «Тех-Агромаркетінг» (код за ЄДРПОУ 36988128) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року №1487/23-03-05/36988128 від 01.07.2011р.

В ході перевірки ТОВ «Тех-Агромаркетінг» встановлено відсутність придбання та поставок товарів (робіт, послуг) за весь перевіряємий період між його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, укладені договори відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В підтвердження реальності даного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, банківські виписки. Суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманих від контрагента включено до податкового кредиту та відповідають даним декларації з ПДВ.

Також, Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» було укладено з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (код ЄДРПОУ 36457279) договір від 03.06.2010 р. № 495дп на постачання продукції. Згідно даного договору поставка товару здійснюється на умовах стовідсоткової передплати, відвантаження здійснюється протягом 14 робочих днів з моменту отримання передплати постачальником однією партією. Загальна вартість товару по договору складає 560 070 грн., у т.ч. ПДВ 93 345 грн.

На виконання умов договору Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» здійснено передплату ТОВ «Тех-Агроремпоставка» у розмірі 560 070 грн. (з ПДВ) платіжними дорученнями від 08.10.2010 р. № 6627 на загальну суму 280 035 грн. та від 29.10.2010 р. № 6953 на загальну суму 280 035 грн.

ТОВ «Тех-Агроремпоставка» виписано на користь Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» видаткову накладну від 17.11.2010 р. № б/н на загальну суму (з ПДВ) 560 070 грн., в т.ч. ПДВ 93 345 грн. з наступною номенклатурою: радіатор КПП - 3 шт., коробка передач з механізмом повороту - 3 шт., гальма (ліві, праві) - 3 к-т., системи змазки та управління силовою передачею - 3 к-т., колонка керма - 3 шт., катки підтримувальні - 3 к-т.

До СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові листом № 3479/7/23-03-12 від 01.07.2011 з ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надійшов акт перевірки від 30.06.2011 № 1459/23-03-05/36457279 ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (код ЄДРПОУ 36457279) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. та дотримання податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов?язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2010 р.

Судом встановлено, що в ході перевірки ТОВ «Тех-Агроремпоставка» встановлено відсутність придбання та поставок товарів (робіт, послуг) за весь перевіряємий період між його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, укладені договори відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В підтвердження реальності даного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, банківські виписки. Суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманих від контрагента включено до податкового кредиту та відповідають даним декларації з ПДВ.

Матеріалами справи також підтверджено, що Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» укладено договір № 948 дп від 03.11.2009 з ТОВ "Метспецсплав" (код ЄДРПОУ 34955546). Згідно умов цього договору Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» перераховано ТОВ "Метспецсплав" передплату в квітні 2010 року.

Загальна сума сплачених грошових коштів складає 10 587 427,25 грн., в т.ч. ПДВ 1764 571,21 грн.

ТОВ "Метспецсплав" (код ЄДРПОУ 34955546) виписано на користь Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» видаткові накладні. По вказаному договору за ТОВ «Метспецсплав» лічиться дебіторська заборгованість (б/р 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») у сумі 6 052 543 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові складено акт № 3223/41-018/14315629 від 30.08.2011 «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по правовим відносинам ДП «Завод ім. В.О. Малишева» (код ЄДРПОУ 14315629) з ТОВ «Метспецсплав» (код ЄДРПОУ 34955546) по податковим деклараціям з податку на додану вартість за квітень 2010 р.».

В підтвердження реальності даного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, банківські виписки. Суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманих від контрагента включено до податкового кредиту та відповідають даним декларації з ПДВ.

Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» також було укладено договір №20 дп від 14.01.2010р. з ПП «Пілот» (код ЄДРПОУ 30093450). Згідно умов цього договору Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» перераховано ПП «Пілот» передплату в квітні та травні 2010 року. Всього загальна сума по сплаті у квітні 2010 складає 3 638 027,65 грн., в т.ч. ПДВ 606337,94 грн., у травні 2010 - 1 775 614,17 грн., в т.ч. ПДВ 295 935,7 грн.

ПП «Пілот» (код ЄДРПОУ 30093450) виписано у квітні та травні 2010 року Державному підприємству «Завод ім. В.О. Малишева» видаткові накладні .

В підтвердження реальності даного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, банківські виписки. Суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманих від контрагента включено до податкового кредиту та відповідають даним декларації з ПДВ.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові складено акт № 3223/41-018/14315629 від 30.08.2011 «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по правовим відносинам Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» (код ЄДРПОУ 14315629) з ПП «Пілот» (код ЄДРПОУ 30093450) по податковим деклараціям з податку на додану вартість за квітень -травень 2010 р.».

Державним підприємством «Завод ім. В. О. Малишева» укладено договір № 479 дп від 01.06.2010 з СПД-ФО ОСОБА_4 (ідн № НОМЕР_6) на постачання запчастин та комплектуючих. СПД-ФО ОСОБА_4 (ідн № НОМЕР_6) було виписано Державному підприємству «Завод ім. В.О. Малишева» наступні податкові та видаткові накладні у червні, липні та серпні 2010 року на загальну суму 92636,3 грн., в.т.ч. ПДВ 15439,3 грн.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини Державного підприємством «Завод ім. В. О. Малишева» з ТОВ Компанія «Новохім» (код ЄДРПОУ 32132936). Вказаним постачальником було виписано видаткові накладні у червні 2010 року на загальну суму 18 331,8 грн., в. т.ч. ПДВ 3055,3 грн.

Державним підприємством «Завод ім. В. О. Малишева» на підставі вказаних накладних сформовано податковий кредит у червні 2010 р.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення №0000350854 від 23.02.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 1572360,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 393090,00 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1627607,50 грн.

Щодо винесення ДПІ податкового повідомлення - рішення від 23.02.2012 року № 000370854 форми «В4», яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 12271,0 грн.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення - рішення є встановлені, на думку перевіряючих, порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Такі порушення, виникли внаслідок висновків ДПІ щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Черкаський завод «Сінтез» та ТОВ «Самолор-А».

Судом встановлено, що між ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез» укладено договір №25-63дп від 01.04.2010 на постачання хімічної продукції.

На виконання договору ДП «Завод ім. В.О. Малишева» 09.09.2011 здійснена попередня оплата за хімічну продукцію в сумі 58825,80 грн., в тому числі ПДВ 9804,30 грн. Товар отримано 21.09.2011 згідно видаткових накладних №№542, 559,

Товар оприбутковано на склад ДП «Завод ім. В.О. Малишева» згідно прибуткових ордерів та в подальшому використано у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами (вимогами, накладними на внутрішнє переміщення товару).

Судом встановлено, що в ході перевірки, на вимогу перевіряючих, були надані первинні документи, які підтверджують реальне отримання вищевказаного товару, оприбуткування та використання його в господарської діяльності ДП «Завод ім. В.О. Малишева», а саме для перевірки були надані: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості товару, перепустки на ввезення товару на підприємство, вимоги на видачу товару зі складу, накладні на внутрішнє переміщення товару та інші.

Судом встановлено, що при ввезенні товарно-матеріальних цінностей на підприємство в бюро перепусток оформляється перепустка на ввезення матеріальних цінностей (форма №5), в якій фіксується наступна інформація: назва вантажу, постачальник, отримувач (цех, склад, відділ), вид транспортного засобу, дата ввезення, підстава для ввозу. Перепустка підписується начальником бюро або черговим і є підставою для в'їзду транспортного засобу на територію підприємства.

Так, в вересні 2011 року була виписана перепустка на ввезення, на територію підприємства товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез» №1994 від 15.09.2011 року (видаткова накладна №542 від 14.09.2011 року).

Також, матеріалами справи підтверджено, що між ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та ТОВ «Самотлор-А» укладено договір №16/1-12-1033 дп від 01.04.2010 року на постачання хімічної продукції.

На виконання договору ДП «Завод ім. В.О. Малишева» 07.09.2011 року здійснена попередня оплата за хімічну продукцію в сумі 14803,20 грн., в тому числі ПДВ 2467,20 грн. Товар отримано 12.09.2011 року згідно видаткової накладної №225.

Товар оприбутковано на склад ДП «Завод ім. В.О. Малишева» згідно прибуткового ордеру від 19.09.2011 №48 та в подальшому використано у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами (вимогами, накладними на внутрішнє переміщення товару).

В ході перевірки, на вимогу перевіряючих, були надані первинні документи, які підтверджують реальне отримання вищевказаного товару, оприбуткування та використання його в господарської діяльності ДП «Завод ім. В.О. Малишева», а саме на перевірку були надані: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, прибутковий ордер, сертифікати якості товару, перепустки на ввезення товару на підприємство, вимоги на видачу товару зі складу, накладні на внутрішнє переміщення товару та інші.

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо твердження про недійсність угод, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та підприємствами - контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів, укладених позивачем з контрагентами, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0000360854 від 23.02.2012 року форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 962992,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 155518,75 грн.

Судом встановлено, що підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення зазначено встановлені, на думку Інспекції, порушення п. 3.1 ст. З, п. 4.3 ст. 4, п.п. «д» п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Такі порушення стали наслідком припущення інспекції щодо нікчемності правочинів з ТОВ «Алмар і Ко»,. ТОВ «Метал-Ресурс», ТОВ ХП «Механік», ТОВ фірма «Титан», ФО- П ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, яке вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і» суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

П. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави , зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 рокуй Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

При цьому, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про неправомірне винесення ДПі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає, що вони підлягають скасуванню у повному обсязі.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000390854 від 23.02.2012 року, яким підприємству донараховано податку на земельний податок з юридичних осіб в розмірі 2647427,47 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 660103,93 грн., суд вказує наступне.

Згідно ст. 12 Закону України «Про плату за землю» якщо право на пільгу В платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Але суд зазначає, що відповідно до п.2 Рішення 45 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23.06.2010 року №185/10 Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звільнено від сплати податку на землю з 01.01.2010 року.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

А пунктом 28 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельного податку.

Вищезазначене рішення не скасовано, а тому є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами, що діють у сфері застосування вказаного рішення.

На підставі цього рішення підприємство 22.07.2010 року надало «Уточнюючий розрахунок з податку на землю», тобто діяло в межах діючого законодавства.

Проте, судом в судовому засіданні встановлено, що підприємством надавались в оренду нежитлові приміщення, але земельний податок у розмірі 32 945,71 грн. сплачено не було.

Суд вказує, що у період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року Державне підприємство «Завод імені В.О.Малишева» надавало в оренду нежитлові приміщення.

Статтею 12 Закону України від 03.07.1992 N 2535-XII "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями), передбачено, що якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Пункт 284.3 статті 284 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями) вказує, що якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

При дослідженні наданих до справи матеріалів судом встановлено, що Державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева» площі земельних ділянок в розрахунках земельного податку відображались не в повному обсязі, при передачі в оренду нежитлових приміщень на протязі року податкові зобов'язання по земельному податку не збільшувались, уточнюючі розрахунки на збільшення сум земельного податку, чим порушено ст. 12 Закону України від 03.07.1992 N 2535-XII "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями), п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов'язань по земельному податку на загальну суму 32855,71 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС №0000390854 від 23 лютого 2012 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, так як вони є частково документально та нормативно обґрунтованими, і лише частково правомірними.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС №0000350854 від 23 лютого 2012 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1627607,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС №0000360854 від 23 лютого 2012 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС №0000370854 від 23 лютого 2012 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС №0000390854 від 23 лютого 2012 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» сплачений судовий збір у розмірі 4292 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 05 березня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко