Постанова

від 04.03.2013 по справі 826/1635/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 березня 2013 року 11:49 №826/1635/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0003002304,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0003002304.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на підставі хибних висновків акту перевірки від 22.04.2011 №947/23-04/36948792 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи», прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0003002304, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 860,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 22.04.2011 №947/23-04/36948792 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0003002304. Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за відсутності факту реальності господарських операцій.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи» за грудень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 87 888,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 22.04.2011 №947/23-04/36948792 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0003002304, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 109 860,00 грн., у тому числі: 87 888,00 грн. - основний платіж, 21 972,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 22.04.2011 №947/23-04/36948792 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи» за договором від 01.10.2010 №01-10/10 як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи» (продавець) укладений договір від 01.10.2010 №01-10/10, відповідного до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця сувенірно-подарункові товари.

Як вбачається з матеріалів справи, договір від 01.10.2010 №01-10/10 укладався товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» для реалізації своєї основної господарської діяльності - неспеціалізованої оптової торгівлі.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 01.10.2010 №01-10/10, копії специфікацій товару до договору, копії видаткових накладних за грудень 2010 року, копії податкових накладних за грудень 2010 року, копії платіжних доручень за відповідний період, документи на підтвердження подальшого використання придбаних товарів, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено на основі інформації, отриманої з пояснень ОСОБА_1 - керівника приватного підприємства «Авіор Плюс», що залучене до схеми постачання товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» у другій ланці ланцюга постачання та є безпосереднім постачальником товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи».

Так, ОСОБА_1 було надано пояснення щодо не здійснення нею реєстрації приватного підприємства «Авіор Плюс» та фактичної діяльності на підприємстві.

Разом з тим, сама по собі фіктивність реєстрації постачальника контрагента позивача не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор постачальника контрагента був номінальним керівником, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва не наведено.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача або контрагентом контрагента позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Слід зазначити, під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0003002304 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 17.05.2011 №0003002304.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» (04053, місто Київ, провулок Бехтеревський, будинок 13, ЄДРПОУ 36948792) судові витрати у розмірі 1 098,60 грн. (одна тисяча дев'яносто вісім гривень 60 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із розрахункового рахунку державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 05.03.2013