Ухвала
від 14.05.2013 по справі 826/1635/13-а
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1635/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В., Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Прищепчуку А.В.,

за участю:

представника позивача - Савенка В.Г.,

представника відповідача - Коновал Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Гіфтс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Оазис Гіфтс» звернулося у суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003002304 від 17.05.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо недійсності угоди, укладеної позивачем з його контрагентом, яка стала підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.04.2011 року №947/23-04/36948792 та виявлені порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 87888,00 грн. у грудні 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.05.2011 року №0003002304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 109860 грн. (87888,00 грн. - за основним платежем та 21972,00 грн. - за штрафними санкціями).

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем зазначеного податкового рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання товару від ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» за договором, який суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює правових наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на викладених в акті даних стосовно названого контрагента позивача про те, що ним не надано підтверджуючих документів щодо формування податкового кредиту, окрім того у податкового органу відсутня будь-яка інформація стосовно наявності у ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також, податковим органом зроблено висновок про те, що укладений між позивачем та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» договір поставки не спрямований на реальне настання правових наслідків та не опосередковує рух активів сторін, з огляду на те, що контрагентом позивача сформований податковий кредит у зв'язку із господарськими відносинами з ПП «Авіор Плюс». Такого висновку відповідач дійшов зважаючи на пояснення ОСОБА_4, яка за даними податкової є особою, відповідальною за фінансово-господарську діяльність названого підприємства, у яких вона заперечувала будь-яку свою участь у діяльності ПП «Авіор Плюс».

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 названого Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 01.10.2010 року між позивачем та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» було укладено договір №01-10/10, за яким останній зобов'язався передати у власність позивача сувенірно-подарункові товари. За п. 1.2 цього договору, поставка товару здійснюється партіями. Асортимент товару, кількість та ціна його одиниці погоджується сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. До договору додані специфікації №1 - 5 (№ 3 та №4 - за грудень 2010 року).

На підтвердження факту виконання зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні №РН-000178 від 01.12.2010 року, №РН-000190 від 07.12.2010 року, податкові накладні №11207 від 01.12.2010 року та №71206 від 07.12.2010 року, зміст яких відповідає вимогам до первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Розрахунок за договором підтверджується банківськими виписками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 45-47).

У матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, шляхом їх продажу контрагентам: ТОВ «Краун Лтд», ТОВ «Формоза», ТОВ «Семенівські сувеніри», ПП «Рекламне агентство «Лучшее», ФОП Ченцова Н.О., ПП «Компанія М'ята», ТОВ «Укравіазаказ» та ін.

Як убачається, товари за договорм від 01.10.2010 року №01-10/10 придбані позивачем у межах видів його господарської діяльності: оптова торгівля іншими товарами, неспеціалізована оптова торгівля.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні вищевказаним контрагентом, колегія суддів зважає на наступне.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом № 168/97-ВР (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» у грудні 2010 року.

Зі змісту акту, складеного на підставі перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагента.

Також судова колегія не приймає до уваги покликання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» через те, що податковим органом встановлено неспроможність одного із контрагентів цього товариства вести господарську діяльність, позаяк відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 20 травня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення14.05.2013
Оприлюднено20.05.2013
Номер документу31271275
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/1635/13-а

Ухвала від 12.02.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Літвінова А.В.

Ухвала від 11.09.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Ухвала від 14.05.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Глущенко Я.Б.

Постанова від 04.03.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Літвінова А.В.

Ухвала від 11.02.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Літвінова А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні