Постанова

від 26.02.2013 по справі 5015/2723/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5015/2723/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" № 25/09-5 від 25.09.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р.

у справі № 5015/2723/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівка Агро", Чернігівська область, м. Семенівка

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Галнафтохім", м. Львів

про стягнення 77 760,00 грн. збитків

за участю представників:

позивача - Нагинайло В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача - не з'явився (належно повідомлений).

Ухвалою від 10.01.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів апеляційного суду у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г..

У зв'язку із перебуванням судді Якімець Г.Г. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2012 року у справі №5015/2723/12 (суддя Бортник О.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівка Агро" 77 760 грн. збитків та 1609,5 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст.22, 526, 610, 611, 614, 617, 629, 1166 ЦК України, ст.ст. 216, 218, 224 ГК України. При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, зокрема, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки № П-16/11-6001 від 10.11. 2011 р. позивач поніс додаткові витрати в сумі 77 760 грн. (864 т х 90 грн. = 77760 грн.), які підлягають відшкодуванню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що він попередив позивача про неможливість здійснити поставку товару у зв'язку з відсутністю залізничних вагонів, яка могла спричинити несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. На думку скаржника, його зобов'язання по поставці товару не настало та не може вважатись порушеним, оскільки він повністю повернув суму передоплати до настання терміну поставки товару( 10.02.2012р.).

Відповідач також зазначає, що ціни на ринку на аміачну селітру станом на 26.01.2012р. були значно нижчими за ті, по яких придбав товар позивач, останній мав можливість придбати аміачну селітру по нижчих цінах, а довідка Торгово-Промислової палати не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки джерелом інформації у даній довідці є тільки одне офіційне видання. Проведення закупки товару у конкретних фірм є вільним волевиявленням позивача та добровільним розпорядженням своїми коштами і не може вважатись збитками у розумінні чинного законодавства України. Крім цього, на думку скаржника, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням та понесеними позивачем збитками. За переконанням апелянта, після повернення передоплати, позивач мав достатньо часу для запобігання виникненню збитків, а тому у позивача немає жодних правових підстав для їх відшкодування.

Позивач у відзиві (вх.661 від 01.02.13р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що в даному випадку спір виник через незаконну відмову відповідача від зобов'язання з поставки, яка мала місце ще до повернення коштів, правові наслідки якої регулюються ст.ст.525,526,611,615,623 ЦК України,ст.ст.216,217,224 ГК України. Позивач вважає, що скаржником не подано доказів того, що Укрзалізниця, ДП «Український транспортно - логістичний центр», або інші пов'язані з ними особи завадили йому виконати свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару. Вважає, що сам відповідач довідкою підтвердив наявність у нього необхідного обсягу селітри та надав договори про організацію перевезень вантажів з ТОВ «Універсал Карго Транс» від 19.01.12р., ТОВ «Рейл Карго Транс» від 23.01.12р., укладені ще до того, як відповідач повідомив про неможливість поставки товару, більш того, недодержання своїх обов'язків перевізниками не звільняє відповідача від відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати збитки, завдані відмовою від зобов'язання. Поряд з тим, зазначає, що посилання відповідача на ч.3 ст.226 ГКУ безпідставні, адже позивач не міг запобігти виникненню збитків своїми діями та придбати 26.01.2012р. аміачну селітру по ціні, за якою вона продавалась станом на 10.11.2011р. Крім того, позивач вважає причинно-наслідковий зв'язок в даній справі очевидним, оскільки незаконна одностороння відмова відповідача поставити селітру призвела до необхідності купити її у інших постачальників, тоді як, у згаданих договорах мають місце аналогічні обсяги і умови поставки (окрім ціни), наявний збіг в датах - дата, коли позивач дізнався про порушення своїх прав і дата, коли уклав договір з іншими постачальниками.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач (скаржник) в судове засідання не з'явився, подав клопотання (вх.1266 від 26.02.13р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача з огляду на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язковим лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, однак, неявка представника відповідача в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід також зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін судового процесу у виборі та в кількості представників, які можуть представляти інтереси сторони в суді.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 листопада 2011 р. ТзОВ "Семенівка Агро" та ПАТ "Галнафтохім" укладено Договір поставки № П-16/11-6001 мінеральних добрив (вагонні поставки), за умовами якого ПАТ "Галнафтохім зобов'язується поставити (передати у власність покупця), а ТзОВ "Семенівка Агро" зобов'язується прийняти та оплатити селітру аміачну в біг-бегах у кількості 1024+5% тонн по ціні 3090 грн.( з ПДВ) за тонну.

Загальна сума (ціна) договору складає 3164160,0 +5% ( з ПДВ) .

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом, на умовах СРТ Інкотермс 2000 залізнична станція Семенівка, згідно наданих покупцем залізничних реквізитів.

Товар поставляється до 10.02.2012р. при умові перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% загальної суми договору.

Згідно з п. 4.1 договору покупець зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 11.11.2011р. за 1024 тн. товару.

Відповідно до пункту 10.2 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання умов Договору №П-16/11-6001 позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 3 164 160 грн. за селітру аміачну, що підтверджується платіжним дорученням № 746 від 10.11.2011 р.( т.1, а.с.11).

Листом від 25.01.2012р. за № 25/01-5 (вхідний № 28 від 26.01.2012) відповідач повідомив позивача, що не зможе здійснити поставку товару за Договором № П-16/11-6001 від 10.11.2011р. у зв'язку із зміною Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками та створенням ДП "Український транспортно - логістичний центр", що привело до ускладнення процедури замовлення вагонів. В цьому листі відповідач просив повідомити реквізити банківських рахунків, на які буде здійснено повернення сплачених коштів. Крім того, просив з 10.02.2012 р. розірвати згаданий вище договір поставки шляхом укладення додаткової угоди( т.1, а.с. 12).

У відповідь на лист відповідача № 25/01-5, позивач листом №37 від 26.01.2012 року повідомив реквізити розрахункового рахунку для повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 3 164 160 грн.( т.1, а.с. 36).

Як стверджує відповідач, 27.01.2012р. він повернув попередню оплату, що не заперечується позивачем.

Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Галнафтохім" уклав 19.01.2012 р., 23.01.2012 р. та 13.02.2012р.. договори №181/9308878, № 9208885 та №0246-12-9412218 про організацію перевезень вантажів з ТзОВ «Юніверсал Карго Транс», ТзОВ «Рейл Карго Транс»» та ТзОВ « Юніон Карго Транс»(т.1, а.с.83-91).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №191709, основним видом діяльності позивача є, зокрема, вирощування зернових та технічних культур(т.1, а.с. 56-57).

Враховуючу потребу підприємства в аміачній селітрі, позивач 26.01. 2012 р. уклав два договори поставки:

- договір №260/12/85-МДО з Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" на поставку селітри аміачної в кількості 544 т за ціною 2 650 грн. без ПДВ (3180 грн.з ПДВ) за тонну. на загальну суму 1 729 920 грн.(т.1, а.с. 13-14).

- договір № АП-026/01 з ТзОВ "Агропартнер", в редакції Доповнення 1 від 07.02.2012р. до договору, на поставку селітри аміачної в кількості 320 тонн за ціною 2 650 грн. без ПДВ (3180, 00 грн. з ПДВ ) за тонну на загальну суму 1 017 600,00 грн.(т.1, а.с.16-18)

На виконання названих договорів позивач сплатив 1 729 920грн. та 1 628 160,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №89 від 27.01.2012р. на суму 1 729 920 грн. та №90 від 27.01.2012 р. на суму 1 628 160,00 грн. та довідками ПАТ "Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь "№№ 01/ LK, 02/LK від 15 серпня 2012 р. (т.1,а.с.15,19,74,75)

Згідно з довідкою № 11/1103 від 27.07.2012 р. Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" орієнтований рівень цін на аміачну селітру у мішках, на умовах поставки склад виробника/станція відправника на ринку України складав: 10.11.2011 р. - 3000-3200 грн./т з ПДВ, а 26.01.2012 р. - 3150-3300 грн./т з ПДВ.( т.1 а.с. 66)

Відповідно до Експертного висновку ЧК - 318 від 26 липня 2012 р. (серія ЧН № 032508) Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати середня ринкова вартість селітри аміачної на умовах СРТ станом на 10.11.2011 р. становила 3000 - 3120 грн./т з ПДВ, а станом на 26.01.2012 р. 3180 - 3190 грн./т з ПДВ( т.1 а.с. 67).

З огляду на відмову відповідача поставити товар на виконання умов договору та закупівлю селітри за ціною, вищою на 90 грн. за тонну, від ціни за договором поставки, укладеним з відповідачем, позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача збитків, що виражаються у різниці між ціною, за якою мав поставити товар відповідач, та ціною, яку позивач сплатив МПП Фірмі "Ерідон" та ТзОВ "Агропартнер".

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що за умовами договору поставки № П-16/11-6001 відповідач мав поставити позивачу залізничним транспортом до10.02.2012р. селітру аміачну в кількості 1024 тонн по ціні 3090 грн.( з ПДВ) за тонну, за яку позивач сплатив 10.11.2011р. попередню плату в сумі 3 164 160 грн. Відповідач не виконував своїх зобов'язань по поставці селітри, а 25.01.2012р. надіслав лист, в якому повідомив про неможливість виконання своїх зобов'язань по поставці товару, вказавши, що це зумовлене виникненням проблем із транспортуванням товару залізницею у зв'язку із зміною Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками та створенням ДП "Український транспортно - логістичний центр", що привело до ускладнення процедури замовлення вагонів. Сплачену позивачем попередню плату відповідач повернув.

Відповідачем не доведено, доказів не подано, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для виконання своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару, що його відмова від поставки товару є наслідком дії непереборної сили. Доводи відповідача про зміну Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками та створенням ДП "Український транспортно-логістичний центр", як на підставу звільнення від відповідальності, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на ч.2 ст.617 ЦК України, відповідно до якої не вважається випадком недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника. Більш того, матеріали справи містять Договори про організацію перевезень вантажі від 19.01.2012 р. та 23.01.2012 р., укладені відповідачем, проте доказів замовлення вагонів для перевезення селітри позивачу та відмови у їх наданні відповідач суду не подав.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина 2 статті 224 Господарського кодексу України відносить до збитків витрати, зроблені управленою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій обох сторін зобов'язання, які можуть звільнити сторону, що не виконала прийнятого нею зобов'язання від відшкодування шкоди (повністю або частково), завданої другій стороні невиконанням первісного зобов'язання.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому за принципом розподілу доказування на кредитора покладається обов'язок доведення належними та допустимими доказами протиправність поведінки боржника, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Натомість вина боржника є законною презумпцією, що не доводиться кредитором, але може бути спростована боржником у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відмовою відповідача від поставки товару за договором, позивач 26.01.2012р. уклав 2 договори з іншими постачальниками (з ТОВ «Агропартнер» та з МППФ «Ерідон») на поставку 864 т селітри аміачної за ціною 2 650 грн. без ПДВ (3180 грн. з ПДВ), тобто за ціною, яка на 90,00грн вища від ціни, за якою мав поставити товар відповідач згідно з договором. Матеріалами справи також підтверджено фактичну сплату позивачем коштів за вказаними договорами від 26.01.2012р. Обґрунтованість ціни, визначеної в договорах від 26.01.2012р., підтверджується довідкою Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 11/1103 від 27.07.2012 р. та Експертним висновком ЧК - 318 від 26 липня 2012 р. (серія ЧН № 032508) Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати.

Враховуючи те, що основним видом діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур, та зважаючи на сезонних попит на мінеральні добрива перед проведенням весняних польових робіт, а також те, що позивач придбав міндобрива в інших постачальників після відмови відповідача від їх поставки та придбав в кількості (864т), яка не перевищує кількість, яка мала бути поставлена відповідачем (1024т), апеляційний суд погоджується з доводами позивача та висновком місцевого суду про те, що придбання позивачем міндобрив в інших постачальників за вищою ціною зумовлене саме відмовою відповідача від виконання договору.

Таким чином, протиправна поведінка відповідача, яка полягає у незаконній односторонній відмові від прийнятого на себе зобов'язання за договором поставки, зумовила придбання позивачем товару за вищою ціною, тобто, понесення ним додаткових витрат, які є збитками.

Водночас, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції на підставі, зокрема, довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 11/1103 від 27.07.2012 р., Експертного висновку Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати ЧК - 318 від 26 липня 2012 р. (серія ЧН № 032508), експертні висновки яких в силу ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є обов'язковими для застосування на всій території України, правомірно відхилив доводи відповідача про те, що станом на 26.01.2012 р. позивач мав можливість придбати селітру аміачну по значно нижчих цінах.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків правомірно задоволені місцевим судом.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору місцевим судом повно досліджені всі обставини справи, належно оцінені доказі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, відсутні підстави для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012 року у справі № 5015/2723/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Гриців В.М.