Постанова

від 18.02.2013 по справі 2а-17416/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2013 року 09:54 № 2а-17416/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Попко В.В. ,

від відповідача: Пащенко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року №00002932220, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Експериментально-механічний завод» (далі - позивач, ПАТ «Експериментально-механічний завод» ) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року №00002932220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ «Кабельпласт», оскільки усі докази правильності нарахування податкового кредиту з ПДВ позивачем було надано до ДПІ.

На думку позивача, викладені в Акті перевірки припущення щодо неможливості підрядника виконати роботи за укладеними з позивачем договорами, не відповідають дійсності та не можуть свідчити про порушення товариством податкового законодавства.

Також позивач наголошував на порушенні відповідачем порядку прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яке полягало в недотриманні передбаченого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України права товариства на надання заперечень на Акт перевірки, оскільки своєчасно подані заперечення ДПІ безпідставно залишила без розгляду, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення прийнято без будь-яких висновків про результати заперечень до акта перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та зазначив додатково, що реальність господарських операцій між ПАТ «Експериментально-механічний завод» та ТОВ «Кабельпласт» підтверджується належним чином оформленими документами: договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, а придбані (замовлені) роботи з ремонту покрівлі використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, оскільки покрівля, ремонт якої здійснювався на замовлення позивача, належить йому на праві власності та здавалася ним в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 19 436,00 грн., сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Кабельпласт» (код ЄДРПОУ 35471465), оскільки фактично господарських операцій з виконання будівельних робіт не відбувалося.

Як зазначав відповідач, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Кабельпласт» встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 15.01.2013 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - публічне акціонерне товариство «Експериментально-механічний завод» (код ЄДРПОУ 05503266) зареєстроване Голосіївською районною у міста Києві державною адміністрацією 11.06.1992 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том І, а.с.41)

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 11.04.2002 року за №7110, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків (том І, а.с.43), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №200024347 (том І, а.с.44), індивідуальний податковий номер 055032626508.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.06.2012 по 18.06.2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Експериментально-механічний завод» (код ЄДРПОУ 05503266) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Кабельпласт» (код ЄДРПОУ 35471465) за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 25.06.2012 року №191/1-22-20-05503266 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І а.с. 45-54.

12 липня 2012 року ПАТ «Експериментально-механічний завод» подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС заперечення до акту від 25.06.2012 року №191/1-22-20-05503266.

17 липня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надало відповідь на заперечення до акту перевірки, в якій вказано, що заперечення не підлягає розгляду у зв'язку із пропуском встановленого законодавством строку його подання (том І, а.с.111-112).

11 липня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №00002932220 , яким позивачу за порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 24 295,00 грн., з яких 19 436,00 грн. - основного платежу та 4859,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І а.с.55).

Як встановлено під час перевірки, за період липень - серпень 2011 року ПАТ «Експериментально-механічний завод» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Кабельпласт» у сумі 19 436,00 грн., в т. ч. по періодах: липень 2011 - 5 771,00 грн., серпень 2011 - 13 665,00 грн., з порушенням п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «ТОВ «Кабельпласт», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на висновки ДПІ у Обухівському районі Київської області, що відображені в акті перевірки від 17.06.2011 р. №964/2301/35471465 про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Кабельпласт» (код ЄДРПОУ 35471465) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.04.2011 р., яким встановлено зокрема, наступне:

- ТОВ «Кабельпласт» відсутнє за своєю податковою адресою, про що державному реєстратору направлено повідомлення за формою 18-ОПП від 02.06.2011 № 68/10/9;

- кількість працюючих на підприємстві, згідно з довідкою форми 1 ДФ - одна особа (директор і бухгалтер в одній особі), яка враховуючи зальний обсяг задекларованого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг робіт;

- за даними Декларацій з податку на прибуток валовий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склав 787,1 тис. грн., основні засоби у ТОВ «Кабельпласт» відсутні. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні, тобто відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Наведене, за висновками Акту перевірки, свідчить про відсутність у ТОВ «Кабельпласт» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), та означає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Кабельпласт» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Кабельпласт» та контрагентами мають ознаки нікчемності, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст. 234 ЦК України).

З огляду на зазначене, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 19 436,00 грн., у т.ч. за липень 2011 року на суму 5 771,00 грн., серпень 2011 року - 13 665,00 грн., а відтак про порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ «Експериментально-механічний завод» (Замовник) та ТОВ «Кабельпласт» (Підрядник) було укладено наступні угоди:

- договір підряду на ремонт покрівлі від 11.07.2011 року №25 , за умовами якого Замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором виконати роботи по ремонту покрівлі (надалі - роботи) корпуса «В 1» майнового комплексу Замовника, а замовник зобов'язується прийняти зазначені роботи та оплатити їх (пункт 1.1.). Обсяг, склад, характер робіт визначаються цим Договором та робочою документацією, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2.). Адреса об'єкта, на якому проводитимуться роботи: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 (пункт 1.3.). Вартість робіт з будівництва по договірній ціні і локальному кошторису становить 14 625,40 грн., у тому числі ПДВ 20% 2 437,57 грн. (пункт 4.1.) Замовник протягом 7 календарних днів з дня підписання Акту виконаних робіт перераховує на поточний рахунок Підрядника попередню оплату у розмірі 100% згідно п.4.1. Договору (пункт 4.2.1.). Згідно додаткової угоди №1 до вказаного договору сторони погодили проведення додаткових робіт по ремонту покрівлі корпуса «В» майнового комплексу Замовника за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 (пункт 1.1.). Також сторони домовилися про збільшення суми Договору від 11.07.2011 року №25 на 20 687,59 грн., в т.ч. ПДВ - 2114,60, згідно договірної ціни (Додаток №4) (пункт 4.1.). Згідно умов угоди Замовник протягом 7 (семи) календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання передачі робіт, перераховує на поточний рахунок Підрядника оплату у розмірі 100%, згідно п.4.1 додаткової угоди (пункт 4.2.1.) (том І, а.с.77-80);

- договір підряду на ремонт цегляного парапету від 20.07.2011 року №27 , за умовами якого Замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором виконати роботи по ремонту цегляного парапету(надалі - роботи) корпуса «В 1» майнового комплексу Замовника (далі - Об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти зазначені роботи та оплатити їх (пункт 1.1.). Обсяг, склад, характер робіт визначаються цим Договором та робочою документацією, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2.). Адреса об'єкта, на якому проводитимуться роботи: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 (пункт 1.3.). Вартість робіт з будівництва по договірній ціні і локальному кошторису становить 61 776,96 грн., у тому числі ПДВ 20% 10 296,16 грн. (пункт 4.1.) Оплата за Договором здійснюється в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником відповідних грошових сум на поточний рахунок Підрядника у наступному порядку, в три етапи. Підрядник виконує всі роботи в повному обсязі, підтвердженням чого є підписання сторонами Акту виконаних робіт (том І, а.с.87-90);

- договір підряду на ремонт покрівлі від 22.07.2011 року №29 , за умовами якого Замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором виконати роботи по ремонту покрівлі (надалі - роботи) корпуса «Г» майнового комплексу Замовника (далі - Об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти зазначені роботи та оплатити їх (пункт 1.1.). Обсяг, склад, характер робіт визначаються цим Договором та робочою документацією, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2.). Адреса об'єкта, на якому проводитимуться роботи: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 (пункт 1.3.) Вартість робіт з будівництва по договірній ціні і локальному кошторису становить 24 378,67 грн., у тому числі ПДВ 20% 4063,11 грн. (пункт 4.1.) Оплата за Договором здійснюється в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником відповідних грошових сум на поточний рахунок Підрядника у наступному порядку: 4.2.1. Замовник протягом семи календарних днів з дня підписання Акту виконаних робіт перераховує на поточний рахунок Підрядника попередню оплату у розмірі 100% згідно з п.4.1. Договору (том І, а.с.70-73).;

- договір підряду на ремонт покрівлі від 15.08.2011 року №57, за умовами якого Замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором виконати роботи по ремонту м'якої покрівлі (надалі - роботи) корпуса «В» майнового комплексу Замовника (далі - Об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти зазначені роботи та оплатити їх (пункт 1.1.). Обсяг, склад, характер робіт визначаються цим Договором та робочою документацією, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2.). Адреса об'єкта, на якому проводитимуться роботи: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 (пункт 1.3.) Вартість робіт з будівництва по договірній ціні і локальному кошторису становить 24 925,94 грн., у тому числі ПДВ 20% 4 154,32 грн. (пункт 4.1.) Оплата за Договором здійснюється в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником відповідних грошових сум на поточний рахунок Підрядника у наступному порядку: 4.2.1. Замовник протягом семи календарних днів з дня підписання Акту виконаних робіт перераховує на поточний рахунок Підряднкиа попередню оплату у розмірі 100% згідно з п.4.1. Договору (том І, а.с.70-73) (том І, а.с.82-86).

Згідно умов укладених договорів Підрядником було виконано роботи по ремонту м'якої покрівлі та цегляної кладки в приміщенні позивача по вул. Будіндустрії, 6 в м. Києві.

Виконання робіт на підставі вищевказаних договорів було оформлено шляхом підписання актів виконаних робіт : №1 за липень 2011 р. до договору №25 від 11.07.2011 р., акту №1 до договору №27 від 20.07.2011 р., акту №1 до договору №29 від 22.07.2011 р., акту №1 за серпень 2011 р. до додаткової угоди №1 від 27.07.2011 р. до договору №25 від 11.07.2011 р., акту №1 за серпень 2011 р. до договору №57 від 15.08.2011 р. (том І, а.с.99-103).

За наслідками виконання робіт ТОВ «Кабельпласт» було виписано на користь ПАТ «Експериментально-механічний завод» податкові накладні на загальну суму 97 181,00 грн., в тому числі ПДВ - 19 436,00 грн., а саме: №158 від 28.07.2011 р. на суму 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 333,33 грн., №29 від 08.09.2011 р. на суму 21 776,96, в тому числі ПДВ - 3 629,49 грн., №229 від 18.08.2011 р. на суму 24 925,94, в тому числі ПДВ - 4 154,32 грн., №243 від 25.08.2011 р. на суму 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 333,33 грн., №205 від 03.08.2011 р. на суму 24 378,67, в тому числі - 4 063,11 грн., №216 від 11.08.2011 на суму 12 687,59, в тому числі ПДВ - 2 114,60 грн., №156 від 22.07.2011 на суму 14 625,40 грн., в тому числі ПДВ - 2 437,57 грн. (том І, а.с.104-110).

Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту за липень, серпень 2011 року.

Оплата за виконані роботи була здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Кабельпласт», що підтверджується виписками по особовому рахунку (том І, а.с.92-98).

Правомірність формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПАТ «Експериментально-механічний завод» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з акту перевірки, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість в розмірі 5 771,00 грн., а в податковій декларації за серпень 2011 року - 13 665,00 грн., що сплачені ним у зв'язку з придбанням робіт у ТОВ «Кабельпласт».

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Кабельпласт» (код ЄДРПОУ 35471465) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100197929 від 12.02.2009 року (том І, а.с. 121).

На запит суду ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС листом № 71/10/15 від 10.01.2013 було надано рішення № 42 від 30.09.2011про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до якого Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Кабельпласт» як платника податку на додану вартість було анульоване 30 вересня 2011 року (том І, а.с.122), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у липні-серпні 2011 року .

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Кабельпласт» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Кабельпласт» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, згідно наданих на запит суду декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Кабельпласт» за липень, серпень 2011 року вбачається, що останнім у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5) було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ПАТ «Експериментально-механічний завод» у загальному розмірі 19 436,00 грн. (5 770,83 грн. за липень та 13 665,00 грн. за серпень 2011), що відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період (том І, а.с. 130, 134).

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №233150 від 17.01.2013 року (том І, а.с.186-187) підтверджує, що ТОВ «Кабельпласт» зареєстроване як юридична особа Обухівською адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача на те, що ДПІ в Обухівському районі Київської області було встановлено відсутність ТОВ «Кабельпласт» за його місцезнаходженням, про що направлено повідомлення за формою 18-ОПП від 02.06.2011 р. №68/10/9 до державного реєстратора, судом до уваги не приймаються.

На переконання суду відсутність ТОВ «Кабельпласт» за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Крім того, суду не представлено доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичної особи - ТОВ «Кабельпласт» (скасування державної реєстрації), виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

Вирішуючи питання про реальність операцій з виконання робіт, також їх замовлення позивачем з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Експериментально-механічний завод» є власником майнового комплексу, розташованого в місті Києві по вул. Будіндустрії, 6, що підтверджується копією свідоцтва про право власності (том І, а.с.158).

У періоді, що перевірявся, позивачем було передано частини вказаного майнового комплексу в оренду юридичним особам, зокрема, приватному підприємству «ВК і К», ТОВ «Мастер-груп», ТОВ «Сталь-ХХІ» та фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів та додатковими угодами до них, та актами надання послуг (том І, а.с.197-251; том ІІ, а.с.1-6). Вказані особи звернулися до позивача як орендодавця з проханням відремонтувати покрівлю майнового комплексу (листи від 07.06.2011 р. №25, від 30.06.2011 р., від 30.06.2011 №056/1, від 28.06.2011 р., від 06.06.2011 р., від 06.06.2011 (том І, а.с.159-170).

У зв'язку з вказаними зверненнями позивачем було укладено з ТОВ «Кабельпласт» розглядувані договори на ремонт покрівлі та цегляної кладки від 11.07.2011 року №25, від 20.07.2011 року №27, від 22.07.2011 року №29, від 15.08.2011 року №57.

Як вбачається з наданих позивачем документів, після проведення будівельних робіт орендарі повідомили позивача про задовільний стан покрівлі (листи від 29.08.2011 р.; від 29.08.2011 р.; від 29.08.2011 №058/1 р.; від 29.08.2011 р., від 30.08.2011 р.; від 25.07.2011 р. - том І, а.с. а.с.159-170).

Суд звертає увагу на те, що позивач користується послугами охорони майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, на підставі договору №20 від 01 квітня 2011 року, укладеного з ТОВ «Запорожці». З матеріалів справи випливає, що ТОВ «Запорожці» погоджувало з ПАТ «Експериментально-механічний завод» порядок допуску залучених ТОВ «Кабельпласт» виконавців ремонтних робіт (том І, а.с.171-176) до майнового комплексу, що додатково підтверджує реальність виконання спірних робіт.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №233150 від 17.01.2013 до основних видів діяльності ТОВ «Кабельпласт» належать: «виробництво інших виробів з пластмас» (25.24.0), «оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням»(51.87.0), «діяльність у сфері інжинірингу» (74.21), «монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря» (45.33.1), «будівництво будівель» (45.21.1), «електромонтажні роботи» (45.31.0) - (том І, а.с.186-187).

На запит суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було надано копію ліцензії на виконання будівельних робіт серії АВ №459749, терміном дії з 16 квітня 2009 року по 16 квітня 2012 року, яка видавалась ТОВ «Кабельпласт» (том І, а.с.193), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності - виконання будівельних робіт.

Отже, виконання будівельних робіт є звичайною господарською діяльністю ТОВ «Кабельпласт», що відноситься до його основних видів діяльності.

Враховуючи вказані вище договори та вид діяльності позивача і його контрагента, з огляду на характер виконаних ТОВ «Кабельпласт» робіт, надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Кабельпласт» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а придбані (замовлені) позивачем роботи були використанні у його власній господарській діяльності.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Також суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість виконання контрагентом позивача спірних господарських операцій у зв'язку із відсутністю у ТОВ «Кабельпласт» основних фондів та трудових ресурсів.

З метою перевірки вказаної обставини судом було скеровано запит до ДПІ у Обухівському районі Київської області за місцем обліку ТОВ «Кабельпласт».

Згідно інформації, наданої ДПІ у Обухівському районі Київської області (лист від 28.01.2013 №171/10/10-016), вбачається, що кількість працівників на вказаному підприємстві становила 8 осіб (згідно поданого ТОВ «Кабельпласт» податкового розрахунку сум виплачених доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платник податків і сум утриманих з них податків за формою 1-ДФ; том І, а.с.142).

Також згідно додатку СВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року ТОВ «Кабельпласт» було нараховано амортизаційні відрахування на основні засоби, безпосередньо пов'язані з виробництвом товарів, наданням робіт, наданням послуг у основних фондів (код рядка 05.1.3. АМ), що свідчить по наявність у останнього основних засобів (том І, а.с.153).

Отже, підприємство мало в своєму розпорядженні достатній трудовий ресурс для виконання покладених на нього договірних обов'язків по ремонту покрівлі та інших підрядних робіт.

Крім того, висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання взятих на себе зобов'язань з виконання робіт.

Отже, посилання відповідача в акті перевірки відсутність у ТОВ «Кабельпласт» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, тощо, не відповідає фактичним обставинам справи, що встановлені судом.

Слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання спірних операцій.

Зокрема, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Кабельпласт», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт для по ремонту будівлі, яка використовується позивачем у власній господарській діяльності - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Кабельпласт» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Суд зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем не було здобуто жодного доказу на підтвердження того, що виконання вищевказаних робіт (послуг) не мало реального характеру, а дії сторін були спрямовані лише на збільшення податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Кабельпласт», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Кабельпласт», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТОВ «Кабельпласт».

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про безтоварність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Кабельпласт».

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПАТ «Експериментально-механічний завод» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень-серпень 2011 року, а висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 436,00 грн. - основного платежу та 4859,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року №00002932220 є протиправним.

Посилання позивача на неправомірні дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 25.06.2012 року №191/1-22-20-05503266 не приймаються судом до уваги, оскільки відповідні дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС позивачем не оскаржуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Експериментально-механічний завод» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 245,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.04.2012 року № 4253 (том І, а.с. 6). За таких обставин суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від від 11 липня 2012 року №00002932220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод» судові витрати у розмірі 242,95 грн. (двісті сорок дві гривні 95 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 25.02.2013 р.