Постанова

від 19.02.2013 по справі 12259/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 лютого 2013 р. № 2а-12259/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Гусарової В.В.,

представника позивача - Даниленка В.В.,

представника відповідача - Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватної фірми "Олімп" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватна фірма "Олімп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення: від 13.08.2012 року за №0000952220 на загальну суму 28 042,50 грн., та від 13.08.2012 року №0000942220 на суму 21 499, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 1374/22/24278993 від 01.08.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000952220 та №0000942220 від 13.08.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ПФ "Олімп", у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ПФ "Олімп" податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Промтехноопт".

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 1374/22/24278993 від 01.08.2012 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що ПФ "Олімп" безпідставно включила до складу податкового кредиту суму 18695,00 грн. та зависила показник витрат всього у сумі 93473,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., оскільки з актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період контрагентом позивача - ТОВ "Промтехноопт".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 24278993, місцезнаходження: 61054, м. Харків, пров. Новий 1-й, буд. 28, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т .1 а.с. 65, 90), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво - № 100018129) (т .1 а.с. 89, 64).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПФ "Олімп" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „Промтехноопт" за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №1374/22/24278993 від 01.08.2012 року (т. 1 а.с. 38-50).

Згідно висновків акту перевірки ПФ "Олімп" в порушення: 1) п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 695 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2011 року у сумі 5 190 грн., за листопад 2011 року у сумі 3 837 грн., за грудень 2011 року у сумі 9 668 грн.; 2) в порушення п. 138.1.1 ст. 138 та п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 21499 грн., у тому числі за VI квартал 2011 року у сумі 21499 грн.

Зазначені висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС були зроблені на підставі актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ „Промтехноопт": № 94/23-02-05/37092055 від 20.02.2012 року, № 41/15-02-36/37092055 від 26.01.2012 року, за висновками яких встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за листопад та грудень 2011 року.

На підставі акту перевірки ПФ "Олімп" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000952220 від 13.08.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28042,50 грн., з яких за основним платежем 18695,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9347,50 грн. (т. 1 а.с. 11);

№ 0000942220 від 13.08.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21499,00 грн., з яких за основним платежем 21499,00 грн. (т. 1 а.с. 12).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ПФ "Олімп" є: 17.40.0 - виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі (т. 1 а.с. 90).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Промтехноопт" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ „Промтехноопт" (продавець) та ПФ "Олімп" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 03/05-05 від 03.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (галантерейна фурнітура, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 54).

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ „Промтехноопт" у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - галантерейну фурнітуру на загальну суму 105 687,96 грн., що підтверджується видатковими накладними: № П-01/12 від 01.12.2011 року на загальну суму 58009,32 грн., в т.ч. ПДВ 9668,22 грн., № П-01/11 від 01.11.2011 року на загальну суму 13388,70 грн., в т.ч. ПДВ 2231,45 грн., № П-07/11 від 07.11.2011 року на загальну суму 9634,44 грн., в т.ч. ПДВ 1605,74 грн., № П-03/10 від 03.10.2011 року на загальну суму 24655,50 грн., в т.ч. ПДВ 4109,25 грн. (т. 1 а.с. 59-62) та податковими накладними: № 54 від 01.12.2011 року на загальну суму 58009,32 грн., в т.ч. ПДВ 9668,22 грн., № 38 від 01.11.2011 року на загальну суму 13388,70 грн., в т.ч. ПДВ 2231,45 грн., № 44 від 03.10.2011 року на загальну суму 24655,50 грн., в т.ч. ПДВ 4109,25 грн., № 226 від 07.11.2011 року на загальну суму 9634,44 грн., в т.ч. ПДВ 1605,74 грн. (т. 1 а.с. 55-58).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ „Промтехноопт" (продавець) та ПФ "Олімп" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 17/05-05 від 17.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (а.с. 51).

На виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу ТОВ „Промтехноопт" у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - «газетніца тканина (38*28*7)» на загальну суму 6480,00 грн., в т.ч. ПДВ 1080,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № П-04/10 від 04.10.2011 року та податковою накладною № 136 від 04.10.2011 року на загальну суму 6480,00 грн., в т.ч. ПДВ 1080,00 грн. (а.с. 52, 53).

Навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеними договорами товару здійснювалось силами ПФ "Олімп". Товар перевозився на автомобілі марки Сузукі Гранд Вітара, держ. номер НОМЕР_3 - згідно договору оренди легкового автомобіля № 03/01-11 від 03.01.2011 року водієм ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 207). Оплата за оренду вказаного легкового автомобіля підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 204-206).

Відповідно до товарно-транспортних накладних: від 01.12.2011 року, 03.10.2011 року, 07.11.2011 року, 01.11.2011 року, 04.10.2011 року - вантажовідправник: ТОВ „Промтехноопт", вантажоодержува: ПФ "Олімп", пункт навантаження - Харківська обл., м. Мерефа, туп. Залізничний, 32, пункт розвантаження - м. Харків, пл. Повстання, 7/8 (т. 1 а.с. 174-178). Судом встановлено, що позивач відповідно до договору оренди нежитлових приміщень № 1/а від 01.06.2007 року (т. 1 а.с. 149), орендує нежитлове приміщення - загальною площею 39,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 7/8, будівля літ. Ж-4, 3-ій поверх. Зазначене приміщення, що орендується, було передане ПФ "Олімп" та прийняте відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.06.2007 року (т. 1 а.с. 150). Товар було отримано відповідно до довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей ПФ "Олімп" (т. 1 а.с. 214-222). Долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача (т. 1 а.с. 174-178).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що оприбуткування товару на складі позивача здійснювалось на підставі отриманих від контрагента накладних, що підтверджується данними бухгалтерського обліку ПФ "Олімп" (т. 1 а.с. 151-173, т .2 а.с. 5-27, 36-37).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Промтехноопт", про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 98-110). Також, з пояснень представника позивача судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „Промтехноопт" було погоджено, що платіжне доручення № 483 від 31.08.2011 року на суму 51 000,00 грн. - це оплата за товар відповідно до договору № 03/05-05 від 03.05.2011 р.

Крім того, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ „Промтехноопт" товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов договору з надання послуг з пошиву галантерейних виробів № 1/Д-06 від 04.06.2007 року та додаткової угоди №5 від 01.12.2011 року. Зазначений договір укладений між позивачем (замовник) та ТОВ "Олімп і Д" (виконавець), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з пошиву галантерейних виробів в асортименті з матеріалів замовника. Доставка матеріалів здійснюється замовником (т. 1 а.с. 111, 112).

На виконання умов зазначеного договору ПФ "Олімп" було передано у власність ТОВ "Олімп і Д" товар - галантерейну фурнітуру , що підтверджується накладними: № 62-С від 07.11.2011 р., № 63-С від 01.12.2011 р., № 61-С від 01.11.2011 р., № 60-С від 03.10.2011 р., (т. 1 а.с. 114-115, 116-117, 118-119, 120-121). Виконання сторонами договору з надання послуг з пошиву галантерейних виробів № 1/Д-06 від 04.06.2007 року підтверджується також актами здачі-приймання наданих послуг від 31.10.2011 року, від 30.11.2011 року, від 31.12.2011 року (т. 1 а.с. 122-124).

Вартість товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Олімп і Д", що підтверджується банківськими виписками (т.2 а.с. 28-30).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності та підтверджені відповідними документами.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ „Промтехноопт" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ „Промтехноопт" було виконано вищезазначені договори, товаро-матеріальні цінності були використані позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки № 1374/22/24278993 від 01.08.2012 року щодо порушення ПФ "Олімп" положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства необгрунтованими.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень п.198.3, п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення -рішення №0000952220 від 13.08.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на висновках актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ „Промтехноопт": № 94/23-02-05/37092055 від 20.02.2012 року, № 41/15-02-36/37092055 від 26.01.2012 року, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем з ТОВ „Промтехноопт" за договорами купівлі-продажу погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер, що свідчить про те, що ПФ "Олімп" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, що підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншим суб'єктом господарювання, зокрема, ТОВ "Олімп і Д".

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення 0000952220 від 13.08.2012 року та №0000942220 від 13.08.2012 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Олімп" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби:

- №0000952220 від 13.08.2012 року;

- №0000942220 від 13.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми "Олімп" (код 24278993) витрати по сплаті судового збору в сумі 495,42 грн. (чотириста дев'яносто п'ять грн. 42 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко