Рішення

від 25.02.2013 по справі 5011-6/19-2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/19-2013 25.02.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укпромолива»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»

Про стягнення 22000,00 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Зимогоров О.С. - за дов.

від відповідача Кубрак Ж.Б. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромолива» до товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ» про стягнення 22000,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставлених позивачем нафтопродуктів.

Ухвалою суду від 02.01.2013 р. порушено провадження у справі № 5011-6/19-2013.

Відповідач заперечив проти поставки за наступними накладними: № РН-0000002 від 10.01.2012 р. на суму 12929,28 грн., РН-0000022 від 25.01.2012 р. на суму 5280,00 грн. та за РН-0000029 від 26.01.2012 р. на суму 1203,48 грн. та заявив клопотання про витребування у позивача специфікацій, на підставі яких були здійснені ці поставки.

Судом клопотання задоволено та, крім специфікацій, витребувано від сторін додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень 2012 р..

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03.10.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромолива» (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 1-11 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого продавець передає у власність покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець приймає і сплачує його вартість.

Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору, в період з 07.10.2011 р. по 08.05.2012 р. позивачем передано, а відповідачем отримано нафтопродукти загальною вартістю 333864,96 грн..

Оцінюючи заперечення відповідача щодо не отримання товару за накладними № РН-0000002 від 10.01.2012 р. на суму 12929,28 грн., РН-0000022 від 25.01.2012 р. на суму 5280,00 грн. та за РН-0000029 від 26.01.2012 р. на суму 1203,48 грн. суд виходить з наступного.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (далі - Інструкція), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Даною Інструкцією встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Діючим законодавством передбачені вимоги щодо оформлення довіреності, а саме:

1. Усі реквізити документа повинні бути заповнені.

2. Незаповнювані рядки довіреності потрібно прокреслювати.

3. У переліку цінностей, які належить отримати, зазначають назву товарно-матеріальні цінності та їх кількість.

4. Зазначається посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, на яку виписується довіреність та надається зразок її підпису.

5. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками, або уповноваженими особами та завіряється печаткою.

6. Виправлення, внесені у довіреність, повинні бути підтверджені підписами тих осіб, які її підписали.

Довіреність видається довіреній особі під розписку та реєструється у журналі реєстрації довіреностей.

Отже, оформлені відповідним чином довіреності, в силу ст. 34 ГПК України, є допустимим доказом отримання товару.

На підтвердження отримання відповідачем товару за накладною РН-0000002 від 10.01.2012 р. на суму 12929,28 грн. позивачем надано довіреність № 127 від 10.01.2012 р., за накладною РН-0000022 від 25.01.2012 р. на суму 5280,00 грн. - довіреність № 141 від 25.01.2012 р., за накладною РН-0000029 від 26.01.2012 р. на суму 1203,48 грн. - довіреність № 144 від 26.01.2012 р.. Вказані довіреності оформлені відповідно до вимог Інструкції, у зв'язку з чим є допустимими доказами одержання товарно-матеріальних цінностей відповідачем. Доказів відсутності даних щодо реєстрації цих довіреностей відповідачем суду не подано.

Крім того, факт отримання відповідачем товару за накладною РН-0000022 від 25.01.2012 р. на суму 5280,00 грн. та за накладною РН-0000029 від 26.01.2012 р. на суму 1203,48 грн. підтверджується віднесенням останнім у зв'язку з придбанням товару у позивача податку на додану вартість за цими операціями до податкового кредиту, що підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідача (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень 2012 року.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем податкових накладних (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок поставки товару.

Відповідач товар оплатив частково на суму 311864,96 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на суму 22000,00 грн..

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача на суму 22000,00 грн. не погашена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 22000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7 літ. «Б», кв. 47, код 32982190) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укпромолива» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, офіс 43, код 36259639) 22000,00 грн. боргу, 1609,50 грн. судового збору.

Рішення підписано 05.03.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун