Постанова

від 09.04.2013 по справі 5011-6/19-2013

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа№ 5011-6/19-2013

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Подоляка Р.Ю.

за участю представників:

від позивач: Зимогоров О.С. - представник за довіреністю № б/н від 01.02.2012 р.

від відповідача: Кубрак Ж.Б. - представник за довіреністю № 14-02 від 14.02.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року по справі № 5011-6/19-2013 (Повний текст рішення складено і підписано 05.03.2013 р.) (Суддя: Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпромолива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"

про стягнення 22000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укпромолива" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" про стягнення 22000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року по справі № 5011-6/19-2013 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укпромолива" 22 000,00 грн. боргу, 1 609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Грінко-Київ" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2013 року по справі № 5011-6/19-2013 та прийняти нове рішення у справі, яким стягнути з ТОВ "Грінко-Київ" 9 070,72 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва було прийнято із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а саме суд помилково дійшов висновку, що належним чином оформлена довіреність є належним доказом факту отримання товарно-матеріальних цінностей. Довіреність є документом юридичної особи, яка уповноважує певну посадову особу на отримання цінностей від імені юридичної особи, тобто сама довіреність не є доказом факту отримання цінностей, а лише дає право певній особі на отримання цінностей від імені юридичної особи.

Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а саме те, що суд хибно дійшов висновку про відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок поставки товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці, для розгляду справи № 5011-6/19-2013 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Тарасенко К.В, суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромолива" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу від 03.10.2011 року № 1-11 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого продавець передає у власність покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець приймає і сплачує його вартість.

Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

В період з 07.10.2011 р. по 08.05.2012 р. позивачем передано, а відповідачем отримано нафтопродукти загальною вартістю 333 864,96 грн..

16.05.1996 Міністерством фінансів України прийнято наказ № 99 яким затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (далі - Інструкція), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Даною Інструкцією встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Діючим законодавством передбачені вимоги щодо оформлення довіреності, а саме:

1. Усі реквізити документа повинні бути заповнені.

2. Незаповнювані рядки довіреності потрібно прокреслювати.

3. У переліку цінностей, які належить отримати, зазначають назву товарно-матеріальні цінності та їх кількість.

4. Зазначається посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, на яку виписується довіреність та надається зразок її підпису.

5. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками, або уповноваженими особами та завіряється печаткою.

6. Виправлення, внесені у довіреність, повинні бути підтверджені підписами тих осіб, які її підписали.

Довіреність видається довіреній особі під розписку та реєструється у журналі реєстрації довіреностей.

Таким чином, оформлені відповідним чином довіреності, відповідно ст. 34 ГПК України, є належним доказом отримання товару.

Перевіривши матеріали справи суд встановив, що отримання відповідачем товару за накладною РН-0000002 від 10.01.2012 р. на суму 12 929,28 грн. позивачем надано довіреність № 127 від 10.01.2012 р., за накладною РН-0000022 від 25.01.2012 р. на суму 5 280,00 грн. - довіреність № 141 від 25.01.2012 р., за накладною РН-0000029 від 26.01.2012 р. на суму 1 203,48 грн. - довіреність № 144 від 26.01.2012 р. Вказані довіреності оформлені відповідно до вимог Інструкції, у зв'язку з чим є допустимими доказами одержання товарно-матеріальних цінностей відповідачем. Доказів відсутності даних щодо реєстрації цих довіреностей відповідачем суду не подано.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав товар за накладною РН-0000022 від 25.01.2012 р. на суму 5 280,00 грн. та за накладною РН-0000029 від 26.01.2012 р. на суму 1 203,48 грн. підтверджується віднесенням останнім у зв'язку з придбанням товару у позивача податку на додану вартість за цими операціями до податкового кредиту, що підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідача (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень 2012 року.

Статтею 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи вище зазначене колегія суддів встановила, що відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок поставки товару.

Відповідач товар оплатив частково на суму 311 864,96 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на суму 22 000,00 грн..

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року у справі № 5011-6/19-2013 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-6/19-2013 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Яковлєв М.Л.