Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2а-6810/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2013 р.                                                                                                                     Справа № 179037/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді – Качмара В.Я., суддів  – Ніколіна В.В., Затолочного В.С. розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-                                                    В С Т А Н О В И В : 31.07.2012р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень №0001502321 та №0001512321 від 20.07.2012р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності(нереальності) господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Промбудскло», ПП «ІнвестПром» та ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2012р. у справі №2а-6810/12/1370 позов задоволено повністю. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем валових витрат та його право на податковий кредит підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаними контрагентами, придбані в останніх товари використані в господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами. Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що контрагенти позивача проводили документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися, вони є «податковими ямами», в них відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, їх постачальниками в основному є підприємства з ознаками фіктивності, позивачем не представлено товаротранспортних та супроводжувальних документів на придбаний товар, а отже відповідні господарські операції не мають достатньої доказовості, діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для формування валових витрат та податкового кредиту. Позивач в письмовому запереченні на апеляційну скаргу вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань. ТОВ «Екотеп»(далі ТОВ) зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.05.1993р., 01.07.2001р. взяте на податковий облік відповідача, 10.10.2002р. йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Основним видом його діяльності є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесених до інших угрупувань КВЕД 51.47.29(а.с.39-46 т.1). На підставі Акта №622/22-10/19332414 від 07.07.2012р. позапланової перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «ІнвестПром», ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» за період квітень 2011р. та по взаєморозрахунках з ТОВ «Промбудскло» за період жовтень 2010р. податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон №283/97-ВР), п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПКУкраїни в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 319551,48грн, в т.ч. в 4 кварталі 2010р. в сумі 193131,51грн, в 2 кварталі 2011р. в сумі 126419,97грн, а також вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на доданувартість»(далі Закон №168/97-ВР), п.п.14.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 264435,62грн, в т.ч. за жовтень 2010р. в сумі 154505,21грн, за квітень 2011р. в сумі 109930,41грн(а.с.7-23 т.1). 20.07.2012р. відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0001502321, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 367834,36грн(основний платіж 319551,48грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 48282,88грн); №0001512321, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 303062,92грн(основний платіж 264435,62грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 38627,30грн)(а.с.6-7 т.1). Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п.44.1 та п.44.3 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територіюУкраїни) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналогічні за змістом і суттю положення містилися в Законах №283/97-ВР та №168/97-ВР, які регулюють спірні відносини у відповідних періодах. Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій  позивача з його контрагентами, а відповідно заниження податку на прибуток та заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промбудскло», ПП «ІнвестПром» та ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» підтверджена видатковими та податковими накладними про придбання поліграфічних матеріалів, платіжними дорученнями, угодою про вексельний платіж та актом прийому-передачі векселів(ТОВ «Промбудскло), договором про залік зустрічних однорідних вимог(ПП «ІнвестПром»), витягом з журналів реєстрації довіреностей за 2010-2011р.р., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2010р., квітень 2011р.(а.с.65-85, 220-230 т.1, а.с.10-36 т.2) Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагентів товари(поліграфічні матеріли) використані ним у своїй господарській діяльності – реалізовані, що підтверджується відповідними первинними документами(а.с.86-215, 231 т.1, а.с.41-233 т.2) У позивача наявне орендоване нерухоме майно(складські приміщення), що додатково підтверджує реальну можливість здійснення ним господарських операцій з оптової торгівлі поліграфічними матеріалами(а.с.47-60 т.1). Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів придбаних у контрагентів, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із такими контрагентами. ТОВ «Промбудскло», ПП «ІнвестПром» та ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ і мали право на випуск податкових накладних(а.с.61-64, 216-219 т.1, а.с.1-9 т.2). Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Як вбачається із висновків Акта №622/22-10/19332414 від 07.07.2012р. відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльності ТОВ «Промбудскло», ПП «ІнвестПром» та ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» із його постачальниками, де зроблено висновок, що останні господарські операції нереальні внаслідок ряду обставин. Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009р. по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім того, слід зазначити, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011р., у справі №2а-3902/11/2070 за позовом ТОВ «Промбудскло» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування наказу та визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової перевірки,  скасовано наказ відповідача №160 від 09.03.2011р., яким було призначено таку перевірку позивача, визнано неправомірними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло» з питань правильності відображення даних декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010р.-січень 2011р., результати якої оформлені Актом №330/18-0-12/33827563 від 11.03.2011р. Цей акт, якраз і використовувало ДПІ у Галицькому районі м.Львова при проведенні перевірки позивача і в основному на його підставі зроблено висновки про безтоварність господарських операцій позивача з цим контрагентом. Позивач у позовній заяві вказував, що обов'язок транспортування придбаного у контрагентів товару – поліграфічних матеріалів був покладений на останніх, а тому в ТОВ був відсутній обов'язок зберігати товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт його доставки, оскільки не включало до валових витрат витрати з транспортування цього товару. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,                                                         У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року у справі №2а-6810/12/1370 – без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий  суддя                                                                      В.Я. Качмар Суддя                                                                                                 В.В. Ніколін Суддя                                                                                              В.С. Затолочний