Ухвала

від 26.02.2013 по справі 14/316-4314

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Справа № 31166/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

за участю екретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2006 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001101500/0 від 20 квітня 2006 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72 526,42 грн., з яких за основним платежем - 14 523,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 58 003,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТзОВ «Терра» податку на додану вартість, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини. Виконання сторонами договірних зобов'язань стверджується як первинними документами (копії видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів знаходяться в матеріалах справи), так і матеріалами перевірки з цього приводу.

Із матеріалів справи слідує, що контрагенти позивача (ТОВ «Західенерго ЛТД», ТІП «Укртехмаш», ПП «Транстехмаш») на час проведення спірних операцій у встановленому законодавством порядку були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку у контролюючому органі та являлись платниками податку на додану вартість.

Крім того, чинним законодавством чітко визначено форму відповідальності платника податків у разі нецільового використання коштів зі спецрахунку по податку на додану вартість. Так, Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 передбачено, що у разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області № 0001101500/0 від 20.04.2006 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оспорювана сума за відсутності підстав для її визначення податковим зобов'язанням, передбачених п. «а», «б», «в» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ ним не являється, а відтак і не може стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, як це зазначено у спірному акті ненормативного характеру.

Суд першої інстанції вказує на те, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено. Виконання договірних зобов'язань між позивачем та його контрагентами стверджується первинними документами, контрагенти позивача - ТОВ «Західенерго ЛТД», ТІП «Укртехмаш» та ПП «Транстехмаш» на час проведення спірних операцій у встановленому законодавством порядку були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку у контролюючому органі та являлись платниками податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною із не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, не відповідністю висновків суду обставинам справи, відповідач - Державна податкова інспекція у Підволочиському районі Тернопільської області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що листом №3883/7/23-227 від 10.04.2006 року Державна податкова адміністрація у Тернопільській області повідомила, що згідно виписок банку по рахунку, відкритому в ТОД АППБ «Аваль», МФО 338501, ТзОВ «Західенерго ЛТД» не здійснювало перерахування постачальникам коштів за укладач покосів, косарку, перекидач покосів, сівник буряковий, начіпний комбайн силосний та приставку до кукурудзи (в подальшому придбані СГ ТзОВ «Терра»). А тому перевіряючими зроблено висновок, що ТзОВ «Західенерго ЛТД» не придбавало зазначених товарно-матеріальних цінностей, як і не є їх виробником.

Податкові накладні, видані УПП «Укртехмаш», підписані не особисто уповноваженою особою, а із використанням аналогу відтворення власного підпису - факсимільного підпису директора УПП «Укртехмаш» Гнатюка Михайла Євгеновича. Оформлення податкових накладних при здійсненні господарських операцій повинно здійснюватися відповідно до вимог, встановлених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», та згідно з Порядком, визначеним наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року № 165, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

Апелянт звертає увагу, що судом не взято до уваги п. 18 вказаного Порядку, відповідно до якого всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Крім того, позивачем було порушено абз.2 п.4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26 лютого 1999 року «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сіьськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», так як кошти в сумі 50 741,41 грн. не були перераховані на окремий рахунок та використані не за цільовим призначенням.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що в період з 31 березня 2006 року по 6 квітня 2006 року працівниками ДПІ згідно наказу № 129 від 29.03.2006 року та на підставі направлення № 000125 від 30.03.2006 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства СГ ТОВ «Терра» при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Західенерго ЛТД», УПП «Укртехмаш» та ПП «Транстехмаш» за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт №53/23/30915955 від 12 квітня 2006 року та винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0001101500/0 від 20 квітня 2006 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72 526,42 грн., з яких за основним платежем - 14 523,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 58003,08 грн. (за порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Зокрема, контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Західенерго ЛТД» не здійснювало перерахування постачальникам коштів за укладач покосів, косарку, перекидач покосів, сівник буряковий, начіпний комбайн силосний та приставку до кукурудзи. Тобто, ТОВ «Західенерго ЛТД» не придбавало зазначених товарно-матеріальних цінностей і не є їх виробником.

Всі податкові накладні, видані УПП «Укртехмаш», підписані не особисто уповноваженою особою, а із використанням аналогу відтворення власного підпису - факсимільного підпису директора УПП «Укртехмаш» Гнатюка Михайла Євгеновича. Крім того, працівниками Тернопільської ОДПІ була проведена комплексна документальна перевірка ПП «Транстехмаш» за період з 02.09.2004 року по 30.06.2005 року, в ході якої встановлено, що основними постачальниками даного підприємства виступають суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на обліку в органах податкової служби м. Києва та згідно довідково-пошукової системи ДПА України за вказаними реквізитами позивач не рахується на обліку таких постачальників. Позивачем не пред'явлено товаро-транспортних накладних по отриманих від контрагентів ТМЦ.

Крім того, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем абз.2 п.4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26 лютого 1999 року «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сіьськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», так як кошти в сумі 50 741,41 грн. не були перераховані на окремий рахунок та використані не за цільовим призначенням.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Західенерго ЛТД», 19 травня 2004 року укладено договір купівлі-продажу №19/05-01, згідно з яким ТОВ «Західенерго ЛТД» продано, а позивачем придбані основні засоби: укладач покосів фірми «Клас «Лінер 780» в кількості 1 шт. вартістю 102 773,30 грн.; косарка фірми «Клас «Диско 2,62 в кількості 1 шт. вартістю 58 666,70 грн.; перекидач покосів фірми «Клас «Вольто-760» в кількості 1 шт. вартістю 58 666.70 грн.; агрегат передпосівного обробітку «Фармет-6» в кількості 1шт. вартістю 90 666,70 грн.; сівник буряковий «Моносен» в кількості 1 шт. вартістю 135 466,70 грн.; один начіпний комбайн силосний «Кампер 3000» вартістю 113 201,70 грн.

На вказану сільськогосподарську техніку ТОВ «Західенерго ЛТД» виписані податкові накладні № т26/06 від 26.06.2004 року на загальну суму 235 198,08 грн., в тому числі ПДВ 39 99,68 грн., № т26/06/02 від 26.06.2004 року на загальну суму 407 202,12 грн., в тому числі ПДВ 67867,02 грн.

24 червня 2004 року між позивачем - сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра» (покупець) та ТзОВ «Західенерго ЛТД» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу основних засобів № Т24/06: однієї приставки до кукурудзи ПК-6 вартістю 35 463,46 грн., сума ПДВ 7092,69 грн. За наслідками вказаної операції ТОВ «Західенерго ЛТД» виписано податкову накладну № Т24/26 від 24.06.2006 року на загальну суму 42556,15 грн., в тому числі ПДВ 7092,69 грн.

Між СГ ТОВ «Терра» та ПП «Укртехмаш» було укладено ряд договорів купівлі продажу великої рогатої худоби. Так, 29 липня 2004 року було укладено договір № 4, згідно якого УПП «Укртехмаш» продано позивачу ВРХ в живій вазі на загальну суму 8000,00 грн., 25.08.2004 року договір №6, згідно якого УПП «Укртехмаш» продано позивачу ВРХ в живій вазі на загальну суму 60 000,00 грн. та 01.09.2004 року договір №9, згідно якого УПП «Укртехмаш» продано позивачу ВРХ в живій вазі на загальну суму 200 000,00 грн.

За наслідками виконання умов перелічених вище угод УПП «Укртехмаш» виписано податкові накладні: №6 від 30.07.2004 року на загальну суму 8000,00 грн., в тому числі ПДВ 1333,33 грн.; №9 від 26.08.2004 року на загальну суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00грн.; № 17 від 20.09.2004 року на загальну суму 61020,00 грн., в тому числі ПДВ 10170,00грн.; №27 від 14.10.2004 року на загальну суму 26325,00 грн., в тому числі ПДВ 4387,50 грн.; №28 від 15.10.2004 року на загальну суму 27475,00 грн., в тому числі ПДВ 4579,17грн.; №2110-01 від 21.10.2004 року на загальну суму 14625,00 грн., в тому числі ПДВ 2437,50грн.; №2110-02 від 21.10.2004 року на загальну суму 25375,50 грн., в тому числі ПДВ 4229,25грн.

1 березня 2005 року між СГ ТОВ «Терра» та ПП «Транстехмаш» було укладено договір купівлі-продажу №5, згідно якого позивачем придбано основні засоби: бурякозбиральний комбайн причіп Т-7 та розкидач мінеральних добрив дисковий на загальну суму 530 000,00 грн. За наслідками даної операції ПП «Транстехмаш» виписано податкову накладну від 15.03.2005 р. №57 на загальну суму 530 000,00 грн. в тому числі ПДВ 88 333,33 грн. Крім того, ПП «Транстехмаш» на основі усної угоди із позивачем продано йому ВРХ та 15.03.2005 р. виписано податкову накладну №13 на загальну суму 58 990,00 грн., в тому числі ПДВ 9831,67 грн.

Виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується копіями видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів. Контрагенти позивача - ТОВ «Західенерго ЛТД», ТІП «Укртехмаш» та ПП «Транстехмаш» на час проведення спірних операцій у встановленому законодавством порядку були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку у контролюючому органі та являлись платниками податку на додану вартість. Відомості податкових накладних дають можливість як ідентифікувати особу, що їх видала, так і містять дані про придбані у неї товари, їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Подані позивачем платіжні доручення, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частиною 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, вищезазначений Закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Щодо доводів податкового органу, що податкові накладні, виписані УПП «Укртехмаш», підписані із використанням факсимільного підпису, а відтак не відповідають наказу ДПА України від 30.05.1997 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» до обов'язкових реквізитів первинного документу (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення - стаття 1 даного Закону), відноситься особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в тому числі і факсиміле (п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстроване Мін'юстом України 5 червня 1995 р. за № 168/704).

Крім того, контролюючим органом не заперечується виконання сторонами договірних зобов'язань.

Однією з підстав для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення ДПІ зазначає порушення позивачем абз.2 п.4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26 лютого 1999 року «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сіьськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», так як кошти в сумі 50 741,41 грн. не були перераховані на окремий рахунок та використані не за цільовим призначенням.

Однак, пунктом зазначеного 5 Порядку передбачено, що у разі нецільового використання суб'єктом господарювання коштів, такі стягуються до державного бюджету в безспірному порядку. Тобто, чинним законодавством чітко визначено форму відповідальності платника лдатків у разі нецільового використання коштів зі спецрахунку по податку на додану вартість з порушенням вимог названого вище Порядку та зазначено, які саме дії повинен вчинити контролюючий орган.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оспорювана сума не являється податковим зобов'язанням, а відтак і не може стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення, доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року у справі №14/316-4314 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.02.2013 року.