Ухвала

від 29.06.2017 по справі 14/316-4314

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року м. Київ К/800/15931/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

у справі № 14/316-4314 Господарського суду Тернопільської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терра

до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі від 20.04.2006 № 0001101500/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивача податкових зобов`язань із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій в обсязі оскаржуваних сум, згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.04.2006 № 00053/2300/30915955. Згідно з цим актом позивач порушив норми пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР), у результаті чого збільшено податкове зобов'язання із ПДВ на 14523,34 грн. за серпень, вересень, жовтень 2004 року. Крім того, за висновком акту перевірки позивач порушив норми абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини від 26.02.1999 № 271 (Порядок № 271): не перераховані на окремий рахунок 50741,41 грн. за 2004 рік та використані не за цільовим призначенням у податковому обліку за червень, серпень, вересень, жовтень 2004 року у сумі: 21128,00 грн., 5326, 67 грн., 4780,00 грн. та 12506,74 грн. відповідно.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.04.2006 № 0001101500/0 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 72526,42 грн.( у т.ч. 14523,34 грн. - основний платіж, 58003,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПП Транстехмаш , ТОВ Західенерго ЛТД , ПП Укртехмаш товару (велика рогата худоба, сільськогосподарське обладнання та техніка) від імені цих постачальників на адресу позивача були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит в податкових деклараціях з ПДВ за вище вказані податкові звітні періоди.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, - за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ПП Транстехмаш , ТОВ Західенерго ЛТД , ПП Укртехмаш товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту . Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням з посиланням на порушення позивачем норм пункту 4 Порядку № 271, скільки нормою пункту 5 цього Порядку встановлено спеціальний захід відповідальності за нецільове використання коштів - сум ПДВ, від сплати яких до державного бюджету сільськогосподарські товаровиробники звільнені. Згідно з цим пунктом (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписІ.О. Бухтіярова підписО.А. Веденяпін