Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2а-17541/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17541/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губська О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу казенного підприємства «Кіровгеологія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до казенного підприємства «Кіровгеологія», в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 143 537,85 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Центральна геолого-пошукова експедиція казенного підприємства «Кіровгеологія» являється філією КП «Кіровгеологія» і не має статусу юридичної особи, що підтверджується довідкою АА № 343593 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 10). Центральна геолого-пошукова експедиція КП «Кіровгеологія» взята на облік в органи Пенсійного фонду України як платник страхових внесків (а.с. 13).

Згідно звіту платника страхових внесків за серпень 2012 року відповідачем нараховано до сплати єдиний внесок за тарифом 36,7 %-49,7 % у сумі 69 315,91 грн. та за тарифом 3,6 % у сумі 6 383,56 грн., а разом 75 699,47 грн. (а.с. 14-16).

Згідно звіту за вересень 2012 року відповідачем нараховано до сплати єдиний внесок за тарифом 36,7 %-49,7 % у сумі 62 187,37 грн. та за тарифом 3,6 % у сумі 5 651,01 грн., а разом 67 838,38 грн. (а.с. 17-19).

Так, в зв'язку з тим, що не було сплачено у передбачений законом строк страхових внесків заборгованості по сплаті єдиного внеску у платника страхових внесків виникла заборгованість. Позивачем було сформовано і надіслано боржнику вимоги про сплату боргу від 01.10.2012 року № Ю-1892/2 на загальну суму 75 699,47 грн. (а.с. 6) від 05.11.2012 року № Ю-1892/1 на загальну суму 67 838,38 грн. (а.с. 8), які одержані боржником відповідно 29.10.2012 року та 20.11.2012 року, що підтверджується наявними у справі копіями поштових повідомлень про вручення №0100406035381, №0100406089570 (а.с. 7, 9).

Вказані вимоги не оскаржувалися та не узгоджувалися ні боржником ні відповідачем.

Згідно карток особового рахунку боржником здійснювалися відповідні платежі єдиного внеску за тарифами 36,7%-49,7% і 3,6%, проте, як вбачається, загальний борг збільшувався і відповідачем не представлено суду доказів його погашення.

Щодо частини платіжних доручень наданих відповідачем на підтвердження сплати страхових внесків, судом першої інстанції було вірно зазначено, що вони не є належними доказами по справі, так як вказують на сплату сум єдиного внеску за тарифами 34,7 %, 2,6 %, 6,1 %, 33,2 %, 8,41 %, 2 %, а отже не стосуються сплати єдиного внеску за тарифами 36,7 %-49,7 % та 3,6 %.

Разом з тим, колегія суддів, щодо доводів апелянта, що ним було сплачено частину страхових внесків, а тому позовні вимоги є безпідставними, зазначає, що сплачені ЦГПЕ КП «Кіровгеологія» страхові внески за тарифами 36,7 %-49,7 % та 3,6 % враховані позивачем в повному обсязі, що підтверджується даними карток особового рахунку платника єдиного внеску (а.с. 20-25).

Так, у ЦГПЕ КП «Кіровгеологія» був наявний борг минулих звітних періодів, зважаючи на це платежі, на які посилається відповідач відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування", правомірно зараховувалися позивачем в рахунок погашення боргу минулих звітних періодів у порядку календарної черговості його виникнення, зменшуючи загальний розмір боргу.

З огляду на це, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем платіжні доручення не можуть бути прийняті як докази погашення заявленого до стягнення боргу, тому не спростовують його наявність.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

П. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Щодо твердження апелянта про недостатність фінансування та складне фінансове становище, колегія суддів звертає увагу, що ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем доведено законність та обґрунтованість своїх вимог, а відповідачем не надано доказів сплати суми заборгованості, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу казенного підприємства «Кіровгеологія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.