Постанова

від 04.03.2013 по справі 21/5007/1377/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" березня 2013 р. Справа № 21/5007/1377/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Сініцина Л.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт"

на рішення господарського суду Житомирської області від 15.01.2013р.

у справі №21/5007/1377/12 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛ-Стандарт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт"

про стягнення 29867,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.01.2013р. у справі №21/5007/1377/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛ-Стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" про стягнення 29867 грн. заборгованості задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛ-Стандарт" - 23000 грн. - основного боргу, 722 грн. - пені, 145 грн. - 3% річних, 1609, 50 грн. витрат по сплаті судового.

При прийнятті вказаного вище рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛ-Стандарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" виникли договірні правовідносини на підставі укладеного 16.07.2012р. договору купівлі-продажу продукції №54.

Місцевим судом було враховано, що на виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку відповідачеві товару, а саме поліетилену ПЄНД HXF 2810 H, в кількості 1935 кг. на суму 33000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (видатковою накладною та рахунком фактурою(а.с.9, 10)).

В свою чергу, відповідач вказану суму оплатив частково, перерахувавши 4000 грн. на поточний рахунок позивача.

Разом з тим, останній в період з 15.11.12р. по 14.01.13р. додатково перерахував позивачу кошти за отриманий товар в сумі 6000 грн..

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача склала 23000,00грн..

З урахуванням умов укладеного між сторонами договору (п5.3.), місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав, за яких підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 722 грн. за період з 05.10.2012р. по 03.12.2012р..

Окрім того, приймаючи до уваги положення статті 625 Цивільного Кодексу України, згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд першої інстанції задоволив позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 145 грн. за період з 05.10.2012р. по 03.12.2012р..

Враховуючи положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження факту заборгованості у відповідача, суд першої інстанції дішов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "Поліпласт" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 15.01.2013р. у справі №21/5007/1377/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що приймаючи рішення, суд міг встановити лише факт отримання нами певного товару, на підставі наявних в справі доказів: накладної на загальну суму 33000грн., а також встановити часткову проплату здійснену нами, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

В даному випадку, а ні накладна, а ні рахунок-фактура, на які посилається суд, не можуть бути належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України стосовно наявності чи відсутності заборгованості. Такі документи не є зведеним бухгалтерським регістром та первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому можуть вважатися належними доказами лише у разі підтвердження відтворених у них операцій первинними бухгалтерськими документами та зведеними бухгалтерськими регістрами.

Зазначає, що позивачем не було виконано останню ухвалу суду першої інстанції в даній справі стосовно направлення відповідачеві акту звірки розрахунків. Такий акт ми не отримували, в наслідок чого він у справі відсутній. Таким чином, судом залишилась не з'ясованою навіть сума справжньої дебіторської заборгованості.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що п.3.1. договору купівлі-продажу №54 вказує на те, що товар, що мав постачатися повинен був супроводжуватися обов'язковими сертифікатами якості (відповідності). Такі сертифікати до справи додані не були, судом не витребовувалися, у зв'язку з чим поставлений товар не може вважатися якісним, а значить сума заявленого по справі позову не відповідає дійсності.

Крім того, пунктом 4.3. договору купівлі-продажу №54 чітко не було встановлено строки проведення розрахунку. Не були вони зазначені також в накладній та рахунку-фактурі №СФ-000282 від 04.10.2012р. Однак, суд тут посилається на ст.692 Цивільного кодексу України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки у нашому випадку порядок здійснення розрахунків був встановлений п.4.3. договору, зокрема - по факту отримання товару, однак строк розрахунків визначений чітко не був. А тому, вважаємо, що на час пред'явлення позову до суду строк розрахунків за договором ще не наступив.

З огляду на викладене, скаржник наголошує на тому, що господарський суд невірно застосував норми матеріального права, крім того, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені у рішенні місцевого господарського суду, а тому суд першої інстанції неправомірно задоволив позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі були вжиті заходи щодо встановлення дійсних обставин справи, в тому числі і наявної заборгованості ТзОВ "Поліпласт" перед ТзОВ "ПЛ-Стандарт", що підтверджується матеріалами справи, а саме: договором купівлі-продажу №54 від 16.07.2012р., рахунком-фактурою №СФ-000282 від 04.10.2012р., накладною №РН-000280 від 04.10.2012р., заявою ТзОВ "Пл-Стандарт" про зменшення позовних вимог та частковою оплатою ТзОВ "Поліпласт" заборгованості, в тому числі і підчас розгляду справи в суді.

З урахуванням наведеного вище ТзОВ "ПЛ-Стандарт" просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Житомирської області від 15.01.2013р. у справі №21/5007/1377/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання 04.03.2013р. - не з'явилися, про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, згідно поштових повідомлень про вручення (а.с. 122, 123).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛ-Стандарт" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №54 (далі - Договір (а.с. 8)).

Згідно п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар поліетилен різних марок, а покупець зобов'язується прийняти поставку товарів та оплатити вартість товару на умовах та у порядку, встановленому цим Договором.

На виконання умов згаданого вище договору постачальник (позивач) належним чином здійснив поставку покупцеві (відповідачеві) товару, а саме поліетилену ПЄНД HXF 2810 H, в кількості 1935 (одна тисяча дев`ятсот тридцять п`ять) кілограм, загальною вартістю 33000грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000280 від 04.10.2012р. та рахунком-фактурою №СФ-000282 від 04.10.2012р. (а.с. 9,10).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що покупець розраховується за товар, як за попередньою оплатою, так і по факту отримання товару. У відповідності до вказаного пункту Договору, відповідач розрахунку за отриманий товар не здійснив.

У зв'язку з вищенаведеним, на адресу відповідача 08.10.2012р. була надіслана претензія №7 з вимогою погасити заборгованість. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Однак, в період з 22.10.2012р. по 25.10.2012р. відповідач частково виконав свої зобов'язання по оплаті товару, сплативши кошти в розмірі 5000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1104 від 22.10.2012р., №1107 від 23.10.2012р. та №1113 від 25.10.2012р., а також виписками з банківського рахунку ТзОВ "Поліпласт" (а.с.47-54).

В подальшому, останній в період з 15.11.2012р. по 14.01.2013р. додатково перерахував позивачу кошти за отриманий товар в сумі 5000грн., що також, підтверджується платіжними дорученнями №1141 від 15.11.2012р., №1171 від 12.12.2012р., №7 від14.01.2013р. та виписками з банківського рахунку ТзОВ "Поліпласт" (а.с.54-59, 85).

З наведеного вище вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 23000грн..

Разом з тим, згідно п.5.3. Договору, за прострочення розрахунку більш ніж на 1 (один) календарний день з дня закінчення наданої відстрочки платежу, що вказана в п.4.3. цього Договору, покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 3% річних від суми заборгованості за весь час прострочення розрахунку постачальнику та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочки) від суми заборгованості за весь час прострочення.

В зв`язку з зазначеним вище позивачем було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.10.2012р. по 03.12.2012р. в сумі 722 грн..

Відповідно до ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 145 грн. - 3% річних за період з 05.10.2012р. по 03.12.2012р..

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що з врахуванням факту часткової оплати відповідачем заборгованості, ТзОВ "ПЛ-Стандарт" подало до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача: 23000грн. - основного боргу, 722грн. - пені та 145грн. - 3% річних.

Приймаючи постанову у даній справі колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду враховано наступні норми законодавства та обставини справи.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов'язок оплати відповідачем вартості продукції, що поставлялась позивачем передбачена Договором №54 від 16.07.2012р., згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар поліетилен різних марок, а покупець зобов'язується прийняти поставку товарів та оплатити вартість товару на умовах та у порядку, встановленому цим Договором.

Згідно п.4.3. Договору, покупець розраховується за товар, як за попередньою оплатою, так і по факту отримання товару.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання позивачем умов договору, а саме поставка товару на суму 33000грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковою накладною №РН-000280 від 04.10.2012р. (а.с.10).

Також колегією суддів враховано, що ТзОВ "Поліпласт" частково погасило заборгованість перед ТзОВ "ПЛ-Стандарт" за отриманий товар (поліетилен) в сумі 10000грн., що підтверджується вказаними вище виписками з банківського рахунку ТзОВ "Поліпласт" та платіжними дорученнями (а.с.47-59, 85).

Крім того, позивачем було направалено відповідачу претензію №7 від 08.10.2012р., яка отримана відповідачем, але залишена останнім без реагування (а.с.11-33).

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що на момент розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції, матеріали останньої не містять доказів на підтвердження факту погашення відповідачем заборгованості за отриманий товар перед позивачем в сумі 23000грн..

Відповідно до ст.33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду, щодо задоволення позовних вимог ТзОВ "ПЛ-Стандарт" в частині стягнення основного боргу в сумі 23000грн..

Твердження скаржника на рахунок того, що на час пред'явлення позову до суду строк розрахунків за договором ще не наступив розцінюються судом критично, оскільки відповідно до п.4.3. Договору, покупець розраховується за товар, як за попередньою оплатою, так і по факту отримання товару, а отже, так як попередню оплату за отриманий товар ТзОВ "Поліпласт" здійснено не було, то у останнього виник обов`язок здійснити розрахунок з позивачем по факту отримання товару.

Статтею 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1 ст.549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, сторонами в договорі купівлі-продажу продукції №54 передбачено нарахування пені та 3% річних (п.5.3 Договору).

Враховуючи те, що відповідачем було допущено порушення виконання зобов'язання по договору, а нарахування пені здійснено позивачем з врахуванням обмежень встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 722 грн. за період з 05.10.2012р. по 03.12.2012р., а місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищенаведеного обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 145грн. за період з 05.10.2012р. по 03.12.2012р., які підлягають стягненню з останього .

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи ТзОВ «Поліпласт» щодо ненадання позивачем сертифікатів якості на поставлений товар не враховуються судовою колегією при прийнятті постанови, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази пред`явлення скаржником претензії до позивача на рахунок поставки останнім неякісного товару.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 15.01.2013р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Поліпласт" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 15.01.2013р. у справі №21/5007/1377/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Поліпласт " - без задоволення.

2. Справу №21/5007/1377/12 надіслати до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Сініцина Л.М.