Рішення

від 28.02.2013 по справі 6/906/50/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" лютого 2013 р. Справа № 6/906/50/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від прокурора: Кравчук О.А. - посвідчення №008889 від 12.10.2012р.

Дереча І.В. - посвідчення №010540 від 20.10.2012р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника Овруцького міжрайонного прокурора в інтересах держави

до 1) Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с. Дубовий Гай Овруцький район Житомирська область)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестфорест" (м. Київ)

про визнання недійсним договору від 16 червня 2009р. №53/09

Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №53/09 від 16.06.2009р., укладеного між відповідачами, а також зобов'язати відповідачів повернути один одному усе одержане за даним договором. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідачів.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач-1 (ДП "Овруцьке лісове господарство") в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26).

Відповідач -2 (ТОВ "Бестфорест") в судове засідання 29.01.2013 року та 28.02.2013р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 15.01.2013 року та 29.01.2013р., які надсилались рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною в позовній заяві - 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 10/18А, код 34794932.

Згідно з інформації, отриманої з офіційної веб-сторінки Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет, місцезнаходженням відповідача значиться: вулиця Білоруська, 10/18, літ.А, м. Київ, 04050, яка є ідентичною тій, по якій було направлено останньому ухвали у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дані відмітки оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачами не подано клопотання, заяви, телеграми щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідачі своїм правом на участь у засіданнях суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідачів або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бестфорест" (відповідач-2/продавець) та Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (відповідач-1/покупець) було укладено договір купівлі - продажу №53/09 (а.с.34-35), за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти обладнання та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Найменування товару: а) верстат окорувальний ОК63-2; б) приймальний стіл; в) конвеєр подачі; г) конвеєр видачі з скидним пристроєм; д) конвеєр відходів (п.1.2 договору).

Вартість обладнання є договірною і складає 608000,00грн. з/ПДВ (п.2.1 договору).

Оплата товарів покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 6-ти місяців рівномірними щомісячними частинами з липня 2009 року (п.2.2 договору).

На виконання умов договору продавець передав обладнання, зазначене в п.1.2 договору №53/09, а покупець прийняв дане обладнання, про що свідчить акт №1/09 приймання-передачі обладнання від 16.06.2009р. (а.с.36).

Овруцькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Овруцьке лісове господарство" за період з 01.01.2009р. по 01.03.2012р., за наслідками якої складено Акт № 65-09/44 від 26.03.2012р. (а.с.9-13).

В результаті перевірки встановлено порушення відповідачем 1 пункту 5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.08р. № 921 (далі-Положення), а саме, лісгоспом відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 16.06.2009р. №53/09 без проведення тендерних процедур у 2009 році придбано станок для окорування деревини ОК63-2 вартістю 608000,00грн.

Прокурор, звернувшись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу №53/09 від 16.06.2009р., укладеного між відповідачами, та зобов'язання відповідачів повернути один одному усе одержане за даним договором також зазначив, що ним за результатами розгляду матеріалів перевірки з питань дотримання лісового законодавства в ДП "Овруцьке лісове господарство" виявлено факт порушення п.5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.08р. № 921.

В обґрунтування позовних вимог прокурором наведено обставини справи та факти, встановлені постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 01.09.2012р. у справі №617-10409/12 року по обвинуваченню директора ДП "Овруцьке лісове господарство" Соляра В.В. (а.с.15-17).

Зокрема, Овруцьким районним судом Житомирської області встановлено, що Соляр В.В. працював на посаді директора ДП "Овруцьке лісове господарство" з 15 січня 2009 року по 8 квітня 2011 року. До його службових обов'язків належали організаційно-розпорядчі обов'язки, визначені контрактом, укладеним між ним та Державним комітетом лісового господарства України.

В той же час Соляр В.В., явно виходячи за межі наданих йому службових повноважень, діючи умисно в інтересах третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Бестфорест", в порушення п.5 згаданої постанови Кабінету Міністрів України, без проведення обов'язкової передбаченої законодавством України процедури закупівлі товару за державні кошти, 16 червня 2009 року за адресою с. Дубовий Гай Овруцький район, Житомирська область, уклав договір з ТОВ "Бестфорест" на придбання станка, необхідного для окорування деревини ОК63-2 та складових частин до нього за 608000 грн., що в подальшому призвело до перерахування на рахунки ТОВ "Бестфорест" 526 000 грн.

Зазначені дії Соляра В.В. унеможливили визначення переможця тендерних торгів та, як наслідок, не забезпечили ефективного використання державних коштів, чим заподіяли істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету органу державної влади в особі ДП "Овруцьке лісове господарство".

За вказівкою колишнього директора ДП "Овруцьке лісове господарство" Соляр В.В., Бацан Н.І., яка працювала на посаді юрисконсульта ДП "Овруцьке лісове господарство" з 3 листопада 2003 року, підготувала договір № 53/09 від 16 червня 2009 року на придбання станка для окорування деревини, після чого договір був наданий Соляру В.В. для підпису. Соляр В.В. не давав вказівку щодо необхідності проведення тендеру на закупівлю вказаного станка, у зв'язку із чим тендер не проводився, а закупівля здійснювалась на підставі вказаного договору.

Цією ж постановою суду від 01.08.2012р. Соляра В.В. було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.367 ч.2, ст.365 ч.1 КК України, на підставі ст.ст.1 п."е", 6 Закону України "Про амністію", справу провадженням закрито.

Закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України "Про амністію" не звільняє особу від обов'язку щодо відшкодування шкоди, завданої вчиненим злочином.

Зазначена постанова Овруцького районного суду від 01.08.2012р. набрала законної сили 08.08.2012р..

Господарський суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з п.5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.08р. № 921, це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Згідно п .2.1 договору купівлі-продажу №53/09 від 16.06.2009р. сума, яку мав сплатити позивач відповідачеві за поставку товару, становила 608000,00грн., що перевищує визначені вказаним Положенням 100000,00 грн.

Таким чином, при укладенні вказаного договору мала бути дотримана процедура закупівлі, встановлена зазначеним Положенням.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У зв'язку з цим, зазначена постанова Овруцького районного суду Житомирської області від 01.08.2012р. у кримінальній справі по обвинуваченню Соляра В.В. має преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі.

Тобто, факти встановлені вказаною постановою Овруцького районного суду Житомирської області, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Зокрема, постановою Овруцького районного суду Житомирської області встановлено, що сторонами процедура проведення торгів фактично не проводилась, тобто окорувальний верстат був придбаний в червні 2009 року. Також даною постановою зроблено висновок, що дії директора ДП "Овруцьке лісове господарство" унеможливили визначення справжнього переможця тендерних торгів та, як наслідок, не забезпечили ефективного використання державних коштів, чим заподіяли істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету органу державної влади в особі ДП "Овруцьке лісове господарство".

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене, сторони оспорюваного договору купівлі - продажу №53/09 від 16.06.2009р. зобов'язані повернути одна одній все одержане на виконання цього договору в натурі.

Відповідачі позов не оспорили, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористалися.

За таких обставин господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На цій підставі, сплата судового збору з позовних вимог немайнового характеру у розмірі 1147,00 грн. та судового збору з позовних вимог майнового характеру у розмірі 10520,00 грн. покладається на Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство", оскільки його незаконні дії стали підставою для даного судового процесу.

Керуючись ст.ст.33,43,4,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №53/09 від 16.06.2009р., укладений між Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, с. Дубовий гай, код 00991887) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бестфорест" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 10/18А, код 34794932).

3. Державному підприємству "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, с. Дубовий гай, код 00991887) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Бестфорест" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 10/18А, код 34794932) повернути один одному в натурі все одержане за договором купівлі-продажу №53/09 від 16.06.2009р., а саме:

- Державному підприємству "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, с. Дубовий гай, код 00991887) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Бестфорест" (04050, м. Київ, вул. Білорусьа, 10/18А, код 34794932): а) верстат окорувальний ОК63-2; б) приймальний стіл; в) конвеєр подачі; г) конвеєр видачі з скидним пристроєм; д) конвеєр відходів.

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Бестфорест" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 10/18А, код 34794932) повернути Державному підприємству "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, с. Дубовий гай, код 00991887) кошти за продане обладнання в сумі 526000,00 грн. (п'ятсот двадцять шість тисяч гривень).

4. Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, с. Дубовий гай, код 00991887)

- на користь Державного бюджету України - 1147,00 грн. судового збору з позовних вимог немайнового характеру та 10520,00 грн. судового збору з позовних вимог майнового характеру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05 березня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 ,3 - відповідачам (рек. з повід.)