Постанова

від 04.03.2013 по справі 2/5014/2781/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.03.2013р. справа №2/5014/2781/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за дог., ОСОБА_5 - за дов. від відповідача:не з'явився розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "Варіант" м.Перевальск Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 25.12.2012 року у справі№2/5014/2781/2012 (суддя Седляр О.О.) за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Перевальск Луганської області до приватного підприємства фірми "Варіант" м.Перевальск Луганської області простягнення 15329 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.12.2012 року по справі №2/5014/2781/2012 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Перевальск Луганської області (далі - ФОП ОСОБА_6) задоволено та стягнуто з приватного підприємства фірми "Варіант", м. Перевальск Луганської області (далі - ПП фірма "Варіант") заборгованість з орендної плати у розмірі 15329 грн. 00 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 2000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалене рішення від 25.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, апелянт наголошує на відсутності підстав для нарахування орендної плати, оскільки він фактично не користувався орендованим приміщенням, в підтвердження чого відповідач посилається на такі обставини, як-то: невиставлення позивачем протягом 2012 року рахунків на сплату орендної плати, звернення відповідача до позивача з вимогою про розірвання договору оренди та ін.

Представник позивача як у відзиві на апеляційну скаргу, так і в судовому засіданні 04.03.2013р. просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 04.03.2013р. представник відповідача не з'явився та не скористався своїм процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні апеляційної інстанції, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.109,110).

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.2011 між сторонами у справі був укладений договір оренди нерухомого майна № 07/11 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець (позивач у справі) передав, а Орендар (відповідач у справі) прийняв у платне користування для здійснення господарської діяльності майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 пристроєне двоповерхове офісне та підсобне нежитлове приміщення загальною площею 100,9 кв.м (приміщення Р-1, згідно додатку № 2 до Договору).

Пунктами 2.1 та 2.2 договору сторони встановили розмір щомісячної орендної плати - 1600 грн., а також порядок внесення орендної плати відповідачем - на розрахунковий рахунок позивача щомісячно шляхом 100% оплати до 25 числа поточного місяця без попереднього виставлення рахунку на оплату.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили строк оренди майна - 6 місяців, тобто до 01.01.2012.

Факт передання відповідачу 01.07.2011 об'єкту в оренду підтверджується відповідним актом приймання -передачі (а.с.10).

Додатковою угодою від 13 жовтня 2012 року сторони дійшли згоди щодо дострокового розірвання договору оренди майна №07/11 від 01.07.2011 року відповідно до п.5.3.2 договору, при цьому зауваживши в п.2 угоди про те, що вищевказаний договір вважається розірваним з моменту підписання акту приймання-передачі.

19.10.2012 року відповідач повернув позивачеві орендоване майно, про що сторонами було складено акт приймання-передачі майна (а.с.12).

Зважаючи на те, що відповідачем майно було повернуто 19.10.2012, позивач нарахував відповідачу орендну плату за час фактичного користування, тобто з 01.01.2012 по 19.10.2012, у розмірі 15 329 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди в період з січня по вересень 2012 року був чинний, що встановлено судовим актом у справі господарського суду Луганської області №23/5014/1748/2012 між тими ж сторонами, а також з того, що об'єкт з оренди за відповідним актом повернуто 19.10.2012 року.

З висновками суду попередньої інстанції слід погодитися, враховуючи наступне.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 284 ГК України, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом січня-вересня 2012 орендодавець не заявляв вимог щодо повернення майна, а відповідач продовжував користуватися орендованим майном, а тому господарський суд дійшов вірного висновку про те, що договір оренди від 01.07.2011 № 07/11 на цей строк діяв та був чинним.

Крім того, факт неодноразової пролонгації орендних відносин після 01.01.2012 на кожні 6 місяців та на тих самих умовах встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 10.09.2012 по справі № 23/5014/1748/2012 між тим ж сторонами та про той же предмет.

Крім того, факт існування договірних відносин у спірний період відповідно із ст. 35 ГПК України не потребує доведення, оскільки рішенням господарського суду Луганської області від 10.09.2012 по справі № 23/5014/1748/2012 встановлено, що спірний договір у цей період був чинним.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою від 13 жовтня 2012 року сторони дійшли згоди щодо дострокового розірвання договору оренди майна №07/11 від 01.07.2011 року, який згідно п.2 угоди, вважається розірваним з моменту підписання акту приймання-передачі, який фактично був складений сторонами 19.10.2012 року (а.с.12).

Таким чином, є правомірним висновок суду першої інстанції щодо правомірного нарахування позивачем відповідачеві боргу з орендної плати за період з 01.01.2012 по 19.10.2012 у сумі 15329,00 грн., доказів погашення якого відповідачем не надано як суду першої, так і апеляційної інстанції. Не містять таких доказів і матеріали даної справи.

Беручи до уваги те, що вищезазначені факти порушення умов договору оренди від 01.07.2011 № 07/11 відповідачем не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором щодо сплати заборгованості у повному обсязі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості на загальну суму 15329,00 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог в частині стягнення адвокатських послуг, на підставі ст. 44 ГПК України, в сумі 2000,00 грн. відповідно до укладеного договору на надання правової допомоги від 29.10.2012, наданої платіжної квитанції від 30.10.2012 № 14 про сплату цих коштів та акту приймання-здачі робіт від 23.11.2012.

Доводи апелянта щодо невиставлення позивачем рахунків на сплату орендної плати були предметом розгляду в суді першої інстанції, їм надана належна правова оцінка та вірно відхилено з підстав необґрунтованості останніх, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Щодо інших доводів скаржника, то їх судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2012 року по справі №2/5014/2781/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "Варіант", м. Перевальск Луганської області - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 7 прим.

1,2. позивачу

3,4. відповідачу

5. у справу

6 ДАГС

7. ГСЛО