Постанова

від 05.03.2013 по справі 815/148/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/148/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Ткач О.С. - представник по довіреності

відповідач: Смірнова А.В.- представник по довіреності

Савіцька Н.С.- представник по довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001882200 від 21.09.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001882200 від 21.09.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки ДПІ м. Іллічівська Одеської області ДПС про не підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Таверс» та заниження ТОВ «Мікс Логістик» суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за серпень 2011 року ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, натомість позивачем на виконання Договору купівлі-продажу від 10.08.2011р. надано належним чином оформлені первинні документи відповідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (видаткова накладна №443 від 29.08.20911р., податкова накладна № 346 від 16.09.2011р.). Окрім того, позивач зазначив, що відповідачем в акті перевірки не наведено жодного доказу невідповідності наданих ТОВ «Мікс Логістик» первинних документів нормам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки № 1575/22-0302/01/35162811 від 11.09.2012р. , на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, оскільки базуються на визнанні в односторонньому порядку ДПІ у м. Іллічівськ господарської угоди, укладеної ТОВ «Мікс Логістик» з ТОВ «Таверс» нікчемною, що суперечить положенням Конституції України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення №0001882200 від 21.09.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що проведеною перевіркою ТОВ «Мікс Логістик» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Таверс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки у серпні 2011 року на суму 29500 грн.,, у т.ч. ПДВ -4916,67 грн., що призвело до заниження ПДВ , що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 року у розмірі 4916, 67 грн. внаслідок порушення пп. А п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0001882200 від 21.09.2012 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» зареєстровано 27.06.2007р., номер запису до ЄДР №1 554 107 0004 001872.

Відповідач є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва №100229457 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З 01.08.2011р. по 31.08.2011р. на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у м. Іллічівську проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мікс Логістик» (код ЄДРПОУ 35162811) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Таверс» (код ЄДРПОУ 37422308),їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт №1575/22-0302/01/35162811 від 11.09.2012р., відповідно до висновків якого перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Таверс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки у серпні 2011 року на суму 29500 грн., у т.ч. ПДВ -4916,67 грн., що призвело до заниження ПДВ , що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 року у розмірі 4916, 67 грн. внаслідок порушення пп. а п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с.62-70).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001882200 від 21.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1229 грн. (а.с.61).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Іллічівську на адресу TOB «Мікс Логістик» направлено запит №3295/10/22-0404 від 24.04.2012р. щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження операцій по взаємовідносинам з TOB «Таверс».

На зазначений запит TOB «Мікс Логістик» надано відповідь (вих. №36 від 10.05.2012р.) з копіями документів: договір купівлі-продажу від 10.08.2011р. між TOB «Таверс» та TOB «Мікс логістик»; рахунок №443 від 31.08.2011р.; накладна №443 від 29.08.2011р.; податкова накладна №443 від 29.08.2011р.на суму ПДВ-4916,67грн.; платіжне доручення №346 від 16.09.2011р.; виписка банку №143 від 16.09.2011р.-оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 по контрагенту TOB «Таверс» Картка рахунку с.631 (контрагент TOB «Таверс»).

Відповідно п.79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перевірка проведена на підставі наказу №321 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 31.08.2012р. та повідомлення №36 від 03.09.2012р.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем п.п.а 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Судом встановлено, що 10.08.2011 року між ТОВ «Таверс» (Продавець) та ТОВ «Мікс Логістик» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах Договору (а.с.18).

На виконання зазначеного Договору позивач отримав податкову накладну №443 від 29.08.2011р. (а.с.14).

Сума ПДВ по зазначеній податковій накладній включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Таверс» до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, суд виходить з наступного.

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7).

Пунктами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору (п.200.1), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

Розділами 2-4 Договору від 10.08.2011 року передбачено відомості про товар, порядок передачі товару, ціну та умови оплати.

Відповідно умов Договору (п.1.1) продавець зобов'язується передати належних йому прав (офісні меблі) у власність Покупцеві у загальній кількості 16 одиниць (п.2.2.2. договору)

Згідно п.п.3.1 договору Продавець зобов'язаний забезпечити Покупця документами щодо товару: рахунком, видатковою накладною на товар та податковою накладною.

Відповідно п.3.2 перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється податковою накладною.

На виконання умов договору ТОВ «Мікс Логістик» надано рахунок №443 від 31.08.2011р., накладна №443 від 29.08.2011р., акт приймання -передачі від 29.08.2011р. та довіреність №41 від 29.08.2011р. на отримання цінностей (а.с.21-23, 34).

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В підтвердження факту оплати за зазначеним договором позивач надав платіжне доручення №346 від 16.09.2011р. (а.с.20).

В якості доказів на підтвердження руху товару від продавця до покупця, представник позивача зазначив, що перевезення відбувалось за рахунок позивача, в підтвердження чого надано довіреність №41 від 29.08.2011р. на отримання від ТОВ «Таверс» цінностей згідно Договору від 10.08.2011р., договір купівлі-продажу автомобіля №1814-02/2009 від 09.02.2009р., наказ №3 від 12.02.2009р. "Про реєстрацію придбаних автомобілів", тимчасовий реєстарційний талон на ТЗ, штатний розклад.

На підтвердження використання товарів, отриманих за договором купівлі-продажу від 10.08.2011 року, позивачем надано накази (розпорядження) №11,12, 13 від 30.08.2011 року про створення експертної комісії щодо віднесення вище перелічених матеріальних цінностей до рахунків; їх відповідності кількості та якості, інвентарні картки обліку основних засобів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договором, а саме: отримано товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договір укладений позивачем з метою використання зазначених товарів у власній господарській діяльності, а податкові накладні, виписані ТОВ «Таверс» містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1, 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними в сумі 4916,67 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за серпень 2011 року.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, виконання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

Відсутність фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «Таверс», відповідач обґрунтовує, посилаючись на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 523/23-5 від 24.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01. 2011р. по 31.12.2011 року», яким встановлено, що ТОВ «Таверс» не здійснювало діяльність в періоди: січень, березень, квітень 2011 року та за періоди: травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року податкова звітність до ДПІ у Приморському районі м. Одеси не надавалась, що може свідчити про відсутність діяльності підприємства. За результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності TOB «Таверс» з контрагентами за період 01.01. 2011 по 31.12.2011р.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, суд робить висновок, що викладені в акті перевірки №1575/22-0302/01/35162811 від 11.09.2012р. судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях та на даних АІС РПП податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Окрім того, доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагента позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №1575/22-0302/01/35162811 від 11.09.2012р, в основу якого покладено акт № 523/23-5 від 24.02.2012р. безпідставні та спростовуються документально.

Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, а також податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору. Зобов'язання за договором між Позивачем та ТОВ «Таверс» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними податковим органом.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

При цьому суд враховує, що позивач та його контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

З огляду на зазначене суд вважає, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0001882200 від 21.09.2012 року, не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом, наявність порушень порядку формування податкового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Мікс Логістик» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001882200 від 21.09.2012 року.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001882200 від 21.09.2012 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001882200 від 21.09.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 березня 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк