Ухвала

від 28.05.2013 по справі 815/148/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р.Справа № 815/148/13-а Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Ткач О.С.,

представник відповідача - Савецька Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001882200 від 21.09.2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001882200 від 21.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1229 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби № 0001882200 від 21.09.2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001882200 від 21.09.2012 року.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в поданій апеляційній скарзі.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» в судовому засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у м. Іллічівську проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мікс Логістик» (код ЄДРПОУ 35162811) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Таверс» (код ЄДРПОУ 37422308), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт № 1575/22-0302/01/35162811 від 11.09.2012 року, відповідно до висновків якого перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Таверс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки у серпні 2011 року на суму 29500 грн., у т.ч. ПДВ - 4916,67 грн., що призвело до заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 року у розмірі 4916,67 грн. внаслідок порушення пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с.62-70).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001882200 від 21.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1229 грн. (а.с.61).

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС № 0001882200 від 21.09.2012 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС № 0001882200 від 21.09.2012 року, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.08.2011 року між ТОВ «Таверс» (Продавець) та ТОВ «Мікс Логістик» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати належний йому на праві власності Товар (офісні меблі) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти його та оплати (а.с.18).

Згідно п.п. 3.1 вказаного Договору Продавець зобов'язаний забезпечити Покупця документами щодо товару: рахунком, видатковою накладною на товар та податковою накладною.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Мікс Логістик» надано рахунок № 443 від 31.08.2011 року, накладну № 443 від 29.08.2011 року, акт приймання - передачі від 29.08.2011 року та довіреність № 41 від 29.08.2011 року на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.21-23, 34).

На виконання зазначеного Договору позивач отримав податкову накладну № 443 від 29.08.2011 року (а.с.14).

Сума ПДВ по зазначеній податковій накладній включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних.

В підтвердження факту оплати за зазначеним Договором позивач надав платіжне доручення № 346 від 16.09.2011 року (а.с.20).

В якості доказів на підтвердження руху товару від продавця до покупця до суду надано: довіреність № 41 від 29.08.2011 року на отримання від ТОВ «Таверс» товарно-матеріальних цінностей згідно Договору від 10.08.2011 року, договір купівлі-продажу автомобіля № 1814-02/2009 від 09.02.2009 року, наказ № 3 від 12.02.2009 року «Про реєстрацію придбаних автомобілів», тимчасовий реєстраційний талон на ТЗ, штатний розклад.

На підтвердження використання товарів, отриманих за Договором купівлі-продажу від 10.08.2011 року, позивачем надано накази (розпорядження) № 11, 12, 13 від 30.08.2011 року про створення експертної комісії щодо віднесення вище перелічених матеріальних цінностей до рахунків; їх відповідності кількості та якості, інвентарні картки обліку основних засобів.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем та наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують товарність господарської операції позивача з його контрагентом ТОВ «Таверс», та, в свою чергу, спростовують твердження відповідача щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Таверс».

При цьому, колегія суддів враховує, що зі змісту акту перевірки № 1575/22-0302/01/35162811 від 11.09.2012 року, на підставі висновків якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, зокрема, вбачається, що перевіряючими були досліджені всі первинні бухгалтерські документи, надані ТОВ «Мікс Логістик» до перевірки, та зауважень щодо належного оформлення вказаних документів у перевіряючих не виникло. Зазначені обставини, також, не заперечувались апелянтом під час розгляду справи.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також відображено в акті перевірки позивача, висновки щодо заниження ТОВ «Мікс Логістик» суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, в тому числі, за рахунок завищення податкового кредиту, були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 523/23-5 від 24.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01. 2011 року по 31.12.2011 року», яким встановлено, що ТОВ «Таверс» не здійснювало діяльність в періоди: січень, березень, квітень 2011 року та за періоди: травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року, податкова звітність до ДПІ у Приморському районі м. Одеси не надавалась, що, на думку перевіряючих, може свідчити про відсутність діяльності підприємства. Тобто, фактично відповідачем було використано під час перевірки позивача інформацію про неможливість здійснення зустрічної перевірки господарських операцій його контрагента, та на підставі цього зроблені висновки про нікчемність укладених правочинів між ТОВ «Мікс Логістик» та ТОВ «Таверс». При цьому, колегія суддів наголошує, що як вбачається зі змісту вказаного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 523/23-5 від 24.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01. 2011 року по 31.12.2011 року», правовідносини, що виникли між позивачем та TOB «Таверс» на підставі укладеного Договору купівлі-продажу від 10.08.2011 року, окремо не досліджувались перевіряючими.

Однак, колегія суддів вважає недостатнім для висновків акту перевірки відносно позивача посилання в ньому лише на дані акту про неможливість здійснення зустрічної перевірки господарських операцій його контрагента, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

Так, слід зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

При цьому, колегія суддів, також, враховує, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказані обставини апелянтом не заперечуються.

Щодо посилань податкового органу, як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі, на відсутність у ТОВ «Таверс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача, як при розгляді справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом, в той час, як в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Таким чином, оскільки представником відповідача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що надані позивачем письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність цих угод та їх нікчемність є помилковим, в зв'язку із чим, прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Логістик» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001882200 від 21.09.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано колегією суддів 31 травня 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/