Ухвала

від 21.02.2013 по справі 2а-12705/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12705/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представників позивача Петрика С.А.

Денисенка В.М.

Тиренко О.Г.

представника відповідача Цюрупі Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової Інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком» до Державної податкової Інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 21.05.2012 року №000029156, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової Інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 21.05.2012 року №000029156.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може не погодитись з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком» з питань достовірності нарахувань сум бюджетного нарахування податку на додану вартість заявленого до відшкодування за січень, квітень, листопад, грудень 2010 року.

За наслідками вказаної перевірки було винесено Акт від 26.04.2012 року №1015-6/24258565, яким встановлено, що TOB «AK «Авіаком» безпідставно включено до податкового кредиту за березень 2010 року суму ПДВ - 89012.00 грн., за вересень 2010 року суму ПДВ - 21120,00 грн., за жовтень 2010 року суму ПДВ - 17760.00 грн. та безпідставно визначено суму бюджетного відшкодування задекларовану в декларації з ПДВ квітень 2010 року в розмірі 89012,00 грн. за листопад 2010 р. в розмірі 38880,00 грн. на рушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В1» № 000029156, яким позивачу за порушення п.1.8. ст..1, пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.7.1. ,п п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127892,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в ході розгляду справи, позивачем доведено та документально підтверджено факт здійснення господарської діяльності, а включення сум до податкового кредиту здійснено на підставі та в межах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, під час проведення податковим органом перевірки ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком», було встановлено, що останній має господарські відносини з ТОВ «Навікас», ТОВ «Наутилус-77», ТОВ НВП «РатекАвіа», ТОВ «Аероцентр-Сервіс» та ТОВ «Аміс-Груп».

Під час перевірки господарських відносин контрагентів, відповідач прийшов до висновку про наступне.

В ході перевірки TOB «Новікас», було встановлено, що у березні 2010 року підприємство мало взаємовідносини з TOB «Авіасервіс-Конті». Відповідач вважає дане підприємство фіктивним, оскільки ним був отриманий Акт про неможливість проведення зустрічної звірки так як стан платника 11 -припинено, але не знято з обліку.

TOB «Наутилус-77» мало взаєморозрахунки з TOB «Сенс-К» в березні 2010 року. Відповідач зазначає, що ним був отриманий Акт про неможливість проведення перевірки вказаного підприємства, так як стан платника 23 (місцезнаходження не встановлено). Станом на дату підписання акту TOB «Сенс-К» має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

ТOB НВП «РатекАвіа» мало взаємовідносини з TOB «Авіаційна компанія «Авіаком» в березні 2010 року направлено запит щодо проведення зустрічної звірки №268/10/07- 02 від 03.08.2010р. на суму 49704,00 грн. Отримано відповідь №963 від 16.08.2010р. - підприємство є посередником, постачальником товарів TOB «Регіон Норд» - до ДПІ у м. Чернігів направлено запит №2318/7/07-02 від 17.09.2010р. Отримано відповідь №4891/7/23-400/01-013 від 05.10.2010р. - підприємство є посередником, постачальником товарів (робіт, послуг) є ПП «ТФ Ліб-Дар» - до ДПІ у м. Чернігів направлено запит №669/7/07-02 від 25.03.2011р. Відповіді не отримано. Станом на дату підписання акту ПП «ТФ Ліб-Дар» має стан 21 - ліквідаційна процедура за рішенням суду.

З аналізу наведеного відповідач вважає, що Зазначені підприємства були створені без врахування вимог п.1 ст.42 Господарського кодексу України, реєстрація в державних органах здійснена на підставі неправдивих даних, відтак їх діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків. Встановлено, що зазначені підприємства ніяких товарів не відвантажували, а лише виконували посередницьку діяльність.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком відповідача, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком» зареєстроване в Печерській районній державній адміністрації м. Києва, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.02.1996 № 10701200000010924. Свідоцтво про державну реєстрацію №650144 від 26.07.2010 року. В зв'язку зі зміною юридичної адреси ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком»мало свідоцтва про державну реєстрацію №299001 від 26.01.2009 року, №300622 від 11.06.2009 року.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Навікас» (код 33848871) було укладено договір № 16/10 від 01.03.2010 року відповідно до п.1.1. продавець (ТОВ «Навікас») приймає на себе зобов'язання поставити і передати у власність покупцю (ЗАТ «Авіаком») авіаційне майно, що вказане у додатку 31 до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вироби.

На підтвердження зазначених операцій позивачем було надана видаткова накладна № РН-0000008 від 01.03.2010 року на придбання товару, платіжне доручення № 133 від 15.04.2010 року на перерахування коштів за товар. Крім того, копія видаткової накладної № 6 від 24.03.2010 року та доручення на продаж товару ЗАТ «Українські вертольоти», на підставі договору №ДГ-20/09д(03) від 14.07.2009 року.

З ТОВ «Наутилус-77» (код 36371066) позивачем було укладено договір № 04 Н/03 від 23.03.2010 року, відповідно до п.1.1. якого, продавець (ТОВ «Наутилус-77») продає, а покупець (ЗАТ «Авіаком») приймає підшипникову продукцію, відповідно до специфікації до договору.

На підтвердження зазначених операцій ТОВ «Наутилус-77» було виписано видаткову накладну №РН-0000003 від 19.04.2010 року на придбання товару та платіжне доручення № 90 від 25.03.2010 pоку - перерахування коштів за товар.

Придбана продукція була реалізована позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується експортуванням придбаних товарів за інвойсом №17-22/10-10 (а.с. 139-140).

Між позивачем та ТОВ НВП «Ратек Авіа» (код 21681211) було укладено договір № 130 від 18.03.2010 року, відповідно до п.п.1.1. якого, продавець (ТОВ НВП «Ратек Авіа») продало, а покупець («ЗАТ «Авіаком») купило продукцію в кількості та за вартістю, визначеною у специфікації до договору.

На підтвердження зазначених операцій ТОВ НВП «Ратек Авіа» було виписано видаткову накладну № 1/130 від 09.04.10 року на придбання товару, товарно-транспортну накладну 1-03СП № 298230 на перевезення товару та надано платіжне доручення № 91 від 25.03.2010 pоку.

Крім того, позивачем було надано вантажно-митні декларації № 102149 від 13.05.2010 року та інвойс № 17-22/10-10 - чим підтверджено, що придбана продукція була реалізована позивачем в своїй господарській діяльності шляхом експортування придбаних товарів.

З ТОВ «Аєроцентр-Сервіс» (код 30578604) позивачем було укладено договір №38-2/10 від 01.09.2010 pоку відповідно до п.1.1. якого продавець (ТОВ «Аєроцентр-Сервіс») продало, а покупець (ЗАТ «Авіаком») купило продукцію в кількості та по вартості відповідно до специфікації.

На підтвердження зазначених операцій позивачем було надано видаткову накладну №А-000002 від 12.10.2010 р. на придбання товару та платіжне доручення № 558 від 11.10.2010 p.- перерахування коштів.

З ТОВ «Аміс-Груп» (код 30450990) позивачем було укладено договір №34/10 від 21.09.2010 року відповідно до пп.1.1. якого, продавець (ТОВ «Аміс-Груп») приймає на себе зобов'язання поставити і передати у власність покупця (ТОВ «АК Авіаком») авіаційне майно, що вказане у додатку №1 до договору.

На підтвердження зазначених операцій позивачем було надано видаткову накладну №РН-0000001 від 21.09.2010 року, платіжне доручення №552 від 11.10.2010 року про перерахування коштів.

Крім того, позивачем було надано вантажно-митні декларації № 106615 від 30.09.2010 року та інвойс № 26-33/10-10 - підтвердження експортування придбаних товарів.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір зберігання №Д29-3.1/636 від 08.08.2006 року, який укладеного між позивачем та Державним підприємством «Укроборонсервіс».

Відповідно до п.1.1 договору, зберігач (ДП «Укроборонсервіс») зобов'язався за плату зберігати майно на складі зберігача, що передавалось згідно акту прийому-передачі майна Поклажедавцем (ЗАТ «Авіаком») і повернути майно в цілісності.

Зазначене підтверджує позицію позивача щодо наявності складського приміщення для зберігання продукції з метою подальшої реалізації.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України (Ухвала К- 28167/10 від 22.09.11 p., Ухвала К-1363/10 від 29.05.12 p., Ухвала К-34680/09 від 29.04.10 p., К- 20464/10 від 17.01.12 p., Ухвала К/9991/73551/11 від 11.04.12 p., Ухвала К-13769/09 від 11.06.12 p., Ухвала К/9991/49837/11 від 29.03.12 p., К-20999/10 від 29.06.11 р. тощо.

Окрім цього, у Листі ДПА від 02.04.2007р. №6448/7/23-5017 зазначається, що при отриманні достатніх доказів необхідно довести, що операція була безтоварна, внаслідок чого встановлюється відсутність першого виробника чи імпортера, несплату до бюджету ПДВ, нарахованого на вартість такого товару чи послуги в ланцюжках поставки. Або ж відбувалася нелегітимна поставка товару чи послуг (не облікованої виробником готової продукції чи послуг, контрабандних товарів тощо), внаслідок чого також не було надходження ПДВ до бюджету.

Так, у судовому засіданні податкова інспекція посилалась на фіктивність підприємства, незнаходження підприємств-контрагентів за місцем реєстрації або припинення підприємства, що мало місце під час вчинення господарських операцій, однак будь-яких доказів на підтвердження правової позиції до суду надано не було. З аналізу наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його апеляційна скарга, та не довів правомірності визначення позивачу штрафних санкцій.

Натомість, позивачем надано на підтвердження реальності здійснення господарських операцій достатньо належних доказів, які не викликають сумнівів у суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана ухвала прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової Інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком» до Державної податкової Інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 21.05.2012 року №000029156 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А.Б.

Суддя Беспалов О.О

Повний текст ухвали виготовлено 26.02.2013 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.