Постанова

від 25.02.2013 по справі 2а-4298/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року 2а-4298/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Волинської В.А.,

представника відповідача : Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Спайс" (далі - ТОВ «Мастер Спайс» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Броварська ОДПІ або відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.01.2013, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ від 05.09.2012 № 0000102205 та № 0000092205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним вимог податкового законодавства є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, укладені договори мали реальний характер, товари були поставлені, послуги надані контрагентами у повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності.

За наведених обставин позивач вважає оскаржувані рішення відповідача про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2013 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс» є юридичною особою, що зареєстрована 28.04.2009 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області за № 13551020000003035 (ідентифікаційний код юридичної особи - 36432364). Як платник податків перебуває на обліку у Броварській ОДПІ з 29.04.2009 за № 2240 та як платник податку на додану вартість зареєстроване 24.06.2009, про що видано свідоцтво № 100232461.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

У період з 16.08.2012 по 21.08.2012 посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Блоксоюз» код ЄДРПОУ 37617560, ТОВ «Ньюмодуль 2011» код ЄДРПОУ 37617602, ТОВ «Мастергільдія» код ЄДРПОУ 37615233, ТОВ «Збутпроект-1» код ЄДРПОУ 37617581, ТОВ «Июльський» код ЄДРПОУ 36176720 за період 01.11.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складений акт від 21.08.2012 № 526/222/36432364 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Блоксоюз» код ЄДРПОУ 37617560 у грудні 2011 року на загальну суму 389304,00 грн., у тому числі ПДВ 64884,08 грн., з ТОВ «Збутпроект-1» код ЄДРПОУ 37617581 у листопаді 2011 року на загальну суму 57260,00 грн., у тому числі ПДВ 9543,33 грн., з ТОВ «Мастергільдія» код ЄДРПОУ 37615233 у листопаді та грудні 2011 року на загальну суму 143305,60 грн., у тому числі ПДВ 23884,27 грн. та з ТОВ «Июльський» код ЄДРПОУ 36176720 у листопаді 2011 року на загальну суму 55800,00 грн., у тому числі ПДВ 9300,00 грн.; порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 107611,68 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 40000,00 грн. та за грудень 2011 року на суму 67611,68 грн.; порушення позивачем вимог підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.16 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; порушення позивачем вимог пункту 8 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з постачання товарів від ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Ньюмодуль 2011» та ТОВ «Мастергільдія» та наданням послуг ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Июльский» та ТОВ «Збутпроект-1», який ґрунтується на поясненнях директорів ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Збутпроект-1», ТОВ «Мастергільдія», на висновках акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мастергільдія» від 20.06.2012 № 636/22-40/37615233 та ненадання всіх первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

На підставі Акта перевірки Броварською ОДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.09.2012 № 0000092205, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 50000,00 грн. у тому числі, за основним платежем - 40000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10000,00 грн. та повідомлення-рішення форми «В4» від 05.09.2012 за №0000102205, відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 67611,68 грн. задекларованого позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість № 9014019224 за грудень 2011 року.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.09.2012 № 0000092205 прийняте податковим органом у зв'язку з порушенням позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Блоксоюз» (договір поставки від 16.12.2011 № 16/12/11) та ТОВ «Мастергільдія» (договір поставки від 12.12.2011 № 194/11), а податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05.09.2012 за № 0000102205, у зв'язку з порушенням позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Мастергільдія» (договір про надання послуг від 03.10.2011 № ДУ-147), ТОВ «Июльский» (договір про надання послуг від 10.11.2011 № 76/53) та ТОВ «Збутпроект 1» (договори про надання послуг від 24.10.2011 № 182/11 та від 27.10.2011 № 183/11), про що надав відповідний розрахунок.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються у даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме, формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених контрагентам за господарськими операціями, які не мають реального характеру, є безтоварними.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти отримання товару та послуг, оплати їх вартості та сплати сум податку на додану вартість, докази транспортування товару від постачальників до позивача, докази його зберігання. У відповідача всі документи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Мастер Спайс» - покупець та ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Ньюмодуль 2011» та ТОВ «Мастергільдія» - постачальники укладені договори на поставку від 16.12.2011 № 16/12/11 (том І а.с.192-193), від 01.12.2011 № 138 (том І а.с.215-216) та від 12.12.2011 № 194/11, відповідно (том І а.с.94-95).

За своїм змістом умови даних договорів є ідентичними. Відповідно до вказаних договорів предметом поставки (товаром) є сушені овочі та спеції; асортимент, кількість товару, що підлягає поставці, та його вартість визначаються в додатках до договорів або в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договорів. Поставка продукції здійснюється на склад покупця. Оплата за кожну поставлену партію здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки цієї партії товару.

На підтвердження факту виконання даних договорів поставки та отримання товару за ними, позивачем було надано:

1. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Блоксоюз» код ЄДРПОУ 37617560:

- видаткові накладні: від 16.12.2011 № ВН 671 на зальну суму 86513,28 грн., у тому числі ПДВ 14418,88 грн., від 29.12.2011 № ВН 691 на загальну суму 182838,60 грн., у тому числі ПДВ 30473,10 грн., та від 30.12.2011 № ВН 694 на загальну суму 119952,60 грн., у тому числі ПДВ 19992,10 грн. (том ІІ а.с.98-103);

- податкові накладні: від 16.12.2011 № 55 на загальну суму 86513,28 грн., у тому числі ПДВ 14418,88 грн., від 29.12.2011 № 89 на загальну суму 182838,60 грн., у тому числі ПДВ 30473,10 грн. та від 30.12.2011 № 90 на загальну суму 119952,60 грн., у тому числі ПДВ 19992,10 грн. (том І а.с.55-57);

- виписки по рахунку позивача, які підтверджують факт перерахування коштів на рахунок ТОВ Блоксоюз»: 15.01.2012 у розмірі 86513,28 грн., 01.06.2012 у розмірі 32836,60 грн., 06.06.2012 у розмірі 70000,00 грн., 07.06.2012 у розмірі 80002,00 грн. та 25.05.2012 у розмірі 119652,60 грн.;

2. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ньюмодуль 2011» код ЄДРПОУ 37617602:

- видаткові накладні: від 26.12.2011№ РН 003242 на зальну суму 67604,40 грн., у тому числі ПДВ 11267,40 грн., від 13.12.2011 № РН 003217 на загальну суму 69119,40 грн., у тому числі ПДВ 11519,90 грн. та від 01.12.2011 № РН 003192 на загальну суму 72145,80 грн., у тому числі ПДВ 12024,30 грн. (том І а.с.217-222);

- податкові накладні: від 01.12.2011 № 57 на загальну суму 72145,80 грн., у тому числі ПДВ 12024,30 грн., від 13.12.2011 № 158 на загальну суму 69119,40 грн., у тому числі ПДВ 11519,90 грн. та від 26.12.2011 № 166 на зальну суму 67604,40 грн., у тому числі ПДВ 11267,40 грн.;

- виписки по рахунку позивача, які підтверджують факт перерахування коштів на рахунок ТОВ «Ньюмодуль 2011»: 13.02.2012 у розмірі 30000,00 грн., 15.05.2012 у розмірі 42145,80 грн., 17.05.2012 у розмірі 69119,40 грн., 17.05.2012 у розмірі 37604,40 грн. та 01.06.2012 у розмірі 30000,00 грн.;

3. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мастергільдія» код ЄДРПОУ 37615233:

- видаткову накладну від 12.12.2011 № 000271 на зальну суму 16365,60 грн., у тому числі ПДВ 2727,60 грн. (том І а.с.96);

- податкову накладну від 12.12.2011 № 112 на загальну суму 16365,60 грн., у тому числі ПДВ 2727,60 грн.;

- виписки по рахунку позивача, які підтверджують факт перерахування коштів на рахунок ТОВ «Мастергільдія» 13.02.2012 у розмірі 16365,60 грн.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи суд встановив, що директором ТОВ "Блоксоюз» є ОСОБА_3, директором ТОВ «Мастергільдія» - ОСОБА_4.

Саме від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписано додані до позовної заяви видаткові та податкові накладні.

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_3 від 29.02.2012 остання зазначила, що про існування ТОВ «Блоксоюз» дізналася від співробітників податкової міліції, до статутного фонду підприємства грошових коштів чи іншого майна не вносила, фінансово-господарської діяльності не здійснювала, документів фінансово-господарської діяльності від імені підприємства не складала та не підписувала (том ІІ а.с.242-246).

Аналогічні пояснення надав і директор ТОВ «Мастергільдія» ОСОБА_4 та вказав, що він не причетний до діяльності підприємства ТОВ «Мастергільдія». Також пояснив, що зареєстрував вказане підприємство на своє ім'я за грошову винагороду за 150 доларів без мети здійснення фінансово-господарської діяльності (том ІІ а.с. 235).

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директорами ТОВ "Блоксоюз" та ТОВ «Мастергільдія», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Як вже зазначалося судом, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених статтею 198 Податкового кодексу України, умовою віднесення сум податку на додану вартість сплаченої платником податку в ціні придбаного товару до податкового кредиту є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

У такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за договорами поставки, укладених між ТОВ «Мастер Спайс» - покупець з ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Ньюмодуль» та ТОВ «Мастергільдія» - постачальники, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, суд неодноразово витребував у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами поставки, зокрема, документи які посвідчують транспортування товарів від постачальників до покупця, складські документи, технічну документацію на товар, виробничі документи, документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності придбаних товарів, докази отримання товарів.

Позивачем вказаних вище вимог ухвали не виконано та не повідомлено суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару на склад ТОВ "Мастер Спайс", зберігання товару на складі та його видачі із складу для використання у господарській діяльності.

У наданих позивачем копіях видаткових накладних не зазначено місце отримання товару, тому факт прийняття товару на склад ТОВ "Мастер Спайс" на підставі видаткових накладних встановити неможливо.

Позивачем на вимогу суду не надано жодних доказів отримання товарів та їх зберігання.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

При цьому суд звертає увагу сторін на те, що вказані норми законодавства встановлюють обов'язок щодо складання обов'язкових транспортних документів (товарно-транспортних накладних та подорожніх листів) для всіх суб'єктів які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі й у разі перевезення вантажів власним або орендованим автотранспортом.

У зв'язку з чим, суд вважає твердження представника позивача про необов'язковість складання ним транспортних документів у зв'язку з перевезенням вантажів автотранспортом позивача, який знаходиться у нього в оренді на підставі договору оренди від 11.07.2011, є хибними та такими що не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Слід також зауважити, що судом не береться до уваги, як на доказ подальшого використання придбаних у ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Ньюмодуль 2011» та ТОВ «Мастергільдія» товарів, надані позивачем договори поставки товарів, що укладені ТОВ «Мастер Спайс» з ТОВ «Інвентор» (договір від 27.12.2011 № 66/11), з ВАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», в особі директора «Миронівського м'ясопереробного заводу «Легко» відокремленого підрозділу ВАТ «МЗВКК» (договір від 23.11.2010 № 22/10), з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (договір від 08.08.2011 № 46/11), з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (договір від 20.09.2011 № 56/11), з ТОВ «Зінто» (договір від 30.06.2011 № 12/011), ТОВ «Меліса» (договір від 20.03.2011 № 13/11), з ТОВ «Торговий дом Левада» (договір від 01.04.2011 № 01/04), з ТОВ «БМБ БЛЕНД» (договір від 01.01.2011 № 08/11), з ТОВ «Евіта Плюс» (договір від 16.01.2012 № 69/12), з ТОВ «Ласунка-ЮГ» (договір від 04.05.2011 № 27/11) та з ТОВ «Маревен ФУД Украина» (договір від 21.02.2011 № 2102), оскільки позивачем не надано жодного доказу того, що ним реалізовувались саме товари, які були придбані у ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Ньюмодуль 2011» та ТОВ «Мастергільдія».

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами поставки від 16.12.2011 № 16/12/11, від 01.12.2011 № 138 та від 12.12.2011 № 194/11, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача оскільки реальне виконання операцій з поставки продукції не підтверджується з огляду на відсутність необхідних первинних документів, що мають бути складені під час транспортування товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи), довіреностей на отримання матеріально технічних цінностей, його зберігання, відсутність документів які свідчили б про приймання продукції (акти приймання-передавання) тощо; відсутність у постачальників необхідного обсягу трудових ресурсів та матеріально-технічної бази для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або у разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ "Мастер Спайс" вимог підпункту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Ньюмодуль 2011» та ТОВ «Мастергільдія» та, як наслідок, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012 № 0000102205 законним та обґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012 №0000092205 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Мастер Спайс» укладено з ТОВ «Мастергільдія» договір про надання послуг від 03.10.2011 № ДУ-147 (том І а.с.91-93).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 даного договору, виконавець зобов'язується надати комплекс послуг, а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість відповідно до умов даного договору та/або погоджених сторонами заявок. Послуги включають в себе просушування спецій, перефасування товару, підготовка товару до продажу. Сторони можуть передбачити надання й інших послуг.

Вказаний договір скріплений печатками сторін, містить підписи посадових осіб та всі необхідні реквізити.

Факт отримання за вказаним договором послуг підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки так і у судовому засіданні письмовими доказами, які додані до матеріалів справи, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 0000124 на зальну суму 60370,00 грн., у тому числі ПДВ 10061,67 грн., № 0000123 на зальну суму 34820,00 грн., у тому числі ПДВ 5803,33 грн. та № 0000122 на зальну суму 31750,00 грн., у тому числі ПДВ 5291,67 грн.

Крім цього, на підтвердження виконання даного договору позивачем надано відповідні звіти (том ІІ а.с. 124-126).

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни отриманих послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Мастергільдія» податкові накладні: від 29.11.2011 № 272 на зальну суму 60370,00 грн., у тому числі ПДВ 10061,67 грн., від 28.11.2011 № 271 на зальну суму 34820,00 грн., у тому числі ПДВ 5803,33 грн. та від 28.11.2011 № 270 на зальну суму 31750,00 грн., у тому числі ПДВ 5291,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в оплату за отримані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ «Мастергільдія» 03.02.2012 грошові кошти у розмірі 31750,00 грн., 03.02.2012 грошові кошти у розмірі 34820,60 грн. та 26.01.2012 грошові кошти у розмірі 60370,00 грн.

Також судом встановлено, що ТОВ «Мастер Спайс» (замовник) з ТОВ «Збутпроект-1» (виконавець) укладено договори про надання послуг від 24.10.2011№ 182/11 (том І а.с.182-184) та про надання послуг від 27.10.2011 № 183/11 (том І а.с.185-187)

Відповідно до пункту 1.1 договору від 24.10.2011№ 182/11 виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з прибирання складських приміщень, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість.

Умови, строки, місце і вартість надання послуг визначається у погоджених сторонами заявках (наданих засобами телефону, факсу, електронною поштою) до цього договору (підпункт 1.2 Договору від 24.10.2011№ 182/11).

Вартість послуг за даним договором складає суму вартості всіх підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (підпункт 3.1 Договору від 24.10.2011№ 182/11).

Вказаний договір скріплений печатками сторін, містить підписи посадових осіб та всі необхідні реквізити.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 27.10.2011№ 183/11 виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з проведення інвентаризації ТМЦ на складах, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість.

Умови, строки, місце і вартість надання послуг визначається у погоджених сторонами заявках (наданих засобами телефону, факсу, електронною поштою) до цього договору (підпункт 1.2 Договору від 27.10.2011№ 183/11).

Вартість послуг за даним договором складає суму вартості всіх підписаних сторонами Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (підпункт 3.1 Договору від 27.10.2011№ 183/11).

Факт отримання за вказаними договорами послуг підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки так і у судовому засіданні письмовими доказам, які додані до матеріалів справи, а саме, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.11.2011 № 0000370 на загальну суму 42300,00 грн., у тому числі ПДВ 7050,00 грн., № 0000369 від 26.11.2011, № 0000369 на загальну суму 14960,00 грн., у тому числі ПДВ 2493,33 грн.(том І а.с.188-189).

Крім цього, на підтвердження виконання даних договорів позивачем надано звіти про виконані роботи (надані послуги) до договору від 24.10.2011 № 182/11 від 26.11.2011 без номера та до договору від 27.10.2011 № 183/11 від 30.11.2011 без номера (том ІІ а.с. 127-131).

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни отриманих послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Збутпроект-1» податкові накладні від 30.11.2011 № 442 на загальну суму 42300,00 грн., у тому числі ПДВ 7050,00 грн. та від 26.11.2011 № 441 на загальну суму 14960,00 грн., у тому числі ПДВ 2493,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в оплату за надані послуги позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Збутпроект-1» 26.01.2012 грошові кошти у розмірі 14960,00 грн. та 12.01.2012 грошові кошти у розмірі 42300,00 грн.

Крім цього, у ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ «Мастер Спайс» (замовник) та ТОВ «Июльський» (виконавець) був укладений договір про надання послуг від 10.11.2011 № 76/53 (том І а.с.104-107).

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику рекламні послуги, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість.

Місце, обсяг, термін і вартість надання послуг визначається у заявках до даного Договору (наданих як в усній, так і письмовій формі), що погоджується шляхом підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (підпункт 1.2 Договору).

Вартість послуг за даним договором складає суму вартості всіх підписаних сторонами Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (підпункт 3.1 договору).

Вказаний договір скріплений печатками сторін, містить підписи посадових осіб та всі необхідні реквізити.

Факт отримання за вказаним договором послуг підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки так і у судовому засіданні письмовими доказам, які додані до матеріалів справи, а саме актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 30.01.2011 на загальну суму 55800,00 грн., у тому числі ПДВ 9300,00 грн. (том І а.с.109).

Крім цього, на підтвердження виконання даних договорів позивачем надано звіт про виконані роботи (надані послуги) до договору від 21.11.2011 № 76/53 від 30.11.2011 без номера (том ІІ а.с. 132-139).

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни отриманих послуг сум податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ «Июльський» податкову накладну від 30.11.2011 № 77 на загальну суму 55800,00 грн., у тому числі ПДВ 9300,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ «Июльський» 10.01.2012 грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. та 12.01.2012 грошові кошти у розмірі 25800,00 грн.

Як вже було зазначено судом, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи суд встановив, що директором ТОВ «Збутпроект-1» є ОСОБА_7, директором ТОВ «Мастергільдія» - ОСОБА_4.

Саме від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підписано досліджені у ході проведення перевірки та приєднані до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Разом з тим, згідно письмових пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зазначені особи дізналися про існування ТОВ «Збутпроект-1» та ТОВ «Мастергільдія» від співробітників податкової міліції та зазначили, що до статутного фонду підприємств грошових коштів чи іншого майна не вносили, фінансово-господарської діяльності не здійснювали, документів фінансово-господарської діяльності від імені підприємства не складали та не підписували (том ІІ а.с.242-246, том ІІІ а.с.1-4).

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської та податкової звітності підписані не директорами ТОВ «Збутпроект-1» та ТОВ «Мастергільдія», а невідомими особами, а отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Як вже зазначалося судом, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених статтею 198 Податкового кодексу України, умовою віднесення сум податку на додану вартість сплаченої платником податку в ціні придбаного товару до податкового кредиту є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

У такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, придбаних у ТОВ «Збутпроект-1», ТОВ «Мастергільдія» та ТОВ «Июльський» суд зазначає наступне.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Цивільного кодексу України). Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Як встановлено судом, сторони угод на придбання послуг мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Більш того, згідно з частиною першою статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судом встановлено, що на виконання зазначених вище договорів між сторонами були проведені розрахунки у безготівковій формі, результати наданих послуг оформлені у вигляді звітів та передані згідно відповідних актів приймання - передачі, які містять дані щодо обсягів наданих послуг, їх змісту, в них наявна інформація про вартість наданих послуг, а отже зазначені операції є товарними.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом не витребовувались та не досліджувались зміст звітів за результатами наданих послуг. Крім цього, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надано беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності послуг, що ним придбані.

Суд не приймає до уваги припущення відповідача про те, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Збутпроект-1», ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Июльський» є нікчемними, оскільки відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та направлений на незаконне заволодіння державним майном водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, незаконне заволодіння державним майном має бути доведений умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України в України діє презумпція правомірності правочину. Суду не надано доказів визнання недійними у судовому порядку правочинів, що досліджуються.

Крім цього, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками податку на додану вартість.

Оскільки зобов'язання за договорами про надання послуг, укладеними між позивачем та ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Июльский», ТОВ «Збутпроект-1», мали реальний характер (послуги були наданні та оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договорів (юридичних осіб).

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Июльский», ТОВ «Збутпроект-1» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операції; твердження про відсутність факту надання послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми "Р" від 05.09.2012 № 0000092205 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

А відтак, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми "Р" від 05.09.2012 № 0000092205.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Спайс" понесені судові витрати у формі судового збору та суму переплати у розмірі 1469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 88 коп. згідно платіжного доручення № 188 від 12.09.2012.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 березня 2013 р.